Постанова

від 14.05.2013 по справі 5004/1573/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 5004/1573/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Демидюк О.О. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Торговий Альянс" на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.13р. у справі №5004/1573/12 (суддя Черняк Л.О.)

за позовом Луцької міської ради

до Приватного підприємства "Торговий Альянс"

про внесення змін до договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Семенюк Л.В. дов. б/н від 10.01.2013р..

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012р. позивач Луцька міська рада звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий Альянс" про внесення змін до договору оренди землі №040607700176 від 02.06.2006р., укладеного з відповідачем на загальну площу 1957 кв.м., а саме:

п. 5 даного договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010-2012 рік становить 249595,78грн.".

п. 9 даного договору викласти в наступній редакції: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та становить: 6137,76 грн. станом на 2008 рік, 7070,70 грн. станом на 2009 рік, 7487,87 грн. станом на 2010 рік, 7487,87 грн. станом на 2011 рік, 7487,87 грн. станом на 2012 рік".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, міська рада посилається на визначення у Податковому кодексі України, мінімальний розмір орендної плати, а саме те, що розмір річної плати за земельну ділянку, надану в оренду не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється нормативними актами, що зумовлює необхідність проведення пунктів 5 та 9 договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2013р. у справі №5004/1573/12 позов задоволено частково. Вирішено:

Внести зміни до договору оренди землі №040607700176 від 02.06.2006р., укладеного між Луцькою міською радою та ПП "Торговий Альянс" виклавши:

- пункт 5 договору в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1957 кв. м. становить 249595,78 грн."

- пункт 9 договору викласти в такій редакції: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України 7487,87 грн.".

В решті позовних вимог, щодо внесення змін до договору оренди від 02.06.2006р. в частині викладення п.п. 5, 9 в редакції, яка встановлює нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 2010 року до 2012 року та орендну плату починаючи з 2008 року до 2012 року відмовлено.

Стягнуто із Приватного підприємства "Торговий Альянс" на користь Луцької міської ради 1118 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Зміни до договору оренди землі від 02.06.2006р., укладеного між Луцькою міською радою та ПП "Торговий Альянс", набирають чинності з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Відповідач Приватне підприємство "Торговий Альянс" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

ПП «Торговий Альянс» вважає, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, зокрема самостійно змінив позовні вимоги позивача, чим вийшов за межі позовних вимог, також змінив при цьому предмет позову.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо відмови позивачу в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки за попередні періоди (з 2008 по 2012 роки). Така позиція суду відповідає приписам ч.3 ст.653 ЦК України, якою визначено, що: «у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили».

Дана стаття кореспондується і з п. 2.19. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» та п. 3.4.7. Рекомендацій Президії ВГСУ від 02.02.2010р. №04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства».

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо внесення змін до договору оренди, зокрема встановлення орендної плати за минулі періоди - 2008-2012 р.р. є безпідставними, а рішення суду в цій частині - законне.

Разом з тим, ПП «Торговий Альянс» не погоджується з рішенням суду про часткове задоволення вимог, вважає його прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції розглянувши позовні вимоги позивача, повинен був відмовити в позові повністю, зважаючи на наступне.

Позивачем при поданні позовної заяви ставилася конкретна вимога: внесення змін до договору оренди землі №0440607700176 від 02.06.2006р., укладеного між позивачем та ПП «Торговий Альянс», загальною площею 1 957 кв.м., а саме:

- п. 5 даного договору викласти в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010-2012рік становить 249 595,78 грн.».

- п. 9 даного договору викласти в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та становить: 6 137,76 грн. станом на 2008 рік, 7070,70 грн. станом на 2009 рік, 7 487,87 грн. станом па 2010рік, 7 487,87 грн. станом на 2011 рік, 7487,87 грн. станом на 2012 рік».

Отже, вимоги Луцької міської ради щодо встановлення орендної плати за користування земельною ділянкою визначаються та обмежуються конкретним періодом часу, зокрема - 2008-2012 р.р.

В процесі судового розгляду позивачем було подано додаткові пояснення, в яких безпідставно зазначається, що Луцька міська рада звернулася до суду з позовом про внесення змін до договору оренди з 2008 року до закінчення терміну дії договору. Проте, це суперечить дійсним обставинам справи. Стверджує, що до початку судового розгляду справи позивачем не було подано заяви про зміну предмету спору.

Апелянт вважає, що за таких обставин місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінив предмет спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримує доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання 23.04.2013р. та 14.05.2013р. не з'явився. В установленому порядку повідомлений про час та місце судового розгляду. В судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача брав участь та заперечував доводи апеляційної скарги. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Дослідивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила:

На підставі рішення Луцької міської ради від 28.12.2005 року №26/9.48 між міською радою та Приватним підприємством "Торговий Альянс", 02.06.2006 року укладено договір оренди №040607700176 земельної ділянки площею 1957 кв. м. по вул. Глушець м. Луцьк терміном на 10 років, зареєстрований у Волинській регіональній філії підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №221260004 (а.с. 14).

Згідно п.15 договору оренди землі - цільове призначення земельної ділянки для обслуговування промисловості, транспорту та інше.

Пунктом 5 договору оренди встановлено нормативно грошову оцінку земельної ділянки 105937,29 грн.

Пунктом 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вноситься щомісячно орендарем рівними частинами згідно п.п. 10, 11 договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (набув чинності з 01.01.2008 року), згідно з яким річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Рішенням Конституційного суду України №10-рн/2008 визнані не конституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" тому зміни до ч.4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" у тій самій редакції повторно були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. і набули чинності 04.06.2008р.

З 01.01.2011р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність та набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 14.1.147, 271.1 Податкового кодексу плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами ст. 288.5, 289.1 зазначеного кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Рішенням Луцької міської ради №25/62 від 26.03.2008р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Луцька" було змінено грошову оцінку земель територіальної громади м.Луцька в залежності від її місцезнаходження та функціонального використання для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод та визначення розміру земельного податку (а.с. 33-57).

Рішенням Луцької міської ради №42/20 від 24.06.2009 року "Про впорядкування орендної плати за землю" встановлено річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно із додатком з якого вбачається, що для відповідача він становить 3% річних (а.с. 30).

Дане рішення було оприлюднене на офіційному сайті Луцької міської ради та опубліковано у газеті "Луцький замок" №27 від 02.07.2009р. (а.с. 59). Зазначене рішення органу місцевого самоврядування №42/20 від 24.06.2009 року є чинним, у встановленому законом порядку не скасоване і недійсним не визнавалося, а тому підлягає виконанню.

Відповідно до п. 9, 10 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, земельних ресурсів та уточнюється "орендарем" щороку для врахування офіційного річного коефіцієнта індексації (а.с. 14).

Відповідно до довідки від 20.08.2012 року №90-1.15 Управління Держкомзему у м. Луцьку Волинської області нормативна грошова оцінка земельних ділянок на території м. Луцька за 2010-2012 роки не змінилася (а.с. 58).

Відповідно до витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки, довідки Управління Держкомзему у м. Луцьку від 15.11.2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки на вул. Глушець (орендар - ПП "Торговий Альянс") площею 0,1957 га для обслуговування будівель технічного водозабору, починаючи з 2008, 2009, 2010, 2011 років становить відповідно: 204592,07 грн., 235690,07 грн., 249595,78 грн., 249595,78 грн.(а.с. 20).

Згідно довідки розрахунок орендної плати за земельну ділянку площею 0,1957 га - 3%, за 2008, 2009, 2010, з 2011 по 2012 роки складає відповідно: 6137,76 грн., 7070,70 грн., 7487,87 грн. (а.с. 19).

Давши оцінку доказам у справі судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

Відповідно до ст. 188 ГК України Луцькою міською радою 10.02.2011 року за вих. № 1.1-11/641 на адресу відповідача була надіслана пропозиція про зміну договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати. На дану пропозицію відповіді відповідачем не надійшло.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Місцевий господарський суд не погодився із запереченнями відповідача в частині обов'язкової досудової процедури врегулювання спору щодо внесення змін до господарських договорів (ст. 188 ГК України), як норми, яка встановлює загальний порядок укладення та зміни господарських договорів.

Приписами ст. 1 ГК України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

В той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.

