Постанова

від 23.04.2013 по справі 826/2222/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2013 року 11:05 № 826/2222/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Миронюка О.В.

від відповідача: Дрозд І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Неодор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2013 року №0001592280, №0001602280, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Неодор» (далі - позивач, ТОВ «Неодор») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (том І, а.с.199), просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0001592280, №0001602280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрінвестбудцентр», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрінвестбудцентр», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товарів й робіт та їх подальше використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, Позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань його контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 95 863,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 479 317,5 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на пояснення ОСОБА_3, яка згідно установчих документів ТОВ «Укрінвестбудцентр» є його директором, надані з приводу того, що вона зареєструвала підприємство за грошову винагороду, його фінансово-господарською діяльністю не займалася, тобто податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт та інших первинних бухгалтерських документів не підписувала, податкову звітність не складала та до податкового органу не подавала й нікому не доручала здійснювати зазначені дії від її імені.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочини з ТОВ «Укрінвестбудцентр» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ «Неодор» (код ЄДРПОУ 33155844) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22 вересня 2004 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с.34).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 23.09.2004 року за №20578, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП (том І, а.с.51), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200059925 від 30.07.2012, індивідуальний податковий номер 331558426597 (том І, а.с.50).

У період з 15.01.2013 року по 16.01.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Неодор» (код ЄДРПОУ 33155844) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704) за період з 01.08.2008 р. по 31.08.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 23.01.2013 р. №228/22-80/33155844 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.16-32.

08 лютого 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001592280, яким позивачу за порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 101 952,00 грн., з яких 95 863,00 грн. - основного платежу та 6 089,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12) та податкове повідомлення-рішення №0001602280, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 129 701,00 грн., з яких основного платежу - 115 528,00 грн., штрафних санкцій - 14 173,00 грн. (том І, а.с.13).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит у розмірі 95 863,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 8 350,00 грн., жовтень 2010 року - 10 000,00 грн., лютий 2011 року - 34 018,00 грн., травень 2011 року - 37 492,00 грн., липень 2011 року - 6 003,50 грн. та сформовано валові витрати в загальному розмірі 479 317,5 грн., в тому числі - за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 41 750,00 грн., IV квартал 2010 року - 185 000,00 грн.; І квартал 2011 року - 37 500,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 185 050,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 30 017,5 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрінвестбудцентр».

Як вбачається з акту перевірки від 23.01.2013 р. №228/22-80/33155844, до ДПІ надійшла постанова старшого слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві від 03.09.2012 р. про проведення перевірки ТОВ «Неодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Укрінвестбудцентр», для виконання якої були надані наступні документи:

- завірені копії первинних документів по фінансово-господарських операціях між ТОВ «Неодор» (код ЄДРПОУ 33155844) та ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704), вилучені згідно протоколу виїмки та огляду від 05.09.2012 року;

- постанова про порушення кримінальної справи №05-25371 від 12.12.2011 року;

- пояснення гр.-ки ОСОБА_3 від 15.11.2011 р.;

- протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 13.12.2011 р.

Згідно постанови про порушення кримінальної справи №05-25371 від 12.12.2011 року встановлено, що «… ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно реєстраційної інформації по платнику податків та відомостей з ЄДР щодо юридичної особи являється керівником та засновником ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704) на пропозицію невідомого чоловіка з метою одержання грошової винагороди без мети здійснення господарської діяльності, зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704), підписавши у нотаріуса реєстраційні документи товариства, передала їх невстановленому чоловіку…».

З наданих ОСОБА_3 пояснень випливає, що вона зареєструвала ТОВ «Укрінвестбудцентр» за грошову винагороду, його фінансово-господарською діяльністю не займалася, тобто податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт та інших первинних бухгалтерських документів не підписувала, податкову звітність не складала та до податкового органу не подавала й нікому не доручала здійснювати зазначені дії від її імені.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що правочини, укладені між ТОВ «Неодор» (код ЄДРПОУ 33155844) та ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704), реально не виконувались, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям у розмірі 95 863,00 грн. та формування валових витрат у розмірі 479 317,5 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Неодор» та ТОВ «Укрінвестбудцентр» були укладені наступні договори:

- договір №10-08 від 10.08.2010 року (том І, а.с.91-94), відповідно до умов якого Виконавець (ТОВ «Укрінвестбудцентр») зобов'язується виконати роботи: - по супроводженню вантажу на території Російської Федерації та при перетині кордону Росія-Україна, що ввозиться в Україну згідно з документами: контракт №08/04-10 від 30.04.2010 року, додаток №1 (специфікація №1) до цього контракту, інвойс №208 від 10.08.2010 року; - проведення експрес контролю якості (дефектоскопія, хіманаліз); - пакування продукції для подальшого транспортування (пункт 1.1.). Ціна послуг є договірною, складається в українській національній валюті, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 50 100,00 грн. (п'ятдесят тисяч сто гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 8 350,00 грн. (вісім тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.) і складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до видаткових накладних, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Послуги надаються в місті Києві та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.94);

- договір №11-10 від 11.10.2010 р. (том І, а.с.95-97), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Укрінвестбудцентр») зобов'язується виконати роботи: - по супроводженню вантажу на території Російської Федерації та при перетині кордону Росія-Україна, що ввозиться в Україну згідно з документами: контракт №08/04-10 від 30.04.2010 року, додаток №2 (специфікація №2) до цього контракту, інвойс №241 від 12.10.2010 року; - проведення експрес контролю якості (дефектоскопія, хіманаліз); - пакування продукції для подальшого транспортування (пункт 1.1.). Ціна послуг є договірною, складається в українській національній валюті, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) і складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до видаткових накладних, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Послуги надаються в місті Києві та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.98);

- договір про надання послуг №07-Н/02-11 від 01.02.2011 року (том І, а.с.99-102), відповідно до умов якого Виконавець (ТОВ «Укрінвестбудцентр») зобов'язується виконати роботи: - по супроводженню вантажу на території Російської Федерації та при перетині кордону Росія-Україна, що ввозиться в Україну згідно з документами: контракт №22/11-10 від 11.11.2010 року, додаток №1 (специфікація №1) до цього контракту; - проведення експрес контролю якості (дефектоскопія, хіманаліз); - пакування продукції для подальшого транспортування (пункт 1.1.). Ціна послуг є договірною, складається в українській національній валюті, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 45 000,00 грн. (сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 7 500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) і складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до видаткових накладних, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Послуги надаються в місті Києві та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.102);

- договір №19-Н/05-11 від 02.03.2011 року (том І, а.с.107-109), за умовами якого Виконавець (ТОВ «Укрінвестбудцентр») зобов'язується виконати роботи: - по супроводженню вантажу на території Російської Федерації та при перетині кордону Росія-Україна, що ввозиться в Україну згідно з документами: контракт №05/03-11 від 02.03.2011 року, додаток №1 (специфікація №1); - проведення експрес контролю якості (дефектоскопія, хіманаліз); - пакування продукції для подальшого транспортування (пункт 1.1.). Ціна послуг є договірною, складається в українській національній валюті, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 68 520,00 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 11 420,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) і складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до видаткових накладних, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Послуги надаються в місті Києві та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.110).

Надання ТОВ «Укрінвестбудцентр» послуг за вказаними договорами підтверджується актами приймання-передачі робіт від 31.08.2010 р., від 29.10.2010 р., від 09.02.2011 р., від 25.05.2011 р. (том І, а.с.72, 69, 66, 65).

Також між позивачем та ТОВ «Укрінвестбудцентр» (Виконавець) було укладено договір №20-Н/05-11 від 19.05.2011 р. (том І, а.с. 111-113 ) , за умовами якого Виконавець (ТОВ «Укрінвестбудцентр») зобов'язується виконати, відповідно до наданої ТОВ «Неодор» технології, обробку поверхні запасних частин (штока, шпинделя, шибера, повзуни) з корозійного та жаростійкого титанового сплаву та спецсплавів для реконструкції арматури високого тиску ТЕЦ, в подальшому Роботи, згідно кількості та строків, що вказані в Специфікаціях на дані роботи, оформленої як додаток до даного Договору (пункт 1.1.). Виконавець бере на себе зобов'язання після підписання Сторонами договору, відповідної специфікації, розпочати роботи по виконанню даного договору та виконати роботи згідно погоджених сторонами термінів, з наданням документів, що засвідчують якість товару: - корозійна стійкість 1 балів; - корозійна зносостійкість та жаростійкість на поверхні штоків твердості не менше HRC?48; - якість виготовлення згідно з ISO 9001-2001; - відповідність технічних характеристик виробів вимогам цих технічних умов, норм, правил і стандартів (пункт 2.1.). Ціна послуг є договірною, складається в українській національній валюті, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 153 540,00 грн. (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 25 590,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) і складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до видаткових накладних, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Роботи виконуються в місті Києві та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.114).

