Постанова

від 18.11.2013 по справі 911/327/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 911/327/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача-1: Величко І.М.;

відповідача-2: не з'явились;

прокуратури: не з'явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора

на рішення Господарського суду Київської області

від 25.04.2013р. (суддя Карпечкін Т.П.)

у справі №911/327/13-г

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в

інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької

районної державної адміністрації

до 1) Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького

району Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта"

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання

недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (далі - позивач) до Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ-Нафта" (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення відповідача-1 від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта";

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.10.2005р., укладений між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення відповідача-1 були прийняті з перевищенням наданих відповідачу-1 повноважень, а також з порушенням вимог законодавства, зокрема, ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 122, 124, п.12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними. Оскільки договір оренди землі від 05.10.2005р. був укладений на підставі вищевказаних рішень відповідача-1, то він також має бути визнаний недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- згідно генерального плану від 1985 року, розробленого інститутом "УкрНДІПроцивільсільбуд", затвердженого рішенням Київської обласної ради народних депутатів №225 від 28.07.1987р., що є чинним на підставі пункту 3 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", земельна ділянка, що була передана в оренду відповідачу-2 на підставі Договору оренди землі від 05.10.2005р., знаходиться в межах населеного пункту (с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району);

- приймаючи оскаржуване рішення, відповідач-1 діяв в межах наданих йому повноважень - спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району, то саме відповідач-1 мав повноваження на прийняття рішень щодо передачі ділянки у власність або користування;

- межі земельної ділянки були визначені, про що свідчать додатки до договору оренди (акт про встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт передачі на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки);

- укладений договір оренди відповідає вимогам діючого законодавства;

- права позивача порушені не були;

- позивачем та прокуратурою було пропущено строк позовної давності.

Відповідач-2 письмових пояснень по суті спору не надавав.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, присуджено до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 441,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились прокуратурою під час розгляду справи Господарським судом Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.08.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Кропивної Л.В.

В судове засідання 05.08.2013р. з'явилися лише представники сторін. Представник прокуратури не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Новікова М.М., Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Новікова М.М., Кропивної Л.В. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Новікова М.М., Кропивної Л.В. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2013р.

В судовому засіданні 26.09.2013р. представники прокуратури та позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 26.09.2013р. представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги прокуратури, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 26.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.10.2013р.

14.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він зазначав про те, що відмовляється від апеляційної скарги прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г.

В судовому засіданні 14.10.2013р. представник прокуратури підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 14.10.2013р. представник позивача підтримав заяву про відмову від апеляційної скарги прокуратури.

В судовому засіданні 14.10.2013р. представники відповідачів підтримали раніше надані пояснення, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 14.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.11.2013р.

15.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він зазначав про те, що відмовляється від апеляційної скарги прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г, а також просив розглянути справу у відсутність представника Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.

Колегія суддів вважає, що заяви позивача про відмову від апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Насамперед, необхідно зазначити, що з апеляційною скаргою звертався не позивач, а прокуратура.

Відповідно до ч.1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Тобто, законодавець чітко визначив, що відмова від апеляційної скарги є виключним правом тієї особи, яка цю скаргу подала.

Окрім того, в ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч.6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

З наведеного вищи випливає, що відмова позивача від апеляційної скарги не свідчить про автоматичну відмову від скарги і прокуратури, як особи, що звернулась з цією скаргою.

В судове засідання 18.11.2013р. з'явився лише представник відповідача-1, який просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокуратури та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники прокуратури, позивача та відповідача-2 в судове засідання 18.11.2013р. не з'явились. Представники прокуратури та відповідача-2 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників прокуратури, позивача та відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

15.12.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький райгропостач", як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том справи - 1, аркуш справи - 38), за умовами якого (п.п.1, 2) продавець продав, а покупець купив наступне нерухоме майно:

- цілісний майновий комплекс "Нафтобаза", з усім приналежним до нього обладнанням та майном, який знаходиться за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-А. Вказаний цілісний майновий комплекс „Нафтобаза", загальною площею 1768 кв. м., складається з: цегляного приміщення контори - „1Б" - 55,80 кв. м.; підсобного приміщення - „2В" - 24,80 кв. м.; злив очного пункту (бензин, Д/П) - „3Г" - 36,60 кв. м.; цистерни 50м3 (6 шт.) - „4Д" - 204,00 кв. м.; цистерни 75м3 (8 шт.) - „5Д1" - 184,00 кв. м.; цистерни 400м3 (2 шт.) - „6Д2" - 108,60 кв. м.; цистерна 200м3 (6 шт.) - „7Д3" - 204,00 кв. м.; цистерни пожводи 75м3 (2 шт.) - „8Д4", огорожа - „9№1" - 267,00 кв. м.; огорожа - „10№2" - 619,50 кв. м.; злив очний пункт і налив масла (погріб) - „11Ж" - 63,70 кв. м.;

- цілісний майновий комплекс "Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів" з усіма приналежними до них обладнанням та майном, який знаходиться за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-А. Вказаний цілісний майновий комплекс "Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів" загальною площею - 593,80 кв. м., складається з: приміщення контори - „1А" - 120,60 кв. м.; електропідстанції - „2З" - 3,20 кв. м.; підкранового майданчика (козловий кран) - „3 №1" - 25,00 кв. м.; огорожі - „4№2" - 445,00 кв. м.

Нерухоме майно, що продається, а саме: цілісний майновий комплекс "Нафтобаза" та цілісний майновий комплекс "Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів", розташоване на земельній ділянці 2,9704 га, що знаходиться у користуванні продавця на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія І - КВ №003105, виданого Переяславською сільською радою народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області на підставі рішення Переяславської сільської ради народних депутатів від 18.10.1996р. №53 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №40 від 18.10.1996р.

29.03.2005р. відповідачем-1 було прийнято рішення №126 „Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ „БРСМ-Нафта" (том справи - 1, аркуш справи - 16), яким вирішено:

- надати дозвіл відповідачу-2 на виготовлення технічної документації з укладенням договору оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 3,0 га, розташовану під цілісним майновим комплексом в с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, у зв'язку з купівлею цього комплексу;

- виготовлення технічної документації доручити ТОВ "Глобус";

- відповідачу-3 укласти договір оренди у відповідності з діючим законодавством.

На виконання вказаного рішення відповідача-1, ТОВ "Глобус" було виготовлено технічну документацію із землеустрою по складанню документів, які посвідчують право відповідача-2 щодо оренди земельних ділянок площею 3,0244 га та 0,1023 га.

19.08.2005р. відповідачем-1 було прийнято рішення №144 „Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта" (том справи - 1, аркуш справи - 17), яким, зокрема, вирішено:

- затвердити технічну документацію зі складання договору оренди землі відповідачу-2 (пункт 1);

- передати відповідачу-2 в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 3,1267 га для комерційного використання, яка знаходиться га території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області під цілісно-майновим комплексом "Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів" та цілісно-майновим комплексом "Нафтобаза" по вул. Шевченка, 1-А (пункт 2).

05.10.2005р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п..1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1) на підставі рішення №144 ХХ сесії Переяславської сільської ради від 19.08.2005р. „Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта" орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для комерційного використання, яка знаходиться на території Переяславської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, а саме в с. Переяславське, по вул. Шевченка, 1А. В оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення для комерційного використання загальною площею 3,1267 га. На земельній ділянці є об'єкти нерухомого майна, а саме: цілісний майновий комплекс "Склад сільськогосподарських машин та будівельних матеріалів" та цілісний майновий комплекс "Нафтобаза", придбані орендарем у власність за договором купівлі-продажу від 15.12.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори за реєстром №3172. Договір укладено на 49 років. Орендна плата встановлюється орендарем у грошовій формі та розмірі 6 602,55 грн. за 1 місяць, що становить 10% від нормативної грошової оцінки землі, через Переяслав-Хмельницьке відділення державного казначейства Київської області.

Згідно п.14.1 Прикінцевих положень Договору оренди невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі зареєстровано у Переяслав-Хмельницькому відділі №19 Київської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2005р. за №040533200058.

18.05.2005р. було складено Акт про встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику (користувачу) земельної ділянки (том справи - 1, аркуші справи - 21-22).

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокуратура та позивач зазначали про те, що рішення від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта" були прийняті відповідачем-1 з перевищенням наданих йому повноважень, а також з порушенням земельного законодавства, у зв'язку з чим як вказані рішення, так і договір оренди землі від 05.10.2005р., укладений на підставі рішення від 19.08.2005р. №144, мають бути визнані недійсними.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши позовні вимоги документально непідтвердженими та нормативно необґрунтованими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ч.1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Посилання позивача та прокуратури на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України „Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п.3 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Згідно генерального плану від 1985 року, розробленого інститутом "УкрНДІПроцивільсільбуд", затвердженого рішенням Київської обласної ради народних депутатів №225 від 28.07.1987р. (том справи - 1, аркуш справи - 64), що є чинним на підставі вищевказаного п.3 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", земельна ділянка, яка була передана в оренду відповідачу-2 на підставі спірного Договору оренди, знаходиться в межах населеного пункту (с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району).