Отже, земельні відносини, в т.ч. і відносини щодо строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, не входить в предмет регулювання господарського кодексу України. Таким чином, ст. 188 ГК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

Відповідно до абз. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, після затвердження Луцькою міською радою 26.03.2008р. нової нормативної оцінки земель м. Луцька, відповідно підлягав перегляду земельний податок і орендна плата.

Підстави перегляду, тобто, зміни орендної плати, а значить - і зміни договору оренди, передбачено пунктом 12 договору оренди землі від 02.06.2006 року, згідно з яким, розмір орендної плати підлягає перегляду, крім інших випадків, і в разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів. Порядок внесення змін до договору визначено законом, а також договором оренди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що з часу укладення договору оренди змінилась як нормативна оцінка землі на території м. Луцька, так і Закон, яким визначено граничний розмір орендної плати.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога міської ради про внесення змін до договору оренди ґрунтується на Законі.

Однак, відповідно до положень ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тому, правові підстави для внесення змін до договору оренди починаючи з 2008 року, відсутні.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, положення глави 20 ГК України не застосовується, оскільки земельні відносини не є предметом регулювання названого Кодексу, зокрема не застосовується ст. 188 ГК України. Тому, місцевий господарський суду правомірно відмовив в позові в частині внесення змін до договору оренди від 02.06.2006р. в частині викладення п.п.5,9 в редакції, яка встановлює нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 2010р. до 2012р. та орендну плату в цей період, оскільки позовна заява подана до суду 07.12.2012р., а спір вирішувався в 2013р.. Тобто, зміни до договору в такому випадку можуть набрати чинності лише з моменту набрання законної сили рішення суду.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з доводами апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме виходом за межі позовних вимог та самостійною зміною місцевим господарським судом предмету позову. Зокрема, апелянт вважає, що місцевий господарський суд вніс безпідставно зміни в договір оренди на майбутнє починаючи з 2013р., оскільки в позовній заяві такі вимоги відсутні.

Судова колегія приймає до уваги ту обставину, що договір оренди діє до 2016р.. Перша вимога в позовній заяві про внесення змін у договір стосується договору в цілому без обмежень, тобто слід розуміти до закінчення його дії. Про, що уточнював позивач, з чим погодився місцевий господарський суд. Лише друга вимога, в задоволенні якої відмовлено стосується 2008-2012 років.

Разом з тим, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що позов в частині вимог про внесення змін до договору починаючи з 2013р. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

При частковому задоволенні позову мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Судова колегія не погоджується з доводами позивача та встановлені місцевим господарським судом обставини про те, що лис Луцької міської ради за вих. №1.1-11/642 від 10.02.2011 р., "про зміну договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати», є доказом дотримання, встановленого законодавством порядку внесення змін до договору, оскільки, як зазначає позивач, в ньому лише вказується про необхідність внесення зміни розміру орендної плати. Будь-яких пропозицій, які повинна мати ця додаткова угода, позивачем у цьому листі не зазначається, а також не надано до даного листа будь-яких додатків.

Як встановлено судовою колегією відповідачем такий лист не отримувався, до позовної заяви його не додано, а долучені до матеріалів справи докази на його відправлення - реєстр відправленої кореспонденції є суперечними та такими, що не підтверджують факт відправки навіть вищевказаних документів. Так, в реєстрі відправленої кореспонденції зазначено дату відправлення кореспонденції на адресу ПП «Торговий Альянс» - 10.02.11р., проте до позовної заяви не долучено ні даного листа ні будь-яких додаткових угод про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, як того вимагає закон, ні самого опису вкладений до цінного листа, яким би могли підтверджуватися певні обставини даної справи.

Тобто, позивач на вказаний лист послався в позовній заяві, а місцевий господарський суд не пересвідчившись в його наявності послався в оскаржуваному рішенні на нього як на встановлену обставину. Ухвалами від 09.04.2013р. та 23.04.2013р. судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду зобов'язала надати докази направлення відповідачу пропозиції №1.1-11/641 від 10.02.2011р., а також листа з додатками від 09.02.2011р. (а.с. 91). Позивач таких доказів не подав, письмово не підтвердив наявності таких доказів, в судові засідання не з'явився.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, вивчивши всі матеріали справи в їх сукупності, надавши юридичну оцінку правовідносинам сторін в межах даного позову дійшов висновку про недоведеність позивачем в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України про належне повідомлення відповідача (за дійсним на час звернення місцезнаходженням останнього) щодо необхідності внесення змін до спірного договору та надсилання пропозиції про внесення змін до договору.

