Постанова

від 25.04.2013 по справі 826/4207/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2013 року № 826/4207/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» до 1. Київської регіональної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2, рішень (відмови) у визнанні митної вартості від 21 листопада 2012 року № 14/2-11/2433, № 14/2-11/2434, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» (далі - ТОВ «Холдинг Менеджмент») з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про:

- визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів 26.11.2012 №100190000/2012/313201/2 та від 21.12.2012 року № 100270000/2012/31336/2;

- визнання протиправним та скасування рішення (відмови) Київської регіональної митниці у визнанні заявленої митної вартості від 21.02.2013 № 14/2-11/2433 та № 14/2-11/2434;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» (01042 Україна, м. Київ, бул. М. Приймаченко, буд. 1/2, офіс 506-4 ідентифікаційний код 32665379, р/р 26000002306577 в «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) надмірно сплачене мито за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - в сумі 24 627,65 грн., № 100190000/2012/343547 - в сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - в сумі 193 100,11 грн.;

- зобов'язання Київську регіональну митницю направити до Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок (подання) щодо повернення ТОВ «Холдинг Менджемент» внесеної фінансової гарантії за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - в сумі 24 627, 65 грн., № 100190000/2012/343547 - в сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - в сумі 193 100, 11 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2013 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 826/4207/13-а до судового розгляду на 17 квітня 2013 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що в порушення ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України відповідач 1 неправомірно не визнав заявлену позивачем митну вартість, оскільки останнім було подано весь пакет документів для її підтвердження, а тому рішення про коригування митної вартості підлягають скасуванню, а фінансова гарантія сплачена за митними деклараціями має, на думку позивача, повернутися ТОВ «Холдинг Менджемент»

Представники відповідача 1 та 2 у судове засідання 17 квітня 2013 року не з'явилися, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2012 року на митний пост «Київ - центральний» Київської регіональної митниці до митного контролю та митного оформлення за ВМД № 100190000/2012/341695 ТОВ «Холдинг Менеджмент» заявлено товар «медична рентгенівська фотоплівка», торгівельна марка «Retina», виробник «Carestream Health, Inc», країна виробництва США.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД, а саме: CMR міжнародна товаротранспортна накладна від 07.11.2012 р. № 20121107, Інвойс від 31.10.2012 № 117 FW, Специфікація від 31.10.2012 №5, Контракт на поставку товарів від 08.02.2012 № 0802L, Сертифікат походження товару від 02.11.2012 № D435927.

Київською регіональною митницею при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- договір з третіми особами , пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором.

Вказаний перелік документів зазначено на першому та звороті другого аркушу декларацій митної вартості від 20 листопада 2012 року № 100190000/2012/341695.

Декларант 20 листопада 2012 року був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою Клочко І.Є. та вчиненим ним записом «ознайомлений».

26 листопада 2012 року, у зв'язку з ненаданням додаткових документів Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість, шляхом прийняття рішення 100190000/2012/313201/2.

Після прийняття відповідного рішення на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, та у зв'язку з не згодою з ним, позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленої до митного оформлення за митною декларацією № 1001190000/2012/341695 від 20.11.2012. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією № 100190000/2012/342616 (сума фінансової гарантії по миту складала - 24 627,65 грн.). Також, у зв'язку з прийняттям зазначеного рішення було здійснено випуск товарів у вільний обіг під фінансову гарантію за митною декларацією № 100190000/2012/343547(сума фінансової гарантії по миту складала - 187543,57 грн.).

Заявою № 03-02/04/03 від 12.02.2013 (вх. КРМ № 5103/7 від 15.02.2013) та №03-02/04/06 (вх. КРМ № 5469/7 від 19.02.2013) позивачем було надано додаткові документи, що були отримані від нерезидентів (продавця та відправника) та експертної організації. За результатами розгляду наданих позивачем у підтвердження митної вартості документів, відповідач 1 листом (рішенням) від 21.02.2013 № 14/2-11/2433 відмовив в перегляді (скасуванні) рішення про коригування митної вартості товарів від 26.11.2012 року № 100190000/2012/313201/2 і рекомендував звернутись до митного органу вищого рівня або до суду.

Окрім цього, 20 грудня 2012 року на митний пост «Київ - центральний» Київської регіональної митниці до митного контролю та митного оформлення за ВМД № 100270000/2012/345402 позивачем заявлено товар «медична рентгенівська фотоплівка», торгівельна марка «Retina», виробник «Carestream Health, Inc», країна виробництва США.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД, а саме: CMR міжнародну товаротранспортну накладна від 12.12.2012 № 20121212, Інвойс від 12.12.2012 № 124 FW, Специфікація від 12.12.2012 №7, Контракт на поставку товарів від 8.02.2012 № 0802L, Сертифікат походження товару № D 498051.

Київською регіональною митницею при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- договір з третіми особами , пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором.

Вказаний перелік документів зазначено на першому та звороті другого аркушу декларацій митної вартості від 20 грудня 2012 року № 100270000/2012/345402.

Декларант 20 листопада 2012 року був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою Клочко І.Є. та вчиненим ним записом «ознайомлений».

21 грудня 2012 року, у зв'язку з ненаданням додаткових документів Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість, шляхом прийняття рішення 100270000/2012/31336/2.

Після прийняття відповідного рішення на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та, у зв'язку з не згодою з ним, позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення товару за митною декларацією № 100270000/2012/345402 від 20.12.2012. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією № 100270000/2012/345543 (сума фінансової гарантії по миту складала - 193 100,11 грн.).

Заявою 03-02/04/04 від 12.02.2013 (вх. КРМ № 5104/7 від 15.02.2013 року) та № 03-02/04/05 від 12.02.2013 (вх. КРМ № 5474/7 від 19.02.2013 року)позивачем було надано додаткові документи, що були отримані від нерезидентів (продавця та відправника) та експертної організації. За результатами розгляду наданих позивачем у підтвердження митної вартості, відповідач 1 листом (рішенням) від 21.02.2013 № 14/2-11/2434 відмовив в перегляді (скасуванні) рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2012 року № 100270000/2012/31336/2 і рекомендував звернутись до митного органу вищого рівня або до суду.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України (далі - МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Відповідно до ч. 8 вказаної статті МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (ч. 10 ст. 55 МК України).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішеннями про визначення митної вартості товарів від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2 та від 21 грудня 2012 року № 100270000/2012/313336/2 митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу.

Відповідно до вказаних рішень митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)(визначеного позивачем), оскільки використанні декларантом відомості не підтвердженні документально.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем листами від 12.02.2013 р. № 03-02/04/03, № 03-02/04/06, у відповідності до ст. 55 МК України було надано на додаток до вже поданих документів на підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за ВМД № 100190000/2012/341695 від 20 листопада 2012 року додаткові документи:

- копію банківського платіжного документа продавця товару компанії Lysoform Limited, в якій зазначена загальна сума для двох інвойсів № 9010321327 та № 9010321184 від 31.10.2012 року;

- інвойс між компаніями Fotochemische Werke та Lysoform Limited № 9010321184 від 31.10.2012 року;

- копію німецьких експортних декларацій № MRN 12DE955129202914М5 і №MRN 12DE955166421333E4;

- копії листів компаній Fotochemische Werke та Lysoform Limited про підтвердження зарахування коштів за інвойсом № 9010321184 від 31.10.2012 року;

- копію інвойсу між компаніями Fotochemische Werke та Lysoform Limited № 9010325853 від 30.11.2012 року;

- копію німецьких експортних декларацій № MRN 12DE955168102047E1 і №MRN 12DE955129494395М2;

- копію прас-листа від компанії Lysoform Limited;

- копію експертного висновку про оцінку товару, що надійшов на адресу ТОВ «Холдинг Менеджмент».

Окрім цього, листами від 12.02.2013 р. № 03-02/04/04, № 03-02/04/05 на підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за ВМД № 100270000/2012/345402 від 20 грудня 2012 року відповідачу надано:

- копію інвойсу між компаніями Fotochemische Werke та Lysoform Limited № 9010327384 від 11.12.2012 року ;

- копію німецьких експортних декларацій № MRN 12DE955168756414Е9 і №MRN 12DE955129612849M2;

- копію прас-листа від компанії Lysoform Limited;

- копію експертного висновку про оцінку товару, що надійшов на адресу ТОВ «Холдинг Менеджмент».

Відповідач 1 за результатами розгляду вказаних вище документів дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2 та від 21 грудня 2012 року № 100270000/2012/313336/2.

Дослідивши рішення Київської регіонально митниці від 21 лютого 2013 року № 14/2-11/2433 та № 14/2-11/2434, якими позивачу було відмовлено у перегляді рішень про коригування митної вартості, встановлено, що відповідач виходив з того, що наданий платіжний документ продавця товару (компанія Lysoform Limited) не містить відмітки банку, з інвойсів зазначених у ній неможливо її перевірити, оскільки інвойс № 9010321327 не надано. Окрім цього, відповідачем зазначено, що митні декларації № MRN 12DE955166421333E4 та № MRN 12DE955168756414Е9 не є копіями митних декларацій країни відправлення, оскільки є роздрукованими з електронних копій та не містять відміток митних органів країни відправлення.

Втім, дані твердження відповідача 1 судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Угоди про застосування ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року жоден член СОТ не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є його резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Однак інформація, надана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї Статті, може бути перевірена в іншій країні органами влади країни імпорту за згодою виробника і за умови, що вони повідомлять достатньою мірою заздалегідь уряд країни, про яку йдеться, а остання не заперечуватиме проти розслідування.

Судом береться до уваги той факт, що позивачем надано копію банківського платіжного документа продавця товару компанії Lysoform Limited, в якій зазначена загальна сума для двох інвойсів № 9010321327 та № 9010321184 від 31.10.2012 року. До вказаного платіжного доручення додано інвойс № 9010321184 та для можливості ідентифікувати суму платежу надано копії листів компаній Fotochemische Werke та Lysoform Limited про підтвердження зарахування коштів за зазначеним інвойсом. Водночас, відповідачем 1 у своєму рішення не надано оцінки наданим листам.

Суд також бере до уваги, те, що, зокрема в інвойсах № 9010321184 від 31.10.2012, № 9010325853 від 30.11.2012 та № 9010327384 від 11.12.2012 було зазначено, що продавцем товару є компанія Fotochemische Werke, а покупцем Lysoform Limited, відправка даного товару повинна бути здійснена компанією Fotochemische Werke на адресу Позивача з м. Бундорф (Німеччина) де товари перебували на зберіганні. Назва компанії, яка зберігала товар належний компаніям Fotochemische Werke, а згодом Lysoform Limited - «Carestream Health Deutshland Gmbh», 71149 Bondorf. Компанія «Carestream Health Deutshland Gmbh» є фактичним відправником товару, а юридичним відправником є колишній власник товару компанія Fotochemische Werke, що відповідає п. 3 контракту № 0802L від 08.02.2012 року.

Окрім цього, суд приходить до переконання, що наданий документ є належним підтвердженням здійснення платежів третім особам на користь продавця. А тому, посилання відповідача 1 на відсутність відмітки банку на платіжному дорученню, за вказаних обставин, не може братися до уваги.

При цьому, судом беруться до уваги посилання позивача на те, що з 2005 року митні органи Європейського Союзу працюють виключно на основі електронного декларування. При цьому дуже складно на запит Відповідача 1 підготувати експортну митну декларація в такому вигляді як бажає бачити Відповідач 1, оскільки в країнах Європейського Союзу не застосовується паперове декларування. Митниця Німеччини використовує сучасну інформаційну систему ATLAS котра, прискорює процес митного оформлення. Присвоєння номеру митній декларації MRN означає, що етап митного оформлення товару на експорт завершеним. Після цього перевізник має право вивозити товар за межі Європейського Союзу. При цьому, в момент переміщення через митний кордон інспектор митниці може лише запитати у перевізника номер експортної митної декларації, найшовши в момент митного оформлення дані митної декларації в комп'ютерній системі, інспектор ставить відмітку про вивезення. Дана відмітка автоматично генерує відправку в митний орган відправлення і податкову інспекцію експортера спеціальне повідомлення. Що підтверджує факт вивезення за межі Європейського Союзу товару.

А тому, твердження відповідача 1 про те, що копії експортних декларацій № MRN 12DE955166421333E4 та № MRN 12DE955168756414Е9 не можуть вважатися належними копіями митної декларації країни відправлення, з посиланням на їх роздрукування з електронної копії та відсутність відміток митних органів країни відправлення, є безпідставними, оскільки технологія митного контролю в країнах Європейського Союзу не передбачає такої можливості. В даному випадку свідченням оформлення митної декларації країни відправлення є її номер.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач свій обов'язок щодо подачі відповідачу 1 протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг необхідних та достатніх документів для підтвердження заявленої митної вартості, виконав, а відповідачем 1 протиправно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

У зв'язку із викладеним, рішення (відмови) Київської регіональної митниці у визнанні заявленої митної вартості від 21.02.2013 № 14/2-11/2433 та № 14/2-11/243, є протиправними та підлягають скасуванню.

При цього, з урахуванням того, що рішення від 21.02.2013 № 14/2-11/2433 та № 14/2-11/243 судом визнано такими, що винесені протиправно, оскільки позивачем подано всі документи, що підтверджують митну вартість, визначену ВМД № 100190000/2012/341695 від 20 листопада 2012 року та № 100270000/2012/345402 від 20 грудня 2012 року, суд приходить до переконання, що митна вартість позивачем визначена правильно, а тому рішення про коригування митної вартості від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2 та від 21 грудня 2012 року № 100270000/2012/313336/2 підлягають скасуванню.

Отже, приймаючи до уваги те, що фінансова гарантія сплачена позивачем зарахована до Державного бюджету України та, в силу ч. 10 ст. 55 МК України підлягає поверненню, суд приходить до переконання в необхідності задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» (01042 Україна, м. Київ, бул. М. Приймаченко, буд. 1/2, офіс 506-4 ідентифікаційний код 32665379, р/р 26000002306577 в «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) надмірно сплаченого мита за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - у сумі 24 627,65 грн., № 100190000/2012/343547 - у сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - у сумі 193 100,11 грн.

Пунктом 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 р. № 25/44 передбачено, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618).

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до п. 5 Порядку № 618 супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1095/14362 (далі - Реєстр висновків про повернення), Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України. Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю ( п. 6 Порядку № 618).

Таким чином, за вказаних вище обставин, до задоволення підлягає і позовна вимога щодо зобов'язання Київську регіональну митницю направити до Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок (подання) щодо повернення ТОВ «Холдинг Менджемент» внесеної фінансової гарантії за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - у сумі 24 627, 65 грн., № 100190000/2012/343547 - у сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - у сумі 193 100, 11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне адміністративний позов ТОВ «Холдинг Менеджмент»повністю задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів 26.11.2012 №100190000/2012/313201/2 та від 21.12.2012 року № 100270000/2012/31336/2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення (відмови) Київської регіональної митниці у визнанні заявленої митної вартості від 21.02.2013 № 14/2-11/2433 та № 14/2-11/2434.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» (01042 Україна, м. Київ, бул. М. Приймаченко, буд. 1/2, офіс 506-4 ідентифікаційний код 32665379, р/р 26000002306577 в «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) надмірно сплачене мито за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - у сумі 24 627,65 грн., № 100190000/2012/343547 - у сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - у сумі 193 100,11 грн.

5. Зобов'язати Київську регіональну митницю направити до Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві висновок (подання) щодо повернення ТОВ «Холдинг Менджемент» внесеної фінансової гарантії з за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - у сумі 24 627, 65 грн., № 100190000/2012/343547 - у сумі 187 543, 57 грн., №100270000/2012/345543 - у сумі 193 100, 11 грн.

6. Присудити з Київської регіональної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі гривень двісті дев'яносто чотири гривні, 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко