Постанова

від 16.10.2013 по справі 901/672/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 901/672/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс", м. Сімферополь, АР Крим на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс", м. Сімферополь, АР Крим до Комунального підприємства "Дирекція ринків", м. Сімферополь, АР Крим про стягнення 75 033,43 грн.

за участю представників

позивача: Балакіна Д.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "Вітязь-Сервіс") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до комунального підприємства "Дирекція ринків" (далі за текстом - КП "Дирекція ринків") про стягнення 75 033,43 грн. заборгованості, з яких: 69 417,64 грн. - сума основного боргу з оплати наданих послуг, 4 611,70 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 87,73 грн. - інфляційні витрати, 916,36 грн. - 3 % річних від прострочених сум.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з КП "Дирекція ринків" на користь ТОВ "Вітязь-Сервіс" основний борг у розмірі 69 417,64 грн.; пеню в розмірі 4 611,70 грн.; інфляційні витрати у розмірі 87,73 грн.; 3 % річних у розмірі 916,36 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що на час виникнення спірних правовідносин Договір про надання охоронних послуг №27/04 від 27.04.2012 року діяв та виконувався належним чином з боку позивача, проте, відповідачем не виконано своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 69 417,64 грн. основного боргу, 4 611,70 грн. пені, 87,73 грн. інфляційних витрат та 916,36 грн. 3% річних.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року змінено, позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з КП "Дирекція ринків" на користь ТОВ "Вітязь-Сервіс" 9 394 грн. основного боргу, 381, 34 грн. пені, 76, 48 грн. 3 % річних та 18, 79 грн. інфляційних витрат; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково в сумі 9 394 грн. основного боргу, 381, 34 грн. пені, 76, 48 грн. 3 % річних та 18, 79 грн. інфляційних витрат, оскільки виконання зобов'язань за Договором № 27/04 від 27.04.2012 року про надання охоронних послуг зі сторони виконавця припинилось з 15.11.2012 року, коли представниками сторін за цим Договором було підписано Акт про зняття з охорони об'єктів.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Вітязь-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року та залишити без змін рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 рок - скасувати та залишити без змін рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 рок - скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2012 року ТОВ "Вітязь-Сервіс" (виконавець) та КП "Дирекція ринків" (замовник) укладено Договір про надання охоронних послуг № 27/04 (далі за текстом - Договір).

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з 01.05.2012 року та діє до 30.04.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання з охорони об'єктів, які знаходяться на балансі замовника на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 556 від 23.03.2012 року (адреса розташування об'єктів зазначається у дислокаціях), шляхом здійснення комплексу організаційних та практичних заходів охоронних послуг, які направлені на попередження та припинення противоправних дій відносно об'єкту, що охороняється.

Заходи безпеки на об'єкті(ах) здійснюється згідно дислокації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 2) (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору вартість охоронних послуг на об'єкті визначається на підставі Протоколу погодження цін, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток № 1).

В п. 3.2. Договору визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передплатою в розмірі 100 % за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Виконання умов Договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони Договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмові заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 5.2.10. Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю надані охоронні послуги.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за порушення умов Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно з п. 6.3. Договору при несвоєчасному перерахуванні грошових коштів за наданні охоронні послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.3. Договору визначено, що Договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін у випадку письмового попередження іншої сторони не пізніше, ніж за один місяць до дати його розірвання.

Додатком № 1 до Договору № 27/04 від 27.04.2012 року є протокол узгодження цін, згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання охоронних послуг, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги в розмірі 11,00 грн. за годину роботи одного охоронця. Оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передплатою в розмірі 100 % за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Додатком № 1 та № 2 є дислокації об'єктів "Ринки" та об'єктів "Підземний пішохідний перехід".

14.11.2012 року КП "Дирекція ринків" надіслало на адресу ТОВ "Вітязь-Сервіс" лист за вих. № 103, в якому повідомило про неможливість подальшого співробітництва та скерувало додаткову угоду про розірвання Договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року.

В зазначеній Додатковій угоді від 15.11.2012 року КП "Дирекція ринків" зазначило, що Договір про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року вважається припиненим з 15.11.2012 року.

15.11.2012 року представники ТОВ "Вітязь-Сервіс" та КП "Дирекція ринків" підписали Акт про зняття з охорони чотирьох об'єктів, а саме: підземний перехід по вулиці Севастопольській - Дмитра Ульянова; підземний перехід по вулиці Гагаріна к/т „Космос"; підземний перехід по вулиці Київській, універ. Таврія; підземний перехід по вулиці Київська автовокзал.

28.11.2012 року ТОВ "Вітязь-Сервіс" надіслало лист КП "Дирекція ринків" (відповідь на лист від 14.11.2012 року за № 103), в якому вказало на необхідність підписання актів приймання - передачі наданих охоронних послуг та здійснення повної оплати суми заборгованості згідно надісланим рахункам, що утворилася за несплату наданих послуг. Крім того, ТОВ "Вітязь-Сервіс" наголошувало, що розірвання Договору згідно п. 8.3 Договору № 27/04 від 27.04.2012 року можливо лише після спливу одного місяця з моменту надходження від сторони відповідної пропозиції.

