Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/4207/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2014 р. м. Київ К/800/53291/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Джулая Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Менеджмент" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними, скасування рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг Менеджмент" звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними, скасування рішень, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено повністю:

· визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці № 100190000/2012/313201/2 від 26 листопада 2012 року та № 100270000/2012/31336/2 від 21 грудня 2012 року, рішення (відмови) № 14/2-11/2434 та №14/2-11/2433 від 21 лютого 2013 року;

· стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» надмірно сплачене мито за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - в сумі 24 627 грн 65 коп., № 100190000/2012/343547 - в сумі 187 543 грн 57 коп., № 100270000/2012/345543 - в сумі 193 100 грн 11 коп.;

· зобов'язано Київську регіональну митницю направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок (подання) щодо повернення внесеної фінансової гарантії за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 у сумі 24 627 грн 65 коп., № 100190000/2012/343547 у сумі 187 543 грн. 57 коп., № 100270000/2012/345543 у сумі 193 100 грн 11 коп.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову повністю.

В запереченнях на скаргу позивач просив її залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 20 листопада 2012 року на митний пост «Київ - центральний» Київської регіональної митниці до митного контролю та митного оформлення за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) № 100190000/2012/341695 та ВМД № 100270000/2012/345402 ТОВ «Холдинг Менеджмент» заявлено товар «медична рентгенівська фотоплівка», торгівельна марка «Retina», виробник «Carestream Health, Inc», країна виробництва США.

Митна вартість заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем надано документи, перелік яких, зазначений в графі 44 ВМД, а саме: CMR міжнародну товаротранспортну накладну від 07 листопада 2012 року № 20121107; інвойс від 31 жовтня 2012 року № 117 FW; специфікацію від 31 жовтня 2012 року № 5; контракт на поставку товарів від 08 лютого 2012 року № 0802L; сертифікат походження товару від 02 листопада 2012 року № D435927; CMR міжнародну товаротранспортну накладну від 12 грудня 2012 року № 20121212; інвойс від 12 грудня 2012 року № 124 FW; специфікацію від 12 грудня 2012 року № 7; контракт на поставку товарів від 08 лютого 2012 року № 0802L; сертифікат походження товару № D498051.

Київською регіональною митницею при розгляді документів під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором.

Із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, позивач ознайомлений 20 листопада 2012 року під розписку.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість шляхом прийняття рішення від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2 та від 21 грудня 2012 року № 100270000/2012/31336/2.

26 листопада 2012 року позивач здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію, заявлену до митного оформлення за митною декларацією № 1001190000/2012/341695 від 20 листопада 2012 року. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією № 100190000/2012/342616 (сума фінансової гарантії по миту складала - 24 627 грн 65 коп.), за митною декларацією № 100190000/2012/343547 (сума фінансової гарантії по миту складала - 187 543 грн 57 коп.), а також за митною декларацією № 100270000/2012/345402 від 20 грудня 2012 року. Випуск товарів здійснювався за митною декларацією № 100270000/2012/345543 (сума фінансової гарантії по миту складала - 193 100 грн 11 коп.).

Заявами від 12 лютого 2013 року № 03-02/04/03, № 03-02/04/04, № 03-02/04/05, № 03-02/04/06 позивачем надано додаткові документи, які він отримав від нерезидентів (продавця та відправника) та експертної організації.

За результатами розгляду наданих позивачем у підтвердження митної вартості документів Київська регіональна митниця листами (рішеннями) від 21 лютого 2013 № 14/2-11/2433, № 14/2-11/2434 відмовила в перегляді (скасуванні) рішень про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2012 року № 100190000/2012/313201/2 та від 21 грудня 2012 року № 100270000/2012/31336/2.

Не погоджуючись з рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про достатність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій частково.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать:

декларація митної вартості,

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності,

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу),

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів,

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню,

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Проте, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. В розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, слід мати на увазі, що митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати лише перевірку: числового значення заявленої декларантом митної вартості; наявність в поданих декларантом документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Підставою витребування митницею додаткових документів стало те, що в митній декларації країни відправлення, яка була подана до митного оформлення, відсутня інформація про статистичну вартість товару, а також у транспортному документі зазначалась інша митна декларація країн-відправлення, ніж була подана до митного оформлення товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону митницею під час здійснення контролю митної вартості товару не надано доказів, які підтверджували б, що надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім цього, відсутність інформації про статистичну вартість товару не може свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості, оскільки відповідач не довів, яким чином її відсутність може вплинути на митну вартість товару відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що митницею під час здійснення контролю митної вартості товару не надано доказів, які підтверджували б неможливість застосування числового значення заявленої декларантом митної вартості, що співпадає з числовим значенням ціни договору, вказаної в інвойсах.

Разом з цим, митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв'язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо інших позовних вимог, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 301 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція вже була викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Крім того, у постанові від 07 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій частково ґрунтується на не правильному застосуванні ними норм матеріального права, а тому їх судові рішення в частині зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Менеджмент» надмірно сплаченого мита за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 - в сумі 24 627 грн. 65 коп., № 100190000/2012/343547 - в сумі 187 543 грн 57 коп., № 100270000/2012/345543 - в сумі 193 100 грн 11 коп.; зобов'язання Київську регіональну митницю направити до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок (подання) щодо повернення внесеної фінансової гарантії за митними деклараціями № 100190000/2012/342616 у сумі 24 627 грн 65 коп., № 100190000/2012/343547 у сумі 187 543 грн. 57 коп., № 100270000/2012/345543 у сумі 193 100 грн 11 коп. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: