Рішення

від 25.04.2013 по справі 911/327/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/327/13-г

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави

в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації,

м. Переяслав-Хмельницький, Київська область;

до 1. Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району

Київської області, с. Переяславське;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта»,

с. Сеньківка, Бориспільський район, Київська область;

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору

оренди землі.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дутчин І.М. (посвідчення № 00710 від 02.10.2012 р.);

від позивача: Литвин А.М. (довіреність № 06-19/255 від 08.02.2013 р.);

від відповідача 1: Величко І.М. (довіреність б/н від07.02.2013 р);

від відповідача 2: Самойленко А.М. (довіреність б/н від 22.12.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (далі - позивач) до Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішень та визнання недійсним договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення сільської ради та договір є незаконними, оскільки згідно проекту формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради та населеного пункту село Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, листів Управління Держкомзему у Переяслав- Хмельницькому районі №№ 08-09/2525 від 26.11.2012 р., 08-09/2745 від 24.12.2012 р. земельні ділянки площею 3,0244 га та 0,1023 га, кадастрові номери 3223385000:02:007:0001, 3223385000:02:007:0002 знаходяться за межами населеного пункту, тому відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору), вказані земельні ділянки повинні були передаватися у власність чи в користування на підставі рішення відповідної районної державної адміністрації, на території якої знаходиться ця земельна ділянка, тобто Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.

Таким чином, рішення № 126 від 29.03.2005 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ «БРСМ- Нафта» та рішення № 144 від 19.08.2005р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «БРСМ-Нафта», суперечать нормам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 122, ч. 1 ст. 124, п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки прийняті Переяславською сільською радою з перевищенням наданих законом повноважень.

Крім того, спірний договір оренди не містить усіх істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови збереження стану об'єкту оренди, а також, в ньому зазначено цільове призначення земельної ділянки - земля несільськогосподарського призначення, надається для комерційного використання, що не відповідає вимогам Земельного Кодексу України, оскільки таке цільове призначення, як «землі несільськогосподарського призначення» відсутні у ст. 19 Земельного кодексу України. Також, всупереч вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладання договору), надання земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна здійснено на підставі технічної документації, а не за проектом відведення цієї ділянки, оскільки межі наданої земельної ділянки не були встановлені.

Ухвалою суду від 29.01.2013 р. порушено провадження у справі № 911/327/13-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 11.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проте всі витребувані судом докази не подав.

Представники відповідачів проти позову заперечили. При цьому, представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву з доказами, в обґрунтування наведених заперечень.

Крім того, представник відповідача 2 подав клопотання про залучення до участі у справі керівника ТОВ «Глобус» Безверхого В.О., оскільки зазначена юридична особа здійснювала виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, та землевпорядника - Управління Держкомзему у Переяслав- Хмельницькому районі Київської області.

Ухвалою від 11.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 25.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника прокуратури та неподанням усіх витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 25.02.2013 р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, а також позивач надав витребувані документи.

Представники відповідачів проти позову заперечили. При цьому, відповідач 2 також подав витребувані судом докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.03.2013 р.

Через загальний відділ господарського суду 06.03.2013 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та докази.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 06.03.2013 р. подав відзив на позовну заяву та витребувані судом докази.

За результатами розгляду матеріалів справи, суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача 2 щодо залучення до участі у розгляді справи керівника ТОВ «Глобус» Безверхого В.О. та Управління Держкомзему у Переяслав- Хмельницькому районі Київської області, оскільки всупереч вимогам ст. 27 ГПК України відповідачем 2 не зазначено яким чином рішення у даній справі може вплинути на прав або обов'язки зазначених осіб. При цьому, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів в Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області.

Ухвалою від 06.03.2013 р. суд відклав розгляд справи на 27.03.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

В судове засідання 27.03.2013 р. представники відповідачів не з'явились, крім того Управлінням Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області та відповідачами вимоги ухвали господарського суду Київської області від 06.03.2013 року не були виконані та витребувані докази не подані.

Ухвалою від 27.03.2013 р. суд відклав розгляд справи на 09.04.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 09.04.2013 р. розгляд справи був відкладений на 25.04.2013 р., у зв'язку з неподанням витребуваних судом доказів.

Присутні в судовому засіданні 25.04.2013 р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечили, з підстав наведених у відзивах на позовну заяву, які залучені до матеріалів справи.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників прокуратури, позивача та відповідачів, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2004 р. між ТОВ «БРСМ - Нафта» (за договором - покупець) та ВАТ «Переяслав-Хмельницький райгропостач» (за договором - продавець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 3172, згідно з яким продавець продав, а покупець купив наступне нерухоме майно: цілісний майновий комплекс «Нафтобаза» і цілісний майновий комплекс «Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів» з усіма приналежними до них обладнанням та майном, які знаходяться Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-а. Нерухоме майно, що було продано, розташоване на земельній ділянці площею 2,9704 га, що знаходиться у користуванні продавця на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія І-КВ № 003105, виданого Переяслівською сільською радою народних депутатів від 18 жовтня 1996 року № 53 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 40 від 18 жовтня 1996 року.

Рішенням Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району № 126 від 29.03.2005 р. наданий дозвіл ТОВ «БРСМ - Нафта» на виготовлення технічної документації з укладенням договору оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 3,0 га, розташовану під цілісним майновим комплексом в с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, у зв'язку з купівлею цього комплексу.

На підставі зазначеного рішення, ТОВ «Глобус» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ «БРСМ - Нафта», площею 3,0244 га та 0,1023 га, копія якої залучена до матеріалів справи.

Рішенням Переяславської сільської ради № 144 від 19.08.2005 р. затверджено технічну документацію та передано ТОВ «БРСМ - Нафта» в довгострокову оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 3,1267 га для комерційного використання.

На підставі рішення Переяславської сільської ради № 144 від 19.08.2005 р., 05.10.2005 р. між Переяславською сільською радою (за договором - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта» (за договором - орендар) було укладено Договір оренди землі, за умовами п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для комерційного використання, яка знаходиться на території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, а саме в с. Переяславське, по вул. Шевченка, 1а.

Відповідно до п. 2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 3,1267 га.

У п.3.1. договору передбачено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до п. 4.1. договору, орендна плата встановлюється орендарем у формі та розмірі 6 602, 55 гри. за 1 місяць, що становить 10% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно Прикінцевих положень оспорюваного договору, цей договір набирає чинності після його державної реєстрації. Невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меже земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому відділі №19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2005 р. за № 040533200058.

Згідно з умовами договору, між відповідачами був підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки на умовах довгострокової оренди від 05.10.2005 р.

Однак, прокурор та позивач вважають, що рішення Переяславської сільської ради № 126 від 29.03.2005 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ «БРСМ - Нафта» та рішення № 144 від 19.08.2005р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «БРСМ - Нафта» суперечать нормам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 122, ч. 1 ст. 124, п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки прийняті Переяславською сільською радою з перевищенням наданих законом повноважень.

При цьому, прокурор та позивач стверджують, що земельні ділянки площею 3,0244 га та 0,1023 га, кадастрові номери 3223385000:02:007:0001, 3223385000:02:007:0002 знаходяться за межами населеного пункту села Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, тому відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору), вказані земельні ділянки повинні були передаватися у власність чи в користування на підставі рішення відповідної районної державної адміністрації, на території якої знаходиться ця земельна ділянка, тобто Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.

Крім того, спірний договір оренди не містить усіх істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме умови збереження стану об'єкту оренди, а також, в ньому зазначено цільове призначення земельної ділянки - земля несільськогосподарського призначення, надається для комерційного використання, що не відповідає вимогам Земельного Кодексу України, оскільки таке цільове призначення, як «землі несільськогосподарського призначення» відсутні у ст. 19 Земельного кодексу України.

Також, всупереч вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладання спірного договору), надання земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна здійснено на підставі технічної документації, а не за проектом відведення цієї ділянки, оскільки межі наданої земельної ділянки не були встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» з наступними змінами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з наявних у справі доказів, згідно генерального плану від 1985 року, розробленого інститутом «УкрНДІПроцивільсільбуд», затвердженого рішенням Київської обласної ради народних депутатів № 225 від 28.07.1987 р., що є чинним на підставі пункту 3 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», земельна ділянка, що була передана в оренду ТОВ «БРСМ - Нафта» на підставі Договору оренди землі від 05.10.2005 року, знаходиться в межах населеного пункту (с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району).

При цьому, в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, прокурор та позивач не надали суду доказів затвердження у встановленому порядку Переяслав-Хмельиицькою районною радою народних депутатів Проекту формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради народних депутатів та її сільського населеного пункту Переяслав-Хмельницького району Київської області, розробленого Інститутом землеустрою (Київське відділення) у 1993 році.

Зазначені обставини також підтверджуються наступними доказами:

- позитивним висновком землевпорядної експертизи від 29.07.2005 р. № 17-169, затвердженого начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів;

- довідкою Переяслав-Хмельницького районного відділу земельних ресурсів № 1023 від 28.09.2005 р., в якій зазначено, що ТОВ «БРСМ - Нафта» відводиться в оренду земельна ділянка комерційного використання загальною площею 3,1267 га на території Переяславської сільської ради в межах населеного пункту с. Переяславське;

- листом Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області вих. № 08-09/312 від 19.07.2012 р., відповідно до якого Проект формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради народних депутатів та її сільського населеного пункту Переяслав-Хмельницького району Київської області, погоджувався висновком Переяславської сільської ради народних депутатів від 20.07.1993 року, а рішення про затвердження проекту формування територій та встановлення меле Переяславської сільської ради в документації управління Держкомзему відсутнє;

- листом Переяслав-Хмельницької районної адміністрації Київської області вих. № 06-18/899 від 27.04.2012 року, відповідно до якого у архівному фонді «Переяслав-Хмельницька районна рада Київської області» рішення Переяслав-Хмельницької районної ради про розгляд (затвердження) проекту формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради за 1993 - 1995 роки не виявлено.

Також, відсутнє рішення Київської обласної ради народних депутатів щодо зміни та встановлення меж села Перепяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, оскільки відповідно до пп. ж) ч. 1 ст. 8 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) саме до повноважень Київської обласної ради народних депутатів належило право встановлення та зміна меж сіл, селищ.

Отже, належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджуються, що на момент прийняття оспорюваних рішень та укладання договору оренди землі, земельні ділянки площею 3,0244 га та 0,1023 га, кадастрові номери 3223385000:02:007:0001, 3223385000:02:007:0002 знаходились за межами населеного пункту села Переяславське.

Таким чином, відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, до повноважень Переяславської сільської ради в галузі земельних відносин належить право розпорядження землями територіальної громади в межах с. Переяславське, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, тобто приймаючи рішення № 126 від 29.03.2005 р. та рішення № 144 від 19.08.2005р., Переяславська сільська рада діяла в межах власних повноважень, передбачених законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом вище, спірний договір оренди земельної ділянки укладений на підставі рішень Переяславської сільської ради № 126 від 29.03.2005 р. та № 144 від 19.08.2005 р., прийнятих у відповідності з вимогами земельного законодавства та чинними на день виникнення спірних правовідносин.

Також суд вважає, що Договір оренди землі від 05.10.2005 р. містить всі істотні умови, передбачені Законом України «Про оренду землі», та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені нормами Цивільного кодексу України, зокрема:

- в договорі визначено умови збереження стану об'єкту оренди (п. 5.3 договору);

- в договорі зазначено цільове призначення земельної ділянки та її використання (п.п. 5.1, 5.2 договору) - земля несільськогосподарського призначення; для комерційного використання, що не суперечить п. ж) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, яким визначено категорію: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення , що також відповідає формі 6-зем та підтверджено в листі Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області за вих. № 08-09/475 від 03.04.2013 р.;

- зміст договору не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особи, які підписували договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі;

- договір був укладений у формі, встановленій законом - у письмовій формі, посвідчений нотаріально та зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК гіри Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2005 року №040533200058;

- договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що підтверджує Акт приймання-передачі земельної ділянки від 05.10.2005 р., фактичне користування земельною ділянкою та сплата ТОВ «БРСМ - Нафта» орендної плати відповідно до умов договору.

Суд також відзначає, що ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту порушеного права закон визначає визнання правочину (господарських угод) недійсними з підстав, передбачених законом.

Зі змісту цих норм вбачається, що закон визначає, як необхідну умову для реалізації особою свого права на захист певного матеріального права, те, щоб вказане право було предметом порушення, невизнання або оспорювання зі сторони іншого суб'єкта спірних відносин.

Проте, прокурором належними та допустимим доказами не доведено порушення інтересів держави та зокрема, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, у зв'язку з укладанням відповідачами Договору оренди землі від 05.10.2005 р., оскільки, як встановлено вище, відсутні докази, що земельні ділянки, які є предметом договору оренди, на момент укладання цього договору перебували за межеми населеного пункту села Переяславське.

Також, відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву від 11.02.2013 р. заявлено про застосування строків позовної давності.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. (надалі - Закон України № 4176-ІV від 20.12.2011 р.), пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.2012 р.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи .

Однак, як встановлено судом, право власності або інше речове право Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації осопрюваними рішеннями та договором оренди землі не порушено, тому суд дійшов висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом за захистом порушеного права в інтересах позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з позивача - Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України.

Так, приписами п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові, судовий збір стягує з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування звільнені від сплати судового збору лише у випадку подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , а предметом даного спору є визнання недійсними рішень та договору оренди землі, у зв'язку з невідповідністю їх вимогам чинного законодавства, що не пов'язано з суспільними потребами та суспільною необхідністю, тому з позивача у справі - Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд даної справи за ставками, визначеними для позовних заяв, що мають немайновий характер та розмір яких визначається за приписами підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, у 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог .

Таким чином, оскільки у позовній заяві прокурором заявлено три вимоги немайнового характеру: 1) про визнання незаконним та скасування рішення Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 126 від 29.03.2005 р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ «БРСМ - Нафта; 2) про визнання незаконним та скасування рішення Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 144 від 19.08.2005р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «БРСМ - Нафта», 3) про визнання недійсним Договору оренди землі від 05.10.2005 р., укладеного між Переяславською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта», то судовий збір підлягає стягненню з позивача за розгляд кожної позовної вимоги немайнового характеру, тобто 3441 грн. (3 х 1147 грн.).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 53; код ЄДРПОУ 24219983) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.05.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.