Ухвала

від 15.04.2015 по справі 821/349/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/800/55501/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року

у справі № 821/349/13-а

за позовом багатогалузевого приватного підприємства «Бонус» (далі - позивач, БПП «Бонус»)

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Цюрупинська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

БПП «Бонус» звернулось у січні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 року: № 0000222300, № 0000202300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 698 196,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35 034,25 гривні; № 0000192300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 46 050,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2592,00 гривні.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції було замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби на Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.07.2012 року № 262/22-0/24104612, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 702 696,00 гривень та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 347 342,00 гривні; п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 51 151,00 гривня.

Як свідчать матеріали акту перевірки, висновки про зазначені порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні відповідача щодо протиправності віднесення підприємством до податкового кредиту, валових витрат та витрат господарських операцій з ПП «Таврійські нафтові регіони» та ПП ВКП «Атон», оскільки операції останніх з придбання товарів у ТОВ «Нафтосинтез», ТОВ «КФ Сервіс Комплект», ТОВ «Транс Групп», ТОВ «Югресурспостач», ТОВ «ТД «Паладіум», ПП «Старкад-пром», ТОВ «Світ Імпекс», ТОВ «Альпарі-Холдінг, ЛТД» визнано податковими органами безтоварними та такими, що не спричиняють реального настання наслідків, що обумовлені статтями 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, зокрема, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, яким є позивач. У зв'язку з чим, відповідач вважає недійсними бухгалтерські та податкові накладні, які складені за результатами правочинів з придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів, оскільки такі не знаходяться за юридичною адресою, не надають податковим органам документальних підтверджень господарських операцій, не декларують власних трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для безпосередньої їхньої участі в постачальницьких господарських операціях.

Разом з тим, підставою для висновку відповідача про завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування слугувало неврахування позивачем при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року висновків акту перевірки від 26.03.2012 року № 46/23-1/24104612, на підставі якого позивачу було зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду на 347 342,00 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2012 року: № 0000192300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 51 151,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3867,00 гривень; № 0000202300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 702 696,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36 159,25 гривень; № 0000222300, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 347 342,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями ст. 5 Закону № 283/97-ВР, які за своєю суттю кореспондуються зі ст. 138 ПК України, встановлено, що до складу валових витрат та витрат відносяться документально підтверджені витрати платника податку на прибуток у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), які використані таким платником податку для отримання оподатковуваного прибутку.

За приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на формування валових витрат та податкового кредиту вплинули господарські операції позивача з ПП «Таврійські нафтові регіони» та ПП ВКП «Атон», предметом яких є поставка нафтопродуктів.

На підтвердження реального здійснення зазначених господарських операцій та фактичного отримання нафтопродуктів за такими позивачем долучено до матеріалів справи копії: податкових та видаткових накладних; платіжних доручень на оплату товару; товарно-транспортних накладних щодо перевезення; змінних звітів АЗС; реєстрів виданих та отриманих податкових накладних; товарно-касових звітів та інших, при дослідженні яких судами встановлено, що такі складено у відповідності до вимог законодавства, у повній мірі відображають реальність, товарність проведених операцій (фактичну передачу товарів (надання послуг)), які узгоджуються з метою господарської діяльності підприємства, а також подальше використання придбаного пального у власній господарській діяльності.

При цьому, матеріали справи свідчать, що за наслідками здійснених господарських операцій суми податку на додану вартість внесено позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджено реальність спірних господарських операцій та фактичне отримання позивачем нафтопродуктів обумовлених названими операціями, що свідчить про підставність та правомірність формування підприємством податкових зобов'язань, на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

При цьому, судами вірно зауважено, що при проведенні перевірки відповідачем не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача, а фактично встановлено порушення з боку контрагентів постачальника, які ґрунтуються на неможливості здійснення податковими органами перевірок контрагентів постачальника та наявність інших порушень в ланцюгах постачання, що є не достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, тобто є безпідставними та не можуть впливати на правомірність формування БПП «Бонус» податкового кредиту та валових витрат, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку

Крім того, за встановлених обставин та відсутності судових рішень щодо визнання нікчемними спірних правочинів колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП «Таврійські нафтові регіони», ПП ВКП «Атон» господарських угод є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів в судовому порядку.

Також, колегія суддів вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості висновків відповідача про завишення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування, з наступних підстав.

За приписами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як свідчать матеріали справи, підставою для таких висновків слугувало зменшення позивачем від'ємного значення з податку на прибуток, шляхом неврахування підприємством при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року висновків акту перевірки від 26.03.2012 року № 46/23-1/24104612.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач скористався наданим йому правом оскарження дій та рішень відповідача в судовому порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано не враховано висновків зазначеного акту, оскільки акт перевірки від 26.03.2012 року № 46/23-1/24104612 та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення оскаржуються в судовому порядку, тобто грошові зобов'язання за такими є неузгодженими, а тому не можуть бути підставою для коригування податкових зобов'язань наступних періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, та правомірно задовольнили позовні вимоги БПП «Бонус».

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 821/349/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) О.В. Вербицька Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно