Ухвала

від 04.04.2013 по справі 2а-6268/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/51515/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року

по справі №2а-6268/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» (надалі - ТОВ «Інтерпромбуд»)

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (надалі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Інтерпромбуд» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.11.2009р. №0001872305/0/23138.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2010р. залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, в період з 28.09.2009р. по 16.10.2009р. відділом організації роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Запорізькій області, на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведена документальна невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» при взаємовідносинах з ТОВ «Демопроммонтаж», за період з 01.10.2006р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт від 23.10.2009р. №55/35-1/25216468.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у перевіряємому періоді, зважаючи на те, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що ТОВ «Демопроммонтаж» створено для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, ТОВ «Інтерпромбуд» неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг), згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Демопроммонтаж» на загальну суму 1518156грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 379539,00грн., у тому числі по періодам: за 1 квартал 2008р. у сумі 106374грн., за півріччя 2008р. у сумі 207512грн., за 9 місяців 2008р. у сумі 218472грн., за 2008 рік у сумі 379539грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Орджонікідзевському районі м Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872305/0 від 04.11.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 69308,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів та не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляд на таке.

Так, під час перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж» було укладено договори субпідряду. Предметом договорів було виконання ТОВ «Демопроммонтаж» власними та залученими силами спеціальних та загально будівельних робіт на об'єктах ТОВ «Інтерпромбуд».

До валових витрат позивачем було віднесено витрати у сумі 1518156,00грн. понесені під час придбання субпідрядних робіт у ТОВ «Демопроммонтаж».

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У ч.1 ст.9 наведеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанції про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи під час розгляду справи у суді, на підставі яких позивач відніс до складу валових витрат витрати понесені під час придбання субпідрядних робіт у ТОВ «Демопроммонтаж», є достатніми доказами для підтвердження факту виконання робіт.

Так, зокрема, судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що у договорі субпідряду сторони не визначили найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору а отже без наявності такої інформації неможливо встановити де та який саме об'єкт будується, чи ремонтується, а тому відповідач ставить під сумнів, що такі роботи взагалі виконувалась.

Крім цього, відповідач посилається на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по кримінальній справі №1-200/09 згідно якої за період з червня 2005р. по листопад 2008р., групою осіб у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в порушення ст.3 ГК України, у відповідності з якої підприємництво здійснюється у порядку встановленому законодавством, без наміру займатись статутною діяльністю, було створені шість фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Демопроммонтаж», для прикриття фактичної здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, під час розгляду справи судам слід встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

І.О. Бухтіярова

---

Є.А. Усенко