Постанова

від 13.05.2013 по справі 918/240/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2013 р.                                                           Справа № 918/240/13-г   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В. суддя                                                                             Савченко Г.І. ,  суддя                                                                             Грязнов В.В. при секретарі судового засідання  Яремі Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" на  рішення  господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року у справі № 918/240/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" до  товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" про стягнення в сумі 96074 грн. 07 коп. за участю представників сторін: позивача - не з'явився; відповідача -  не з'явився ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором в сумі 96074,07 грн., з яких : 84128,29 грн. основного боргу, 3532,95 грн. пені та 8412,83 грн. штрафу. Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року (суддя Качур А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" 84128,29 грн. основного боргу, 3532,95 грн. пені, 8062,97 грн. штрафу та 1913,79 грн. судового збору.  В частині стягнення 349,86 грн. штрафу в позові відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст. 712, ч.1 ст. 691, ст.610,ст. 611, ч.1ст.692, ст.ст.525,530,610,611,625 ЦК України, ст.193, ч.1ст.230 ГК України. Судом встановлено, що у виконання зобов'язань за дистриб'ютерським договором № 785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року, укладеним між ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" та ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" останнім допущено заборгованість по оплаті отриманої продукції в сумі 87626,82 грн., яку судом і було стягнуто на користь позивача. У зв'язку із наявністю зазначеної заборгованості, провівши перерахунок штрафу, суд також стягнув з відповідача 8062,97 грн. штрафу та 3532,95 грн. пені, відмовивши позивачу в стягненні 349,86 грн. штрафу. Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 199 ГК України, ст.ст. 546,548,549,611 ЦК України, штраф та пеня є різновидами одного виду цивільно - правової відповідальності – неустойки. Пунктом 10.2 дистриб'юторського договору за одне і теж порушення господарського зобов'язання передбачено одночасно дві санкції – штраф та пеню, які відносяться до одного виду юридичної відповідальності, що суперечить ст. 61 Конституції України. Тому, судом, в порушення ст. 43 ГПК України не було забезпечене всебічне та повне з'ясування дійсних обставин справи.     Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу       без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Сторони участь повноважних представників під час розгляду апеляційної скарги не забезпечили, хоча про день та час судового засідання були повідомлені належним чином. Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржене рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що 13.02.2012 року між ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат", як постачальником та ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор", як дистриб'ютором укладено дистриб'юторський договір № 785-Мл-БМК/Дст (договір), згідно з п 2.1 якого, у порядку та на умовах визначених договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність дистриб'ютора окремими партіями товар (молоко, молочна продукція, продукти харчування), а дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар, розміщувати рекламні матеріали, проводити рекламні акції з метою збільшення кінцевих споживачів товару. Відповідно до пункту 8.3 договору розрахунки за товар, що відпускається, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів дистриб'ютором на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати 100% вартості товару. Сторони погодили, що достатньою підставою для оплати вартості товару дистриб'ютором на умовах відстрочки оплати - є факт отримання дистриб'ютором товару підтверджений відповідною товарною (товарно-транспортною, видатковою накладною) накладною та настання строків оплати визначених цим пунктом договору; у разі здійсненні поставки товару на умовах попередньої оплати - відповідне замовлення дистриб'ютором партії товару, в такому разі оплата повної вартості товару проводиться в день його замовлення, якщо інше не погоджено сторонами. Не може бути підставою відмови оплати вартості товару дистриб'ютором не здійснення оплати вартості товару замовниками дистриб'ютора, відсутність коштів в дистриб'ютора и т.п.. 10.04.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року, відповідно до якої сторони прийшли згоди змінити пункт 8.3 договору та викласти його в новій редакції : розрахунки за товар, що відпускається, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів дистриб'ютором на поточний рахунок постачальника на наступних умовах : оплата повної вартості поставленого товару здійснюється дистриб'ютором не пізніше 7-ми календарних днів з дати складання кожної відповідної товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної постачальника. Сторони погодили, що достатньою підставою для оплати вартості товару дистриб'ютором на умовах відстрочки оплати - є факт отримання дистриб'ютором товару підтверджений відповідною товарною (товарно - транспортною, видатковою накладною) накладною та настання строків оплати визначених цим пунктом договору. Не може бути підставою відмови оплати вартості товару дистриб'ютором не здійснення оплати вартості товару замовниками дистриб'ютора, відсутність коштів в дистриб'ютора и т.п.. 16.07.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року, за якою сторонами було змінено п. 8.3 договору та викладено його в новій редакції, а саме : розрахунки за товар, що відпускається, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів дистриб'ютором на поточний рахунок постачальника на наступних умовах : оплата повної вартості поставленого товару здійснюється дистриб'ютором не пізніше 14-ти календарних днів з дати складання кожної відповідної товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної постачальника. Сторони погодили, що достатньою підставою для оплати вартості товару дистриб'ютором на умовах відстрочки оплати - є факт отримання дистриб'ютором товару підтверджений відповідною товарною (товарно - транспортною, видатковою накладною) накладною та настання строків оплати визначених цим пунктом Договору. Не може бути підставою відмови оплати вартості товару дистриб'ютором не здійснення оплати вартості товару замовниками дистриб'ютора, відсутність коштів в дистриб'ютора и т.п.. Судом першої інстанції на підставі аналізу і оцінки видаткових накладних № TF1BMK-11274 від 25.09.2012 року, TF1BMK-11275 від 25.09.2012 pоку, № TF1BMK-12357 від 27.09.2012 pоку, № TF1BMK-12358 від 27.09.2012 pоку, № TF1BMK-13496 від 30.09.2012 pоку, № TF1BMK-13497 від 30.09.2012 pоку, № TF1BMK-1081 від 02.10.2012 pоку, № TF1BMK-1082 від 02.10.2012 pоку, № TF1BMK-5375 від 11.10.2012 pоку, № TF1BMK-5376 від 11.10.2012 pоку, № TF1BMK-8656 від 18.10.2012 pоку, № TF1BMK-8657 від 18.10.2012 pоку, № TF1BMK-8667 від 18.10.2012 pоку вірно встановлено, що у виконання зобов'язань за договором позивач здійснив поставку товару для відповідача на загальну суму 87626,82 грн.. Натомість, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 3498,53 грн., допустивши заборгованість за вказаними накладними в сумі 84128,29 грн.. Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, врахувавши відсутність доказів оплати відповідачем поставленого товару, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно на підставі ст. 712 ЦК України визначив правову природу спірних правовідносин, що виникли на підставі договору поставки, вірно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, тому правомірно стягнув з відповідача борг за поставлений товар у сумі 84128,29 грн.. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті  231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627  ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який   порушив господарське зобов'язання за договором,   штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція сформована Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа 06/5026/1052/2011) за результатом перегляду справи в порядку, що визначений розділом ХІІ-2 ГПК України, тому відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. У випадку прострочення оплати товару на умовах договору дистриб'ютор зобов'язаний сплатити на користь постачальника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а у випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 календарних днів дистриб'ютор додатково оплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого в строк товару. (п. 10.2 договору). Колегія суддів погоджується з вірністю здійсненого судом першої інстанції перерахунку 10% штрафу від вартості неоплаченого товару по накладній № TF1БМК-11274 від 25.09.2012 року, виходячи із суми заборгованості по вказаній накладній - 9293,76 грн.. Тому висновок суду про те, що сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за затримку оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 календарних днів по накладній № TF1БМК-11274 від 25.09.2012 року складає 929,37 грн., а загальна сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача становить 8062,97 грн. – є вірним. Розрахунок пені судом правильно визнано арифметично вірним. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,   ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 р. у справі №918/240/13-г  залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" - без задоволення. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку. 3. Справу№918/240/13-г повернути до господарського суду Рівненської області. Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.   Суддя                                                                                              Савченко Г.І.   Суддя                                                                                              Грязнов В.В.