Постанова

від 30.04.2013 по справі 821/349/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р. 14 год. 45 хв.Справа № 821/349/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Алексеєвої Н.С.,

представника відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом багатогалузевого приватного підприємства "Бонус"

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Багатогалузеве приватне підприємство "Бонус" (далі - БПП "Бонус", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Державної податкової служби (далі - ДПІ у Цюрупинському районі, відповідач), у якому, з врахуванням зменшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2012року №№ 0000202300, 0000192300 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 733 230,25грн., з яких: 698 196,00 грн. - за основним платежем, 35 034,25 грн. - за штрафними санкціями; в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 48 642,00 грн., з яких: 46 050,00 грн. - за основним платежем, 2 592,00 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення 25.07.2012року № 0000222300 щодо зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 347 342,00 грн. - повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, обґрунтовує їх тим, що при перевірці позивача податковим органом надано протиправну оцінку господарським операціям позивача з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон". Вважає, що позивач виконав всі вимоги Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) та Податкового кодексу України для декларування податкового кредиту, валових витрат та витрат по операціям з цими суб'єктами господарювання. Відповідач, оцінюючи господарські операції із згаданими постачальниками, не врахував всі обставини здійснення ними постачальницької господарської діяльності, зокрема можливість здійснення такої діяльності безпосередньо цими постачальниками (з якими позивач мав господарські зв'язки), а не є їхніми контрагентами далі в ланцюгах переміщення товарів.

Позивач посилається на ст. 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює принцип презумпції правомірності правочину, який є правомірним доки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визнається як фіктивний. Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. У зв'язку з відсутністю судових рішень відповідач неправомірно вважає недійсними правочини з придбання товарів позивачем у ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон" і з цих підстав незаконно обчислює грошові зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Незаконно відповідач також зменшує від'ємне значення за податковим повідомленням-рішенням № 0000222300, оскілки примушує платника податків враховувати висновки акта перевірки, визнаних незаконними рішенням суду.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вважає, що позивач у 2010-2011 роках сформував податковий кредит та витрати по безтоварним операціям з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон". Ці постачальники задокументували придбання товарів, поставлених позивачеві, у суб'єктів господарювання, які фактично не могли здійснити такі господарські операції. Правочини з продажу товарів цими постачальниками визнані нікчемними (недійсними) податковими органами за місцем їх реєстрації. Підставою для таких висновків було те, що вони не знаходяться за місцем реєстрації та не декларують наявність необхідних умов для фактичного здійснення постачальницької господарської діяльності. Відповідач вважає, що ці правочини створені без мети реального здійснення господарської діяльності для отримання штучної податкової вигоди по ланцюгу постачання товарів, включаючи позивача. У зв'язку з визнанням недійсними (нікчемними) правочинів за участю цих контрагентів незаконними є і бухгалтерські та податкові накладні, що пов'язані з цими правочинами.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06.07.2012р. № 262/22-0/24104612 (далі - акт № 262), складеного за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р.

За актом перевірки збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з ПДВ пов'язане із зменшенням витрат позивача, визначених за результатами господарських операцій з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон" у 2010-2011 роках, зменшення від'ємного значення з податку на прибуток пов'язане з тим, що позивач при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року не врахував висновку акта перевірки від 26.03.2012р. № 46/23-1/24104612, який став підставою для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду на 347 342,00 грн.

У акті перевірки № 262 відповідач не визнає за позивачем право на включення операцій з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон" до податкового кредиту, валових витрат та витрат за перевірені податкові періоди у зв'язку з тим, що операції цих постачальників з придбання товарів у ТОВ "Нафтосинтез", ТОВ "КФ Сервіс Комплект", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Югресурспостач", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Старкад-пром", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Альпарі - Холдінг, ЛТД" визнано податковими органами безтоварними, такими, що мають ознаки нікчемності, та є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, яким є позивач. За висновками відповідача ці правочини не спричиняють реального настання наслідків, що обумовлені статтями 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На думку відповідача, за результатами нікчемного (безтоварного) правочину не можуть бути складені бухгалтерські та податкові документи, оскільки вони не відображають реально здійснену господарську операцію. У зв'язку з цим, відповідач, посилаючись на Закон України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вважає недійсними бухгалтерські та податкові накладні, які складені за результатами правочинів з придбання товарів позивачем у ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон" і придбання товарів цими постачальниками у ТОВ "Нафтосинтез", ТОВ "КФ Сервіс Комплект", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Югресурспостач", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Старкад-пром", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Альпарі - Холдінг, ЛТД".

Підставою для таких висновків відповідача було те, що постачальники постачальників позивача не знаходяться за юридичною адресою, не надають податковим органам документальних підтверджень господарських операцій, не декларують власних трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для безпосередньої їхньої участі в постачальницьких господарських операціях. При цьому відповідач не заперечує проти наявності у позивача відповідних бухгалтерських та податкових накладних по цим операціям, фактичної оплати позивачем вартості придбаних товарів та їх використання в оподатковуваній господарській діяльності позивача.

За змістом акта перевірки № 262 відповідач при зменшенні витрат та податкового кредиту позивача виходить з того, що постачальники ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон" не могли постачати товари позивачу, тому що ці товари вони не могли фактично отримувати за ТОВ "Нафтосинтез", ТОВ "КФ Сервіс Комплект", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Югресурспостач", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Старкад-пром", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Альпарі - Холдінг, ЛТД". При цьому відповідач зовсім не досліджує наявність можливостей фактичного здійснення господарської діяльності з постачання товарів позивачу безпосередніми постачальниками ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон", не спростовує фактичну наявність у постачальників придбаних позивачем товарів.

На думку суду, оцінка можливостей щодо фактичного здійснення постачальницьких операцій такими суб'єктами господарювання як ТОВ "Нафтосинтез", ТОВ "КФ Сервіс Комплект", ТОВ "Транс Групп", ТОВ "Югресурспостач", ТОВ "ТД "Паладіум", ПП "Старкад-пром", ТОВ "Світ Імпекс", ТОВ "Альпарі - Холдінг, ЛТД" може бути використана податковими органами виключно для перегляду податкових зобов'язань постачальників ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон", оскільки законодавством України не передбачено колективної відповідальності платників податків по податковим зобов'язанням перед державою, така відповідальність носить індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

За змістом ст. 5 Закону України № 334/94-ВР та ст. 138 Податкового кодексу України до складу валових витрат та витрат відносяться документально підтверджені витрати платника податку на прибуток у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), які використані таким платником податку для отримання оподатковуваного прибутку. За приписами ст. 198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту відносяться документально підтверджені витрати платника податку у зв'язку із сплатою (нарахуванням) ПДВ, пов'язані з придбанням товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку відповідача про визнання нікчемними правочинів за участю позивача.

За змістом акту перевірки податковий орган зробив висновок про нікчемність правочинів в ланцюгах постачання товарів, оскільки ці правочини, на думку контролюючого органу, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Суд звертає увагу, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначений правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо зазначених правочинів є протиправними.

Враховуючи наведені приписи законодавства та фактичні обставини формування витрат та податкового кредиту позивача по операціям з ПП "Таврійські нафтові регіони" та ПП ВКП "Атон", суд вважає протиправним визначення відповідачем грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №№ 0000192300, 0000202300 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 733 230,25грн., із яких: 698 196,00 грн. - за основним платежем, 35 034,25 грн. - за штрафними санкціями; в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 48642,00 грн., з яких: 46 050,00 грн. за основним платежем, 2 592,00 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000222300, яке позивач просить скасувати повністю, суд встановив такі обставини.

За цим рішенням позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 347 342,00 грн. Причиною такого зменшення було те, що позивач, під час складання декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року неправомірно, на думку відповідача, не врахував висновку акта перевірки від 26.03.2012р. № 46/23-1/24104612, на підставі якого було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду на 347 342,00 грн.

Суд вважає правомірною позицію податкового органу, яка полягає в тому, що платники податків при складанні податкової звітності зобов'язані враховувати висновки податкових органів, які впливають на розмір показників цієї податкової звітності. Однак, такий обов'язок є безальтернативним лише у разі належним чином узгоджених висновків податкового органу. Висновки ж податкового органу, які на момент складання податкової звітності є неузгодженими (знаходяться на адміністративному чи судовому розгляді), не є обов'язковими для врахування платниками податків в податковій звітності.

Як встановлено судом, висновок акта перевірки від 26.03.2012р. №46/23-1/24104612 та складені на його підставі податкові повідомлення-рішення №№0000112300, 0000122300 були предметом розгляду Херсонського окружного адміністративного суду. Постановою Суду від 13.12.2012 року у справі №2а-4082/12/2170 позовні вимоги позивача задоволені, а спірні податкові повідомлення-рішення скасовані повністю. На теперішній час рішення суду не набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає протиправним повторне використання висновків акта перевірки від 26.03.2012р. №46/23-1/24104612 для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року та повністю скасовує податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012р. №0000222300.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у Цюрупинському районі як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд повністю задовольняє позовні вимоги БПП "Бонус".

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Позовні вимоги багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" задовольнити.

Визнати протиправними та частково скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби від 25.07.2012 року:

- № 0000202300 на суму 733 230,25 грн., з яких 698 196, 00 грн. - за основним платежем та 35 034,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000192300 на суму 48 642, 00 грн., з яких 46 050, 00 грн. - за основним платежем та 2 592, 00 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000222300 на суму 347 342, 00 грн. - повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" (ідентифікаційний код 34205932) судовий збір у сумі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 травня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6