Рішення

від 22.04.2013 по справі 905/1065/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 905/1065/13-г

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання», м. Донецьк

до приватного підприємства «Торговий будинок «Бащінський», м. Костянтинівна, Донецька область

про стягнення суми заборгованості в розмірі 222012,69 грн., з яких сума основного боргу 149319,11 грн., інфляційні витрати у розмірі 2236,54 грн., пеня у розмірі 11779,45 грн., 3% річних у розмірі 8140,11 грн., збитки у розмірі 50537,48 грн.,

за участю представників:

від позивача: Калашник Н.А., за довір. від 02.014.2013 р.,

від відповідача: Біліменко А.О., за довір. від 01.03.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання» звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Торговий будинок «Бащінський» про стягнення суми заборгованості в розмірі 225237,78 грн., з яких сума основного боргу 149309,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 2209,11 грн., пеня у розмірі 15533,62 грн., 3% річних у розмірі 7504,76 грн., збитки у розмірі 50681,09 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 173-175, 193, 224 Господарського кодексу України, норми статей 22, 525, 526, 599, 610, 626, 625, 627, 662, 692 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі- продажу від 14 січня 2011 року №19/ОП. Позивач зазначив, що відповідачем не у повному обсязі сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 149309,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 15533,62 грн.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних на суму 7504,76 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2209,11 грн.

Також, позивачем на підставі приписів статті 225 Господарського кодексу України нарахована сума упущеної вигоди у розмірі 50681,09 грн.

Загальна сума заборгованості становить 225237,78 грн.

05 березня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява, в якій останній здійснив перерахунок штрафних санкцій та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 174567,99 грн. та суму збитків в розмірі 50537,48 грн. загалом 225105,47 грн.

09 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника позивача, в якій останній просив зменшити розмір позовних вимог у зв'язку з перерахуванням суми штрафних санкцій.

Внаслідок чого, з урахуванням зменшення позовних вимог сума заборгованості складає 222012,69 грн., з яких сума основного боргу 149319,11 грн., інфляційні витрати у розмірі 2236,54 грн., пеня у розмірі 11779,45 грн., 3% річних у розмірі 8140,11 грн., збитки у розмірі 50537,48 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення позовних вимог у суду відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі. 09 квітня 2013 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірний договір укладений сторонами 14 січня 2011 року, в той же час позивач зазначає в позовній заяві видаткову накладну №693 від 28 грудня 2009 року, яка сформована раніше підписання договору та не має відношення до договору. Також, на думку представника відповідача, надані до позовної заяви накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинної бухгалтерської документації, а тому не мають жодної юридичної сили і доказовості. Окрім цього, стосовно стягнення втраченого прибутку, відповідач зазначив, що видаткові накладні, за якими позивач проводить розрахунок розміру збитків містять досить велику кількість позицій товару, тому є не зрозумілим чому останнім до уваги взяті саме окремі позиції. При цьому відповідач наголошує, що за вказаними накладними оплата була частково проведена та позивачем не наведено жодних даних щодо ціни вказаного товару на споживчому ринку, обмежуючись лише своїми комерційними пропозиціями. Також зазначив, що аналіз споживчого ринку щодо позицій товару, вказаних позивачем, свідчить про значне завищення останнім цін на товари, зазначене підтверджується комерційними пропозиціями постачальників аналогічного обладнання.

Окрім цього, представником відповідача надана заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача щодо стягнення за видатковою накладною №693 від 28 грудня 2009 року, пені за видатковими накладними №27 від 26 січня 2011 року, №78 від 17 лютого 2011 року, №323 від 24 травня 2011 року, №708 від 30 вересня 2011 року, №822 від 10 листопада 2011 року.

На підставі зазначеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 09 квітня 2013 року для надання додаткових доказів та пояснень з приводу позовних вимог процесуальний строк розгляду справи продовжений до 29 квітня 2013 року.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання» (Продавець) та приватним підприємством «Торговий будинок «Бащінський» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №19/ОП (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, вартість товару (суму договору) та умови оплати, якість товару, порядок приймання-передачі товару, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.2 договору товар передається в асортименті, кількості і по цінам згідно з накладними(ою), які(а) після підписання сторонами, стають(є) невід'ємними(ою) частинами(ою) даного договору.

Передача товару здійснюється партіями (партією) за накладними(ою) до цього договору (пункт 1.3 договору).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними №27 від 26 січня 2011 року на суму 28313,60 грн., №78 від 17 лютого 2011 року на суму 39733,00 грн., №323 від 24 травня 2011 року на суму 11080,00 грн., №708 від 30 вересня 2011 року на суму 149445,00 грн., №822 від 10 листопада 2011 року на суму 5460,00 грн. на загальну суму 2340361,60 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень (а.с.11,13,16,18,20).

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: Якименко І.С., який діяв на підставі довіреності № 5 від 26 січня 2011 року, Бичкова Д.О., який діяв на підставі довіреностей № 11 від 16 лютого 2011 року, №12 від 16 лютого 2011 року, Бутенко О.О., яка діяла на підставі довіреностей №212 від 16 травня 2011 року, 242 від 26 вересня 2011 року, №252 від 04 листопада 2011 року.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що строк оплати товару по цьому договору становить 30 (тридцять) календарних днів з дати накладної.

Загальна вартість цього договору (сума договору) складається з всього товару, поставленого по всім накладним, які підписані сторонами протягом дії цього договору (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору датою приймання передачі товару та датою моменту переходу права власності на товар до Покупця сторони вважають дату накладної на товар.

Відповідачем частково сплачено заборгованість за договором на суму 150215, 49 грн.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти факту отримання товару та часткової сплати суми боргу.

Таким чином, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань перед позивачем, чим порушив умови договору.

На адресу відповідача була надіслана вимога №085 від 04 грудня 2012 року про сплату заборгованості з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 173002,20 грн. та суми упущеної вигоди в розмірі 50581,32 грн. (а.с.33-35).

Факт надсилання вищевказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, в якому за період з січня 2011 року по вересень 2012 року сума боргу становить 149689,46 грн.(а.с.32).

Вищезазначений акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за видатковою накладною №693 від 28 грудня 2009 року на суму 65493,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

При дослідженні видаткової накладної №693 від 28 грудня 2009 року, судом встановлено, що в ній не містяться посилання на договір, що суперечить вимогам Закону України «По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та те, що вона складена раніше складання договору, за яким здійснювалась поставка, а тому не може бути прийнята судом як докази передачі товару.

Окрім цього враховуючи надану заяву представника позивача про застосування строків позовної давності та норми статті 257 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за вищевказаною накладною не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за накладною №693 від 28 грудня 2009 року не підлягають задоволенню, правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості за договором становить 141904,65 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 11779,45 грн., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку несвоєчасного перерахування коштів на рахунок Продавця, при відстрочці платежу, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше загальної суми, що дорівнює 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення пені за періоди з 25 лютого 2011 року по 25 серпня 2011 року на суму заборгованості 28313,60 грн., з 19 березня 2011 року по 19 вересня 2011 року на суму заборгованості 39733,00 грн., з 23 червня 2011 року по 23 грудня 2011 року на суму заборгованості 5540,00 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 30 жовтня 2011 року по 30 квітня 2012 року на суму заборгованості 62858,05 грн. та за період з 10 грудня 2011 року по 10 червня 2012 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 16 квітня 1993 року № 01-6/438 якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Враховуючи вищевказане роз'яснення Вищого арбітражного суду від 16 квітня 1993 року № 01-6/438 та дату подання позову до суду - 12 лютого 2013 року, суд вважає, що за невиконання грошового зобов'язання щодо сплати за товар, поставлений відповідно до видаткових накладних №708 від 30 вересня 2011 року, №822 від 10 листопада 2011 року, сума пені за період з 12 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року на суму заборгованості 62858,05 грн. в розмірі 2017,13 грн. та за період з 12 лютого 2012 року по 10 червня 2012 року на суму заборгованості 5460,00 грн. в розмірі 266,96 грн., нарахована в межах строку передбаченого статтею 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, 3% річних за період прострочення відповідачем виконання зобов'язань склали 8140,11 грн. (а.с.77)

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних становить 7403,23 грн., а саме, за період з 19 березня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 39733,00 грн. - 2429,70 грн., за період з 25 лютого 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 28313,60 грн. - 1782,59 грн., за період з 30 жовтня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 2681,37 грн. - 123,83 грн., з 10 грудня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 5460,00 грн. - 214,51 грн., з 23 червня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 295,06 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, інфляційні витрати за період прострочення відповідачем виконання зобов'язань склали 2236,54 грн. (а.с.77)

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат становить 1265,30 грн., а саме, за період з 19 березня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 39733,00 грн. - 429,46 грн., за період з 25 лютого 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 28313,60 грн. - 706,71 грн., за період з 30 жовтня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 62858,05 грн. - 123,83 грн., з 10 грудня 2011 року по 01 квітня 2013 року на суму заборгованості 5460,00 грн. - 5,30 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 44816, 48 грн., на думку суду вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Позивач до складу збитків включив суму втраченого прибутку, обґрунтовуючи вимоги тим, що ціна на обладнання з дати, коли відповідач мав виконати визначені договором зобов'язання, до дати їх фактичного виконання суттєво змінилася (збільшилася) та витрати щодо технічного обслуговування обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Це кореспондує загальним положенням процесуального законодавства, зокрема, ст. 33 ГПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, наявний в матеріалах справи розрахунок недоотриманого прибутку є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання» до приватного підприємства «Торговий будинок «Бащінський» про стягнення суми заборгованості в розмірі 222012,69 грн., з яких сума основного боргу 149319,11 грн., інфляційні витрати у розмірі 2236,54 грн., пеня у розмірі 11779,45 грн., 3% річних у розмірі 8140,11 грн., збитки у розмірі 50537,48 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Торговий будинок «Бащінський» (85104, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 48, п/р 26002211740800 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 36209572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання» (83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 121-А, п/р 26001027642001 в ДГРВ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ЄДРПОУ 32358225) суму основного боргу в розмірі 141 904 (сто сорок одну тисячу дев'ятсот чотири) грн. 65 коп., інфляційні витрати в розмірі 1265 (одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн., 30 коп., 3 % річних в розмірі 7403 (сім тисяч чотириста три) грн., 23 коп., пеню в розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн., 09 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Торговий будинок «Бащінський» (85104, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 48, п/р 26002211740800 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 36209572) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн та обладнання» (83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 121-А, п/р 26001027642001 в ДГРВ АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ЄДРПОУ 32358225) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3057 (три тисячі п'ятдесят сім) грн., 14 коп.

У судовому засіданні 22 квітня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява