Постанова

від 29.07.2013 по справі 908/707/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013 р. справа №908/707/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Ломовцевої Н. В., Радіонової О.О при секретарі судового засідання Федорової Ю. І. за участю представників сторін: від позивача:Зарудній І. В. - за довір. від відповідача:не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 р. у справі№ 908/707/13-г за позовомПриватного підприємства «Комерційна фірма «Інтердикт», м. Запоріжжя до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя простягнення заборгованості за договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011 р. у розмірі 2214264 грн. 29 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 р. у справі № 908/707/13-г задоволено позов Приватного підприємства «Комерційна фірма «Інтердикт», м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011 р. у розмірі 2214264 грн. 29 коп., внаслідок чого: стягнуто з відповідача на користь позивача 2050992 грн. 38 коп. основного боргу, 70867 грн. 99 коп. - пені, 10283 грн. 07 коп. - 1% річних, 1720 грн. 50 коп. - судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування посилається по-перше, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не повне дослідження доказів, що мають значення для справи. Зокрема, апелянта посилається на те, що позивачем не підтверджено коли саме було передано повний пакет необхідних для оплати та належно оформлених документів відповідачу, внаслідок чого вважає, що строк зобов`язання по сплаті для ВАТ «Запоріжсталь» взагалі ще не настав; по -друге, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині не застосування строку позовної давності до окремих зобов`язань, строк виконання яких на момент подання позову до суду вже минув; по-треттє, апелянт вказує на те, що позивачем в обґрунтування вимог про стягнення заборгованості подано докази, що не тільки оформлені із значними порушеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., але й окремі взагалі не є ідентичними тим, що знаходяться у відповідача. Крім того, апелянт вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. розгляд справи відкладався до 24.07.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 24.07.2013 р. доводи апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідач в останнє судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 23.07.2013 р., від нього надійшло письмове клопотання, в якому останній просив визнати причини його неявки в судове засідання 24.07.2013 р. поважними, продовжити строк розгляду справи на 15 днів, відкласти судове засідання на будь-яку іншу більш пізнішу дату. Клопотання обґрунтовано тим, що у день судового засідання в Донецькому апеляційному господарському суді 24.07.2013 р., в інших судових інстанціях слухаються також справи за участю ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», в підтвердження чого надав деякі процесуальні документи.

Колегія суддів зазначене клопотання відхилила, з тих підстав, що явка сторін Донецьким апеляційним господарським судом не визнавалася обов`язковою та відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і інших осіб. Відповідач не довів неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі його представника. Крім того, розгляд справи раніше вже відкладався за клопотанням відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

20.05.2011 року між ПП КФ «ІНТЕРДИКТ» та ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» був укладений договір поставки №20/2011/1040 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець, на умовах договору, прийняти та сплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

До договору були підписані специфікації №1 на суму 135 000,00 грн., №2 на суму 108 780,00 грн., № 3 на суму 4 149 082,09 грн., №4 на суму 436 800,90 грн., а також додаткові угоди №1 від 20.09.2011р., №2 від 29.09.2011р., №3 від 16.11.2011р.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, згідно специфікацій, на загальну суму 2 212 934,55 грн., що підтверджується видатковими накладними: № КФ- 0000265 від 27.12.2011 р., № КФ- 0000266 від 27.12.2011 р., № КФ- 0000267 від 28.12.2011 р., № КФ- 0000268 від 28.12.2011 р., № КФ- 0000269 від 28.12.2011 р., № КФ- 0000002 від 12.01.2012 р., № КФ- 0000003 від 13.01.2012 р., № КФ- 0000004 від 13.01.2012 р., № КФ- 0000005 від 16.01.2012 р., № КФ- 0000006 від 17.01.2012 р., № КФ- 0000009 від 20.01.2012 р., № КФ- 0000010 від 20.01.2012 р., № КФ- 0000016 від 27.01.2012 р., № КФ- 0000018 від 14.02.2012 р., № КФ- 0000019 від 14.02.2012 р., № КФ- 0000020 від 14.02.2012 р., № КФ- 0000023 від 16.02.2012 р., № КФ- 0000026 від 16.02.2012 р., № КФ- 0000028 від 16.03.2012 р., № КФ- 0000030 від 27.03.2012 р., № КФ- 0000031 від 27.03.2012 р., № КФ- 0000032 від 27.03.2012 р., № КФ- 0000035 від 27.03.2012 р., № КФ- 0000036 від 27.03.2012 р., № КФ- 0000037 від 30.03.2012 р.

Отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями: ЯЖК №704084/4901 від 22.12.2011р.; ЯВЮ №090976/88 від 12.01.2012р.; ЯВЮ №090982/241 від 27.01.2012р.; ЯВЮ 090985/474 від 14.02.2012р.; ЯВЮ №091652/934 від 16.03.2012р.; ЯВЮ №091657/1084 від 26.03.2012р. та вище переліченими видатковими накладними з підписами повноважної особи відповідача.

Прийняття продукції відповідачем здійснювалось відповідно до розділу 6 договору поставки, який передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7.

Відповідно до п. 5.1 Договору, розрахунок проводиться за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції, у відповідності з розділом 6, на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків встановлюється з моменту отримання повного пакету документів. По узгодженню сторін розрахунки допускаються векселями.

Враховуючи, що розрахунок за фактично поставлену продукцію повинен бути проведений протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки, останнім днем розрахунку по договору № 20/2011/1040 є 22.05.2012 р., оскільки відповідно до останньої видаткової накладної поставка відбулася 30.03.2012 р.

Як встановлено, відповідач отриманий товар оплатив лише частково на загальну суму в розмірі 161 942,17 грн. (за видатковою накладною № КФ-0000264 від 23.12.2011р.).

Таким чином, загальна заборгованість по договору поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011р. склала 2 050 992,38 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 11.04.2013 р., підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Позивач в обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за укладеним між сторонами договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011.

Листами від 15.05.2012 р. № 1505/01 та від 14.09.2012 р. № 1409/01, від 15.11.2012 р. № 1511/01 (а.с. 60-62) позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, у т. ч. за договором № 20/2011/1040 від 20.05.2011 р., однак відповідач залишив їх без задоволення.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо частини оплати поставленої продукції за договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011 р., на суму 2050992,38 грн. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за невиконання умов договору пені (з урахуванням заяви про уточнення, поданої суду першої інстанції 07.05.2013 р.) у розмірі 70867 грн. 99 коп. та 1% річних у розмірі 10283 грн. 07 коп.

Задовольняючи позов (з урахуванням уточнень), суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем строків оплати товару, поставленого позивачем відповідно до умов договору та наявність правових підстав для стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що позивач довів належними документальними доказами факт поставки товару та порушення відповідачем права позивача на отримання грошових коштів за договором поставки № 20/2011/1040 від 20.05.2011 р., висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором у сумі 2 050 992,38 грн. є законним та обґрунтованим. Крім того, актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.04.2013 р. відповідач підтвердив свою заборгованість у зазначеній сумі (арк. справи 142).

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо не отримання від позивача повного пакету документів, оскільки вищезазначені накладні про приймання товару підписані відповідачем без зауважень щодо ненадання будь-яких товаросупроводжувальних документів, а договором поставки не встановлено передавання таких документів за окремим актом приймання-передачі.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв, строку для їх передання відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював, спірний товар не повернув - отже судова колегія розцінює доводи апеляційної скарги у якості спроби відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті товару.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення оплати у розмірі 70 867,99 грн. та 1% річних у розмірі 10283,07 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору сторони передбачили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період стягнення пені. Нарахування (стягнення) суми неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6-ти місяців з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Враховуючи п. 8.4 Договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 70 867,99 грн. та 1% річних у розмірі 10283,07 грн. пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності по стягненню штрафних санкцій за видатковими накладними: № КФ-0000264 від 23.12.2011 р., № КФ-0000265 від 27.12.2011 р., № КФ-0000266 від 27.12.2011 р. № КФ-0000267 від 28.12.2011 р., № КФ-0000268 від 28.12.2011 р., № КФ-0000269 від 28.12.2011 р.

Як визначено у ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок..

Статтею 51 ГПК України передбачено, що строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за видатковими накладними № КФ-0000265 від 27.12.2011 р., № КФ-0000266 від 27.12.2011 р., № КФ-0000267 від 28.12.2011 р., № КФ-0000268 від 28.12.2011 р., № КФ-0000269 від 28.12.2011р. не пропущений строк позовної давності по стягненню пені, оскільки строк виконання зобов'язань за вказаними видатковими накладними припадає на вихідні дні, а отже, виходячи зі змісту ст.254 ЦК України, ст. 51 ГПК України днем його закінчення є перший наступний робочий день. Що стосується стягнення пені за видатковою накладною№ КФ-0000264 від 23.12.2011 р., то судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначалось, що при перевірці свого розрахунку та контррозрахунку відповідача, позивачем вказана накладна взагалі була виключена, проте апелянтом дані обставини не були враховані при подачі апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки обраний позивачем спосіб захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за невиконання умов договору відповідає встановленим ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України цивільно-правововим способам захисту порушеного права..

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Дана позиція викладена в постанові ВСУ від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 р. у справі № 908/707/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2013 р. у справі № 908/707/13-г - залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Н. В. Ломовцева

О.О. Радіонова