Така правова позиція, щодо необхідності направлення пропозиції про внесення змін до договору оренди землі викладена в Постанові ВГСУ від 12.12.2012р. у справі №16/5007/40/12 (а.с. 81).

За таких обставин рішення місцевого господарського суду в частині внесення змін до договору оренди землі №040607700176 від 02.06.2006р. до п.п. 5, 9 підлягає скасуванню, позов в даній частині задоволенню не підлягає. Врешті позову рішення залишається без змін.

Судові витрати за вирішення спору в суді першої інстанції покласти на позивача. Як вбачається з матеріалів справи позивач платіжним дорученням №2803 від 22.11.2012р. (а.с.13) сплатив судовий збір в сумі 1118 грн.. Однак, згідно Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає один розмір мінімальної заробітної плати, що на момент подачі позовної заяви складала 1073 грн.. Однак, місцевим господарським судом п. 4 оскаржуваного рішення помилково стягнуто з відповідача 1118 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору. Слід було повернути позивачеві з бюджету 45 грн. зайвосплаченого судового збору.

Додатковим рішенням у справі від 28.02.2013р. місцевим господарським судом на підставі ст. 88 ГПК України, ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" уточнено суму судового збору 1073 грн. та повернуто позивачеві з бюджету 45 грн. зайвосплаченого судового збору.

Додаткове рішення не оскаржувалось в установлено порядку.

Судові витрати за вирішення спору підлягають новому розподілу між сторонами апеляційною інстанцією.

Судові витрати по сплаті судового збору за вирішення спору покладаються на позивача в сумі 1073 грн.

Судові витрати за розгляд апеляційої скарги покладаються порівну на сторін, оскільки апеляційна скарга задоволена частково, а рішення місцевого господарського суду скасовується частково. При цьому судова колегія враховує, що апелянт (відповідач) квитанцією №1494.768.1 від 27.02.2013р. (а.с.115) сплатив 559 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Ним помилково сплачено в більшому розмірі судовий збір - 50% від суми 1118 грн., слід було сплатити 50% від суми 1073 грн., що правильно становить 536 грн. 50 коп..

Тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 268 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

Окремим документом (ухвалою) відповідачеві слід повернути з Державного бюджету України 22 грн. 50 коп. зайвосплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Альянс" на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.13р. у справі №5004/1573/12 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 21.02.13р. у справі №5004/1573/12 скасувати в частині внесення змін до договору оренди землі №040607700176 від 02.06.2006р., укладеного між Луцькою міською радою та ПП "Торговий Альянс" викладеного:

- пункт 5 договору в редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1957 кв. м. становить 249595,78 грн.".

- пункт 9 договору викладеного в редакції: " Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України 7487,87 грн.". Прийняти в даній частині нове рішення. В позові відмовити.

3. Скасувати п.1 рішення місцевого господарського суду, щодо часткового задоволення позову.

4. Скасувати п. 4 рішення місцевого господарського суду, щодо покладення судових витрат на відповідача за вирішення спору в суді першої інстанції.

5. Скасувати п. 5 рішення місцевого господарського суду, щодо набрання чинності змін до договору оренди.

6. Врешті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

7. Стягнути з позивача Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19 код 34745204) на користь відповідача Приватного підприємства "Торговий Альянс" ( Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гордіюк, 49, код 31398811) 268 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги

8. Винести ухвалу про повернення відповідачеві Приватному підприємству "Торговий Альянс" ( Волинська обл., м. Луцьк, вул. Гордіюк, 49, код 31398811) з Державного бюджету України 22 грн. 50 коп. судового збору внесеному в більшому розмірі ніж встановлено законом.

9. Місцевому господарському суду видати накази.

10. Матеріали справи №5004/1573/12 повернути до господарського суду Волинської області.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.