Постанова

від 05.01.2010 по справі 2а-6268/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2010 року Справа № 2а-6268/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Щербині Л.М., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд», м. Запоріжжя

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

- про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001872305/0/23138 від 04.11.2009 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2009 №0001872305/0/23138, в якому зазначено, що в ході перевірки податковим органом його діяльності в період з 28.09.09 по 16.10.09 р. відповідачем було зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг), згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Демопроммонтаж» на загальну суму 1518156грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 379539грн.

Такого висновку про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ «Демопроммонтаж», ч.1 ст. 215, ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст. 216, ЦКУ було зроблено з огляду на те, що правочини, вчинені ТОВ «Інтерпромбуд» та ТОВ «Демопроммонтаж», не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а тому с нікчемними.

Позивач, спростовуючи висновок ДПА відносно нікчемності укладених спірних правочинів, зазначає, що в силу ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виконання робіт ТОВ «Демопромонтаж» за угодою №5 від 18.02.2008р. та №51 від 03.09.2008р на загальну суму 1821787,20грн.гри., у т.ч. ПДВ -303631,20грн. є реальною угодою з наступних підстав:

1. Угода №5 від 18.02.2008р. та №51 від 03.09.2008р. - це реальний господарський

договір підряду, що відповідає вимогам чинного законодавств.

2. Факт виконання договору №5 від 18.02.2008р. та №51 від 03.09.2008р.

підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: наявністю актів виконаних робіт (форма Кб-2в та Кб-Зв), платіжних доручень та накладних, що підтверджують оплату робіт та податковий кредит.

3. За договорами №5 від 18.02.2008р. та №51 від 03.09.2008. були відображені в податковому обліку валові витрати та податковий кредит, відповідно до діючого законодавства.

4. Договір є доброякісним, тому що відповідає:

формальній вимозі (договір складений за встановленою формою й має необхідні

реквізити);

вимозі законності (договір відображає законну по своєму змісті операцію);

вимозі дійсності (договір відображають операцію, що насправді була зроблена).

ТОВ «Інтерпромбуд» понесло реальні витрати в грошовій формі, здійснені як компенсація вартості робіт придбаних для подальшого використання у власній господарській діяльності, а тому висновки податкового органу є безпідставними.

Отже, спірне повідомлення-рішення є необґрунтовано винесеним. Тому позивач просить суд визнати його нечинним.

В судовому засіданні представник позивача на своїх вимогах наполягає, простить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що в зв'язку тим, що судом встановлено, що контрагента позивача - ТОВ «Демопроммонтаж» створено для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, оформлення ТОВ „Інтерпромбуд" договорів та первинних документі щодо здійснених підрядних робіт ТОВ „Демопроммонтаж" суперечить нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків (виконання та передачу результатів підрядних робіт), в порушення п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ „Інтерпромбуд" у перевіряємому періоді неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати на загальну суму 1518156,00 грн. з придбання послуг у 2008 році згідно нікчемного правочину з ТОВ „Демопроммонтаж".

Отже, висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. Тому в позові позивачу просить відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін та матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» є юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, що зареєстрований та перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

В період з 28.09.2009р. по 16.10.2009р. відділом організації роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Запорізькій області, на підставі п.1 ст.11 Закону України від 12.04.1990р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (із змінами і доповненнями), проведена документальна невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпромбуд" при взаємовідносинах з ТОВ „Демопроммонтаж" (код за ЄДРПОУ 33668229), за період з 01.10.2006р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки складено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ „Інтерпромбуд" від 23.10.2009р. №55/35-1/25216468.

В ході перевірки було встановлено, що Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ „Демопроммонтаж" (Субпідрядник) у перевіряємому періоді укладені наступні договори: №5 від 18.02.2008р.на загальну суму 700000,00 грн., в т.ч. ПДВ-116666,67 грн. та № 51 віх 03.09.2008р.на загальну суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ -1500000,00 грн. Предметом договорів було виконання Субпідрядником власними та залученими силами спеціальних та загально будівельних робіт на об'єктах Генпідрядника. Об'єкти Генпідрядника, терміни виконання робіт, види, склад і вартість робіт визначаються у заявках Генпідрядника і підтверджуються актами фактично виконаних робіт. Період виконання робіт по кожному об'єкту вказується у заявці Генпідрядника і підтверджується актами фактично виконаних робіт.

Далі, Позивачем та ТОВ «Демопроммонтаж» укладено додаткову угоду № 1 від 04.04.2008р. про зміни договору № 5 від 18.02.2008р., в частині зміни редакції п. 3.1 вищевказаного договору. Згідно умов угоди, сума договору орієнтовно, на момент укладання договору, складає 1 400 000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 233 333,33 грн.

Редакція інших умови договору № 5 від 18.02.2008р. не змінювалась вищевказаною угодою.

Як підтвердження виконання підрядних робіт між ТОВ «Інтерпромбуд» та ТОВ «Демопроммонтаж» підписані двосторонні акти приймання виконаних підрядних робіт (форм; КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). які підписані уповноваженими особами сторін: з боку ТОВ «Демопроммонтаж» - директор ОСОБА_3 з боку ТОВ «Інтерпромбуд» - директор ОСОБА_4

В договорах субпідряду (договір № 5 від 18.02.2008р. та № 51 від 03.09.2008 р. сторони не визначили найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

У перевіряємому періоді ТОВ «Інтерпромбуд» перерахувало на рахунок ТОВ «Демопроммонтаж» грошові кошти у сумі 956 029,30 грн. по вищезазначеним договорам.

Згідно наданих ТОВ «Інтерпромбуд» (лист № 599 від 13.08.2009р.) документів (акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2009, платіжні доручення, реєстри документів з контрагентом ТОВ «Демопроммонтаж» за договорами № 5 від 18.02.08 та № 51 від 03.09.08 проводки відображені в бухгалтерському та податковому обліку) розрахунки між ТОВ «Інтерпромбуд» та ТОВ «Демопроммонтаж» проведені не в повному обсязі. Заборгованість ТОВ «Інтерпромбуд» перед ТОВ «Демопроммонтаж» станом на 30.06.2009р. становить 865757,93 грн., в т. ч. за договором № 5 від 18.02.08 - 218283,93 грн., за договором № 51 від 03.09.08-647474,00 грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Інтерпромбуд» вартість робіт виконаних ТОВ «Демопроммонтаж» по вищезазначеним договорам відображена наступним чином (реєстри документів з контрагентом ТОВ «Демопроммонтаж» за договорами № 5 від 18.02.08 та № 51 від 03.09.08 проводки відображені в бухгалтерському та податковому обліку):

Д-т рахунку 23 «Виробництво» К-т рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками за товарами (роботами, послугами)» у сумі 1518156,0 грн.; на суму ПДВ

Д-т рахунку 6442 «Податковий кредит» К-т рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками за товарами (роботами, послугами)» на суму 303 631,30 грн.

В податковому обліку ТОВ «Інтерпромбуд» в перевіряємому періоді вартість робіт (без податку на додану вартість), виконаних ТОВ «Демопроммонтаж» по вищезазначеним договорам в сумі 1518156,0 грн. віднесена до складу валових витрат (реєстри документів з контрагентом ТОВ «Демопроммонтаж» за договорами № 5 від 18.02.08 та № 51 від 03.09.08 проводки відображені в бухгалтерському та податковому обліку): в сумі 425494,00 грн. у 1кв.2008р., - в сумі 404554,00 грн. у 2 кв. 2008р.,- в сумі 43838,00 грн. у 3 кв.2008р., - в сумі 644270,00 грн. у 4 кв. 2008р., - та включена до рядку 04.1 у Деклараціях про прибуток підприємства у відповідних звітних періодах.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено порушення п.5. тап.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: у перевіряємому періоді, зважаючи на те, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що ТОВ «Демопроммонтаж» створено для прикриття фактично здійснюваної незаконної діяльності по наданню фінансових послуг, ТОВ „Інтерпромбуд" неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг), згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Демопроммонтаж» на загальну суму 1 518 156 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 379 539,00 грн., у тому числі по періодам:

- за 1 квартал 2008р. у сумі 106374 грн.,

за півріччя 2008р. у сумі 207512 грн.;

за 9 місяців 2008р. у сумі 218472 грн.;

за 2008 рік у сумі 379539 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872305/0 від 04.11.2009 р яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 69308,50грн. (у тому числі основний платіж - 379 539,00 грн., штрафні санкції -189 769,50грн.).

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», „валові витрати виробництва та обігу (Далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону №283, „до складу валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті", а згідно вимог п.п. 5.3.9 ст.5: „не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Разом з тим, законом (п. 5.10 ст. 5 Закону), заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Тобто, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Як встановлено судом та підтверджено первинними бухгалтерськими документами позивача, послуги, які були отримані ним від ТОВ «Демопроммонтаж», були спрямовані на отримання прибутку.

Як свідчать матеріали справи та доводи відповідача, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток за перевіряємий період стали, зокрема, висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Інтерпромбуд» за правочином, укладеним з ТОВ «Демопроммонтаж», ч.1 ст. 215, ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст. 216 ЦКУ, оскільки правочини, вчинені ТОВ «Інтерпромбуд» та ТОВ «Демопроммонтаж», не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а тому с нікчемними.

Суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, з огляду на таке:

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як встановлено судом, укладені між ТОВ «Інтерпромбуд» та ТОВ «Демопроммонтаж» договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Згідно документів, наданих позивачем, як до перевірки, так і в ході судового розгляду спору, ТОВ «Інтерпромбуд» понесло реальні витрати в грошовій формі, здійснені як компенсація вартості робіт придбаних для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто, ТОВ «Демопроммонтаж» здійснювало субпідрядні роботи, які в подальшому були прийняті Замовником ТОВ «Інтерпромбуд» за договорами Генпідряду, що підтверджується договорами Генпідряду та актами виконаних робіт між ТОВ «Інтерпромбуд» та його Замовниками, а, отже, правочин (угода №5 від 18.02.2008р. та №51 від 03.09.2008р.) спрямований саме на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких умисних дій ТОВ «Інтерпромбуд», а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину.

Разом з тим, в акті перевірки, не вказано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів ТОВ «Інтерпромбуд» актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, чи доказів того, що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки: по-перше, на момент вчинення спірного правочину ТОВ «Демопроммонтаж» перебував в Єдиному державному реєстрі, а, отже мав необхідну дієздатність і правоздатність для укладання будь-яких угод; по-друге, саме по собі зменшення податків не може слугувати підставою для визнання договорів такими, що укладені всупереч інтересам держави, тому що умови договорів реально виконані.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Жодним нормативним актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

На суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність контрагента або своєчасність сплати ним податків.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт (послуг), згідно правочинів з ТОВ «Демопроммонтаж» на загальну суму 1 518 156 грн., отже, висновки ДПІ У Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо донарахування ТОВ «Інтерпромбуд» податку на прибуток є безпідставними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 04.11.2009р. №№0001872305/0/23138, винесене ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69308,50грн. (у тому числі основний платіж - 379 539,00 грн., штрафні санкції - 189 769,50грн.) є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, обґрунтовані та підтверджені судові витрати слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі місті Запоріжжя відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» за №0001872305/0/23138 від 04.11.2009р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромбуд» (ЄДРПОУ 25216468) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 11.01.10 р.

Суддя: Л.О. Нестеренко