Рішення

від 07.05.2013 по справі 908/707/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/11/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.13 Справа № 908/707/13-г

За позовом : Приватного підприємства "Комерційна фірма "Інтердикт", м. Запоріжжя

До відповідача : Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Від позивача: Зарудній І.В., довіреність б/н від 01.03.2013р.

Радченко І.В., довіреність б/н від 01.03.2013р.

Від відповідача: Мороз Є.О., довіреність 3574 від 28.12.2012р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 2214264 грн. 29коп. заборгованості за договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ст.ст. 202, 611, 655, 692, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011р.

Ухвалою суду від 22.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.03.2013р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.04.2013р., 08.04.2013р.

Ухвали суду були відправлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") (755-15 ). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 N 17 (v5710632-09) (зареєстрований в міністерстві юстиції України 16.02.2011 за N 1.3/6-49/5710).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

13 березня 2013р. від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

Заява прийнята судом до розгляду.

05 квітня 2013р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог до 2140095грн. 07 коп.

В судовому засіданні, продовженому 08 квітня 2013р., представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги. Заява подана в порядку ст. 22 ГПК України, судом була прийнята до розгляду.

Відповідачем надано додаткові письмові пояснення по суті предмету спору, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд продовжити строк розгляду спору, в порядку ст. 69 ГПК України.

Клопотання відповідача було подано, в порядку ст.ст. 22, 69 ГПК України, судом прийнято до розгляду і задоволено.

Ухвалою від 08.04.2013р., суд повторно зобов'язав сторін надати детальний нормативно обґрунтований розрахунок пред'явлених до стягнення сум з посиланням на документи первинної бухгалтерської звітності, з врахуванням норм чинного законодавства, та провести звірку взаєморозрахунків сторін (акт звірки надати в судове засідання).

Для надання сторонам додаткової можливості надати належні документальні докази в підтвердження своїх вимог та заперечень по суті предмету спору, а також проведення звірки взаєморозрахунків сторін судове засідання відкладалось до 07.05.2013р. та продовжувався строк розгляду спору.

В судовому засіданні, продовженому 07.05.2013р., представником позивача надана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2050992 грн. 38 коп. основного боргу, 70867 грн. 99 коп. пені та 10283грн. 07 коп. 1% річних.

Заява подана згідно зі ст.22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 2132143 грн. 44 коп.

Також представник позивача пояснив, що переглянувши контрозрахунок відповідача, позивачем була виключена з числа пред'явлених видаткових накладених, накладна від 23.12.2011р. № КФ-0000264, а також надані усні пояснення щодо дотримання строків позовної давності, що відображено в проколі судового засідання від 07.05.2013р.

Судовий процес ведеться без застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Розгляд справи закінчено 07.05.2013р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2011 року між ПП КФ «ІНТЕРДИКТ» (далі-позивач) та ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі-відповідач) було укладено договір поставки №20/2011/1040.

До даного договору було укладено специфікації №1 на суму 135 000,00 грн., №2 на суму 108 780,00 грн., № 3 на суму 4 149 082,09 грн., №4 на суму 436 800,90 грн., а також додаткову угоду №1 від 20.09.2011р., №2 від 29.09.2011р., №3 від 16.11.2011р.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець, на умовах договору, прийняти та сплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. На виконання даного договору позивачем було поставлено продукції, що підтверджується видатковими накладеними переліченими в позовній заяві.

Факт отримання товару підтверджується довіреностями: ЯЖК №704084/4901 від 22.12.2011р.; ЯВЮ №090976/88 від 12.01.2012р.; ЯВЮ №090982/241 від 27.01.2012р.; ЯВЮ 090985/474 від 14.02.2012р.; ЯВЮ №091652/934 від 16.03.2012р.; ЯВЮ №091657/1084 від 26.03.2012р. та вище переліченими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими печатками підприємства.

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції, у відповідності з розділом 6, на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків встановлюється з моменту отримання повного пакету документів. По узгодженню сторін розрахунки допускаються векселями.

На виконання розділу 4 договору, позивач своєчасно поставив продукцію відповідачу та передав усю необхідну супровідну документацію.

Прийняття продукції відповідачем здійснювалось відповідно до розділу 6 договору поставки, який передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7.

Жодних претензій, щодо якості продукції та відсутності необхідних документів на поставлену продукцію від відповідача на адресу позивача не надходило, що підтверджує належне виконання позивачем зобов'язань, передбачених договорами поставки в повному обсязі.

Отримання відповідачем всіх передбачених документів на продукцію підтверджується тим, що відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, тим самим фактично визнавши належне виконання зобов'язань за договором поставки позивачем в повному обсязі, але не розрахувався за поставлену продукцію повністю.

Загальна заборгованість по договору поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011р. склала 2 050 992,38 грн.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 050 992,38 грн., відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків сторін, заявлена до стягнення обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Згідно п.8.4 договору поставки, за прострочку оплати покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,1% за кожен день простроченої суми, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені.

Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за користування чужими грошовими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше шести місяців з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

На підставі ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши наданий суду розрахунок та враховуючи заву про уточнення позовних вимог, а також беручи до уваги, що при перевірці свого розрахунку та врахуванні контррозрахунку відповідача, позивачем була виключена видаткова накладна № КФ- 0000264 від 23.12.2011р., суд встановив, що, сума пені в розмірі 70867грн. 99 коп. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 % річних в сумі 10283 грн. 07коп. пред'явленні до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій слід зазначити, що відповідно до ст. 50 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Відповідно до 51 ГПК України, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Враховуючи те, що кінцевий строк сплати за видатковими накладеними №КФ-0000265 від 27.12.2011р., КФ-0000266 від 27.12.2011р., №КФ-0000267 від 28.12.2011р., № КФ-0000268 від 28.12.2011р., № КФ-0000269 від 28.12.2011р. припадає на вихідний день, а позовна заява була направлена на адресу відповідача 18 лютого 2013р., то заява про застосування строків позовної давності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, судом до уваги не приймаються, як такі, що спростовуються наданими позивачем доказами. Відповідач суду не надавав та не довів належними допустимими доказами свої заперечення, викладені в відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Комерційна фірма «Інтердикт» до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72 (п/р 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849, ЄДРПОУ 00191230) на користь Приватного підприємства Комерційна фірма «Інтердикт», 69091, м.Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/226 (р/р 26005010001279 в АКБ «Індустріалбанк» у м.Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 31270155, ІПН 312701508292) 2050992 (два мільйона п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 38 коп. основного боргу, 70867 (сімдесят тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 99 коп. пені, 10283 (десять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 07коп. 1% річних, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет