Постанова

від 16.07.2013 по справі 918/240/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 918/240/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" на постановувід 13.05.2013 року Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 918/240/13-г господарського суду Рівненського області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" простягнення 96 074,07 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" про стягнення заборгованості в розмірі 96 074,07 грн., за умовами дистриб'юторського договору № 785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року, з яких: 84 128,29 грн. основного боргу, 3 532,95 грн. пені та 8 412,83 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року (суддя Качура А.М.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року (головуючий суддя Мельник О.В., судді Савченко Г.І., Грязнов В.В.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський молочний комбінат" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" на користь позивача 84 128,29 грн. основного боргу, 3 532,95 грн. пені, 8 062,97 грн. штрафу та відповідні витрати по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статтю 549 Цивільного кодексу України та статтю 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 13.02.2012 року між ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" (постачальник) та ТОВ "Західний молочний дистриб'ютор" (дистриб'ютор), укладено дистриб'юторський договір № 785-Мл-БМК/Дст (а.с. 13-19) та додаткові угоди до нього (а.с. 21-22).

Пунктом 2.1 договору, сторонами встановлено, що на умовах визначених договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність дистриб'ютора окремими партіями товар (молоко, молочна продукція, продукти харчування), а дистриб'ютор зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар, розміщувати рекламні матеріали, проводити рекламні акції з метою збільшення кінцевих споживачів товару.

16.07.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 (а.с. 22) до договору № 785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року, за якою сторонами було змінено пункт 8.3 договору та викладено його в новій редакції, а саме : розрахунки за товар, що відпускається, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів дистриб'ютором на поточний рахунок постачальника на наступних умовах : оплата повної вартості поставленого товару здійснюється дистриб'ютором не пізніше 14-ти календарних днів з дати складання кожної відповідної товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної постачальника. Сторони погодили, що достатньою підставою для оплати вартості товару дистриб'ютором на умовах відстрочки оплати - є факт отримання дистриб'ютором товару підтверджений відповідною товарною (товарно-транспортною, видатковою накладною) накладною та настання строків оплати визначених цим пунктом Договору. Не може бути підставою відмови оплати вартості товару дистриб'ютором не здійснення оплати вартості товару замовниками дистриб'ютора, відсутність коштів в дистриб'ютора и т.п.

Судами встановлено, що на умовах договору позивачем поставлено товар для відповідача на загальну суму 87 626,82 грн. за видатковими накладними наявними в матеріалах справи (а.с. 23 - 42), однак останнім повного розрахунку за отриманий товар проведено не було, що призвело до виникнення заборгованості на суму 84 128,29 грн.

З наведеного суди дійшли висновку, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання взяті на себе за договором № 785-Мл-БМК/Дст від 13.02.2012 року щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, що призвело до виникнення основного боргу в сумі 84 128, 29 грн., який і підлягає стягненню з боржника.

Крім того, судами встановлено, що пунктом 10.2. вищевказаного договору, сторони передбачили відповідальність дистриб'ютора за несвоєчасну оплату вартості товару у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення та штрафу за прострочення платежу більш ніж на 30 календарних днів в розмірі 10 % від вартості неоплаченого в строк товару, в зв'язку з чим за проведеним розрахунком судів попередніх інстанцій, вимоги про стягнення 3 532,95 грн. пені, 8 062,97 грн. штрафу задоволені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахування особливостей, передбачених цим Кодексом.

Оскільки, як встановлено судами, відповідачем не виконанні належним чином зобов'язання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди як першої так і апеляційної інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі досліджені судами попередніх інстанцій та обґрунтовано спростовані.

Заперечення відповідача стосовно того, що пеня та штраф є різновидами неустойки, і одночасне їх стягнення за одне й те саме порушення неможливо також є необґрунтованими, оскільки судами встановлено, що сторони в договорі № № 785-Мл-БМК/Дст передбачили відповідальність дистриб'ютора за порушення ним своїх зобов'язань по оплаті у вигляді сплати пені, а штрафу у випадку прострочення оплати наданих послуг тривалістю більше 30 банківських днів.

Встановивши порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, суди у відповідності до умов чинного договору та наведених положень законодавства правомірно стягнули з нього визначену договором неустойку (пеню та штраф).

За таких, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, рішення та постанова прийняті у відповідності із нормами діючого законодавства, в зв'язку з чим касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни або скасування рішення та постанови.

Решта доводів скаржника зводиться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у справі № 918/240/13-г господарського суду Рівненського області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний молочний дистриб'ютор" без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л.Рогач