Постанова

від 13.05.2013 по справі 4/74/5022-975/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 4/74/5022-975/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю представників сторін :

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс" №3 від 06.02.2013 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року

у справі № 4/74/5022-975/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер бетон Тернопіль" вул. Лозовецька, 15, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс" вул. Коцюбинського, 25/23, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 32 800 грн. 00 коп.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку із зайнятістю суддів Новосад Д.Ф. та Михалюк О.В. в інших судових засіданнях, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2013 року в склад колегії по розгляду даної справи введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року у справі № 4/74/5022-975/2012 (суддя Бурда Н.М.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс", м. Тернопіль (надалі -ТОВ "Стройсервіс") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер бетон Тернопіль", м. Тернопіль (надалі - ТОВ "Ліхтнер бетон Тернопіль») - 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. боргу та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Приймаючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свого обов'язку щодо передачі товару, у зв'язку із перерахуванням покупцем грошових коштів (попередньої оплати) не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 21.11.2012р. (дата звернення до суду) в розмірі 32800грн. 00 коп., як вартості непоставленого товару, відтак позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Стройсервіс" - 32800 грн. 00коп. боргу підлягають до задоволення і вважаються такими, що доведені позивачем, у відповідності зі ст.ст. 33-34 ГПК України, належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачем.

Не погодившись з винесеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ «Стройсервіс» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №3 від 06.02.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року по справі № 4/74/5022-975/2012 скасувати, оскільки вважає, що розгляд справи був проведений упереджено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує тим, що місцевим господарським судом, в порушення норм процесуального права, належним чином не було повідомлено відповідача про дату, час та місце слухання справи, що позбавило його надати суду першої інстанції докази, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, скаржник зазначає, що ТОВ «Стройсервіс» виконало в повному обсязі, взяті на себе зобов'язання, згідно усної домовленості між позивачем та відповідачем, а саме: встановило блоки спостереження FM-4101 в кількості 10 штук та датчики пального СОВА-02 в кількості трьох штук на автотранспорті засоби позивача.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, виходячи з того, що 22.03.2013 року було розпочато досудове кримінальне провадження за фактом шахрайства в діях керівника ТОВ «Стройсервіс», в ході якого 15.04.13р. проведено огляд автомобілів позивача на предмет наявності встановлених датчиків пального та GPS навігації і за результатами огляду вказаних відповідачем датчиків та блоків спостереження виявлено не було, оскільки такі ним не встановлювалися. Також позивач стверджує, що посилання апелянта на те, що позивач неодноразово входив в систему і контролював шляхи переміщення автотранспортних засобів та розхід пального не відповідають дійсності, оскільки для того щоб мати доступ до сервера необхідно укласти договір на абонентське обслуговування, відповідно до якого, відповідач мав би надати позивачу логін та пароль для входу в систему. Такий договір не був укладений і відповідно відповідач не надав позивачу логін та пароль для доступу до сервера з даними, а тому, на підставі викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів, просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справа слуханням відкладалася згідно ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р., від 08.04.2013р., 19.04.2013р.,з підстав наведених в ухвалах.

В дане судове засідання скаржник та позивач участі уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

19.04.2013 року згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду в склад колегії для розгляду справи № 4/74/5022-975/2012 замість суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф., введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В., розгляд справи розпочато спочатку, відповідно до Роз'яснень, викладених у п.9-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. (з наступними змінами і доповненнями).

8 травня 2013 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання. Розглянувши подане клопотання, судова колегія відмовила у задоволенні такого за безпідставністю, оскільки клопотання голослівне, не підтверджене жодними належними доказами.

Зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, тому судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників скаржника та позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача надані в попередніх судових засіданнях, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року у справі № 4/74/5022-975/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс» без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що між ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль » та ТОВ «Стройсервіс» в усному порядку було укладено договір купівлі-продажу, а саме: блоків спостереження FM-4101 в кількості 10 шт. на загальну суму 28000 грн. та датчиків пального СОВА-02 в кількості 4 шт. на загальну суму 4800 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс" рахунку-фактури №СФ-0000038 від 26.12.2011р., позивач здійснив попередню оплату зазначеного товару на суму 32 800грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Ліхтнер бетон Тернопіль" від 29.12.2011р. на суму 20000грн. та від 08.02.2012р. на суму 12800 грн. з призначенням платежу "за блок спостереження, датчик пального згідно рахунка №38 від 26.12.2011р.".

Оскільки зобов'язань з передачі товару на повну суму оплати відповідачем не виконано, ТОВ „Ліхтнер бетон Тернопіль» надіслало відповідачу лист - претензію №1-10-10 від 10.10.12р., в якому просить останнього поставити оплачений товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000038 на загальну суму 32 800 грн.

Вказану претензію було направлено відповідачу 10.10.2012 року, що підтверджується копією квитанції про поштове відправлення № 9494 від 10.10.2012 року, але відповіді на претензію ТОВ «Стройсервіс» не надав, товар позивачу не поставив і грошові кошти не повернув.

У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1 та 2).

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає його або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, ТОВ «Стройсервіс», виставивши ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль» 26.12.2011 року рахунок № СФ -0000038 про оплату товару на загальну суму 32 800 грн., а ТОВ „Ліхтнер бетон Тернопіль» в свою чергу, перерахувавши на розрахунковий рахунок ТОВ «Стройсервіс» 20 000грн. та 12 800 грн., - оплати за товар, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль» від 29.12.2011 року та від 08.02.2012 року з призначенням платежу «за блок спостереження, датчик пального згідно рахунка №38 від 26.12.2011 року», вчинили правочин в усній формі.

Судова колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі є взаємовідносинами, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві встановлюється у договорі, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк передачі покупцю товару дійсно встановлений не був, так як письмового договору сторонами не укладалось, але товар був оплачений в повному обсязі і у зв'язку з його не отриманням позивач звертався до відповідача з претензією, що і є вимогою в розумінні ст.530 ЦК України, якою просив в добровільному порядку виконати умови договору купівлі-продажу або перерахувати на розрахунковий рахунок гроші в сумі 32 800 грн. Між тим, і на даний час в порушення будь-яких строків, зокрема, встановлених ст.530 ЦК України, відповідачем позивачу товар не переданий, а гроші не повернуті.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль» про стягнення з відповідача 32 800 грн., що є грошовими коштами, які попередньо були сплачені позивачем за товар, який не переданий йому відповідачем.

Відповідач ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо тверджень скаржника на те, що ТОВ «Стройсервіс» виконало взяті на себе зобов'язання, передавши та встановивши блоки спостереження та датчики пального СОВА на автотранспорті засоби позивача, судовою колегією розцінюється як голослівні, оскільки ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних належних доказів, які б свідчили про передачу вказаного товару на суму 32800 грн. 00 коп.

Крім того, судова колегія зазначає, що долучені відповідачем до матеріалів апеляційної скарги роздруківки з Інтернету як факт того, що датчики були встановлені і належно працюють не можна розцінювати належними і допустимими доказами у справі в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Ліхтнер бетон Тернопіль».

Щодо посилань скаржника на порушення господарським судом першої інстанції приписів процесуального права, а саме: про неналежне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, що позбавило його можливості належним чином підготуватися до розгляду справи і забезпечити явку представника , то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається із матеріалів судом першої інстанції розгляд даної справи неодноразово відкладався ухвалами від 20.12.2012 року та від 10.01.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причини відкладення подано не було. Крім цього, судова колегія зазначає, що сторони були повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, у відповідності до чинного господарського процесуального законодавства, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відтиски печатки на зворотній частині ухвал місцевого суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи. Тому, на думку судової колегії, відповідач не був позбавлений права протягом тривалого строку розгляду даного спору повідомити суду свою позицію щодо фактичних обставин справи та надати відповідні пояснення та докази.

Таким чином, судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду не можуть бути прийняті до уваги доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 року у справі № 4/74/5022-975/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройсервіс" №3 від 06.02.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складений 16.05.2013 року

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.