Ухвала

від 01.07.2014 по справі 826/2623/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/49078/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника відповідача - Сьомочкіної О. С.,

представника третьої особи - Куць О. Т.,

прокурора - Чубенка В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комета ЛТД" до Державного агентства земельних ресурсів України, треті особи: Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", Державне підприємство "Державна картографічна фабрика" про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Комета ЛТД" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, в якому просило: скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України «Про реорганізацію Державного підприємства "Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 09 січня 2013 року № 5; зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України надати на затвердження до Фонду державного майна України план-графік передприватизаційної підготовки Державного підприємства "Державна картографічна фабрика" (код за ЄДРПОУ 02570457); зобов'язати Державне агентство земельних ресурсів України підписати зі свого боку спільний наказ з Фондом державного майна України щодо передприватизаційної підготовки Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» (код за ЄДРПОУ 02570457).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року, ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України (далі - Держземагентство України), відповідно до Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 (далі - Положення про Держземагентство), є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

09 січня 2013 року Державним агентством земельних ресурсів України винесено наказ "Про реорганізацію Державного підприємства «Державна картографічна фабрика» шляхом його приєднання до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру" за № 5 (далі - Наказ № 5).

Зазначеним наказом вирішено реорганізувати Державне підприємство "Державна картографічна фабрика" (далі - ДП "ДКФ") шляхом приєднання до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Центр ДЗК) та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК. Установлено, що Центр ДЗК є правонаступником всіх прав і обов'язків ДП "ДКФ".

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позові за безпідставністю та недоведеністю.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов протилежного висновку, а відтак позов задовольнив повністю.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, останні врегульовані нормами Конституції України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон № 185-V), Законом України "Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI), Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04 березня 1992 року № 2163-XII (далі - Закон № 2163-XII) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.

Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) відповідно до Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 (далі - Положення про Держземагентство), є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3166-VI центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Підпунктом 28 п. 4 Положення про Держземагентство визначено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з Міністром утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути) і внесення змін до них, в установленому порядку за погодженням із Міністром призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держземагентства України.

Пунктом 9 Положення про Держземагентство передбачено, що Держземагентство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінагрополітики України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою Держземагентства України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 травня 2012 року № 263-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства земельних ресурсів» здійснено передачу державних топографо-геодезичних підприємств до сфери управління Держземагентства.

Наведене дає підстави для висновку, що ДП "Державна картографічна фабрика", згідно із додатком до зазначеного розпорядження і статті 191 Цивільного кодексу України, належить до сфери управління Держземагентства України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом Держземагентства України від 09 січня 2013 року № 5 за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 січня 2013 року № 37-91-7/205), визначено реорганізувати ДП "Державна картографічна фабрика" шляхом його приєднання до ДП "Центр державного земельного кадастру".

Між тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказані положення законодавства, оскільки керувався нормами, які регулюють питання проведення приватизації об'єктів державної власності. Тоді як відповідно до ст. 5 Закону № 2163-XII підприємства, що здійснюють топографо-геодезичні та картографічні роботи загальнодержавного призначення, зберігають матеріали Державного картографо-геодезичного фонду України та Державного інформаційного геологічного фонду належать до об'єктів, що не підлягають приватизації. Відповідно до статуту ДП "Державна картографічна фабрика" відноситься до таких підприємств.

Таким чином висновок апеляційного суду не ґрунтується на нормах матеріального права і спростовується наявними матеріалами справи.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП "Державна картографічна фабрика" не відноситься до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки такі питання вирішуються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" від 23 грудня 2004 року ДП "Державна картографічна фабрика" в цей перелік не увійшло.

Відтак посилання позивача на п. 22 ч. 2 ст. 5 Закону № 158-V є помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Держземагентством України прийнято оскаржуваний наказ від 09 січня 2013 року № 5 відповідно до Законів № 185-V та № 3166-VI, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2012 року № 263-р, на підставі і у спосіб, що визначені Положенням про Держземагентство, та за наявності погодження Міністра аграрної політики та продовольства України.

Окрім того, колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що підставами для визнання актів державних чи інших органів недійсними є, з поміж невідповідності його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення прав та охоронюваних інтересів позивача у справі, у зв'язку з прийняттям відповідного акту.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваний наказ фактично позбавляє позивача тих прав, які має потенційний покупець відповідно до Закону № 2163-XII.

Однак апеляційним судом не взято до уваги, що оскаржений позивачем наказ не стосується його прав та обов'язків, саме як потенційного покупця, оскільки, у розумінні ст. 8 Закону № 2163-XII, покупцями можуть бути особи стосовно об'єктів, які підлягають приватизації.

Наведене дає підстави вважити, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дійшов вірного висновку, що права та інтереси позивача не порушені, а доводи щодо незаконності прийнятого Держземагентством України рішення є безпідставними.

Перевіривши висновки судів першої та апеляційної інстанцій, щодо позовних вимог про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України надати на затвердження до Фонду державного майна України план-графік передприватизаційної підготовки ДП "Державна картографічна фабрика" та зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України зі свого боку підписати спільний наказ з Фондом державного майна України з приводу передприватизаційної підготовки зазначеного підприємства, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення цих питань відноситься до компетенції органу, до сфери управління якого входить підприємство, та є правом, а не обов'язком такого органу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, дане рішення є правом уповноваженого органу управління, і воно реалізується останнім в межах компетенції, на власний розсуд, тобто належить до дискреційних повноважень такого органу.

Зважаючи на викладені обставини, суд апеляційної інстанції неправомірно скасував ухвалу суду першої інстанції, а висновок місцевого адміністративного суду щодо безпідставності та недоведеності заявленого позову є правильним.

Таким чином постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року- залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: