Ухвала

від 05.03.2013 по справі 4/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 4/157 05.03.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

До Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої

служби Головного управління юстиції у місті Києві

Стягувач Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

Про оскарження дій органу державної виконавчої служби

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від заявника Крупник О.М.

Від органу дії якого оскаржуються не з'явились

Від стягувача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 по справі № 4/157, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» задоволені повністю, стягнуто з відповідача 3337962,17 грн. основного боргу, 97278,50 грн. 3% річних, 266639,59 грн. неустойки, 279406,00 грн. інфляційних витрат, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2009р. та Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р., яке набрало законної сили 12.09.2011р., було видано наказ від 22.11.2011р.

18.01.2013р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на дії органу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якій останній просить визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві в частині винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.2012р. невиконаними, та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.2012р. винесену державним виконавцем Крайчинським С.С.

Ухвалою Господарського суду від 21.01.2013 розгляд скарги на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України був призначений на 05.02.2013р.

Представники державної виконавчої служби України та стягувача в судове засідання 05.02.2013р. не з'явилися.

У зв'язку з неявкою представників стягувача та ВДВС у судове засідання, розгляд скарги було відкладено на 05.03.2013р.

Представники державної виконавчої служби України та стягувача в судове засідання 05.03.2013р. не з'явилися.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах скарги докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» заборгованості в розмірі 3 337 962 грн. 17 коп. основного боргу, 266 639,59 грн. 59 коп. - пені, 97 278 грн. 50 коп. - трьох відсотків річних, 279 406 грн. 00 коп. - збитків від зміни індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. у справі № 4/157 позовні вимоги ТОВ «УніКредитЛізинг» задоволені повністю, стягнуто з ТОВ «Основа» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 3 337 962 грн. 17 коп. основного боргу, 266 639,59 грн. 59 коп. - пені, 97 278 грн. 50 коп. - трьох відсотків річних, 279 406 грн. 00 коп. - збитків від зміни індексу інфляції, 25 500 грн. 00 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 4 007 022,26 грн.

На примусове виконання рішення Господарським судом міста Києва 07.07.2011р., в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України було видано наказ.

У серпні 2012 року Стягувач звернувся до відділу ДВС із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 4/157 від 22.11.2011р.

29.08.2012р. постановою головного державного виконавця відділу ДВС Крайчинського Сергія Станіславовича відкрито виконавче провадження №33965241 з виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 22.11.2011р. № 4/157 та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду: у 7-денний термін з дати винесення постанови.

Суду доведено, що Скаржник отримав зазначену постанову 17 вересня 2012 року. Тобто, фактично був позбавлений права у добровільному порядку виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.08.12р. в частині сплати боргу у семиденний термін (до 05.09.12р.).

При цьому, ТОВ «Основа» 10.09.12р. подало до відділу ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 4/157 від 07.07.11р. на підставі ч. 8 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» - у зв'язку з добровільним фактичним виконання рішення суду в повному обсязі.

02.10.12р. головним державним виконавцем відділу ДВС Крайчинським С.С., на підставі поданої інформації сторін виконавче провадження №33965241 було закінчене.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 4/157 від 22.11.2011р надійшла на адресу ТОВ «Основа» 08.10.12р.

Проте, як стверджує заявник 14.01.13р. Боржник отримав постанову про відновлення виконавчого провадження від 27.12.12р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.12р. та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.12.12р.

Згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.12.12р. з ТОВ «Основа» належить стягнути 73 143,63 грн.

Відповідно до вимог статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби. Згідно приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби згідно приписів статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а з огляду на вимоги статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" - використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначається, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Норми частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання скаржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом

Відповідно до норми частини п'ятої статі 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до листа Департаменту державної виконавчої служби України від 07.09.2006 р. № 25-2/256/7 починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (стаття 30 Закону).Тому суд погоджується з твердженням Заявника, що у державного виконавця не було підстав вважати доведеним обставини порушення строку визначеного для самостійного виконання рішення, а відтак і не було підстав для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 27.12.2012р.

Матеріалами скарги доведено, що до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження Боржник

добровільно сплатив борг на користь стягувача в повному обсязі, що засвідчується наступними документами: платіжне доручення №1639 від 22.12.11р. на суму 331 773,86 грн., платіжне доручення №1699 від 29.12.11р. на суму 200 000,00 грн., лист ТОВ «УніКредит Лізинг» вих. №2148 від 30.12.11p., платіжне доручення №2 від 29.12.11р. на суму 100 000,00 грн., платіжне доручення №17872 від 01.02.12р. на суму 843 812,07 грн., платіжне доручення №18075 від 27.03.12р. на суму 1 000 000,00 грн., платіжне доручення №713 від 28.04.12р. на суму 300 000,00 грн., платіжне доручення №966 від 26.06.12р. на суму 500 000,00 грн., лист ТОВ «УніКредит Лізинг» вих. №1372 від 27.06.12р., платіжне доручення №1328 від 07.09.12р. на суму 731 436,33 грн., а також встановлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.09.12р. у справі 4/157, про що було повідомлено орган ДВС 10.09.12р.

Тобто, матеріалами скарги доведено, що отримавши постанову боржник виконав вимоги виконавчого документу, сплативши борг та повідомивши про це орган ДВС. Тому суд погоджується з твердженням Заявника, що боржником проведено розрахунки зі стягувачем в добровільному порядку, без участі державної виконавчої служби, і державною виконавчою службою з боржника не стягнено жодної суми і не передано жодного майна, тому виконавчий збір сплаті не підлягає. Доказів застосування з боку ДВС заходів примусового виконання рішення суду відсутні.

Ознакою ж примусового виконання рішення є здійснення державним виконавцем виконавчих дій з використання заходів примусового впливу, передбачених законом, застосування яких свідчить, що при здійсненні виконавчих дій державним виконавцем, виконання рішення здійснено саме примусово, а саме: або в супереч активної волі боржника, або поза волі боржника не виконувати рішення, або поза участі боржника. Таки заходи примусового виконання передбачені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження»: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи,передбачені рішенням.

Стаття 65 Закону України «Про виконавче провадження» визначає спеціальні правила, що встановлюють, які саме дії здійснює державний виконавець при зверненні стягнення на кошти боржника - юридичної особи. Тобто за цією статтею звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи передбачає вжиття таких, передбачених законом заходів, як вилучення щодо готівки, та стягнення безготівкових коштів безпосередньо з розрахункових рахунків боржника, в порядку, передбаченому законом.

В той же час дії скаржника свідчать про те, що боржник добровільно самостійно виконав рішення суду, а неправомірні дії державного виконавця щодо неповідомлення боржника належним чином про відкриття виконавчого провадження стали підставою для винесення неправомірних постанов, що оскаржуються у цієї скарзі.

Отже, при винесені державним виконавцем постанови про стягнення з ТОВ «Основа» виконавчого збору було порушено вимоги с. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» задовольнити.

Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 33965241 від 27.12.2012р, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Крайчинським Сергія Станіславовичем, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» виконавчого збору у розмірі 73 143,63 грн. неправомірними.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 33965241 від 27.12.2012р. винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Крайчинським Сергієм Станіславовичем.

Суддя І.І.Борисенко