Рішення

від 07.05.2013 по справі 901/672/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2013Справа № 901/672/13-г За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс»

до Комунального підприємства «Дирекція ринків»

про стягнення 75033,43 грн.

Суддя С.А. Чумаченко

Представники сторін:

від позивача - Балакіна Д.В., довіреність № б/н від 01.11.2012, у справі;

від відповідача - Патраш, довіреність № Б/Н від 11.03.2013, у справі.

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - комунального підприємства «Дирекція ринків», просить суд стягнути 75033,43 грн., з яких: 69417,64 грн. - сума основного боргу з оплати наданих послуг; 4611,70 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання; 87,73 грн. - інфляційні витрати; 916,36 грн. - 3% річних від прострочених сум плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.04.2012 між сторонам був укладений договір № 27/04 про надання охоронних послуг, згідно вказаного договору відповідач передав, а позивач, згідно доданих до договору дислокацій, прийняв на себе зобов'язання з охорони об'єктів, шляхом здійснення комплексу організаційних та практичних заходів охоронних послуг, націлених на попередження та припинення противоправних дій відносно охоронюваного об'єкту. 14.11.2012 на адресу позивача надійшло повідомлення від комунального підприємства «Дирекція ринків» про намір розірвати договір. У відповідь 28.11.2012 позивачем був надісланий лист відповідачу, в котрому він наголошував на необхідність підписання актів прийому - передачі наданих охоронних послуг та здійснення повної оплати суми заборгованості згідно надісланим рахункам, що утворилася за несплату наданих позивачем послуг. Відповідачем вимоги викладені в листі не були виконані, що й стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2013 продовжено строк розгляду справи до 07.05.2013, на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме, копії податкових накладних та відповідні квитанції про підтвердження занесення зобов'язань до відповідного реєстру разом із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість з додатками № 5.

У своїх письмових відзивах, наданих суду у попередніх судових засіданнях, вказує що визнає суму боргу частково лише в розмірі 9394,00 грн., оскільки, фактично надання охоронних послуг закінчилось 15.11.2012 та об'єкти комунального підприємства «Дирекція ринків» фактично були зняти з під охорони. Відповідно, відповідач повинен оплатити позивачу фактично надані та отримані охоронні послуги до 15.11.2012.

Крім того, вказує на те, що доказом того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» фактично не надавало охоронні послуги з 15.11.2012 по грудень 2012 року є те, що на підставі статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» є платником податків на додану вартість в декларації з ПДВ наданої у ДПІ у м. Сімферополі у грудні 2012 року відобразило за листопад 2012 року фактичну вартість наданих комунальному підприємству «Дирекція ринків» в сумі 8624,00 грн., у тому числі ПДВ - 1437,34 грн., що відповідає фактично наданим послугам з охорони згідно наданих актів виконаних робіт. В декларації з ПДВ наданої до ДПІ в м. Сімферополі у січні 2012 року позивач відобразив за грудень 2012 року фактичну вартість наданих відповідачеві послуг в сумі 0,00 грн.

Дані документи долучено судом до матеріалів справи.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, наслідивши усі докази надані сторонами під час розгляду справи, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

27.04.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» (виконавець) та комунальним підприємством «Дирекція ринків» (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 27/04 (а.с. 26-27).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з 01.05.2012 та діє до 30.04.2013.

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання з охорони об'єктів, які знаходяться на балансі замовника на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 556 від 23.03.2012 (адреса розташування об'єктів зазначається у дислокаціях), шляхом здійснення комплексу організаційних та практичних заходів охоронних послуг, які направлені на попередження та припинення противоправних дій відносно об'єкту, що охороняється.

Заходи безпеки на об'єкті (ах) здійснюється згідно дислокації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 2) (пункту 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, вартість охоронних послуг на об'єкті визначається на підставі протоколу погодження цін, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Виконання умов договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмове заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.2.10. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю надані охоронні послуги.

У пункті 6.1. договору визначено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно пункту 6.3. договору, при несвоєчасному перерахуванні грошових коштів за наданні охоронні послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.3. договору визначено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін, і випадку письмового попередження іншої сторони не пізніше, ніж за один місяць до дати його розірвання.

Додатком № 1 до договору № 27/04 від 27.04.2012 є протокол узгодження цін. Згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання охранних послуг, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги в розмірі 11,00 грн. Оплата охранних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (а.с. 28).

Додатком № 1 та № 2 є дислокація об'єкта "Ринки" та об'єктів "Підземний пішохідний перехід" (а.с. 29, 30).

14.11.2012 комунальне підприємство «Дирекція ринків» надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» лист за вих. № 103, в якому повідомило по неможливість подальшого співробітництва та скерувало додаткову угоду про розірвання договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012. У зазначеній додатковій угоді від 15.11.2012 комунальне підприємство «Дирекція ринків» зазначило, що договір про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 вважається припиненим з 15.11.2012 (а.с. 31, 32).

15.11.2012 представники від товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс" та комунального підприємства «Дирекція ринків» підписали акт про зняття з охорони об'єктів (а.с. 131).

