Постанова

від 15.09.2006 по справі 21/134-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/134-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2006 р.                                                           Справа № 21/134- 06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Пушай В.І., судді Барбашової С.В., Плужник О.В.

при секретарі Полтєвої І.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідача – Ярошенко Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2746Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 21/134- 06

за позовом -  Приватного підприємства „Електрокомплект” м. Київ

до – Приватного підприємства „Кіт”, м. Харків

про стягнення 9419,85 грн.

                                                           встановила:

У березні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 7761,80 грн. боргу, 676,00 грн. інфляційних, 239,00 грн. річних, 743,00 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 139/1 від 15.02.2005 р.

      Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. (суддя –Пелипенко Н.М.) по справі № 21/134-06 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 7428, 32 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

      В задоволенні клопотання відповідача, щодо визнання договору № 139/1 від 01.03.2005р. недійсним відмовлено, оскільки відповідач не звертався до суду з позовною заявою в порядку передбаченому господарсько-процесуальним кодексом України, а з боку позивача зазначений правочин схвалено.

     В задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції на суму основного боргу в сумі 676,00грн., 3% річних в сумі 239,00грн. та штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань в сумі 743,00грн. слід відмовлено, оскільки порушення грошових зобов'язань з боку відповідача має місце після пред'явлення позивачем вимоги на оплату, а інфляційні, 3% річних та штраф нараховані за період, що передував пред'явленню вимоги на оплату.

    Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього 7428, 32 грн. боргу, 102,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити, оскільки воно необґрунтоване, незаконне, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що судом не була прийнята до уваги, що в пункті 7.2. Договору № 139/1 від 01.03.2005 року сторони чітко домовились, що розрахунки за відвантажений товар будуть здійснюватись шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника 4 (четвертого) та 18 (вісімнадцятого) числа кожного місяця після реалізації відвантаженого Постачальником товару третім особам. Таким чином, ствердження суду, що сторони в умовах п.7.2. Договору № 139/1 від 01.03.2005 року чітко не визначились щодо строків оплати товару не відповідає дійсності.

   Також, відповідач вказує, що суд першої інстанції безпідставно відповідно до вимог ст. 49 ГПК України не розподілив судові витрати між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.

   Позивач в своєму запереченні на скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

   Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги  в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

  Відповідно до ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) є невиконання або невірне застосування вимог, передбачених  зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин які б були підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач в своїй скарзі не зазначив (не обґрунтував), як не надав і відповідних доказів.

  Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем укладено договір № 139/1 від 01.03.2005р., постачальник передає у власність відповідача товар, відповідач товар приймає та оплачує на умовах передбачених п.7.2. договору. По накладній № ХА-0000428 від 04.03.2005р. позивач передав відповідачеві товар на суму 69154,56грн., відповідач товар прийняв, але оплатив частково, заборгованість складає 7428,32 грн.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких  умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Згідно п. 7.2 Договору № 139/1 від 01.03.2005 р., відповідач повинен сплатити вартість товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) 4 (четвертого) та 18 (вісімнадцятого) числа кожного місяця, але не пізніше 2 (двох) календарних днів після обумовлених в цьому пункті строків сплати.

 Крім того, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України на оплату заборгованості по накладній № ХА 0000428 від 04.03.2005р. позивачем була пред'явлена вимога на оплату від 11.05.2006р., докази направлення якої підтвердженні описом поштового відправлення, квитанцією № 5603 від 15.05.2006 р.

  Згідно п. 4.6. Договору № 139/1 від 01.03.2005 р. товари поставляються і передаються у власність  „Покупцю” (відповідачу по справі).

  Пунктами 4.9., 7.3 Договору № 139/1 від 01.03.2005 р. передбачені випадки коли відповідав має право повернути товар, або відмовитись від його оплати. Жодних доказів відповідно до вимог ст. 33 ГПК України в обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач не надав.

  За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 7428,32 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

  Відповідно до вимог п. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

  Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив зобов”язання щодо сплати отриманого товару. Вимогу позивача про сплату боргу, також залишив без відповіді та задоволення, тобто своїми неправильними діями довів спір до розгляду господарським судом і суд з цих обставин мав право віднести на відповідача сплачені позивачем судові витрати.

  З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його  скасування.

  Керуючись ст.ст. 526, 530, 692, ЦК України, ст.ст. 33, 49, 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

                                                           постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 21/134-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                      Пушай В.І.                                                               

                                 судді                                                       Барбашова С.В.

                                                                                                  Плужник О.В.