Постанова

від 25.09.2006 по справі 14/272-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/272-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2006 р.                                                           Справа № 14/272-06  

Колегія суддів у складі:                   головуючого судді Афанасьєва В.В.,

                                                                                      судді  Бухана А.І.,

                                                                                      судді  Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з‘явився

відповідача –Галич Л.В.- дов., Постовойтенко Н.І. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3007С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 10 липня 2006 р. по справі № 14/272-06

за позовом  Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дімі»м. Суми

до   Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»м. Київ

про визнання договору недійсним

встановила:

Позивач, ПВКП «Дімі», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до НГДУ «Чернігівнафтогаз», в якій просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.07.2002 року, що укладений позивачем з НГДУ «Чернігівнафтогаз» та зобов‘язати покупця відшкодувати вартість отриманого майна. 06.05. 2006 року позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з НГДУ «Чернігівнафтогаз» на свою користь заборгованість у сумі  17288,66 грн.  за поставлену продукцію.

Ухвалою від 21.06.2006 року господарським судом Сумської області (суддя Миропольський С.О.) здійснена заміна первісного відповідача належним – відкритим акціонерним товариством «Укрнафта».

    Рішенням господарського суду Сумської області від 10.07.2006 р. по справі № 14/272-05 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на користь позивача 17288,66 грн. заборгованості, 172,89 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ВАТ «Укрнафта» в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз», з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.07.2006 р. по справі № 14/272-06 як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, прийняте при неповному з‘ясуванні всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. У апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач посилається на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду. Що стосується суті позовних вимог, відповідач вказує, що договір між сторонами не укладався, відповідний товар від позивача він не отримував, вимоги про оплату не отримував. Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем строків позовної давності.

 Позивач, ПВКП «Дімі», в судове засідання не з‘явився, відзиву на апеляційну скапргу не надав, причини неявки в судове засідання не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином (ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена на адресу позивача, зазначену ним у позовній заяві та інших матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме накладною на відпуск товару № 4 від 02.07.2002 року та довіреністю № 103211 ЯЕЛ. Оскільки направлена на адресу відповідача 12.12.2005 року вимога про погашення боргу залишена без задоволення, місцевим господарським судом позовні вимоги позивача визнані обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Сумської області не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст. ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому  таке рішення підлягає скасування, а апеляційна скарга відповідача задоволенню з наступних підстав:

як вбачається із накладної № 4 від 02.липня 2002 року, позивачем на адресу НГДУ Чернігівнафтогаз здійснена поставка товару на загальну суму 17288,66 грн. Разом з тим, у цій накладній відсутні докази того, що товар дійсно був отриманий відповідачем, оскільки на самій накладній відсутні підпис та печатка відповідача чи його структурного підрозділу про отримання товару. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт поставки товару відповідачу по справі.

Залучена до матеріалів справи довіреність № 103211 ЯЕЛ, видана НГДУ Чергнігівнафтогаз на отримання товару також не може бути належним доказом отримання відповідачем товару по накладній № 4, оскільки вона (довіреність) видана 03.07.2002 року, тобто, після дати оформлення накладної.

Не приймається апеляційний господарським судом як належний доказ в обгрунтування позовних вимог позивача і додана до матеріалів справи вимога про оплату, що датована 12.12.2005 р., оскільки позивачем до матеріалів справи не надано доказів її направлення відповідачу. У судовому засіданні представники відповідача отримання такої вимоги заперечували.

Одночасно колегія суддів зазначає, що накладна  на відпуск товару датована 02.07.2002 р. Строк оплати у ній не визначений.

Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України 1963 року (що був чинним на дату оформлення накладної) у випадку якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання, а боржник має право здійснити виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону або договору. Відповідні норми встановлені і ст. 530 ЦК України 2003 року.

Статтею 71  ЦК України 1963 року  встановлений загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) у три роки. Закінчення строку позовної давності до пред‘явлення позову відповідно до ст. 80 цього ж кодексу є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до статті 76 ЦК України 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Системний аналіз названих вище норм кодексу та матеріалів справи свідчить про те, що починаючи з наступного за датою поставки, що вказана у накладній, дня позивач мав право вимагати оплати поставленого товару у відповідності зі ст. 165 ЦК 1963 року, та з восьмого дня після поставки (наступний плюс сім днів відповідно зі ст. 165)  він повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, колегія суддів вважає, що пред‘явлення вимоги у відповідності зі ст. 165 ЦК можливе лише у межах трьохрічного строку позовної давності, встановленого ст. 71 названого вище кодексу.

Враховуючи те, що строк позовної давності по заявленим позовним вимогам скінчився у липні 2005 року, тобто, на час дії ЦК України 2003 року, до правовідносин сторін слід також застосувавати норми цього кодексу.

ЦК України 2003 року загальна позовна давність також встановлена у три роки (ст. 257); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261); заміна сторін в зобов‘язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ч.1); позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенння ним рішення (ст. 267 ч. 3); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч. 4).

Отже, враховуючи ті обставини, що відповідачем по справі заявлено про застосування позовної давності та матеріалами справи встановлено сплив позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду, доказів поважності пропуску строку позовної давності та мотивованого клопотання про поновлення цього строку позивач не надав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п.1, п.4 ст. 104, 105 ГПК України,       

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10 липня 2006 р. по справі № 14/272-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дімі» ( 40024 м. Суми пр. Шевченко, 23,55 п/рахунок 26007253280001 в СФ КБ «Приватбанк» м. Суми МФО 337546 Код 21110141 ) на користь Відкритого акціонерного товариства в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ( 17500 Чернігівська область м. Прилуки вул. Вокзальна,1 р/рахунок 26009051480067 в ЧФ КБ «Приватбанк» МФО 353586 Код 00136573) 86,45 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді