Постанова

від 30.04.2013 по справі 815/1511/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1511/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 0000022200 та № 0000032200, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 08.02.2013 р. № 0000032200, яким визначено СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 47240,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000022200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 44991,00 грн.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Позивач вказує, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25.01.2013 р. № 58/22-30820151 є неправомірними, оскільки отримання позивачем товарів від контрагента-постачальника ПП «Оптімус Каро» підтверджується відповідним договором, видатковою, товарно-транспортною та податковою накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, позивач здійснив розрахунок з вказаним контрагентом, що підтверджується платіжними дорученнями. Товар було отримано для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача і ці операції призвели до зміни реального майнового стану позивача. Крім того, позивач та ПП «Оптімус Каро» мали тривалі взаємовідносини, що вбачається з акту звірки розрахунків за січень та лютий 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 114-118), в яких зазначив, що на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 11.01.2013 р. № 7, та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ з питань взаємовідносин з ПП «Оптімус Каро» (код ЄДРПОУ - 37389399) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки було складено акт від 25.01.2013 р. № 58/22-30820151, яким встановлено не підтвердження первинними документами СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ господарської операції з ПП «Оптімус Каро». Так, відповідач вказує, що видаткові накладні, виписані контрагентом позивача не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, оскільки не містять посад і прізвищ посадових осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС отримано від ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Оптімус Каро» (код ЄДРПОУ - 37389399)» від 01.10.2012 р. № 39/22-0/37389399, зі змісту якого вбачається, що підприємство не здійснює фінансово-господарську діяльність.

Таким чином, встановлено, що поставки товарів ПП «Оптімус Каро», здійснені в лютому 2012 р. на користь контрагентів є нікчемними згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 280302 СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ зареєстровано як юридична особа Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 25.04.2000 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрацію № 1 538 107 0003 015639 (а.с. 33-34).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 595700 СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ здійснює такі види діяльності за КВЕД: виробництво м'ясних продуктів, виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; виробництво інших основних органічних хімічних речовин; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля напоями (а.с. 35-36).

Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100134569 (іпн - 308201515174) (а.с. 37).

У період з 14.01.2013 р. по 18.01.2013 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ (код ЄДРПОУ - 30820151) з питань взаємовідносин з ПП «Оптімус Каро» (код ЄДРПОУ - 37389399) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 25.01.2013 р. № 58/22-30820151 (а.с. 15-32).

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ ст. 138.4, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 31493 грн.; ст. 188, ч. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 29994 грн. Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185, п. 188.1, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України; ст.. 203, 215, 228, 875, 877, 882 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 р. № 0000032200, яким визначено СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 31493 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 15747 грн. (а.с. 13) та податкове повідомлення-рішення 08.02.2013 р. № 0000022200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на 29994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14997 грн. (а.с. 14).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У той же час пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суд не погоджується з висновками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС щодо порушень СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ за правочином, укладеним з ПП «Оптімус Каро» з огляду на таке.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірного правочину є акт, складений ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Оптімус Каро», в якому викладено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю транспортних засобів на підприємстві.

Однак, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ - покупець) та ПП «Оптімус Каро» (постачальник) було укладено договір поставки № 204 від 01.07.2011 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцеві за його заявками, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати продовольчі товари в асортименті. Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристика, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість та інші установки зазначаються в накладних, які є невідємною частиною цього договору (а.с. 43-47).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані видаткові накладні від 13.01.2012 р. № РН-130103 на загальну суму 250014,60 грн., у т.ч. ПДВ - 41669,10 грн., від 20.101.2012 р. № РН-200101 на загальну суму 177942,60 грн., у т.ч. ПДВ - 29657,10 грн., від 21.02.2012 р. № РН-210200 на загальну суму 179961,60 грн., у т.ч. ПДВ - 29993,60 грн. (а.с. 57-59), товарно-транспортні накладні від 13.01.2012 р. 02МДЮ № 01131, від 20.01.2012 р. 02МДЮ № 01201, від 21.02.2012 р. 02МДЮ № 02210 (а.с. 54-56), платіжні доручення про оплату товару (а.с. 68-75), квитанції до прибуткового касового ордеру ПП «Оптімус Каро» (а.с. 76-88), корінці ветеринарних свідоцтв Б-02 №343962 від 13.01.2012 року, Б-02 №343964 від 20.01.2012 року, Б-02 №344000 від 21.01.2012 року (а.с.172-174).

По факту поставки товару ПП «Оптімус Каро» виписало позивачу податкові накладні від 13.01.2012 р. № 18 на загальну суму 250014,60 грн., у т.ч. ПДВ - 41669,10 грн., від 20.01.2012 р. № 26 на загальну суму 177942,60 грн., у т.ч. ПДВ - 29657,10 грн., від 21.02.2012 р. № 20 на загальну суму 179961,60 грн., у т.ч. ПДВ - 29993,60 грн. (а.с. 48-50).

Суд критично відноситься до посилання відповідача на той факт, що оскільки у видаткових накладних не міститься ПІБ та посади осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції, договір поставки СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ є нікчемним.

Аналізуючи надані первинні документи по операції з ПП «Оптімус Каро», суд приходить до висновку, що вони підтверджують фактичність здійснення господарської операції, реальні зміни у майновому стані платника податків СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить висновку, що оглянуті документи підтверджують здійснення господарської операції з ПП «Оптімус Каро».

Крім того, для повного та всебічного розгляду справи судом допитано в якості свідка лікаря ветеринарної служби Комінтернівсського району Одеської області ОСОБА_1 стосовно ветеринарного огляду свиней, що отримав позивач від ПП «Оптімус Каро».

Свідок ОСОБА_1, попереджений про кримінальну відповідальність (а.с. 175) пояснив, що свині, які були поставлені СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ контрагентом ПП «Оптімус Каро» та безпосередньо ним був здійснений їх ветеринарний огляд.

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такий договір укладеним відповідно до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбаний за договором товар, підтверджує ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Згідно акту від 01.10.2012 року №39/22-0/37389399 «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Оптімус Каро» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року» встановлено, що керівником ПП «Оптімус Каро» та його засновником є ОСОБА_2, з середини березня 2012 року підприємство не знаходиться за податковою адресою, що є логічним, оскільки відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.149), податкова декларація з ПДВ за лютий 2012 року подана 29.03.2012 року.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей. Так, ПП «Оптімус Каро» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 007563 зареєстровано у встановленому законодавством порядку як юридична особа (а.с. 150-152), вказаний контрагент є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316647 (іпн - 373893915214).

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ та його контрагент ПП «Оптімус Каро» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, відповідачем не доведено того факту, що господарські операції між позивачем та ПП «Оптімус Каро» не мали реального характеру.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 25.01.2013 р. № 58/22-30820151. Відтак, скасуванню підлягають і податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 08.02.2013 року № 0000022200 та № 0000032200.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 року № 0000022200 та № 0000032200 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 08.02.2013 року № 0000022200 та № 0000032200.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 30 квітня 2013 року

Суддя П.П. Марин