28.11.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» надіслало лист комунальному підприємству «Дирекція ринків» (відповідь на лист від 14.11.2012 за № 103), в якому вказало на необхідність підписання актів приймання - передачі наданих охоронних послуг та здійснення повної оплати суми заборгованості згідно надісланим рахункам, що утворилася за несплату наданих послуг. Крім того, наголосило, що розірвання договору, згідно підпункту 8.3. пункту 8 договору № 27/04 від 27.04.2012, можливо лише після спливу одного місяця з моменту надходження від сторони відповідної пропозиції. До листа була додана додаткова угода від 14.11.2012 про розірвання договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 з 15.12.2012 (а.с. 33, 34).

Також разом із листом від 28.11.2012 комунальному підприємству «Дирекція ринків» були скеровані акти виконаних робіт та рахунки до вказаних актів виконаних робіт (а.с. 44-92).

Як зазначає позивач, станом на 15.02.2013 відповідач не виконав вимоги щодо оплати суми заборгованості за охоронні послуги, згідно надісланим рахункам та положенням пунктів 3 та 5 договору, не підписав додаткову угоду про розірвання договору, підписані акти та угоду на адресу позивача не надсилав, що на його думку свідчить про підтвердження відповідачем фактичного виконання договірних умов, продовження дії договору.

Позивач 21.03.2013 надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплати суми боргу та підписати відповідні акти виконаних робіт (а.с. 151).

Однак, заборгованість сплачена так і не була.

На сьогоднішній день комунальним підприємством «Дирекція ринків» не виконане зобов'язання за договором про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012, відповідно, за відповідачем числиться заборгованість за надані охоронні послуги у розмірі 69417,64 грн.

На сьогоднішній день сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 та статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» встановлено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що виконання умов договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмове заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт .

Таким чином, оскільки, комунальному підприємству «Дирекція ринків» були направлені акти виконаних робіт та рахунки на оплату, які з боку відповідача письмово не заперечувалися, відповідно, комунальне підприємство «Дирекція ринків» підтвердило фактичне виконання договірних умов на підставі договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012. Тобто, у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати охоронних послуг за договором № 27/04 від 27.04.2012.

Стосовно посилань комунального підприємства «Дирекція ринків», що між ним та іншою охоронною організацією було укладено договір про надання послуг охорони об'єкта, що вказує на те, що охоронні послуги не здійснювалися товариством з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» та грошові кошти за це не можуть стягуватися, суд не приймає дане ствердження до уваги, оскільки, об'єкт, на який встановлюється охорона, може були укладено необмежена кількість договорів охорони з необмеженою кількістю організацій з охорони, та це є не належним доказом по справі.

Відносно стверджень відповідача у судовому засіданні, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» у грудні 2012 року відобразило за листопад 2012 року фактичну вартість наданих послуг комунальному підприємству «Дирекція ринків» в сумі 8624,00 грн., у тому числі ПДВ - 1437,34 грн., що відповідає фактично наданим послугам з охорони згідно наданих актів виконаних робіт, а в декларації з ПДВ наданої до державної податкової інспекції в м. Сімферополі у січні 2012 року позивач відобразив за грудень 2012 року фактичну вартість наданих відповідачеві послуг в сумі 0,00 грн., що на думку комунального підприємства «Дирекція ринків» підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість від 20.12.2012 та 18.01.2013, і розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, також не приймається судом увагу.

Так як, позивач у судовому засіданні зазначив, що під час оформлення документів, які подаються до податкової служби, бухгалтером була допущена помилка щодо не включення сум з послуг охорони до податкових накладних, які відповідають фактично наданим послугам з охорони згідно наданих актів виконаних робіт. На підтвердження цього представив суду податкові накладні №№ 26, 27, 28, які вже подані до державної податкової інспекції в м. Сімферополі та квитанцію № 1 за звітний період квітень 2013 року, № 2 за звітний період квітень 2013 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), з яких вбачається про включення послуг з охорони до декларації з ПДВ.

Відповідно, за комунальним підприємством «Дирекція ринків» числиться заборгованість у розмірі 69417,64 грн.

Договір про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 ніким не оспорений, є дійсний та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, комунальним підприємством «Дирекція ринків» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 в розмірі 69417,64 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4611,70 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 87,73 грн. - інфляційних витрат; 916,36 грн. - 3% річних від прострочених сум оплати.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат. Розрахунок складений вірно, відповідно до вимог діючого законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» до комунального підприємства «Дирекція ринків» щодо стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012.

Отже, стягненню з комунального підприємства «Дирекція ринків» підлягає 75033,43 грн., з яких: 69417,64 грн. - сума основного боргу з оплати наданих послуг; 4611,70 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання; 87,73 грн. - інфляційні витрати; 916,36 грн. - 3% річних від прострочених сум плати.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено та підписано 08.05.2013.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Дирекція ринків» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс» основний борг у розмірі 69417,64 грн.; пеню в розмірі 4611,70 грн.; інфляційні витрати у розмірі 87,73 грн.; 3% річних у розмірі 916,36 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко

Розсилка простою кореспонденцією:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітязь - Сервіс», вул. Севастопольська, 45, м. Сімферополь, АР Крим Україна, 95013.

2. Комунальне підприємство «Дирекція ринків», вул. Залеська, 78, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95044.