Ухвала

від 25.04.2013 по справі 5017/426/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2013 року Справа № 5017/426/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 11.12.2012 у справі№ 5017/426/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансторгсервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" простягнення 1 533 749,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012 у справі № 5017/426/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012, позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - лізингова Компанія "Рента" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансторгсервіс" грошову суму в розмірі 1 533 749,13 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012 у справі № 5017/426/2012 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2012 у справі № 5017/426/2012, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2012 у справі № 9/5005/13617/2011 та від 12.10.2010 у справі № 31/313, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 678, 808 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 11.12.2012 у справі № 5017/426/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача (лізингодавця) суми сплачених позивачем (лізингоодержувачем) лізингових платежів. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачу не передавався належний за договором предмет лізингу, з огляду на що він правомірно відмовився від договору фінансового лізингу та має право на повернення платежів, що були сплачені ним відповідачу до моменту такої відмови.

Водночас у постанові від 12.10.2010 у справі № 31/343 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення 30-ти денного строку здійснення гарантійного ремонту переданого у лізинг майна (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи при цьому із встановлених апеляційним судом обставин про те, що пункт договору лізингу, яким було передбачено вказаний штраф, суперечить приписам законодавства, а отже, є недійсним.

У постанові від 20.09.2012 у справі № 9/5005/13617/2011 суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача (лізингоодержувача) про зобов'язання відповідача (лізингодавця) замінити неякісні шини вартістю 72 669,99 грн. на ведучих колесах комбайну, що був предметом договору фінансового лізингу між сторонами. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів ані підстав для покладення відповідальності на відповідача, ані факту псування шин внаслідок існування прихованих недоліків якості матеріалу, з якого вони виготовлені; положеннями договору лізингу не передбачено будь-яких гарантійних зобов'язань відповідача та обумовлено, що лізингоодержувач відмовляється від будь-яких претензій щодо якості майна і не має права пред'являти лізингодавцю претензії з цього приводу після підписання акту приймання-передачі, та зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування, ремонт, модернізацію або реконструкцію майна, а також купувати необхідні для цього запасні частини та мастильні матеріали у виробника майна за свій рахунок на весь термін дії даного договору.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

Посилання заявника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не відповідає приписам пункту 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" у допуску справи № 5017/426/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ. Плюшко Судді С. Владимиренко А. Демидова С. Мирошниченко С. Шевчук