В позові та в апеляційній скарзі містяться посилання на Проект формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради народних депутатів та її сільського населеного пункту Переяслав-Хмельницького району Київської області, розробленого Інститутом землеустрою (Київське відділення) у 1993 році. Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, прокуратурою та позивачем не надано доказів затвердження вищезгаданого Проекту у встановленому законодавством порядку Переяслав-Хмельницькою районною радою народних депутатів.

В матеріалах справи наявний лист Управління Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області №08-09/312 від 19.07.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 53), в якому зазначено про те, що Проект формування територій і встановлення меж Переяславської сільської ради народних депутатів та її сільського населеного пункту Переяслав-Хмельницького району Київської області, погоджувався висновком Переяславської сільської ради народних депутатів від 20.07.1993р. №1. Рішення про затвердження проекту формування територій та встановлення меж Переяславської сільської ради в документації управління Держкомзему відсутнє.

Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області в листі вих.№06-18/899 від 27.04.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 55) повідомила відповідача-1 про те, що у переглянутих документах архівного фонду "Переяслав-Хмельницька районна рада Київської області" рішення Переяслав-Хмельницької районної ради про розгляд (затвердження) проекту формування території і встановлення меж Переяславської сільської ради за 1993 - 1995 роки не виявлено.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано рішення Київської обласної ради народних депутатів щодо зміни та встановлення меж села Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області. До того ж, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, відповідно до пп. „ж" ч.1 ст. 8 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) саме до повноважень Київської обласної ради народних депутатів належало право встановлення та зміни меж сіл, селищ.

Також в матеріалах справи наявний висновок землевпорядної експертизи від 29.07.2005р. №17-169, затверджений начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів (том справи - 1, аркуш справи - 63), згідно з яким надана технічна документація передбачає складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки відповідачу-2 в с. Переяславське, вул. Шевченка, 1-А Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зауваження та пропозиції до проектних матеріалів відсутні. Представлена на державну землевпорядну експертизу технічна документація відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам і оцінюється позитивно.

Переяслав-Хмельницьким районним відділом земельних ресурсів було видано довідку №1023 від 28.09.2005р. (том справи - 1, аркуш справи - 52) про те, що відповідачу-2 відводиться в оренду земельна ділянка комерційного використання загальною площею 3,1267 га на території Переяславської сільської ради в межах населеного пункту с. Переяславське.

Управлінням Держкомзему у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області було видано довідку №08-09/271 від 02.11.2012р. (том справи - 2, аркуші справи - 168-169), в якій зазначено про те, що згідно Державної статистичної звітності „Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі" (форма 6-зем) станом на 01.07.2012р. за Переяславською сільською радою рахується загальна площа земель в кількості 997,4 га. З них за землекористувачем ТОВ „БРСМ-Нафта" (відповідач-2 у даній справі) числиться загальна площа земель - 4,3839 га, в тому числі в межах населеного пункту - 4,3839 га.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент прийняття відповідачем-1 оспорюваних рішень від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта" надані відповідачу-2 земельні ділянки знаходились за межами населеного пункту с. Переяславське.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України, п. 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України саме відповідачу-1 належить право розпорядження землями територіальної громади в межах с. Переяславське, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, приймаючи вищезгадані рішення №126 від 29.03.2005р. та №144 від 19.08.2005р., відповідач-1 діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В процесі судового розгляду прокуратурою та позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б зумовлювали визнання недійсними рішень відповідача-1 від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта", у зв'язку з чим в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Відносно позовних вимог про визнання недійсними Договору оренди, судом було встановлено наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Судом було з'ясовано, що приймаючи рішення від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта", відповідач-1 діяв в межах повноважень, наданих йому Конституцією України, Законом України „Про місцеве самоврядування" та Земельним кодексом України. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

На підставі рішення відповідача-1 від 19.08.2005р. №144 укладався Договір оренди землі від 05.10.2005р, який оспорюється прокуратурою та позивачем.

В процесі судового розгляду судом не було встановлено підстав для зміни чи скасування рішень відповідача- від 29.03.2005р. №126 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації ТОВ "БРСМ- Нафта" та від 19.08.2005р. №144 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "БРСМ-Нафта".

Інших підстав для визнання недійсним Договору оренди землі від 05.10.2005р. прокуратурою та позивачем не наведено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність договорів (правочинів).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі від 05.10.2005р. не підлягають задоволенню.

Відносно заяви відповідача-1 про те, що позивачем і прокуратурою було пропущено строк позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено порушення прав позивача, колегія суддів не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем та прокуратурою не надано доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ними вимог, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г прокуратурою судові витрати понесені не були.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013р. у справі №911/327/13-г - без змін.

2. Матеріали справи №911/327/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк