ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 квітня 2013 року № 826/2623/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «КОМЕТА» ЛТД до треті особи,Державного агентства земельних ресурсів України що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Державна картографічна фабрика», Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» про скасування наказу від 09 січня 2013 року № 5, зобов'язання вчинити певні дії, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
01 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «КОМЕТА» ЛТД (далі - ТОВ ВКФ «КОМЕТА» ЛТД, позивач) з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України (далі - відповідач) про скасування наказу від 09 січня 2013 року № 5 та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу № 826/2623/13-а призначено до судового розгляду на 26 березня 2013 року. Цією ж ухвалою вирішено, що справа буде розглядатися колегією суддів під головуванням судді Погрібніченка І.М.
В судовому засіданні 26 березня 2013 року протокольною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: ДП «Державна картографічна фабрика» (далі - третя особа 1), ДП «Центр державного земельного кадастру» (далі - третя особа 2).
В судовому засіданні 26 березня 2013 року суд ухвалив розгляд справи відкласти до 09 квітня 2013 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи 2 проти задоволення адміністративного позову заперечували.
В судовому засіданні 09 квітня 2013 року судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що в судове засідання не прибув представник третьої особи 1 та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
09 січня 2013 року Державним агентством земельних ресурсів України винесено Наказ «Про реорганізацію Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 5 (далі - Наказ № 5).
Зазначеним наказом вирішено реорганізувати Державне підприємство «Державна картографічна фабрика» (далі - ДП «ДКФ») шляхом приєднання до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Центр ДЗК) та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК. Установлено, що Центр ДЗК є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП «ДКФ».
Позивач вважає, що рішення Держземагентства України є незаконним.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 22 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, погоджує рішення уповноважених органів управління щодо створення, реорганізації та ліквідації діяльності підприємств державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Позивач зазначає, що ДП «Державна картографічна фабрика» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що підтверджується листом Держземагенства України «Про надання відмови щодо приватизації ДП «Державна картографічна фабрика» від 23.10.2012 р. за № 17230/17/4-12, де в п'ятому абзаці вказаного листа, зокрема, зазначено, що ДП «Державна картографічна фабрика» - це єдине виробниче підприємство, основною метою діяльності якого є створення та випуск топографічних карт загальнодержавного призначення та каталогів координат геодезичних пунктів для забезпечення потреб, в першу чергу оборони держави, а також економіки, науки та освіти.
Таким чином, прийняте Держземагенством України рішення про реорганізацію ДП «Державна картографічна фабрика», на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства, а тому вказане рішення має бути скасоване.
В своєму позові позивач просить:
- скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України «Про реорганізацію Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 09.01.2013 року № 5;
- зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України надати на затвердження до Фонду державного майна України план-графік передприватизаційної підготовки Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (код за ЄДРПОУ 02570457, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19);
- зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України підписати зі свого боку спільний наказ з Фондом державного майна України щодо передприватизаційної підготовки Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (код за ЄДРПОУ 02570457, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19).
Відповідачем подані заперечення проти позову, в яких він зокрема зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином реалізація Держземагентством України функції управління по відношенню до ДП «Державна картографічна фабрика» порушує його права або охоронювані законом інтереси.
В своїх запереченнях, Держземагентство України просить в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «КОМЕТА» ЛТД відмовити в повному обсязі.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «КОМЕТА» ЛТД, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон № 185-V), Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI), Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992 року № 2163-XII (далі - Закон № 2163-XII) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.
Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) відповідно до Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 (далі - Положення про Держземагентство), є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3166-VI центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Підпунктом 28 пункту 4 Положення про Держземагентство визначено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з Міністром утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути) і внесення змін до них, в установленому порядку за погодженням із Міністром призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держземагентства України.
Пунктом 9 Положення про Держземагентство передбачено, що Держземагентство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінагрополітики України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держземагентства України.
Як вбачається з тексту позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилаючись на пункт 22 частини 2 статті 5 Закону № 185-V, в якому йдеться про необхідність погодження Кабінетом Міністрів України рішень щодо, зокрема, реорганізації підприємств державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Разом з тим, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки питання віднесення підприємств до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави вирішується Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 23 грудня 2004 року № 1734 затверджено перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідно до якого, ДП «Державна картографічна фабрика» до таких підприємств не відноситься.
Водночас, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2012 року № 263-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства земельних ресурсів» здійснено передачу державних топографо-геодезичних підприємств до сфери управління Держземагентства.
Отже, ДП «Державна картографічна фабрика» згідно з додатком до зазначеного розпорядження і статтею 191 Цивільного кодексу України належить до сфери управління Держземагентства України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Держземагентства України від 09 січня 2013 року № 5 за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 січня 2013 року № 37-91-7/205), визначено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до ДП «Центр державного земельного кадастру».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Держземагентством України оскаржуваний наказ від 09.01.2013 року № 5 прийнято відповідно до Законів № 185-V та № 3166-VI, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2012 року № 263-р, на підставі і у спосіб, що визначені Положенням про Держземагентство та за наявності погодження Міністра аграрної політики та продовольства України.
Окрім цього, позивач не обґрунтував, яким чином реалізація Держземагентством України функцій управління по відношенню до ДП «Державна картографічна фабрика», порушує його права або охоронювані законом інтереси.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача не порушені, а доводи щодо незаконності прийнятого Держземагентством України рішення, є безпідставними.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України надати на затвердження до Фонду державного майна України план-графік передприватизаційної підготовки ДП «Державна картографічна фабрика» та зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України зі свого боку підписати спільний наказ з Фондом державного майна України щодо передприватизаційної підготовки зазначеного підприємства, суд зазначає наступне.
Проведення передприватизаційної підготовки регулюється Законом № 2163-XII та Порядком передприватизаційної підготовки підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1301 (далі - Порядок № 1301).
Вирішення питання про необхідність проведення передприватизаційної підготовки підприємства відноситься до компетенції органу, до сфери управління якого входить підприємство та є правом, а не обов'язком такого органу.
Відповідно до статті 5 Закону № 2163-XII підприємства, що здійснюють топографо-геодезичні та картографічні роботи загальнодержавного призначення, зберігають матеріали Державного картографо-геодезичного фонду України та Державного інформаційного геологічного фонду належать до об'єктів, що не підлягають приватизації. Відповідно до Статуту ДП «Державна картографічна фабрика» зазначене підприємство відноситься до таких підприємств.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1301, метою передприватизаційної підготовки є підвищення вартості об'єктів приватизації, їх інвестиційної привабливості та ліквідності, забезпечення створення конкурентного середовища, запобігання монополізації товарних ринків з урахуванням наявних економічних, технологічних та інших умов.
Однак, як вбачається, при вирішенні питання щодо подальшої діяльності ДП «Державна картографічна фабрика», відповідачем було обрано інший спосіб врегулювання проблем з платоспроможністю зазначеного підприємства, зокрема шляхом реорганізації відповідно до Наказу № 5.
Окрім цього, у позовній заяві зазначається, що дії Держземагентства України спрямовані на умисне ухилення останнім від виконання своїх обов'язків, встановлених Порядком № 1301.
Водночас, ні зазначеним Порядком № 1301, ні іншими нормативно-правовими актами України не передбачено обов'язку уповноваженого органу управління приймати рішення щодо проведення передприватизаційної підготовки підприємств, які належать до сфери його управління.
Отже, дане рішення є правом уповноваженого органу управління і воно реалізується останнім, в межах компетенції, на власний розсуд, тобто належить до дискреційних повноважень такого органу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Державне агентство земельних ресурсів України діяло в межах компетенції, на підставі та у спосіб, що визначені законами та іншими нормативно-правовими актами України, а тому, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону прийняв правовий акт індивідуальної дії.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «КОМЕТА» ЛТД відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.04.2013 |
Оприлюднено | 15.05.2013 |
Номер документу | 31172546 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Погрібніченко І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні