Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-7796/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2013 р. м. Київ К/800/8009/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року

у справі № 2а-7796/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Процесс-Інжиніринг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000512330 від 18.04.2011 року та № 0001372330/0 від 23.12.2010 року, в іншій частині - в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Процесс-Інжиніринг» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу від ДПІ не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Процесс-Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 991/1/1-23-30-35000732 від 07.12.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - занижено податок на додану вартість на суму 1 050 132,00 грн. та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4. п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 841 630,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001362330/0 від 23.12.2010 року, яким ТОВ «Процесс-Інжиніринг» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 050 132,00 грн. (у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 525 066,00 грн.) та № 0001372330/0 від 23.12.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 841 630,00 грн. (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 420 815,00 грн.).

За результатами адміністративних оскаржень зазначених податкових повідомлень - рішень, ДПА у м. Києві було прийнято рішення, яким первинну скаргу позивача задоволено частково, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 0001362330/0 від 23.12.2010 року - скасовано в частині основного платежу в сумі 915 502,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 457 751,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512330 від 18.04.2011 року, яким ТОВ «Процесс-Інжиніринг» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134 630,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) у розмірі 67 315,00 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.4.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість» передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на подану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових Зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання юдаткових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у юрядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов'язання за Договорами між ПП «Ремус-Топ» та ТОВ «Процесс-Інжиніринг» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними та банківськими виписками.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи на момент складання відповідних податкових накладних ПП «Ремус-Топ» було зареєстроване платником податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Процесс-Інжиніринг» пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та заниження податку на прибуток у розмірі 841630,00 грн., стало не включення позивачем до складу валового доходу вартості товарів, які були отримані від ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л», ТОВ «Технік ЛТД» та не оплачені внаслідок ліквідації вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до вимог ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми коригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у шітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 дього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пп. 1.22.15 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику іюдатку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненок» на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, кредиторська заборгованість ТОВ «Процесс-Інжиніринг» перед ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л» та ТОВ «Технік ЛТД» на загальну суму 1836284 грн. не відповідає ознакам безповоротної фінансової допомоги, визначеним пп. 1.22.15 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак у позивача були відсутні належні правові підстави для віднесення вказаних сум до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Процесс-Інжиніринг» не отримувало протягом періоду, що перевірявся, офіційних документів, відповідно до яких повинно було збільшити свій валовий дохід на суму 1836284 грн., у зв'язку з чим, позивач зобов'язаний віднести суму заборгованості перед ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л» та ТОВ «Технік ЛТД» до складу валових доходів лише після закінчення строків позовної давності або після отримання офіційного повідомлення про ліквідацію підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та невірно надана правова оцінка обставин у справі, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року - скасувати, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов