Постанова

від 29.04.2013 по справі 1/102-б

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 1/102-Б

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління ", м. Луцьк на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 1/102-Б

(суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинського головного регіонального управління"

до Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України", м. Луцьк

про банкрутство

за участю представників:

апелянта (ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Волинського головного регіонального управління") - Лукашин Е.В. (довіреність від 20.02.12р.)

боржник - Шевчук В.Г (довіреність від 30.010.11р.)

прокурор - Криворучко А.Ю. (посвідчення 001264)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.03.2013р. у справі №1/102-Б провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" - припинено та знято мораторій накладений ухвалою господарського суду Волинської області від 05.07.2007р. по справі №7/109-Б..

Не погодившись з вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління " звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013р. у справі №1/102-Б скасувати, а справу №1/102-Б передати на розгляд місцевого господарського суду.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права.

Від боржника надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апелянта заперечуються.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.07.2007р. за заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" порушено провадження у справі №7/109-Б про банкрутство Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" у зв'язку з невиконанням підприємством своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків по кредитному договору №2460 від 28.02.2001р.

Підставою звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" стало невиконання боржником зобов"язань за договором кредиту № 2460 від 28.02.2001р. (та додаткових угод до нього) в сумі 9 98 717,52 грн. в т.ч. 898 895,72 грн. сума не повернутого кредиту та 99 821, 80 грн. - відсотки і судові витрати. Подана заява містила також вимогу стягнути з боржника пеню в сумі 83407,84 грн.

Безспірність вимог підтверджувалось рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі № 4/119-50, згідно якому задоволено позов ініціюючого кредитора до боржника про стягнення 1204585,47грн., в тому числі 1070000грн. основного боргу, 134585,47грн. відсотків 1700грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До заяви залучено наказ господарського суду від 07.09.2002р., виданий на виконання вищевказаного рішення (а.с. 37, 38 т.1) та постанову ВДВС Волинського обласного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження за наказом №4/119-50 від 20.09.2002р. (а.с.30 т.1).

Отже, виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2002р. у справі № 4/119-50 було відкрито 20.09.2002р.

Листом від 14.03.2005р. № 16.0.0/01-1799, направленим начальнику підрозділу примусових виконань рішень ВДВС Волинського обласного управління юстиції, ЗАТ "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" на підставі ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" відкликав наказ господарського суду від 07.09.2002 р. № 4/119-1 про стягнення 1 204 585 грн.47 коп. та просив зняти арешт з рахунку боржника у банках, який було накладено ВДВС на виконання зазначеного наказу господарського суду.

Постанову Державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа винесено 28.03.2005р. (а.с.86т.1)

Ухвалою господарського суду від 26.11.2007р. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Вказану ухвалу скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2008р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію процедури розпорядження майном. (Процедура розпорядження майном не вводилась, розпорядник майна не призначався).

Провадження у даній справі поновлено ухвалою господарського суду від 11.08.2008р.(а.с.148 т.2) однак неодноразово відкладалось та зупинялось за заявами боржника та ініціюючого кредитора.

Матеріали справи свідчать, та встановлено судом першої інстанції, що боржником проведені розрахунки з ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" по зобов"язанню за кредитним договором №2460 від 28.02.2001р. (підтверджуючі документи наявні в матеріалах справи).

Зокрема, Аудиторський висновок про результат операційного аудиту Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" від 03.11.2008р. підтверджує, що за період з 28.08.2002р. по 01.08.2008р. ДАК "Хліб України" проведено оплату Приватбанку в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом по договору № 2460 від 28 лютого 2001 року в сумі 1073600,18 грн. (Реєстр оплати залучено до аудиторського висновку). Крім того платіжне доручення №2 від 04.12.2009р. підтверджує остаточне погашення кредиту в сумі 132 803, 29 грн.

Отже, згідно аудиторського висновку заборгованість перед кредитором відсутня.

В матеріалах справи також є вирок суду Луцького міського суду Волинської області від 18.11.2010р. по розгляду кримінальної справи по обвинуваченні директора Жгутова В.Ф. у вчиненні злочинів за ст.28 ч.2 ст. 222 ч. 2, ст. 366 ч.2 КК України з якого вбачається, що вимоги КБ Приватбанк про стягнення з директора Жгутова В.Ф. невиплаченої суми кредиту та відсотків за кредитним договором залишені без розгляду у зв"язку з відсутністю доказів в підтвердження заборгованості. (Ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області від 11.03.2011р. вирок Луцького міського суду залишено без змін).

ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління " від 21.02.2012р. №16.1.0.1./1 подано до господарського суду заяву про уточнення грошових вимог в сумі 1 587 542 81 грн. ( кредитного договору №2460 від 28.02.01р.) та розрахунок заборгованості, складений станом на 04.07.2007р. Тобто, Банк не врахував висновків аудиту щодо відсутності заборгованості по кредитному договору № 2640 від 28.02.2001р. станом на 03.11.2008р.

Нові докази в підтвердження заборгованості в сумі 1 587 542 81 грн. станом на день звернення з заявою про визнання грошових вимог (21.02.2012р.), ініціюючим кредитором не подавались, про що зазначено судом першої інстанції.

Не подавались такі докази і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ЗАТ КБ Приватбанк не підтвердив належними та допустимими доказами безспірність своїх вимог відповідно до ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" станом на 2008р.

Зокрема, наказ господарського суду Банком відкликаний з ВДВС Волинського обласного управління юстиції у 2005 році, а провадження у справі поновлено у 2008 р. Повторне пред"явлення виконавчого документа відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено. (Постанова Вищого Господарського суду України від 25.06.2009р. у справі № 4/119-5 (а.с. 36 т.3).

Отже, на день поновлення провадження у справі вимоги ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (щодо підтвердження незадоволення боржником вимог кредитора протягом трьохмісячного строку) не були дотримані.

Слід також зазначити, що з кредитного договору № 2460 від 28.02.2001р. (п.3) вбачається, що кредит надається під заставу всіма основними та оборотними засобами Позичальника (Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України") і договором застави. Вказане свідчить, що ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління " є заставним кредитором.

Згідно ч.9 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Інформацію про неможливість стягнення за рахунок предмета застави ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління " до заяви не залучав.

Враховуючи викладене, доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 1/102-Б залишити без змін.

3. Матеріали справи № 1/102-Б повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.