Рішення

від 08.05.2013 по справі 901/117/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.2013 Справа № 901/117/13-г За позовом - Спільного українсько-германо-британського підприємства «Олвис», м. Севастополь,

до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай», м. Бахчисарай,

про стягнення 254 421, 94 грн.

Суддя С.Я. Тітков

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - Зубарєв А.В. - представник за довіреністю від 04.01.2013 р. б/н.

Суть спору:

Розглядається позов Спільного українсько-германо-британського підприємства «Олвис», м. Севастополь, про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» 254 421, 94 грн., у тому числі 127 210, 97 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 127 210, 97 грн. штрафу за порушення грошових зобов'язань.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду, викладені в ухвалі від 25.04.2013 р. не виконав.

Проте, до слухання справи 08.05.2013 р. від нього надійшла телеграма, відповідно до якої директор Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» Херсонський С.А. просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у засідання суду на підставі того, 08 травня 2013 р. на підприємстві наказом від 29.04.2013 р. оголошено вихідним.

Клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки двохмісячний строк розгляду справи спливає саме 08.05.2013 р., заяв від сторін про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України не надходило, підстав для продовження строку вирішення спору по справі і відкладення розгляду справи немає.

Представник відповідача просить у позові відмовити за підставами, викладеними у запереченнях від 07.05.2013 р. б/н, які просить долучити до матеріалів справи.

Надано суду заперечення з доданими до нього документами, перелік яких зазначено у додатку, підлягають долученню до матеріалів справи.

Неявка позивача і невиконання ним вимог суду, викладених в ухвалі від 25.04.2013 р., не є перешкодою для розгляду справи за наявними у справі матеріалам в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В :

Рішеннями Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-92 від 25.06.2004 р. і по справі № 2-22/5150.1 від 07.09.2004 р. з Закритого акціонерного товариства

«Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» стягнуто на користь СУГБП «Олвіс» 834 597, 12 грн.

07.07.2006 р. сторонами укладено договір, відповідно до якого кредитор зобов'язався протягом одного робочого дня з дня підписання договору відкликати заяву з відділу Державної виконавчої служби з примусового виконання боргу у розмірі 834 597, 12 грн. з боржника, який в свою чергу зобов'язався сплатити кредитору у добровільному порядку суму в розмірі 400 000,00 грн.

Договір виконано.

Але договір від 07.07.2006 р. визнаний рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009 р. по справі № 2-7/8484-2008 недійсним з моменту його укладення.

01.11.2011 р. Спільне українсько-германо-британськt підприємство «Олвис» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про застосування реституції і стягнення з Приватного акціонерного товариства «КВКЗ «Бахчисарай» 434 361, 12 грн. безпідставно збережених грошей.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2011 р. по справі № 5002-19/4812-2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2011 р. у справі 5002-19/4816-2011 скасовано, позов задоволено. Сума у розмірі 430 361, 12 грн. стягнута з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. по справі № 5002-19/4816-2011 залишена без змін.

Приватне акціонерне товариство «КВКЗ «Бахчисарай» виконало постанову Севастопольського апеляційного господарського суду і сплатило СУГБП «Олвіс» суму у розмірі 434 900, 73 грн. 02.07.2012 р.

03.01.2013 р. до Господарського суду Автономної Республіки Крим звертається Спільне українське-германо-британське підприємство «Олвіс» з позовною вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» 127 210, 97 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 127 210, 7 грн. штрафу за порушення грошових зобов'язань, а всього - 254 421, 94 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що хоча і відповідачем сплачено 434 900, 73 грн., проте відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у випадку безпідставного отримання або зберігання грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 538 Цивільного кодексу України).

Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір процентів не встановлено законом, то підлягає застосуванню по аналогії закону стаття 1047 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин у частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач повинен сплатити за період з 10.03.2009 р. по 02.07.2012 р. проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 127 210, 97 грн.

Окрім позовної вимоги про стягнення вищезазначених процентів, позивач просить стягнути з відповідача за той же період штраф у розмірі 127 210, 97 грн. за порушення грошових зобов'язань з посиланням на норми ст. ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у своїх запереченнях від 07.05.2013 р. б/н з позовними вимогами Спільного українсько-германо-британського підприємства «Олвіс» не погоджується і просить у позові відмовити за наступними підставами.

Відповідач вважає, що доводи позивача про застосування до спірних правовідносин ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки дана норма права регулює питання позики. У даній статті зазначено, що позикодавець має право на отримання

від позичальника процентів від суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, а не подвійної облікової ставки Національного банку України як це вимагає позивач.

Крім того, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2013 р. по справі № 5002-8/2774-2012 по спору між тими ж сторонами ст. 625 Цивільного кодексу України у частині стягнення річних та збитків від інфляції з 10.03.2009 р. стягненню не підлягає. Цей факт на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягає.

Штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань заявлені позивачем в порушення вимог п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто з порушенням строку нарахування пені і строку позовної давності, яку відповідач просить застосувати до даних правовідносин.

Позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

1.Факт збереження відповідачем грошових коштів позивача на суму 430 361, 12 грн. без законних на те підстав встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. по справі № 5002-19/4816-2011.

У постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. по справі № 5002-8/2774-2012, яка набрала законної сили, зазначено, що застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до правовідносин у даному спорі (про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за несвоєчасне повернення 430 361, 12 грн.) є безпідставними. Тобто, прострочення виконання грошового зобов'язання в даному випадку відсутнє.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2013 р. по справі № 5002-8/2774-2011 зазначено, що неправомірне зберігання заводом 430 361, 12 грн. встановлено 01.02.2012 р., тому відсутні підстави для стягнення з відповідача річних та інфляційних з 10.03.2009 р.

Перелічені факти в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторному доказуванню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у випадку необґрунтованого одержання або збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Позивач розрахунок процентів за незаконне користування його грошовими коштами провів на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Облікова ставка Національного банку України є самою низькою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші. З урахуванням ціни ставки зроблено контррозрахунок суми позову відповідачем. З обліку принципу диспозитивності суд вважає, що використання ставки Національного банку України для розрахунку процентів за користування грошовими коштами відповідно до п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України не суперечить закону і інтересам сторін.

Проте, використання подвійної облікової ставки Національного банку України для розрахунку розміру процентів за користування безпідставно одержавних грошових коштів законом не передбачено і позивачем необґрунтовано.

Згідно розрахунку суду за період з 01.02.2012 р. по 02.07.2012 р. сума процентів за користування грошовими коштами з урахуванням облікової ставки Національного банку України складає 13 642, 80 грн., яка і підлягає стягненню.

2. Стягнення штрафу за несвоєчасне повернення грошових коштів у випадку їх безпідставного одержання або збереження ст. 1214 Цивільним кодексом України не передбачено.

При цьому аналіз розрахунку суми штрафу, який зроблено за кожен день прострочення оплати боргу за період з 10.03.2009 р. по 14.06.2009 р. показує, що має місце не стягнення штрафу, а стягнення пені.

Штраф - це санкція, оплата якої здійснюється разово, а пеня - це санкція, яка нараховується і сплачується за кожен день прострочення,тобто, носить тривалий характер.

Таким чином, насправді позивач стягує не штраф, а пеню.

Проте, вимоги про стягнення пені позивачем не заявлялося.

Посилання позивача на положення ст. ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України не може бути прийнято до уваги і за іншими підставами.

Зобов'язання, які виникли з безпідставного одержання або збереження грошей не відносяться до господарської діяльності і не регулюється нормами Господарського кодексу України.

Тому посилання на вищезазначені норми Господарського кодексу України, що передбачають штрафні санкції за порушення учасниками господарських правовідносин правил ведення господарської діяльності, є помилковим.

Оскільки прострочення грошового зобов'язання відсутнє, відсутня і відповідна відповідальність.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 07.05.2013 року.

Повний текст рішення підписано 14.05.2013 р.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський вино-коньячний завод «Бахчисарай» (98400, Автономна Республіка Крим, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, р/р 26006987 у банку КРД АППБ «Аваль» м. Бахчисарай, МФО 384470, ОКПО 004118) на користь Спільного українсько-германо-британського підприємства «Олвис», м. Севастополь (99006, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, будинок 4/57, р/р 2600710594 в ПАБ «Морський» м. Севастополь, МФО 324742, ОКПО 23196448) 13 642, 80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 272,74 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Суддя С.Я. Тітков