Ухвала

від 24.07.2013 по справі 801/2291/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2291/13-а

24.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Державної житлово-експлуатаційної організації "Масандра"- Свірідова Дар'я Олександрівна, довіреність № 17 від 09.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- Кірюшкіна Кристина Олександрівна, довіреність № 658/9/10 від 12.02.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 30.04.13 у справі № 801/2291/13-а

за позовом Державної житлово-експлуатаційної організації "Масандра" (вул. Стахановська, буд.17,Масандра,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 позовні вимоги Державної житлово-експлуатаційної організації "Масандра" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.12.2012 року №0006352301 та №0006362301, а також №0001322301 від 13.02.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державної житлово-експлуатаційної організації "Масандра" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 550,13 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 24.07.13 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Ялті та є платником податків і зборів.

Наказом начальника ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 20.11.2012 року № 948 (а.с.165) призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державної житлово-організаційної організації "Масандра".

Посадовими особами ДПІ у м. Ялті з 26.11.2012 року тривалістю п'ять робочих днів проведено документальну позапланову перевірку Державної житлово-експлуатаційної організації "Масандра" (ЄДРПОУ 05450937) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182) та ПП "Сіті Буд" (ЄДРПОУ 37081640) за період з 01.11.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 2641/22-03/05450937/39 від 07.12.2012 року, яким встановлені порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 25006,00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 9659,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 25006,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 25006,00 грн.,

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5001,00 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 580,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1352,00 грн. та за вересень 2011 року в сумі 3069,00 грн.

Висновку відповідача ґрунтуються на тому, що КП "Альянс" та ПП "Сіті Буд" з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи несправжніх операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Таким чином, в межах договорів, укладених з вищеназваними підприємствами операцій з поставки товару (робіт, послуг) в адресу ДЖЕО "Масандра" не відбувалось.

На підставі даних акту перевірки, податковим органом 21.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006352301 (а.с.37), яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 25006,00 грн., у тому числі по декларації за 2010 рік в сумі 9659,00 грн. та по деклараціям за ІІ- ІV квартали 2011 року в сумі 15347,00 грн.

Крім того, 21.12.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006362301 (а.с.39), яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 6251,00 грн., у тому числі 5001,00 грн. за основним платежем та 1250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби в АР Крим.

За наслідками розгляду скарги позивача Державною податковою службою в АР Крим 28.01.2013 року прийнято рішення №206/10/102-14 (а.с.43-46), яким:

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті №0006352301 та №0006362301 від 21.12.2012 року,

- збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 9659,00 грн., за ІІ- ІV квартали 2011 року на суму 9659,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 25006,00 грн. та зобов'язано ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС прийняти стосовно ДЖЕО "Масандра" відповідне податкове повідомлення-рішення.

На підставі зазначеного, податковим органом 13.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322301, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, у тому числі за І квартал 2011 року на суму 9659,00 грн., за ІІ- ІV квартали 2011 року на суму 9659,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 9659,00 грн. (а.с.41).

Судом встановлено, що на балансі ДЖЕО "Масандра" перебувають житлові будинки, які знаходяться у комунальній власності Масандрівської селищної ради:

ж/б №№ 17,16, 21/2, 42, 32, 34, 38, 40/1, 40/2 по вул. Стаханівській, смт. Масандра,

ж/б №№1,3 по вул. 16 квітня 1944 року, смт.Масандра,

ж/б № 13/1 по вул. Винодела Єгорова, смт. Масандра,

ж/б№ 9 по вул. ЮБШ, смт. Масандра.

Вищезазначене підтверджується довідкою № 02-19/609, виданою Виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради АР Крим від 01.04.2013 року (а.с.130), рішенням Ялтинської міської ради про прийняття житлових будинків у комунальну власність (а.с.132-135, 141), актами приймання передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність (а.с.136-140, 142-145).

Також, судом встановлено, що між ДЖЕО "Масандра" (замовник) та КП "Альянс" (підрядник) 01.06.2010 року укладений договір підряду № 2112/927 (а.с.53).

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року (а.с.54-57).

- акт перевірки якості виконаних робіт протягом гарантійного строку, підписаного 29.12.2012 року ДЖЕО "Масандра" та КП "Альянс" (а.с.52).

- рахунок-фактурою № б/н від 28.07.2010 року (а.с.60).

- податкові накладні № 3825 від 29.10.2010 року та №2436 від 28.07.2010 року (а.с.58-59).

Крім того, 14.07.2011 року між ДЖЕО "Масандра" (замовник) та ПП "Сіті Буд" (підрядник) укладений договір підряду № 95 (а.с.70-73), на підтвердження виконання якого позивачем надані: акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року (а.с.76-82); акт перевірки якості виконаних робіт протягом гарантійного строку, підписаного 29.12.2012 року ДЖЕО "Масандра" та ПП "Сіті Буд" (а.с.67); рахунок № 845 від 20.07.2011 року (а.с.74); податкова накладна № 59 від 25.07.2011 року (а.с.75).

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Статтею 6 Закону передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, в якому зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу наведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищезазначене узгоджується з нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами перевірки якості виконаних робіт, рахунками підтверджується отримання та сплата товару (послуг ) у перевірному періоді , а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 2641/22-03/05450937/39 від 07.12.2012 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2012 року №0006352301 та №0006362301, а також №0001322301 від 13.02.2013.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.04.13 у справі № 801/2291/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва