Постанова

від 29.04.2013 по справі 18/1120/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 18/1120/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (вх.№3062/1-43) та відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", м. Полтава (вх.№3064/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2012 року по справі №18/1120/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", м.Полтава

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Командне товариство "Торговий дім "Полагросервіс", м. Полтава

про стягнення 71750,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 71750,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2012 року (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 35000,00 грн. авансу та 788,66 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення сплаченої Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 орендної плати та послуг з охорони у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодився з рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2012 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнути з відповідача на свою користь 71750,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 1609,50 грн. витрат з оплати судового збору. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням позивача на нікчемність договору оренди з правом викупу та договору про відступлення права вимоги. Позивач при цьому зазначає, що передача приміщення ні за актом приймання-передачі, ні фактично не відбулася, а також стверджує про те, що він не користується приміщеннями на даний час. В зв'язку з чим вважає, що грошові кошти в сумі 71750,00 грн., які у період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. зараховано у касу ТОВ «ТД «Полагросервіс», є безпідставно набутими відповідно до ст.. 1212 ЦК України.

Відповідач, також не погодився з рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області по справі № 18/1120/12 від 28.08.2012 року та припинити провадження по справі. В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на те, що зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 35000,00 грн. припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що позивачу було направлено відповідну заяву в порядку ст. 601 ЦК України/

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає про дійсність договору оренди, посилаючись при цьому на лист від 16.05.2011 р., відповідно до якого АТ «Дельта Банк» не заперечує проти передачі в оренду позивачеві об'єкта нерухомості, а також ст.. 216 ЦК України. Просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судовому засіданні 24.10.2012 р. оголошено перерву до 08.11.2012 р.

02.11.2012 р. відповідачем надіслано на адресу господарського суду акт прийому-передачі приміщення від 01.06.2011 р. в якості доказу користування позивачем орендованим приміщенням.

07.11.2012 р. позивач, заперечуючи факт підписання акту прийому-передачі приміщення від 01.06.2011 р., звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 08.11.2012 р. оголошено перерву до 15.11.2012 р.

15.11.2012 р. відповідачем надано до суду додаткові докази на підтвердження факту користування позивачем орендованим приміщенням, які були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. задоволено клопотання позивача та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

10.12.2012 р. до Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи №11758.

14.12.2012 р. Харківським апеляційним господарським судом на адресу ОСОБА_1 був направлений лист, в якому були вказані необхідні додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи №11758.

17.01.2013 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду, від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшло повідомлення № 11758 про неможливість надання висновку за справою № 18/1120/12.

Ухвалюю від 22.01.2013 р. провадження по справі було поновлено та призначено до розгляду на 13.02.2013 р.

31.01.2013 р. представником ФОП ОСОБА_1 надана заява про долучення до справи додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

13.02.2013 р. в судовому засіданні були відібрані додаткові матеріали для проведення експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. по справі призначено повторну почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, На розгляд почеркознавчої експертизи поставлено питання: чи виконано підпис на акті прийому-передачі приміщення від 01.06.2011 року після друкованого слова "прийняв" ОСОБА_1 чи іншою особою. Провадження у справі № 18/1120/12 зупинено.

27.03.2013 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду з Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1674 від 11.03.2013 р., відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому-передачі приміщення від 01.06.2011 року, розташований у графі «Представник Орендаря прийняв» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 17.04.2013 р.

В судовому засіданні 17.04.2013 р. оголошено перерву до 25.04.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011 р. між Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди з правом викупу (а.с. 17, далі - договір оренди), відповідно до якого Командитне товариство "Торговий дім "Полагросервіс" зобов'язувалося передати, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти в платне користування приміщення в нежитловому будинку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 .

01.06.2011 р. між Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором оренди з правом викупу № б/н від 01.06.2011 р., що укладений між первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 69).

На момент укладення Договору оренди, нежилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 перебував в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк". Отже, об'єкт оренди - приміщення, загальною площею 261,2 м 2 в нежилому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 є складовою частиною нерухомого майна, що перебувало в іпотеці.

При укладанні Договору оренди Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" не отримано згоди іпотекодержателя на передання предмету іпотеки в оренду саме з правом викупу у встановленій формі. Таким чином, на думку позивача, укладений Договір оренди є нікчемним в силу приписів ст. ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку".

На виконання умов вказаного договору оренди, позивач вносив грошові кошти у касу підприємства Командитне товариство "Торговий Дім "Полагросервіс" (код ЄДРПОУ 24824898) за адресою: м. Полтава, вул. Половка, будинок 68. Та, виходячи з квитанцій до прибуткових касових ордерів, грошові кошти у сумі 71 750,00 грн., за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року було зараховано у касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" (код ЄДРПОУ 32844640), що підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином засвідченими квитанціями.

У позовній заяві позивач стверджує, що між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" відсутні будь - які зобов'язальні правовідносини.

З огляду на зазначене, 24.04.2012 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" з претензією про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 71 750,00 грн. На підтвердження отримання відповідачем по справі вказаної претензії до матеріалів справи залучено належним чином засвідчені копії обох боків повідомлення № 3600007953788 про вручення 03.05.2012 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" поштового відправлення (т. 1, а.с. 15-16).

З огляду на відсутність реагування на дану претензію з боку відповідача та вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Полагросервіс" 71 750,00 грн. безпідставно одержаних останнім грошових коштів, з яких: 35 350,00 грн. отриманих як орендна плата за приміщення в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 , 35 000,00 грн. авансу по майбутньому договору купівлі - продажу орендованого майна та 1 400,00 грн. послуг з охорони.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що за укладеним 01.06.2011 р. Договором про відступлення права вимоги новий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс") займає місце первісного кредитора (Командитного товариства "Торговий дім "Полагросервіс") в зобов'язаннях, що виникли з Договору оренди з правом викупу від 01.06.2011 р. (основний договір) в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Таким чином, позивачем готівково сплачено 35 350,00 грн. орендної плати за користування приміщенням в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 та 1 400,00 грн. послуг з охорони належному кредиторові - відповідачу по справі Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", що підтверджується квитанціями, які позивач отримував від відповідача та додані до матеріалів справи (т. 1, а.с. 22-28).

На підставі викладеного, суд першої інстанції визнав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 350,00 грн. орендної плати за приміщення в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 та 1 400,00 грн. послуг з охорони не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35 000,00 грн. авансу по майбутньому договору купівлі - продажу орендованого майна, позовні вимоги в зазначеній частині місцевим господарським судом задоволені з огляду на те, що грошові кошти в сумі 35 000,00 грн. авансу в рахунок майбутнього договору купівлі - продажу орендованого майна отримані відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки матеріалами справи підтверджується, що орендоване приміщення на момент укладення Договору оренди майна з правом викупу перебувало в іпотеці в АТ "Дельта Банк", дозволу іпотекодержателя на передачу вказаного приміщення в оренду з правом викупу учасники процесу протягом всього терміну розгляду справи не надали.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35 350,00 грн. орендної плати за користування приміщенням в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 та 1 400,00 грн. послуг з охорони, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам, суті даного господарського спору, не вірно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01.06.2011 р. між Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди з правом викупу (а.с. 17, далі - договір оренди), відповідно до якого Командитне товариство "Торговий дім "Полагросервіс" зобов'язувалося передати, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти в платне користування приміщення в нежитловому будинку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 .

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- визначення термінів, які вживаються в договорі, закріплено у ст. 1 вказаного договору;

- орендодавець надає в оренду орендареві, та орендар орендує в орендодавця приміщення в будівлі на строк оренди, передбачений цим договором (п. 2.1 договору оренди);

- сторони погоджуються, що строк оренди складає 7 місяців, починається з дати початку оренди та закінчується 31.12.01 р. (п. 3.1 договору оренди);

- протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підписання цього договору орендодавець передасть розміщення орендарю, а орендар прийме приміщення від орендодавця (п. 3.2 договору оренди);

- вартість оренди 5 000,00 грн., розрахунок проводиться до 5-го числа поточного місяця за виставленими рахунками та до 7-го числа, якщо рахунки не виставлялися. Крім цього, орендар щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця платіж у сумі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень, яка має статус авансу по майбутньому договору купівлі - продажу орендованого майна (п. 4.2 - 4.4 договору оренди);

- орендар сплачує орендодавцю протягом п'яти днів з дня отримання рахунку послуги з утримання, які включають в себе комунальні послуги, обслуговування протипожежної сигналізації, системи відео спостереження, послуги цілодобової охорони Будинку по його периметру, утримання будинку і прибудинкової території (п. 1.7, ст. 5 договору оренди)

- дата початку оренди - це дата початку строку оренди, яка співпадає з датою передачі приміщення в суборенду за актом приймання-передачі (ст.. 1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору оренди, нежилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, перебував в іпотеці Публічного акціонерного товариств «Дельтабанк». Отже, об'єкт оренди - приміщення загальною площею 261,2 кв. м. в нежилому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 є складовою частиною нерухомого майна, що перебувало в іпотеці.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.

За приписами статті 12 вказаного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при укладенні договору оренди відповідачем не отримано згоди іпотекодержателя на передання приміщення загальною площею 261,2 кв.м. в нежилому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 в оренду з правом викупу у належній формі.

В матеріалах справи знаходиться лист за підписом заступника начальника корпоративного бізнесу ОСОБА_4(т. 1, а.с. 123), відповідно до якого АТ "Дельта Банк" не заперечує проти передачі вказаного приміщення лише в оренду, а не в оренду з правом відчуження.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що орендарем у даному листі зазначено ФОП ОСОБА_1, в той час, як договір оренди з правом викупу був укладений між КТ «Торговий Дім «Полагросервіс» та ФОП ОСОБА_1

Отже, вказаний лист не може вважатися доказом на підтвердження отримання згоди іпотекодержателя на передання приміщення загальною площею 261,2 кв.м. в нежилому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 з правом викупу ФОП ОСОБА_1

Враховуючи викладене, укладений договір оренди є нікчемним в силу ст. ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку».

01.06.2011 р. між Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором оренди з правом викупу № б/н від 01.06.2011 р., що укладений між первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Слід зазначити, що положення ст. 216 ЦК України про правові наслідки нікчемного правочину є імперативними і відповідно до ч. 4 не можуть піддаватися змінами за домовленістю сторін.

Зазначений вище договір про відступлення права вимоги був укладений між Командитним товариством "Торговий дім "Полагросервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" на підставі договору оренди з правом викупу, який є нікчемним.

Предметом договору про відступлення права вимоги є зобов'язання, право вимоги по яким відступається, тобто зобов'язання за договором про відступлення права вимоги також нікчемне (відсутнє).

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, всі інші правочини, які випливають з угоди, яка є нікчемною не мають юридичної сили (нікчемний правочин), в тому числі і договір про відступлення права вимоги від 01.06.2011 р., який не створює для сторін жодних зобов'язань.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду

цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. в п. 5 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Отже, у ФОП ОСОБА_1 не має зобов'язання перед ТОВ «ТД «Полагросервіс», виходячи з того, що договір оренди з правом викупу та договір про відступлення права вимоги є нікчемними.

В даному випадку, позивачем не доведено фактичної передачі приміщення позивачу.

Так, акт приймання-передачі від 01.06.2011 року, на який посилається відповідач, не може вважатися належним доказом на підтвердження зазначених в ньому обставин, оскільки спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1674 від 11.03.2013 р., проведеної Харківським НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому-передачі приміщення від 01.06.2011 року, розташований у графі «Представник Орендаря прийняв» виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 71750,00 грн., які було сплачено позивачем у період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. та зараховано в касу відповідача. Підставу позову становлять обставини, пов'язані з безпідставним утриманням відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів та посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію даному господарському спору колегія суддів виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

В даному випадку, враховуючи недоведеність відповідачем фактичної передачі позивачу орендованого приміщення, а також відсутність зобов'язання ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «ТД «Полагросервіс», виходячи з того, що договір оренди з правом викупу та договір про відступлення права вимоги є нікчемними, підстави для подальшого зберігання майна (утримання грошових коштів) у відповідача відсутні,

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 71750,00 грн. є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача про те, що договір оренди не визнаний недійсним в установленому законом порядку, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки, як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р., якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Також колегія суддів вважає безпідставними наведені відповідачем доводи про відсутність у нього зобов'язання перед позивачем через зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, ч. ст. 203 та ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений, або визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї із сторін.

Аналогічні положення вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Однак, у позивача не існує зобов'язання перед відповідачем, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції договір оренди з правом викупу та договір про відступлення права вимоги є нікчемними, а в силу ст..216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, однією із з обов'язкових умов зарахування зустрічних однорідних вимог є відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

У випадку звернення однієї із сторін із заявою про зарахування вимог, якщо інша сторона зобов'язання заперечує наявність боргу, посилаючись на характер, термін та розмір зустрічних однорідних вимог, спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Отже, беручи до уваги викладене, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правомірність позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 35 350,00 грн. орендної плати за приміщення в нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 261,2 м 2 та 1 400,00 грн. послуг з охорони, оскільки не з'ясував фактичні обставини справи, які становлять підстави позову, ухилення і не дав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2012 року по справі № 18/1120/12 скасуванню в частині відмови в стягненні з відповідача 35 350,00 грн. орендної плати та 1 400,00 грн. послуг з охорони з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та покладенням на відповідача судових витрат за розгляд справи в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2012 року по справі № 18/1120/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35 350,00 грн. орендної плати та 1400,00 грн. послуг з охорони скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс" (вул. Половка, 68, м. Полтава, 36034, ідентифікаційний код 32844640, р/р 26007054502273 в ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 35 350,00 грн. орендної плати, 1 400,00 грн. послуг з охорони, 820,34 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, 4495,70 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 29 квітня 2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Россолов В.В.

суддя Тихий П.В.