Постанова

від 23.07.2013 по справі 901/672/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 901/672/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс";

відповідача: не з'явився, комунальне підприємство "Дирекція ринків";

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція ринків" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 07 травня 2013 року у справі №901/672/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс" (вул. Севастопольська, 45, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Комунального підприємства "Дирекція ринків" (вул. Заліська, 78, Сімферополь, 95044)

про стягнення 75033,43 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, комунального підприємства „Дирекція ринків" про стягнення 75 033,43 грн. заборгованості, з яких: 69 417,64 грн. - сума основного боргу з оплати наданих послуг, 4 611,70 грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 87,73 грн. - інфляційні витрати, 916,36 грн. - 3% річних від прострочених сум плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 квітня 2012 року між сторонам був укладений договір №27/04 про надання охоронних послуг, згідно вказаного договору відповідач передав, а позивач, згідно доданих до договору дислокацій, прийняв на себе зобов'язання з охорони об'єктів, шляхом здійснення комплексу організаційних та практичних заходів охоронних послуг, націлених на попередження та припинення противоправних дій відносно охоронюваного об'єкту. 14 листопада 2012 року на адресу позивача надійшло повідомлення від комунального підприємства „Дирекція ринків" про намір розірвати договір. У відповідь 28 листопада 2012 року позивачем був надісланий лист відповідачу, в котрому він наголошував на необхідність підписання актів прийому - передачі наданих охоронних послуг та здійснення повної оплати суми заборгованості згідно надісланим рахункам, що утворилася за несплату наданих позивачем послуг. Відповідачем вимоги викладені в листі не були виконані, що й стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року у справі №901/672/13-г (суддя Чумаченко С.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс" задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Дирекція ринків" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс" основний борг у розмірі 69 417,64 грн.; пеню в розмірі 4 611,70 грн.; інфляційні витрати у розмірі 87,73 грн.; 3% річних у розмірі 916,36 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, комунальне підприємство "Дирекція ринків" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, прийняти нове рішення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. від 11 червня 2013 року у зв'язку з поважних причин судді Гонтаря В.І. та відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії їх було замінено на суддів Дмитрієва В.Є. та Черткову І.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Видашенко Т.С. від 09 липня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Черткової І.В. у складі колегії її було замінено на суддю Плута В.М.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Борисової Ю.В. від 23 липня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М. у складі колегії його було замінено на суддю Гонтаря В.І.

В судове засідання, призначене до слухання на 11 червня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим судова колегія розглянувши матеріали справи, для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 09 липня 2013 року.

В судовому засіданні, призначеному до слухання на 09 липня 2013 року, представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти їх задоволення, у розгляді справи було оголошено перерву до 11 липня 2013 року.

11 липня 2013 року, у судове засідання, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією, судова колегія розглянувши матеріали справи, для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 23 липня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 23 липня 2013 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" (виконавець) та комунальним підприємством „Дирекція ринків" (замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 27/04 (а.с. 26-27).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з 01 травня 2012 року та діє до 30 квітня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання з охорони об'єктів, які знаходяться на балансі замовника на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №556 від 23 березня 2012 року (адреса розташування об'єктів зазначається у дислокаціях), шляхом здійснення комплексу організаційних та практичних заходів охоронних послуг, які направлені на попередження та припинення противоправних дій відносно об'єкту, що охороняється.

Заходи безпеки на об'єкті (ах) здійснюється згідно дислокації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №2) (пункту 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, вартість охоронних послуг на об'єкті визначається на підставі протоколу погодження цін, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Виконання умов договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмове заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 5.2.10. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю надані охоронні послуги.

У пункті 6.1. договору визначено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно пункту 6.3. договору, при несвоєчасному перерахуванні грошових коштів за наданні охоронні послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.3. договору визначено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін, і випадку письмового попередження іншої сторони не пізніше, ніж за один місяць до дати його розірвання.

Додатком №1 до договору №27/04 від 27 квітня 2012 року є протокол узгодження цін. Згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання з надання охранних послуг, а замовник зобов'язується оплатити дані послуги в розмірі 11,00 грн. Оплата охранних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (а.с. 28).

Додатком №1 та №2 є дислокація об'єкта „Ринки" та об'єктів „Підземний пішохідний перехід" (а.с. 29, 30).

14 листопада 2012 року комунальне підприємство „Дирекція ринків" надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" лист за вих. №103, в якому повідомило по неможливість подальшого співробітництва та скерувало додаткову угоду про розірвання договору про надання охоронних послуг №27/04 від 27 квітня 2012 року. У зазначеній додатковій угоді від 15 листопада 2012 року комунальне підприємство „Дирекція ринків" зазначило, що договір про надання охоронних послуг №27/04 від 27 квітня 2012 року вважається припиненим з 15 листопада 2012 року (а.с. 31, 32).

15 листопада 2012 року представники від товариства з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" та комунального підприємства „Дирекція ринків" підписали акт про зняття з охорони об'єктів (а.с. 131).

28 листопада 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" надіслало лист комунальному підприємству „Дирекція ринків" (відповідь на лист від 14 листопада 2012 року за №103), в якому вказало на необхідність підписання актів приймання - передачі наданих охоронних послуг та здійснення повної оплати суми заборгованості згідно надісланим рахункам, що утворилася за несплату наданих послуг. Крім того, наголосило, що розірвання договору, згідно підпункту 8.3. пункту 8 договору №27/04 від 27 квітня 2012 року, можливо лише після спливу одного місяця з моменту надходження від сторони відповідної пропозиції. До листа була додана додаткова угода від 14 листопада 2012 року про розірвання договору про надання охоронних послуг №27/04 від 27 квітня 2012 року з 15 грудня 2012 року (а.с. 33, 34).

Також разом із листом від 28 листопада 2012 року комунальному підприємству „Дирекція ринків" були скеровані акти виконаних робіт та рахунки до вказаних актів виконаних робіт (а.с. 44-92).

Як зазначав позивач, станом на 15 лютого 2013 року відповідач не виконав вимоги щодо оплати суми заборгованості за охоронні послуги, згідно надісланим рахункам та положенням пунктів 3 та 5 договору, не підписав додаткову угоду про розірвання договору, підписані акти та угоду на адресу позивача не надсилав, що на його думку свідчить про підтвердження відповідачем фактичного виконання договірних умов, продовження дії договору.

Так, позивач 21 березня 2013 року надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою сплати суми боргу та підписати відповідні акти виконаних робіт (а.с. 151). Однак, заборгованість сплачена відповідачем так і не була.

Позивач зазначав, що комунальним підприємством "Дирекція ринків" не виконане зобов'язання за договором про надання охоронних послуг №27/04 від 27 квітня 2012 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за надані охоронні послуги у розмірі 69 417,64 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (наданих суду під час судового засідання 09 липня 2013 року), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення необхідно змінити з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 та статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3.2. договору №27/04 від 27 квітня 2012 року визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником щомісячно з передоплатою в розмірі 100% за місяць, в якому надаються послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що виконання умов договору оформлюється актом виконаних робіт, які підписують обидві сторони договору протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником акту виконаних робіт. Якщо протягом 3 банківських днів замовник не підписує акт або не надає письмове заперечення до його змісту, вважається, що він підтверджує фактичне виконання договірних умов, вказівки на які містить направлений замовнику акт.

Задовольняючи позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс", суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин договір від 27 квітня 2012 року про надання охоронних послуг діяв та виконувався належним чином з боку позивача, проте, відповідачем не виконано своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у розмірі: основний борг у сумі 69 417,64 грн., пеню в розмірі 4 611,70 грн., інфляційні витрати у розмірі 87,73 грн., 3% річних - 916,36 грн.

Але, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції на підставі того, що виконання зобов'язання до договором №27/04 від 27 квітня 2012 року про надання охоронних послуг з боку виконавця припинилося з 15 листопада 2012 року, коли представниками сторін за цим Договором було підписано акт про зняття з охорони об'єктів (а.с. 131).

Однак, господарський суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув належної уваги на зазначений акт, вважаючи, що послуги з охорони об'єктів з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" продовжували надаватися належним чином, тобто у порядку та обсягах, передбачених Договором про надання охоронних послуг.

Також, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги стосовно того, що висновку суду першої інстанції щодо того, що на адресу комунального підприємства „Дирекція ринків" направлялися акти виконаних робіт та рахунки на оплату, на які у відповідності до вимог пункту 3.3 Договору, відповідачем не подавалися письмові заперечення, що є підтвердженням фактичного виконання договірних умов - є необґрунтованими, у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, під час розгляду даної справи позивачем до суду першої інстанції були надані акти виконаних робіт та рахунки на оплату за надання послуг у відповідності до умов договору №27/04 від 27 квітня 2012 року строком після 15 листопада 2012 року, проте, товариством з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" не було надано доказів, що відповідач отримував вказані документи, що в подальшому, дало би йому можливість надати письмові заперечення на нього.

Суд першої інстанції під час дослідження та надання правової оцінки наданим позивачем копіям актів виконаних робіт та рахунків на оплату зазначив, що вказані копії належним чином завірені, а відповідачем зазначені документи не підписані та не підтвердженні, проте, місцевим судом не було звернуто уваги на відсутність у позивача документального підтвердження вручення цих документів комунальному підприємству „Дирекція ринків".

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині спростування твердження відповідача, що товариство з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" у грудні 2012 року відобразило за листопад 2012 року фактичну вартість наданих послуг комунальному підприємству „Дирекція ринків" в сумі 8 624,00 грн., у тому числі ПДВ 1 437,34 грн., що відповідає фактично наданим послугам з охорони згідно наданих актів виконаних робіт, а в декларації з ПДВ наданої до державної податкової інспекції в місті Сімферополі у січні 2012 року позивач відобразив за грудень 2012 року фактичну вартість наданих відповідачеві послуг в сумі 0,00 грн. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що позивач у судовому засіданні зазначив, що під час оформлення документів, які подаються до податкової служби, бухгалтером була допущена помилка щодо не включення сум з послуг охорони до податкових накладних, які відповідають фактично наданим послугам з охорони згідно наданих актів виконаних робіт.

На підтвердження вказаного товариство з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" представило суду першої інстанції податкові накладні №№26, 27, 28, які вже подані до державної податкової інспекції в місті Сімферополі та квитанцію №1 за звітний період - квітень 2013 року, №2 за звітний період - квітень 2013 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), з яких вбачається про включення послуг з охорони до декларації з ПДВ.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі того, що вони є помилковими та такими, що суперечать вимогам законодавства України.

Відповідно до положень Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та Положення „Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку" факт отримання (надання) товарів, робіт, послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника на їх проведення).

Також, колегія суддів зазначає, що у якості доказу надання охоронних послуг виконавцем за період після 15 листопада 2012 року не можуть слугувати посилання па податкову звітність відповідача щодо декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з комунальним підприємством „Дирекція ринків", а потім зняття вказаних зобов'язань шляхом подачі уточнюючих розрахунків.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та-є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 50 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків позовної давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання уточнюючою розрахунку.

Також, колегією суду встановлено, що відповідачем визнається заборгованість частково в сумі 9 394,00 гри., яка складається з 8 624,00 грн. за надання охоронних послуг: на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Київській - 2 156,00 грн., на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Севастопольській - Дмитра Ульянова - 2 156,00 грн., на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Гагшаріна к/т „Космос" - 2 156,00 грн.. на об'єкті підземний пішохідний перехід по вулиці Київській 2 156,00 грн., а також часткової заборгованості за пер передній період у сумі 770,00 грн.

Так, на підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 9 394,00 грн., у зв'язку з тим, що решта суми, заявлена товариством з обмеженою відповідальністю „Вітязь-Сервіс" є необґрунтованою, оскільки за період з 15 листопада 2012 року послуги за Договором не надавалися.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень діючого законодавства, що регулює питання стягнення з боржника пені, зокрема, частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", свідчить про те, що платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом.

Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.

З урахуванням зменшення суми заборгованості, колегія суддів з урахуванням розрахунку заборгованості комунального підприємства „Дирекція ринків" за договором №27/04 від 27 квітня 2012 року про надання охоронних послуг, наданого апеляційному господарському суду відповідачем, зробила розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, яка склала:

- за період з 21 жовтня 2012 року по 19 лютого 2013 року - інфляційні втрати у розмірі 1,54 грн., 3% річних у розмірі 7,72 грн., сума пені у розмірі 38,50 грн.;

- за період з 15 листопада 2012 року по 19 лютого 2013 року - інфляційні втрати у розмірі 17,25 грн., 3% річних у розмірі 68,76 грн., сума пені у розмірі 342,84 грн.;

а разом сума склала: пеня у розмірі 381,34 грн., 3% річних у розмірі 76,48 грн. та інфляційні витрати у розмірі 18,79 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з комунального підприємства „Дирекція ринків" заборгованість за договором №27/04 від 27 квітня 2012 року про надання охоронних послуг у розмірі 9 394,00 грн., пеню у розмірі 381,34 грн., 3% річних у розмірі 76,48 грн. та інфляційні витрати у розмірі 18,79 грн.

Сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Дирекція ринків" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року у справі №901/672/13-г змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства „Дирекція ринків" (95044, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 78, ЄДРПОУ 31059583, р/р 260094549101 в філії КРУ „Банк „Фінанси та кредит", МФО 384889, св-во ПДВ №200023214) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Витязь-Сервіс" (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 45, ЄДРПОУ 33713627, р/р 26009011534801 в ПАТ „Альфа-Банк", МФО 300346, св-во ПДВ №200001776) суму основного боргу у розмірі 9 394,00 грн., пені у розмірі 381,34 грн., 3% річних у розмірі 76,48 грн. та інфляційні витрати у розмірі 18,79 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з комунального підприємства „Дирекція ринків" (95044, м. Сімферополь, вул.. Залеська, 78, ЄДРПОУ 31059583, р/р 260094549101 в філії КРУ „Банк „Фінанси та кредит", МФО 384889, св-во ПДВ №200023214) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Витязь-Сервіс" (95013, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 45, ЄДРПОУ 33713627, р/р 26009011534801 в ПАТ „Альфа-Банк", МФО 300346, св-во ПДВ №200001776) судовий збір у розмірі 223,66 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді В.І. Гонтар

В.Є. Дмитрієв

Розсилка з повідомленням:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь-Сервіс" (вул. Севастопольська, 45, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

2. Комунальне підприємство "Дирекція ринків" (вул. Заліська, 78, Сімферополь, 95044)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим