Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а/2470/858/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/77032/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши судовому засіданні касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі № 2а/2470/858/11 за позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» про нарахування та сплату податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області звернулася до суду з позовом до приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» про стягнення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 519321,50 грн. нарахованих згідно рішення Новоселицької МДПІ про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000042300/0 № 176/23 та №0000052300 № 177/23 від 28.03.2011 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року та січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої зазначено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до за грудень 2010 року та січень 2011 року.

На підставі висновків перевірки заступником начальника Новоселицької МДПІ прийнято рішення № 0000042300/0 № 176/23 та № 0000052300 №177/23 від 28.03.2011 року про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, яким визначено суму податкового зобов'язань з податку на додану вартість, що і є предметом даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Суть спірних правовідносин полягає в тому, що відповідач у грудні 2010 року та січні 2011 року імпортував автотранспортні засоби і реалізував їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, нижчою за митну вартість товару.

Так відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З огляду на наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі № 2а/2470/858/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписОстрович С.Е. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 24.04.2013р.