На підставі довіреності серії НАЮ №294098 від 23.05.2011 року уповноважена особа ТОВ «Укрінвестбудцентр» отримала від ТОВ «Неодор» матеріальні цінності за даним договором (повзун, планка повзуна, шибер, шток) (том І, а.с.77), що підтверджується видатковою накладною №ВН-0025-П від 25.05.2011 року (том І, а.с.78) та актом приймання-передачі товару від 25.05.2011 р. (том І, а.с.71).

Виконання ТОВ «Укрінвестбудцентр» робіт за вказаним договором підтверджується актом приймання-передачі робіт від 25.05.2011 р. (том І, а.с.70).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Укрінвестбудцентр» (Виконавець) було укладено договір №22-Н/06-11 від 01.06.2011 р. (том І, а.с.115-117), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи: - по збору, аналізу інформаційних матеріалів з модернізації проточної частини парових турбін з встановленням сотових ущільнень; - підготувати презентацію на електронному та паперових носіях; - виконати організаційну та технічну підтримку представлення матеріалів для енергогенеруючих компаній України - (ТОВ «Східенерго», ПАТ «Київенерго») - презентація «Технологія модернізації парових турбін сотовими ущільненнями» (пункт 1.1.). Оплата здійснюється у національній валюті України, ціна робіт є договірною, з урахуванням ПДВ і вказується у відповідній специфікації (пункт 3.1.). Загальна вартість договору 36 021,00 (тридцять шість тисяч двадцять одна гривня 00 коп.) - складається з вартості фактично виконаних робіт у відповідності до підписаних актів, за весь термін його дії (пункт 3.2.). Роботи виконуються в межах території України та вважаються прийнятими Замовником (ТОВ «Неодор») з моменту підписання сторонами Акту прийому-здачі робіт (пункт 5.1.). Сторонами був підписаний додаток №1 до договору (специфікація №1) (том І, а.с.118).

Виконання ТОВ «Укрінвестбудцентр» робіт за вказаним договором підтверджується актом приймання-передачі робіт від 29.07.2011 р. (том І, а.с.73).

За наслідками виконаних робіт та наданих послуг ТОВ «Укрінвестбудцентр» було виписано на користь ТОВ «Неодор» податкові накладні на загальну суму 575 181,00 грн., в тому числі ПДВ - 95 863,50 грн.: від 31.08.2010 р. №004 на загальну суму 50 100,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 350,00 грн., від 29.10.2010 р. №61 на загальну суму 60 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 000,00 грн., від 28.12.2010 р. №131 на загальну суму 162 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 27 000,00 грн., від 09.02.2011 р. №7 на загальну суму 45 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 500,00 грн., від 25.05.2011 р. №5 на загальну суму 68 520,00 грн., в тому числі - 11 420,00 грн., від 25.05.2011 р. №6 на загальну суму 153 540,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 590,00 грн., від 29.07.2011 р. №31 на загальну суму 36 021,00 грн., в тому числі ПДВ - 6 003,50 грн. (том І, а.с.84-90).

Позивачем була здійснена оплата за виконані роботи та надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Укрінвестбудцентр», що підтверджується випискою з особового рахунку (том І, а.с.53-57) та платіжними дорученнями (том І, а.с.119-125).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, жовтень 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року, травень 2011 року, серпень 2010 року (том І, а.с.58-63), а суми ПДВ за отриманими від ТОВ «Укрінвестбудцентр» податковими накладними у загальному розмірі 95 863,50 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 8 350,00 грн., жовтень 2010 року у розмірі 10 000,00 грн., лютий 2011 року у розмірі 34 018,00 грн., травень 2011 року у розмірі 37 492,00 грн., липень 2011 року у розмірі 6 003,50 грн.

Як встановлено перевіркою, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Укрінвестбудцентр» за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 41 750,00 грн., IV квартал 2010 року - 185 000,00 грн.; І квартал 2011 року - 37 500,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 185 050,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 30 017,5 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат на загальну суму 479 317,50 грн.

Щодо податкового-повідомлення рішення форми від 08 лютого 2013 року №0001592280, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість , суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Неодор» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року відобразив суму податку на додану вартість у розмірі 8 350,00 грн., за жовтень 2010 року у розмірі 10 000,00 грн., за лютий 2011 року у розмірі 34 018,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 37 492,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 6 003,50 грн., які сплачені ним у зв'язку із придбанням (замовленням) робіт та послуг у ТОВ «Укрінвестбудцентр» (том І, а.с.27-28).

Згідно наданих на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Укрінвестбудцентр» за серпень, жовтень 2010 року та лютий, травень, липень 2011 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Неодор» у загальному розмірі 95 863,50 грн., що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том ІІ, а.с.68,73,93,97).

Отже, розбіжностей в задекларованій позивачем сумі податкового кредиту та визначеній його контрагентом - ТОВ «Укрінвестбудцентр» податкового зобов'язання судом не виявлено.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Укрінвестбудцентр» (код ЄДРПОУ 31611704) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №36743204 від 17 квітня 2003 року (том І, а.с.64).

З'ясовуючи питання про анулювання реєстрації ТОВ «Укрінвестбудцентр» як платника податку на додану вартість судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази даних Державної податкової служби України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», витяг з якої залучено до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 113), свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Укрінвестбудцентр» як платника податку на додану вартість №36743204 від 17 квітня 2003 року було анульоване 17 листопада 2011 року, тобто на момент здійснення господарських операцій - серпень, жовтень 2010 року та лютий, травень, липень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Укрінвестбудцентр» мало право видавати податкові накладні за результатами виконання робіт та надання послуг.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Укрінвестбудцентр» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірної суми податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №147710 від 03.04.2013 року (том І, а.с.186-187) підтверджує, що ТОВ «Укрінвестбудцентр» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області 24.09.2001 року за адресою: 71000, Запорізька обл., місто Бердянськ, вулиця Дюміна, будинок 98, офіс 48, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що контрагент позивача - ТОВ «Укрінвестбудцентр» на момент проведення господарських операцій був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку була припинена або підприємство виключено з ЄДРПОУ. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів про надання послуг та виконання робіт між ТОВ «Неодор» та ТОВ «Укрінвестбудцентр», придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «Укрінвестбудцентр» (обробка поверхні запасних частин (штока, шпинделя, шибера, повзуни) з корозійного та жаростійкого титанового сплаву та спецсплавів для реконструкції арматури високого тиску ТЕЦ), фактично замовлялися позивачем з метою приведення запасних частин у необхідний для подальшого продажу стан, оскільки вказаний товар в подальшому постачався на підставі договорів купівлі-продажу Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго» (том ІІ, а.с.1-34). Реальність виконання даних договорів купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними (том І, а.с.235-236,242,244,249), довіреностями на приймання товару (том І, а.с.237,243,245,249,250), актами приймання-передачі товару (том І, а.с.251,248,241,240) та податковими накладними (том І, а.с.238,239,246,247).

З метою презентації матеріалів енергогенеруючим компаніям - ТОВ «Східенерго» та ПАТ «Київенерго», позивачем замовлялися у ТОВ «Укрінвестбудцентр» послуги по збору, аналізу інформаційних матеріалів з модернізації проточної частини парових турбін з встановленням сотових ущільнень, за результатами якого ТОВ «Укрінвестбудцентр» зобов'язувався підготувати презентацію на електронному та паперових носіях. Реальність надання зазначених послуг підтверджується наявною в матеріалах справи презентацією в письмовій (том ІІ, а.с.102-108) та електронній формі (том ІІ, а.с.109) та актом приймання-передачі робіт від 29.07.2011 р. (том І, а.с.73).

Також, судом було встановлено, що запасні частини до арматури, що використовуються на теплових електричних станціях (штоки, шпинделя, шибери, повзуни) придбавалися позивачем у ТОВ «Статенком-Росія» на підставі контрактів №05/03-11 від 02.03.2011 р., від 22/11-10 від 11.11.2010 р., №08/04-10 від 30.04.2010 р. та специфікацій до контрактів (том І, а.с.213-232). Постачання вказаного товару в Україну підтверджується вантажно-митними деклараціями та вантажними авіа-накладними (том ІІ, а.с.40-51).

Постачання товару з іншої країни, зумовлює потребу в перевірки якості товару, що відвантажується, його пакуванні та супроводженні до місця призначення. Вказані послуги неодноразово замовлялися позивачем у ТОВ «Укрінвестбудцентр» на підставі укладених договорів. Реальність їх надання підтверджується актами приймання-передачі робіт від 31.08.2010 р., від 29.10.2010 р., від 09.02.2011 р., від 25.05.2011 р. (том І, а.с.72,69,66,65).

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрінвестбудцентр» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а роботи та послуги у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З'ясовуючи питання про реальну можливість виконання ТОВ «Укрінвестбудцентр» взятих не себе зобов'язань перед ТОВ «Неодор» судом було встановлено наявність у контрагента позивача основних ресурсів (додаток до податкової декларації, рядок «Амортизація основних фондів) та трудового ресурсу (звіт 1-ДФ, том ІІ, а.с.75-77).

Суд також наголошує, що укладення трудових договорів та придбання майна не є єдиним способом залучення фізичних осіб та матеріально-технічних ресурсів до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2013 р. по справі К/9991/61845/12 .

В той же час, жодних доказів (зокрема, аналізу даних бухгалтерського обліку ТОВ «Укрінвестбудцентр»), які б свідчили про відсутність у останнього матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання взятих на себе договірних зобов'язань, податковими органами суду надано не було. Крім того, з урахуванням характеру здійснюваних між сторонами операцій - надання послуг - виконання взятих на себе зобов'язань не вимагало наявності у виконавця основних засобів та значних обсягів трудових ресурсів.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача - ТОВ «Укрінвестбудцентр».

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Неодор» і ТОВ «Укрінвестбудцентр», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Укрінвестбудцентр» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

З приводу пояснень ОСОБА_3 - директора ТОВ «Укрінвестбудцентр» щодо її непричетності до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, які були надані в межах кримінальної справи, суд зазначає, що вказані пояснення не стосувались обставин взаємовідносин між ТОВ «Неодор» і ТОВ «Укрінвестбудцентр» та самі по собі не можуть бути доказом відсутності реального виконання укладених правочинів.

Згідно отриманої на судовий запит інформації від СУ ГУ у м. Києві МВС України (том І, а.с.206) розслідування кримінальної справи №05-25371 на даний час не закінчене. У зв'язку з цим встановлені під час її розслідування обставини, в тому числі ті, що отримані під час допиту свідків, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, підлягають доведенню в межах даної справи в загальному порядку.

Проте доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі допиту ОСОБА_3, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, надано не було.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи дослідження судом факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки, суд знаходить безпідставними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Укрінвестбудцентр», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт та послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Укрінвестбудцентр» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Неодор» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за серпень, жовтень 2010 року, лютий, травень, липень 2011 року у загальному розмірі 95 863,00 грн., висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0001592280, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101 952,00 грн., з яких 95 863,00 грн. - основного платежу та 6 089,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0001602280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п 138.1ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення ПК України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «Укрінвестбудцентр» на користь позивача робіт та надання послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме - договорами (том І, а.с.91-94, 95-97, 99-102, 107-110, 111-113, 115-117), актами приймання-передачі робіт від 31.08.2010 р., від 29.10.2010 р., від 09.02.2011 р., від 25.05.2011 р. (том І, а.с.70,72,73,69,66,65), довіреностями на приймання товару (том І, а.с.77), видатковою накладною (том І, а.с.78), актом приймання-передачі товару (том І, а.с.71), тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складалися зазначені первинні документи, є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнавалися, його сторонами виконано в повному обсязі.

Подальше використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які наявні в матеріалах справи (том ІІ, а.с.1-34), (том І, а.с.235-236, 242, 244, 249, 237, 243, 245, 249, 250, 251, 248, 241, 240, 238, 239, 246, 247).

З огляду на вищевказане, враховуючи, що валові витрати позивача за договорами з ТОВ «Укрінвестбудцентр» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача встановлена в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про правомірність віднесення вказаних витрат до складу валових.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0001602280 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Неодор» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується квитанцією від 06.03.2013 р. (том І, а.с.172).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 лютого 2013 року №0001592280, №0001602280.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неодор» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 29 квітня 2013 року.