Рішення

від 13.05.2013 по справі 1701/1403/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Шеремет А.М

секретар судового засідання - Приходько Л.В.,

з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Щура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду від 19 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної громади Свято-Покровської парафії м. Березне Української православної церкви Київського патріархату про зобов'язання внести запис в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Березнівського районного суду від 19 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до релігійної громади Свято-Покровської церкви м. Березне Української православної церкви Київського патріархату про зобов'язання внести запис в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на його необ'єктивність та незаконність через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Стверджувала, що релігійна громада будучи юридичною особою, має право приймати на роботу громадян, дотримуючись при цьому вимог трудового законодавства, та самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Вказувала, що 25 липня 2007 року парафіяльними зборами Свято-Покровського храму м. Березне та настоятелем храму її було повідомлено про прийняття на роботу регентом хору, що підтверджується договором - рішенням парафіяльних зборів № 1, згідно з яким настоятель храму повинен був оформити з нею трудові відносини та призначити на посаду регента з окладом не нижчим мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.

Зазначала, що посилання суду на те, що нею не було пред'явлено трудову книжку настоятелю храму для внесення записів про прийняття на роботу є безпідставними, оскільки станом на 25 липня 2007 року її трудова книжка зберігалась за основним місцем роботи - у Військовій частині А1642, що відповідає вимогам ч.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Доводила, що з нею було укладено саме трудовий договір, а не цивільно-правовий, як вказано в рішенні суду.

Вказувала, що Березнівським районним судом не було враховано наявність персоніфікованих даних по ній, як по найманому працівнику в Управлінні Пенсійного фонду України в Березнівському районі та наявність платіжних відомостей за серпень 2011 року - березень 2012 року, що підтверджує наявність трудових відносин між нею та церквою.

Стверджувала, що суд неправомірно взяв до уваги Указ № 21 від 25 квітня 2012 року архієпископа Рівненського і Острозького Рівненської Єпархії Київського патріархату Української православної церкви Іларіона про звільнення її від обов'язків регента хору, оскільки відповідно

Справа № 1701/1403/12 Головуючий у 1-й інст. - Мельничук Н.В.

Провадження №22-ц/787/893/2013р. Доповідач - Боймиструк С.В.

до статуту Релігійної громади УПЦ КП від 11 грудня 1992 року право звільнення з посади регента належить настоятелю храму, а не керуючому єпархією.

Одночасно із звільненням їй було видано трудову книжку без внесення жодних записів про перебування з нею в трудових відносинах, чим порушено вимоги ст. 36, 47, 48, 83, 116 КЗпП України, ст. 25, 26 ЗУ „Про свободу совісті та релігійні організації", п. 2,3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Зазначала, що судом та настоятелем храму не враховано наявність у неї двох неповнолітніх дітей.

Стверджувала, що незаконне звільнення завдало їй моральної шкоди, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв'язків із людьми та неможливості вільно відвідувати церкву.

Ситуація, що склалась вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя, з метою поновлення своїх прав вона змушена ходити по різних організаціях за консультаціями, збирати підтверджуючі документи, оплачувати послуги юристів у зв'язку з небажанням настоятеля храму йти на діалог для добровільного врегулювання спору.

Порушенням судом норм процесуального права вважала не надсилання їй процесуальних документів, не витребування від відповідача первинних бухгалтерських документів та документів кадрового діловодства, а також посилання на норми процесуального права, які не стосуються справи.

Враховуючи наведене, просила рішення Березнівського районного суду від 19 березня 2013 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача - Щур О.В. просив апеляційну скаргу відхилити, рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що сторони не перебували в трудових відносинах.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, за рішенням парафіяльних зборів Свято-Покровського храму КП м. Березне з ОСОБА_1 було укладено договір про призначення її регентом у Свято-Покровський храм з 25 липня 2007 року. Оплата праці договірна, але не нижче, ніж встановлено законодавством України. (а.с. 14).

Згідно ч.3 та 4 ст.24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

ОСОБА_1 було допущено до роботи та з 25 липня 2007 року по 25 квітня 2012 року вона виконувала роботу регента хору Свято-Покровської церкви м. Березне.

Указом архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона № 21 від 25 квітня 2012 року звільнено від обов'язків регента хору Свято-Покровської церкви м. Березне ОСОБА_1 і виражено їй подяку за понесені труди. Регентом хору з того дня призначено іншу особу. (а.с. 24).

В цьому указі не зазначено причини та підстави звільнення позивачки та посилання на норми трудового законодавства.

Цю обставину представник відповідача пояснив відсутністю трудових відносин з ОСОБА_1, оскільки вона виконувала не трудові обов'язки, а послух на добровільній основі, як і інші церковнослужителі в храмі, та отримувала не заробітну плату, а винагороду за понесені труди.

Таке твердження спростовується наявними по справі доказами.

Договір від 25 липня 2007 року (а.с.14), яким визначено відносини між сторонами, як трудові, недійсним не визнавався.

Згідно платіжних відомостей за серпень 2011 року - лютий 2012 року, які підписані настоятелем храму, ОСОБА_1 отримувала зарплату по 700 гривень щомісячно (а.с. 15-22).

Те що „винагорода за послух ", як зазначає представник відповідача, є саме зарплатою, а не навпаки, вбачається з протоколу № 1 від 19 лютого 2012 року, згідно якого отримані доходи священнослужителів і церковнослужителів (в тому числі і регента) від своєї діяльності є саме заробітною платою. (а.с. 23).

Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (ІдН НОМЕР_1) подавалися Свято-Покровською церквою Київського патріархату (код ЄДРПОУ: 23307876) в Пенсійний фонд України в грудні 2011 року - квітні 2012 року, з яких вбачається кількість днів стажу в місяці, сплата страхових внесків та сума заробітку для нарахування пенсії (а.с.26).

Посилання представника відповідача на відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про релігійну організацію Свято-Покровської церкви Київського патріархату не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, як страхувальник позивачки - застрахованої особи, ідентифікується за кодом ЄДРПОУ: 23307876, що вказує на те, що це є одна і та ж юридична особа ( 8-23, 26, 68).

Відповідно до ст.ст.14 та 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " , платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, тобто роботодавці.

Отже, наведене вказує на те, що сторони по справі перебували в трудових відносинах.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом № 58 від 29 липня 1993 року Мінпраці України та зареєстрованої в Мінюсті 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно ч.8 ст. 179 КЗпП України за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, трудова діяльність позивачки регентом хору має бути зазначена відповідачем у її трудовій книжці шляхом внесення відповідного запису про прийняття її на роботу із зазначенням професійної назви її роботи відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010, код 3480.

Трудові відносини припиняються з підстав, передбачених трудовим законодавством, зокрема ст. 36-41,43 Глави ІІІ КЗпП України, однак жодна з таких підстав в указі про звільнення ОСОБА_1 від обов'язків регента - не зазначена.

Крім того, виходячи зі змісту ст.21 КЗпП України, правом звільнення працівника наділений роботодавець, власник або уповноважений ним орган, тобто релігійна громада, яка укладала трудовий договір.

Отже, оскільки звільнення позивачки проведено з порушенням норм трудового законодавства, тобто незаконно, то її порушені трудові права підлягають захисту шляхом поновлення її на роботі регентом хору, внесення відповідних записів до трудової книжки про її роботу у відповідача, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 та Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 поданих відповідачем до УПФ, а саме розмір зарплати для нарахування пенсії за два останні місяці перед звільненням (536,5+536,5), кількість днів стажу в місяці, які відповідають кількості календарних днів (29+31), середньоденний заробіток позивачки складає 17,88 грн.. Вимушений прогул позивачки складає 353 дні. Сума за час вимушеного прогулу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки складає 6311,58 грн..

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень даних в п.13 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Допущені відповідачем порушення законних прав позивачки на працю вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, порушили її нормальні життєві зв'язки та призвели до моральних страждань

Колегія суддів, виходячи з характеру та обсягу моральних страждань позивачки, засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за доцільне в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 500 гривень.

Посилання позивачки на наявність у неї двох малолітніх дітей, як гарантію від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України така гарантія розповсюджується на жінок, які мають дітей віком до трьох років, або згідно ч.6 ст. 179 КЗпП України до шести років, при наявності медичного висновку про потребу дитиною домашнього догляду. Такий висновок позивачкою не подано.

Згідно акту виконаних робіт від 15 березня 2013 року заявлена сума до відшкодування за надання юридичної допомоги визначена в розмірі 1000 грн.(а.с.93).

Однак, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», до відшкодування підлягає лише сума за участь адвоката в судових засіданнях, тобто згідно цього акту в розмірі 400 грн..

Також підлягає до відшкодування сума в 400 грн. сплачена позивачкою за правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Всього їй до відшкодування підлягає сума в розмірі 800 грн.

Оскільки рішення місцевого суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, воно не може залишатись чинним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ч.1 ст. 309, ст. 316, 317, п.2, 4 ч.1 ст.367, 88 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березнівського районного суду від 19 березня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі регента релігійної громади Свято-Покровської парафії м. Березне Української православної церкви Київського патріархату з дня звільнення, тобто з 25 квітня 2012 року.

Стягнути з релігійної громади Свято-Покровської парафії м. Березне Української православної церкви Київського патріархату на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 6311,58 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 536,5 грн. рішення допустити до негайного виконання.

Зобов'язати релігійну громаду Свято-Покровської парафії м. Березне Української православної церкви Київського патріархату внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття її на роботу регентом хору з 25 липня 2007 року.

Стягнути з релігійної громади Свято-Покровської парафії м. Березне Української православної церкви Київського патріархату на користь ОСОБА_1 800 грн. судових витрат за надання юридичної допомоги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді