Постанова

від 30.04.2013 по справі 801/2291/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 р. (12:51) Справа №801/2291/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Акуленко Т.В., довіреність № 17 від 09.01.2013 року,

відповідача - Кирюшкіної К.О., довіреність № 658/9/10 від 12.02.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра» до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення: від 21 грудня 2012 року № 0006352301; від 21 грудня 2012 року № 0006362301; від 13 лютого 2013 року № 0001322301; рішення про результати розгляду первинної скарги № 206/10/10.2-14 від 28.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є безпідставними, помилковими та такими, що не ґрунтуються на законі. Така позиція позивача обґрунтована тим, що відповідачем неправомірно в акті перевірки зроблено посилання на кримінальну справу, у якій фігурують контрагенти позивача КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд», оскільки вирок у даній кримінальній справі не винесено. Також, позивач вказав на те, що висновки перевірки відносно нікчемності правочину, укладеного між ДЖЕО «Масандра» та КП «Альянс», ПП «Сіті Буд» є безпідставними, оскільки по-перше, відсутнє відповідне рішення суду та, по-друге, здійснення вказаних господарських операцій підтверджується належними первинними документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2013 року позовну заяву Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра» залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби АР Крим про результати розгляду первинної скарги № 206/10/10.2-14 від 28.01.2013 року.

Присутній у судовому засіданні 30.04.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що проведеною перевіркою позивача виявлено порушення вимог податкового законодавства, що стало наслідком вчинення господарських операцій з контрагентами КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд», відносно діяльності яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Виходячи з вищенаведеного, первинні документи, які складені КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд» для ДЖЕО «Масандра», суперечать законодавчим та нормативним актам та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 30.01.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра» (далі по тексту - ДЖЕО «Масандра»), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №663488 від 06.04.2010 року (а.с.49).

Позивач, згідно наявних у справі документів, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Ялті та є платником передбачених законодавством податків і зборів. Зокрема, позивачем 25.07.1997 року отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №00482643 (а.с.47).

Наказом начальника ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 20.11.2012 року № 948 (а.с.165) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державної житлово-організаційної організації «Масандра».

Повідомленням від 20.11.2012 року № 124/22-06 (а.с.166) позивача сповіщено про проведення перевірки у період з 26.11.2012 року.

На підставі зазначеного вище, посадовими особами ДПІ у м. Ялті з 26.11.2012 року тривалістю п'ять робочих днів проведено документальну позапланову перевірку Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра» (ЄДРПОУ 05450937) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) та ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640) за період з 01.11.2009 року по 31.03.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 25006,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 9659,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 25006,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 25006,00 грн.,

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5001,00 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 580,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1352,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 3069,00 грн.

Так, проведеною перевіркою на підставі отриманого від ДПІ у м. Сімферополі листа та доданих до нього документів було встановлено, що КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Враховуючи вищенаведене, в межах договорів, укладених з вищеназваними підприємствами операцій з поставки товару (робіт, послуг) в адресу ДЖЕО «Масандра» не відбувалось.

У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні документи та фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд», не можуть бути дійсними як такі, що не підтверджують здійснення господарських операцій, а отже, не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 2641/22-03/05450937/39 від 07.12.2012 року (а.с.12-33).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 21.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006352301 (а.с.37), яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 25006,00 грн., у тому числі по декларації за 2010 рік в сумі 9659,00 грн. та по деклараціям за ІІ- ІV квартали 2011 року в сумі 15347,00 грн.

Крім того, 21.12.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006362301 (а.с.39), яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 6251,00 грн., у тому числі 5001,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби в АР Крим.

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою в АР Крим 28.01.2013 року прийнято рішення №206/10/102-14 (а.с.43-46), яким:

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті №0006352301 та №0006362301 від 21.12.2012 року,

- збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 9659,00 грн., за ІІ- ІV квартали 2011 року на суму 9659,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 25006,00 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийняти стосовно ДЖЕО «Масандра» відповідне податкове повідомлення-рішення.

На підставі зазначеного, податковим органом 13.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322301, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, у тому числі за І квартал 2011 року на суму 9659,00 грн., за ІІ- ІV квартали 2011 року на суму 9659,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 9659,00 грн. (а.с.41).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0006352301 та №0006362301 від 21.12.2012 року, а також №0001322301 від 13.02.2013 року позивачем було їх оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період 2010-2012 роки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів та настання за їх наслідками реальних юридичних наслідків.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, під час розгляду справи встановлено, що на балансі ДЖЕО «Масандра» перебувають житлові будинки, які знаходяться у комунальній власності Масандрівської селищної ради:

ж/б №№ 17,16, 21/2, 42, 32, 34, 38, 40/1, 40/2 по вул. Стаханівській, смт. Масандра,

ж/б №№1,3 по вул. 16 квітня 1944 року, смт.Масандра,

ж/б № 13/1 по вул. Винодела Єгорова, смт. Масандра,

ж/б№ 9 по вул. ЮБШ, смт. Масандра.

Вказані дані встановлені на підставі довідки № 02-19/609, виданої Виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради АР Крим від 01.04.2013 року (а.с.130), рішень Ялтинської міської ради про прийняття житлових будинків у комунальну власність (а.с.132-135, 141), актів приймання передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність (а.с.136-140, 142-145).

З метою ремонту житлових будинків, які знаходяться на балансі організації, ДЖЕО «Масандра» (замовник) та КП «Альянс» (підрядник) 01.06.2010 року укладено договір підряду № 2112/927 (а.с.53). Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу: ремонт крівлі житлового будинку № 17 по вул. Стаханова, смт. Масандра.

Виконання підрядником робіт за договором № 2112/927 від 01.06.2010 року підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року (а.с.54-57).

Також, належне виконання підрядником будівельних робіт підтверджується актом перевірки якості виконаних робіт протягом гарантійного строку, підписаного 29.12.2012 року ДЖЕО «Масандра» та КП «Альянс» (а.с.52).

Вартість виконаних КП «Альянс» будівельних робіт у жовтні 2010 року згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт становить 11590,56 грн., в тому числі ПДВ - 1931,76 грн.

Крім того, згідно з рахунком-фактурою № б/н від 28.07.2010 року позивачем було сплачено КП «Альянс» аванс в сумі 3480,84 грн., у тому числі ПДВ - 580,14 грн. (а.с.60).

За наслідками проведеної господарської операції КП «Альянс» на адресу позивача виписані податкові накладні № 3825 від 29.10.2010 року та №2436 від 28.07.2010 року (а.с.58-59).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента КП «Альянс» для цілей господарської діяльності.

Крім того, 14.07.2011 року ДЖЕО «Масандра» (замовник) та ПП «Сіті Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 95 (а.с.70-73). Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання робіт з поточного ремонту крівлі після урагану 13 лютого 2011 року житлових будинків по вул. Винодела Єгорова №13, корпус 1, по вул. Стахановській №№ 16, 21/2, 42,32,34, 38, 40/1,2, 16 апреля 1944 року №№ 1,3 в смт. Масандра.

Виконання підрядником робіт за договором № 95 від 14.07.2011 року підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року (а.с.76-82).

Також, належне виконання підрядником будівельних робіт підтверджується актом перевірки якості виконаних робіт протягом гарантійного строку, підписаного 29.12.2012 року ДЖЕО «Масандра» та ПП «Сіті Буд» (а.с.67).

Вартість виконаних ПП «Сіті Буд» будівельних робіт згідно із рахунком № 845 від 20.07.2011 року (а.с.74) становить 18415,90 грн., в тому числі ПДВ - 3069,32 грн.

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Сіті Буд» на адресу позивача виписана податкова накладна № 59 від 25.07.2011 року (а.с.75).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано послуги від контрагента ПП «Сіті Буд» для цілей господарської діяльності.

Висновки суду зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд».

Крім того, згідно із наявними в матеріалах справи документами КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд» зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не було надано доказів того, що на момент оформлення податкових накладних на адресу позивача, реєстрацію перелічених вище осіб в якості платників податку на додану вартість було скасовано.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та контрагентами КП «Альянс», ПП «Сіті Буд» є нікчемними, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, а також завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ПП «Сіті Буд».

Отже, враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 року №0006352301 та №0006362301, а також №0001322301 від 13.02.2013 року є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 550,13 грн. з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.04.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 07.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.12.2012 року №0006352301 та №0006362301, а також №0001322301 від 13.02.2013 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної житлово-експлуатаційної організації «Масандра» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 550,13 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.