Рішення

від 13.05.2013 по справі 916/642/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р.Справа № 916/642/13 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо" до Державного підприємства „Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" про стягнення 3891,60 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2013 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо", порушено провадження у справі № 916/642/13, призначено її до розгляду в засіданні суду на 01.04.2013 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2013 р. розгляд справи відкладено на 22.04.2013 р., у судовому засіданні 22.04.2013 р. - на 13.05.2013 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" жодного разу не скористались наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності їх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо" (далі - ПрАТ „Вінницяоблпаливо") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" (далі - ДП „Одеська залізниця") та Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" (далі - ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком") 3891,60 грн. вартості недостачі вантажу пропорційно ступеня вини кожного з відповідачів.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПрАТ „Вінницяоблпаливо" посилається на ст.ст.526,920,924,925 ЦК України, ст.ст.193,216,217,224,225,314,315 ГК України, п.п.24,27,32,110,113,127 Статуту залізниць України, п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України, договір від 15.02.2012 р. № 1.26, залізничну накладну від 02.09.2012 р. № 51304467, комерційний акт від 06.09.2012 р. АА № 022789/704/3, рахунок-фактуру від 02.09.2012 р. № СФ-001039, платіжне доручення від 04.09.2012 р. № 598 тощо.

ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" у відзиві на позовну заяву просить у задоволенні вимог до нього відмовити в зв'язку з тим, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про розкрадання та/або втрату вантажу з вини перевізника.

ДП „Одеська залізниця" у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до перевізника відмовити, оскільки завантаження в технічно не справний вагон здійснювалось силами та засобами ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком". Окрім цього, на думку залізниці, позивачем не надано документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця", господарський суд встановив таке.

02.09.2012 р. зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" (відправник) на станцію призначення Джулинка Одеської залізниці для Джулинського паливного складу ПрАТ „Вінницяоблпаливо" (одержувач) відправлено вагон № 67656868 з антрацитом у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51304467.

Згідно відміток у накладній антрацит у вологому стані завантажено у вагон засобами відправника навалом нижче бортів; вантаж марковано вапняним розчином; вагон є власністю ДП „Дарницький ВРЗ".

05.05.2012 р. на станції Знам'янка Одеської залізниці за результатами огляду вагону № 67656868 з оглядової вежі системою відео спостереження та проведення зважування виявлено: різниця маси вантажу в сторону зменшення на 3800 кг; на поверхні вантажу маються поглиблення та сліди старої течі вантажу; на момент прибуття вагону на станцію Знам'янка просипання відсутнє; наявне нещільне прилягання кришок люків 1,2,3,4,6,7 праворуч по ходу потяга; наявні зазори між кришками люків праворуч по ходу потяга між поперечними балками шириною 50 мм на всю довжину кришок люків; зазори в вагонному парку закладено паклею та дошками. Вказані обставини відображено в акті загальної форми № 27237.

Того ж дня на станції Знам'янка Одеської залізниці додатково складено акт загальної форми № 27250, з якого вбачається, що: по документу зазначено навантаження навалом нижче бортів, висота навантаження відносно висоти бортів вагону не зазначена; фактично вантаж завантажено навалом рівномірно нижче бортів на 400 мм; на поверхні вантажу мають місце воронкоподібні поглиблення: праворуч по ходу потяга над 1-2 люками довжиною 2000 мм, шириною 2500 мм, глибиною 1000 мм, над 3-4 люками довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 500 мм, над 6-7 люками довжиною 2000 мм, шириною 500 мм, глибиною 350 мм; на поверхні вантажу наявне маркування, в місцях заглиблень маркування відсутнє; каток не застосовано; просипання вантажу відсутнє; зазори закладено паклею та дошками.

Також 05.09.2012 р. працівниками залізниці складено акт про технічний стан вагону № 608, за змістом якого: вагон № 67656868 технічно справний; наявне нещільне прилягання кришок 1,2,3,4,6,7 люків праворуч по ходу потяга шириною 50 мм на всю довжину кришок люків; втрата вантажу можлива; вантажовідправник несправність бачити міг, проте заходів по її усуненню не вжив.

06.09.2012 р. на цій же станції складено комерційний акт серії АА № 022789/704/3, згідно якого: в документі зазначено вантаж навантажений навалом нижче бортів, висота навантаження відносно висоти бортів вагону не вказана; при перевірці виявлено: вантаж завантажено навалом рівномірно нижче бортів на 400 мм; на поверхні вантажу маються воронкоподібні заглиблення: праворуч по ходу потяга над 1-2 люками довжиною 2000 мм, шириною 2500 мм, глибиною 1000 мм, над 3-4 люками довжиною 3000 мм, шириною 1500 мм, глибиною 500 мм, над 6-7 люками довжиною 2000 мм, шириною 500 мм, глибиною 350 мм; просипання вантажу відсутнє; мають місце старі сліди просипання; щілини між кришками 1,2,3,4,6,7 люків праворуч по ходу потяга шириною 50 мм на всю довжину кришок люків, закладені дошками та паклею; двері інших люків замкнені щільно; каток не застосовано; на поверхні вантажу наявне маркування, в місцях заглиблень маркування відсутнє; різниця маси вантажу в сторону зменшення на 4200 кг.

09.09.2012 р. вагон прибув на станцію призначення, після чого залишок вантажу видано ПрАТ „Вінницяоблпаливо".

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 3891,60 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 2820 кг; вартість вантажу 1150,00 грн. без ПДВ за 1 тону - по рахунку-фактурі від 02.09.2012 р. № СФ-001039, оформленому ТОВ „Донпоставка АПБ" як власником вантажу).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 02.09.2012 р. № 51304467 свідчить про укладення між ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПрАТ „Вінницяоблпаливо".

Як вбачається з тексту залізничної накладної, завантаження вантажу у власний вагон № 67656868 здійснювалося відправником, який згідно ч.3 ст.308 ГПК України, ч.1 ст.918 ЦК України, п.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

За правилами п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

На відомості комерційного акту (акту загальної форми) в разі оформлення його з порушеннями може подаватись письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами).

Господарський суд Одеської області, дослідивши тексти комерційного акту, актів загальної форми та про технічний стан вагону, на які скарги на підставі п.16 Правил складання актів не подавались, зазначає, що навантаження відправником здійснювалось у власний не підготовлений належним чином вагон, а саме з щілинами між кришками 1,2,3,4,6,7 люків праворуч по ходу потяга шириною 50 мм на всю довжину кришок люків, які могли призвести до виникнення недостачі та які ТОВ „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" мало побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило (щілини закладено дошками та паклею тільки у вагонному парку залізниці на станції слідування), в зв'язку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення.

Разом з тим, ч.1 п.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В п.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 06.09.2012 р. АА № 022789/704/3 та акт загальної форми від 05.05.2012 р. № 27250 з відомостями щодо поглиблень можуть підтверджувати те, що недостача у вагоні № 67656868 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця" не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, у т.ч. не пояснено відсутність маркування тільки в місцях поглиблень, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

За таких обставин, приймаючи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, відповідальність слід покласти на відправника та перевізника в рівних частинах.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)".

Враховуючи викладене, господарський суд вказує, що ПрАТ „Вінницяоблпаливо" правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки в сумі 1945,80 грн., фактичне понесення яких підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2012 р. № 598, виходячи з вартості вугілля в сумі 1150,00 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка зазначена у рахунку-фактурі від 02.09.2012 р. № СФ-001039 (маса відповідальної недостачі вантажу із застосуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вологого вантажу становить 2,82 т х 1150,00 грн. за 1000 кг =3243,00 грн. + 20% ПДВ; всього - 3891,60 грн. / 2).

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу") та відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 02.09.2012 р. № 51304467 у вагоні № 67656868. Названі документи, які господарський суд зобов'язував надати в ухвалах від 14.03.2013 р., 01.04.2013 р., 22.04.2013 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.

Приймаючи до уваги викладене, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця" потрібно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-Інвестиційна компанія „Інтерком" (94220, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 135, кв. 40, код 34870060) на користь Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код 01880670) 1945 /одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять/ грн. 80 коп. вартості недостачі вантажу, 860/вісімсот шістдесят/ грн. 25 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 14.05.2013 р.

Суддя Лічман Л.В.