Постанова

від 25.04.2013 по справі 810/1526/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року 810/1526/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Савінського О.В.,

представника відповідача: Кіпчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства «СВА» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби України провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «СВА» (далі - ПМП «СВА» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби України (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі від 20.12.2012 №0002062301/3115 та №0002072301/3116.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на даних матеріалів перевірок контрагента позивача, які здійснені іншим податковим органом та визнані рішенням суду протиправними, а відтак, не можуть братися до уваги.

Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між ним і ФОП ОСОБА_3 підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, договором, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, фактом оплати отриманих послуг. Крім цього, отримані послуги з перевезення використані позивачем у господарській діяльності.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочину, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_3, ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з прибутку підприємств є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Тому, податкові повідомлення-рішення, які прийняті на основі тверджень про нікчемність та фіктивність правочину з ФОП ОСОБА_3, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що оскільки контрагент позивача ФОП ОСОБА_3 не надав під час проведення перевірок первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій, відсутність у нього майна, інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, таке свідчить про фіктивну діяльність даного суб'єкта господарювання.

Відповідач також зазначив про те, що як вбачається із змісту пояснень ОСОБА_3, підписуючи документи бухгалтерського та податкового обліку він не розмів їх змісту.

У зв'язку з цим, за твердженням відповідача, усі укладені ФОП ОСОБА_3 правочини є нікчемними та свідчать про їх безтоварність.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПМП «СВА», ідентифікаційний код юридичної особи 13708255, зареєстроване як юридична особа 19.11.1991 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області. Як платник податків ПМП «СВА» перебуває на податковому обліку з 03.12.1991 за №652. Як платник податку на додану вартість зареєстрований 29.06.1997 згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13951010 від 29.06.1997, виданого Державною податковою адміністрацією в Обухівському районі (а.с.10).

Основними видами діяльності ПМП «СВА» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

У період з 27.11.2012 по 31.11.2012 на підставі наказу від 22.11.2012 №613 та повідомлення про проведення перевірки від 22.11.2012 №103 ДПІ в Обухівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПМП «СВА» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складений акт від 05.12.2012 №3586/220/13708255 (надалі - Акт перевірки) (а.с.14-25), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 3833,00 грн., у тому числі за: півріччя 2012 року на суму 1409,00 грн.; три квартали 2012 року на суму 3833,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 3650,00 грн., у тому числі за: травень 2012 року на суму 1342,00 грн.; липень 2012 року на суму 2308,00 грн.

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання у ФОП ОСОБА_3 послуг з перевезення вантажів ПМП «СВА», які ґрунтуються на висновках актів Рокитянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Рокитнянська МДПІ) від 08.11.2012 №27/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012», від 02.08.2012 №14/1707/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.09.2011 по 31.03.2012» та на поясненнях ФОП ОСОБА_3 від 02.08.2012.

Так, у ході проведення перевірок ФОП ОСОБА_3 посадовими особами Рокитнянської МДПІ зафіксовано факт ненадання ФОП ОСОБА_3 до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій, у тому числі і з ПМП «СВА». Крім цього, посадовими особами Рокитнянської МДПІ встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій у зв'язку з відсутністю у нього майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. А відтак, усі укладенні ФОП ОСОБА_3 правочини є нікчемними.

Зважаючи виключно на зазначені обставини, посадові особи ДПІ в Обухівському районі дійшли висновку, що суми податку на додану вартість та витрат за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_3, включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат, відповідно, безпідставно.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийняті: податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 №00002062301/3115, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5475,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 3650,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1825,00 грн. (а.с.12); податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0002072301/3116, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5750,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 3833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1917,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів (послуг), а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів (послуг). Оскільки, на думку податкового органу, товари (послуги) фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту та збільшення витрат за нею вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюється у даній справі.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення власної господарської діяльності, зокрема, реалізації продукції, між замовником - ПМП «СВА» та експедитором - ФОП ОСОБА_3 укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.04.2012 №3004-1 (а.с.26 -28).

За зазначеним договором експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезень вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні (підпункт 1.1 договору).

Згідно підпункту 1.2 договору, експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції, такі як, розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язанні з перевезенням.

Відповідно до пункту 2 договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі підписаних уповноваженим представником замовника письмових заявок.

Як вбачається із змісту підпункту 3.2.4 договору, приймання вантажу до перевезення, його перевезення та здавання одержувачу здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних.

Порядок розрахунків за надані послуги передбачений пунктом 5 договору, відповідно до якого їх вартість узгоджується сторонами згідно заявки. Розмір тарифів визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватись в більшу або меншу сторону відповідно до зміни кон'юнктури ринку транспортно-експедиторських послуг і цін на пально-мастильні матеріали. Тарифи вказуються з урахуванням ПДВ 20 %. Остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводиться замовником на підставі рахунку-фактури експедитора, податкової накладної та акта виконаних робіт.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПМП «СВА» Савінським О.В., з іншої - ФОП ОСОБА_3 та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ФОП ОСОБА_3, а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі «Дані про платників ПДВ» на момент укладання ПМП «СВА» договору та його виконання ФОП ОСОБА_3 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) перебував платником податку на додану вартість.

Також позивач зазначив, що перевіряв інформацію стосовно наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ФОП ОСОБА_3 на офіційному сайті Державної податкової служби України у розділі «Дізнайся більше про свого бізнес-партнера» (даний інтернет ресурс дозволяє отримати інформацію щодо правового статусу суб'єкта господарювання), в якому були відсутні негативні відомості стосовно останнього.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений договір на транспортно - експедиційне обслуговування.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ФОП ОСОБА_3, наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження виконання умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 30.04.2012 №3004-1, позивачем до перевірки та матеріалів справи , надані акти виконаних робіт по транспортно-експедиційним послугам на загальну суму 21900,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 3650,00 грн., а саме від 03.05.2012 №913, від 07.05.2012 №914, від 14.05.2012 №915, від 17.05.2012 №916, від 21.05.2012 №917, від 21.05.2012 №918, від 23.05.2012 №919, від 25.05.2012 №920, від 28.05.2012 №921, від 29.05.2012 №922, від 04.0.2012 №681, від 09.07.2012 №686, від 09.07.2012 №685, від 17.07.2012 №692, від 19.07.2012 №695, від 20.07.2012 №696, від 24.07.2012 №699, від 25.07.2012 №752, від 26.07.2012 №779, від 26.07.2012 №993, від 30.07.2012 №997, від 30.07.2012 №999 та відповідні рахунки-фактури (а.с.29-58) на підставі яких здійснювалася оплата наданих послуг.

За результатами господарських операцій ФОП ОСОБА_3 видано на користь ПМП «СВА» податкові накладні на загальну суму 21900,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 3650,00 грн. від 03.05.2012 №913, від 07.05.2012 №914, від 14.05.2012 №915, від 17.05.2012 №916, від 21.05.2012 №917, від 21.05.2012 №918, від 23.05.2012 №919, від 25.05.2012 №920, від 28.05.2012 №921, від 29.05.2012 №922, від 04.0.2012 №681, від 09.07.2012 №686, від 09.07.2012 №685, від 17.07.2012 №692, від 19.07.2012 №695, від 20.07.2012 №696, від 24.07.2012 №699, від 25.07.2012 №752, від 26.07.2012 №779, від 26.07.2012 №993, від 30.07.2012 №997 та від 30.07.2012 №999 (а.с.59-80).

Як убачається з Акта перевірки, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (а.с. 24).

Також позивачем до перевірки були наданні товарно-транспортні накладні (а.с.81-105).

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками. Під час проведення перевірки порушень в оформленні документів відповідачем не встановлено.

Як убачається з Акта перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, всі документи були наданні до перевірки та використовувались під час її проведення.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_3 за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки на суму 21900,00 грн. (а.с.106).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг ФОП ОСОБА_3 та їх оплати.

Таким чином, факт надання послуг ФОП ОСОБА_3 на користь ПМП «СВА» та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Єдиною підставою для висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є матеріали перевірки контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3

Тобто, в основу тверджень про безтоварність господарських операцій позивача податковим органом покладено інформацію, яка викладена у актах перевірок його контрагента - ФОП ОСОБА_3 за наявності усіх інших документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з цим, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 були оскаржені дії податкового органу щодо проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, за результатами яких були складені акти: від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012»; від 19.10.2012 №23/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 по 31.12.2011»; від 02.08.2012 № 14/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень 2012 року ФОП ОСОБА_3 за період з 01.09.2011 по 31.03.2012», що слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 по справі №2а-6258/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов ФОП ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправними дії Рокитнянської МДПІ щодо визнання в Актах перевірок нікчемними правочини, які укладені ФОП ОСОБА_3, а також зобов'язано Рокитнянську МДПІ вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірок ФОП ОСОБА_3, оформлених Актами від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_1, від 19.10.2012 №23/1701/НОМЕР_1 та від 02.08.2012 №14/1701/НОМЕР_1.

А відтак, суд вважає, що посилання відповідача на інформацію, яка міститься у зазначених актах, складених податковим органом стосовно ФОП ОСОБА_3 є безпідставними, а обставини зазначені в них не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача як на доказ нікчемності чи/або безтоварності правочину на наявність пояснень ОСОБА_3, оскільки, як вбачається із їх змісту, дана особа стверджує факт підписання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Разом з цим, твердження про те, що ОСОБА_3 не усвідомлював суті документів, які були ним підписані, за умови відсутності будь-яких рішень щодо обмеження обсягу цивільної дієздатності чи правоздатності ОСОБА_3, не є беззаперечним доказом про не свідому і не правильну оцінку ним своїх дій та відсутності товарності господарських операцій.

Суд не бере до уваги також посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ФОП ОСОБА_3 на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт тощо.

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ФОП ОСОБА_3 умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

За висновком суду, такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку і договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, назву перевізника із зазначенням державного номеру автотранспортного засобу, який здійснював перевезення, перелік виконаних робіт (наданих послуг), підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт (послуг). Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача, а укладений між позивачем та його контрагентом правочин має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, дії податкового органу щодо складання інформації, що слугувала єдиною підставою для прийняття оскаржуваних рішень, визнані судом незаконними, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби України від 20.12.2012 № 0002062301/3115 та № 0002072301/3116.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного малого підприємства «СВА» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 112 (сто дванадцять) грн. 25 коп. згідно платіжного доручення від 28.03.2013 №1586 та у сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення від 09.04.2013 №1608.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07.05.2013