До листа було додано додаткову угоду від 14.11.2012 року про розірвання Договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року з 15.12.2012 року.

Також разом із листом від 28.11.2012 року ТОВ "Вітязь-Сервіс" на адресу КП "Дирекція ринків" були направлені акти виконаних робіт та рахунки до вказаних актів виконаних робіт.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 15.02.2013 року відповідач не виконав вимоги щодо оплати суми заборгованості за охоронні послуги згідно надісланим рахункам та положенням пунктів 3 та 5 договору, не підписав додаткову угоду про розірвання Договору, підписані акти та угоду на адресу позивача не надсилав, що свідчить про підтвердження відповідачем фактичного виконання договірних умов та продовження дії Договору.

21.03.2013 року ТОВ "Вітязь-Сервіс" надіслало на адресу КП "Дирекція ринків" претензію з вимогою сплати суми боргу та підписати відповідні акти виконаних робіт, однак заборгованість відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, пені, інфляційних та 3 % річних за невиконання умов договору про надання охоронних послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. Договору № 27/04 від 27.04.2012 року оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передплатою в розмірі 100 % за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що виконання умов Договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони Договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмове заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки на адресу КП "Дирекція ринків" були направлені акти виконаних робіт та рахунки на оплату, які з боку відповідача письмово не заперечувалися, відповідно, КП "Дирекція ринків" підтвердило фактичне виконання договірних умов на підставі Договору про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року, тобто у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати таких послуг за Договором.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем визнано заборгованість частково в сумі 9 394 грн., яка складається з 8 624,00 грн. боргу за надання охоронних послуг: на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Київській - 2 156 грн., на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Севастопольській - Дмитра Ульянова - 2 156 грн., на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Гагаріна к/т „Космос" - 2 156 грн., на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Київській 2 156 грн., а також часткової заборгованості за попередній період в сумі 770 грн.

Змінюючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково у розмірі 9 394 грн. основного боргу та у відповідній частині пеню, інфляційні, 3 % річних, оскільки решта заявленої суми заборгованості є необгрунтованою, з огляду на те, що виконання зобов'язань за Договором № 27/04 від 27.04.2012 року про надання охоронних послуг зі сторони виконавця припинилось з 15.11.2012 року, коли представниками сторін за цим Договором було підписано Акт про зняття з охорони об'єктів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи, зокрема з Додатків № 2 та № 3 до Договору - Дислокацій об'єктів вбачається, що на охорону взагалі було поставлено 7 об'єктів - підземні переходи за відповідними адресами.

В свою чергу з Акту про зняття об'єктів з охорони від 15.11.2012 року випливає, що з 7 об'єктів з охорони було знято лише 4, а саме: підземний перехід по вулиці Севастопольській - Дмитра Ульянова; підземний перехід по вулиці Гагаріна к/т „Космос"; підземний перехід по вулиці Київській, універ. Таврія; підземний перехід по вулиці Київська автовокзал, в той час як інші 3 об'єкти - підземний перехід площ. Ахмет-Хан Султана, 7; підземний перехід ЦУМ пр-т. Кірова, 17-а; підземний перехід площ. Московська, 1 було залишено під охороною, про що свідчить відсутність відповідного, підписаного сторонами Акту про зняття зазначених об'єктів з охорони та будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх зняття з охорони та невиконання ТОВ "Вітязь-Сервіс" покладених на нього Договором зобов'язань по зазначеним об'єктам.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що жодних доказів того, що Договір № 27/04 від 27.04.2012 року сторонами було розірвано, таких як підписана обома сторонами додаткова угода про розірвання Договору, тощо матеріали справи не містять, а відтак даний Договір продовжував свою дію згідно положень самого Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, з огляду на те, на момент направлення актів виконаних робіт відповідачу Договір про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року продовжував свою дію і вказані акти позивачу повернуто не було (як і підписану додаткову угоду про розірвання Договору з 15.11.2012 року), а, отже, погоджено таке виконання відповідачем, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду про ненадання таких послуг після 15.11.2012 року не можна визнати законним та обгрунтованими.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин Договір про надання охоронних послуг № 27/04 від 27.04.2012 року діяв та виконувався належним чином з боку позивача, проте, відповідачем не виконано своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 69 417,64 грн. основного боргу і такі вимоги про стягнення боргу є правомірними.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність лише часткового задоволенні позовних вимог та зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, у зв'язку з невиконанням КП "Дирекція ринків" зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг позивач просив також стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 611,70 грн.; інфляційні витрати у розмірі 87,73 грн.; 3 % річних у розмірі 916,36 грн.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України також передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за порушення умов Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно з п. 6.3. Договору при несвоєчасному перерахуванні грошових коштів за наданні охоронні послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог і в частині стягнення пені в розмірі 4 611,70 грн.; інфляційних витрат у розмірі 87,73 грн.; 3 % річних у розмірі 916,36 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов висновку, що виходячи з законодавчих приписів та умов Договору вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 417,64 грн. основного боргу з оплати наданих послуг, 4 611,70 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 87,73 грн. інфляційних витрат та 916,36 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 111 10 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 901/672/13-г - скасувати.

3. Рішення господарського Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 року у справі № 901/672/13-г - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга