Рішення
від 19.04.2013 по справі 686/1209/13- ц
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/1209/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої - судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дєдушкіна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до

Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В січні 2013 року позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом, зазначивши, з урахуванням збільшених та уточнених позовних вимог, що 10.09.07 року між сторонами було укладено строковий трудовий договір до 31.01.07 року, а 01.11.07 року між тими ж сторонами було укладено новий строковий трудовий договір до 31.12.07 року на виконання обов'язків завідуючої канцелярією. З 19.11.07 року по 23.03.08 року позивачка перебувала у відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами першої дитини, а згодом, відповідно до розпорядження №16-р від 03.02.11 року за заявою позивачки її було надано відпустку по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку з 03.02.2011 року по 28.12.12 року. Відповідно до поданої позивачкою заяви та розпорядження №17-р від 01.11.12 року відпустку по догляду за другою дитиною було перервано, позивачка приступила до виконання службових обов'язків з 01.11.12 року. Відповідно до розпорядження №21-р від 25.12.12 року за заявою позивачки їй було надано додаткову оплачувану відпустку на 10 календарних днів за 2012 рік з 26.12.12 року по 04.01.13 року включно та одночасно повідомлено про її звільнення 04.01.12 року у зв'язку із закінченням терміну трудової угоди віл 01.11.07 року за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 04.01.13 року відповідно до наказу № 1-р в розпорядження Хмельницької МДПІ від 25.12.12 року було внесено зміни та п. 2 викладено в новій редакції: «розірвати трудову угоду 04.01.13 року у зв'язку із закінченням строку дії договору», про що позивачку було повідомлено письмово після звільнення. Вважає звільнення незаконним з тих підстав, що договір на даний час перестав бути строковим і набув статусу безстрокового, а тому звільнення відбулося без законної підстави, а також без дотримання передбаченої КЗпП України процедури. Просить скасувати розпорядження № 21-р від 25.12.12 року та поновити позивача на роботі з 4.01.13 року; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 4.01.2013 року по 19.04.2013 року в сумі 3590,76 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1134 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили, вказавши, що відповідно до п. 7.1 трудової угоди від 01.11.2007 року, укладеної між сторонами, строк її дії закінчувався 31.12.2007 року, однак з 19.11.2007 року позивач перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, тому угода автоматично пролонгована та той же строк та на тих же умовах відповідно до її п. 7.2. Перервавши відпустку по догляду за другою дитиною до досягненні нею трирічного віку, 01.11.2012 року позивач вийшла на роботу і того ж дня їй під розписку надано лист про те, що термін дії угоди закінчується 31.12.20.12 року та з 01.01.2013 року вважається закінченим, надалі продовжуватись не буде. Одночасно запропоновано укласти додаткову угоду, від підписання котрої позивач відмовилась. Відповідно до розпорядження від 21.12.2012 року позивачеві надано додаткову відпустку на 10 днів до 04.01.2013 року і цим же розпорядженням звільнено з 4.01.13 року. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважають необгрунтованими, оскільки позивач знала про своє майбутнє звільнення по закінченню строку дії угоди. Просять в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається з рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21.01.2011 року по справі № 2-589/2011, копія котрого наявна в матеріалах справи, позивач 10.09.2007 року була прийнята на посаду секретаря-друкарки за трудовою угодою, а з 1.11.2007 року була прийнята на посаду завідувача канцелярії.

Трудові відносини позивача з відповідачем були оформлені трудовою угодою від 1.11.2007 року, п. 7.1 якої передбачав, що договір укладено з 1.11.2007 року по 31.12.2007 року, а згідно п. 7.2, якщо за два місяці до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається пролонгованим на таких же умовах і на той же строк. Вказані обставини підтверджуються трудовою угодою від 1.11.2007 року, листом Територіальної державної інспекції праці у Хмельницькій області від 22.10.2009 року № 4621-10/09, копії котрих наявні в матеріалах справи, і сторонами не оспорюються.

Таким чином, вище вказана трудова угода за своїм змістом є трудовим договором, укладеним на визначений строк (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Після закінчення передбаченого п. 7.1 трудової угоди строку позивач продовжувала перебувати в трудових відносинах з відповідачем, їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а згодом - відпуску по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку і до 1.11.2012 року жодна із сторін на припиненні трудових відносин не наполягала. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_4, копія котрого міститься в матеріалах справи, і не оспорюються ніким із сторін.

Як передбачено ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Крім того, у відповідності до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Отже, дію укладеного між сторонами 1.11.2007 року договору було продовженою на невизначений строк.

Згідно заяви позивача від 17.10.2012 року та розпорядження відповідача від 1.11.2012 року №17-р, копії котрих наявні в матеріалах справи, з 1.11.2012 року було перервано відпустку позивача по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і позивач приступила до роботи, однак того ж дня відповідачем було письмово повідомлено її про закінчення терміну дії угоди з 1.01.2013 року листом № 5581/9/10-028, копія котрого міститься в матеріалах справи, з посиланням на закінчення терміну дії трудової угоди з 1.01.2013 року згідно пунктів 7.1, 7.2 трудової угоди від 1.11.2007 року та на додаткову угоду від 1.11.2012 року. Зазначену додаткову трудову угоду між сторонами укладено не було, оскільки від її підпису позивач відмовилася, що підтверджується актом відмови від підпису від 1.11.2012 року, бланком додаткової угоди від 1.11.2012 року до трудової угоди від 1.11.2007 року, копії котрих наявні в матеріалах справи.

Розпорядженням від 25.12.2012 року № 21-р, копія котрого наявна в матеріалах справи, відповідачем позивачу було надано відповідно до її заяви та ст. 19 Закону України «Про відпустки» додаткову оплачувану відпустку на 10 календарних днів за 2012 рік з 26.12.2012 року по 4.01.2013 року включно (п. 1 розпорядження) і тим же розпорядженням звільнено її 4.01.2013 року у зв'язку з закінченням терміну трудової угоди від 1.11.2007 року, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (п. 2 розпорядження). В подальшому розпорядженням № 1-р від 4.01.2013 року відповідачем внесені зміни в розпорядження № 21-р і п. 2 викладено в такій редакції: «Розірвати трудову угоду 4.01.2013 року у зв'язку із закінченням строку дії договору. Підстава: трудова угода від 1.11.2007 року, лист Хмельницької МДПІ Хмельницької області ДПС від 1.11.2012 року № 5581/9/10-028».

Таким чином, звільнення позивача відбулося без законної підстави, так як строк дії трудового договору, наявного між сторонами, не закінчився. При цьому позивача було звільнено з ініціативи роботодавця в період її тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності серії АВЧ № 148267, АВЧ № 175406, копії котрих наявні в матеріалах справи, чим порушено також вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

При цьому суд не бере до уваги пояснень відповідача про те, що неможливість продовження трудових відносин зумовлена відсутністю відповідної посади в штатному розписі на даний час, оскільки ані посади секретаря-друкарки, ані посади завідувача канцелярії не було в штатному розписі відповідача і на час укладення з позивачем трудової угоди в 2007 році, про що свідчать штатні розписи за 2007 - 2012 роки, копії котрих наявні в матеріалах справи, однак фактично її було допущено до роботи і вона виконувала трудові обов'язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тому позовні вимоги про скасування оспорюваного розпорядження в частині звільнення позивача (з урахуванням внесених до нього змін), а також про поновлення позивача на роботі слід задовольнити.

Щодо решти пунктів оспорюваного розпорядження підстави для його скасування відсутні, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розрахунку цього заробітку враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до абзаців 1 і 3 пункту 2 котрого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3590,76 грн. і розрахований на підставі розрахункових листків за листопад 2012 року - березень 2013 року, наданих відповідачем, наступним чином:

(1118,00 грн. (заробітна плата та листопад 2012 року) + 1134,00 грн. (заробітна плата за грудень 2012 року)) : 2 = 2252,00 грн. : 2 = 1126,00 грн. середньомісячного заробітку;

2252,00 грн. : (22 робочих дні, відпрацьованих позивачем в листопаді 2012 року, + 21 робочий день, відпрацьований позивачем в грудні 2012 року) = 52,37 грн. середньоденного заробітку;

52,37 грн. х 74 дні вимушеного прогулу (з дня звільнення по день винесення рішення по справі, виходячи із п'ятиденного робочого тижня) = 3875,38 грн.;

3875,38 грн. - (162,64 грн. + 121,98 грн., сплачених позивачеві за період тимчасової непрацездатності) = 3590,76 грн.

При цьому суд не бере до уваги надану відповідачем довідку про середньомісячну заробітну плату позивача в сумі 1115,27 грн., оскільки вона не узгоджується з вище наведеними доказами і з її змісту неможливо перевірити порядок проведеного відповідачем обрахунку.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду, незаконним звільненням з роботи відповідачем завдана позивачеві моральна шкода. Врахувавши характер і тривалість порушення законних прав позивача, глибину її душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що позивачеві слід присудити з відповідача компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та присудження їй заробітної плати за один місяць (1126,00 грн. згідно вище наведеного розрахунку) підлягає негайному виконанню.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 229,40 грн. і підлягають стягненню з відповідача в доход держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 9, 23, 39-1, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 21-р від 25.12.2012 року (зі змінами, внесеними розпорядженням Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 1-р від 4.01.2013 року) в частині звільнення ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді завідувача канцелярії Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області.

Стягнути з Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на користь ОСОБА_3 3590,76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди.

При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу провести передбачені законодавством обов'язкові відрахування.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області судовий збір в сумі 229,40 грн. в доход держави.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1126,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: