Постанова

від 29.08.2011 по справі 2а-7796/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2011 року № 2а-7796/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №0001362330/0 від 23.12.2010 (з урахуванням рішення ДПА у м. Києві №2178/10/25-114 від 04.03.2011), №0000512330 від 18.04.2011 та №0001372330/0 від 23.12.2010.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, натомість подав письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.08.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05.09.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.12.2010 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Процесс-Інжиніринг»ДПІ у Голосіївському районі міста Києва складено Акт № 991/1/1-23-30-35000732 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 1050132,00 грн., а також порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 841630,00 грн.

23.12.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001362330/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1575198 грн., в тому числі штрафні санкції - 525066 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0001372330/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1262445 грн., в тому числі штрафні санкції - 420815 грн.

В подальшому, за результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА у м. Києва прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення №0001362330/0 від 23.12.2010 скасовано в частині основного платежу в сумі 915502 грн. та в частині штрафних санкцій у сумі 457751 грн., у зв'язку з чим ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000512330 від 18.04.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 134630 грн., а також штрафні санкції у сумі 67315 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ПП «Ремус-Топ»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100154172) були укладені договори про виконання робіт №08-04-Р від 21.01.2009, №08-101-ТД_РТОП від 14.01.2010 та №08.103-У_РТОП від 11.02.2010 (далі -Договори). На підставі вказаних Договорів ПП «Ремус-Топ»виконало для ТОВ «Процесс-Інжиніринг»роботи, які позивач оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Процесс-Інжиніринг»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стало відхилення згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за липень 2009 року та березень 2010 року між податковим кредитом ТОВ «Процесс-Інжиніринг»та податковими зобов'язаннями ПП «Ремус-Топ»на загальну суму 134630,00 грн. Крім того, ПП «Ремус-Топ»має стан «прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)», зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради «13821070001015009 від 10.06.2008, зареєстровано ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську та знято з обліку №13821100003015009 від 21.10.2010; свідоцтво платника податку на додану вартість №100154172 від 18.12.2008 анульовано 19.05.2010.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ПП «Ремус-Топ»було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що зобов'язання за Договорами між ПП «Ремус-Топ»та ТОВ «Процесс-Інжиніринг»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на ліквідацію ПП «Ремус-Топ», зняття його з обліку у ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки вказані факти мали місце після здійснення спірних господарських операцій між ПП «Ремус-Топ»та ТОВ «Процесс-Інжиніринг», а відтак не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі таких господарських операцій.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 134630,00 грн., віднесена ТОВ «Процесс-Інжиніринг»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Ремус-Топ», підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ПП «Ремус-Топ»та ТОВ «Процесс-Інжиніринг»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «Ремус-Топ»та ТОВ «Процесс-Інжиніринг»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2010 у справі №К-22322/10, від 02.03.2009 у справі №К-21781/07 тощо.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Ремус-Топ»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про порушення ТОВ «Процесс-Інжиніринг»пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0001362330/0 від 23.12.2010 та №0000512330 від 18.04.2011 -безпідставними та неправомірними.

Крім того, як видно з Акту перевірки, підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Процесс-Інжиніринг»пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 841630,00 грн., стало не включення позивачем до складу валового доходу вартості товарів, які були отримані від ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л», ТОВ «Технік ЛТД»та не оплачені внаслідок ліквідації вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості ППарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як видно з матеріалів справи, станом на 30.06.2010 у ТОВ «Процесс-Інжиніринг»обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі:

- 442604 грн. перед ТОВ «Станстандарт-Прима», державна реєстрація якого була скасована Виконавчим комітетом Луганської міської ради 29.01.2010;

- 993000 грн. перед ТОВ «Будімпекс», державна реєстрація якого була скасована Виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.07.2008;

- 248280 грн. перед ТОВ «Донбасмега-Л», державна реєстрація якого була скасована Виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.06.2009;

- 152 400 грн. перед ТОВ «Технік ЛТД», державна реєстрація якого була скасована Виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.12.2008.

Судом не приймається посилання відповідача на пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як на підставу для виникнення у ТОВ «Процесс-Інжиніринг»обов'язку віднести кредиторську заборгованість перед ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л»та ТОВ «Технік ЛТД»на загальну суму 1836284 грн. до складу валового доходу у зв'язку з ліквідацію вказаних підприємств з огляду на наступне.

Відповідно до змісту пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з пп. 1.22.15 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Кредиторська заборгованість ТОВ «Процесс-Інжиніринг»перед ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л»та ТОВ «Технік ЛТД»на загальну суму 1836284 грн. не відповідає ознакам безповоротної фінансової допомоги, визначеним пп. 1.22.15 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак у позивача були відсутні належні правові підстави для віднесення вказаних сум до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Процесс-Інжиніринг»не отримувало протягом періоду, що перевірявся, офіційних документів, відповідно до яких повинно було збільшити свій валовий дохід на суму 1836284 грн., з урахуванням чого суд приходить до висновку, що позивач зобов'язаний віднести суму заборгованості перед ТОВ «Станстандарт-Прима», ТОВ «Будімпекс», ТОВ «Донбасмега-Л»та ТОВ «Технік ЛТД»до складу валових доходів лише після закінчення строків позовної давності або після отримання офіційного повідомлення про ліквідацію підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 у справі №К-10789/07, від 02.09.2008 у справі №К-12171/06.

Зважаючи на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0001362330/0 від 23.12.2010, №0000512330 від 18.04.2011 та №0001372330/0 від 23.12.2010 - безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва №0001362330/0 від 23.12.2010, оскільки нарахована ним сума грошового зобов'язання була зменшена рішенням ДПА у м. Києва №2178/10/25-114 від 04.03.2011 «Про результати розгляду первинної скарги», а відтак вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 та п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0000512330 від 18.04.2011 та №0001372330/0 від 23.12.2010, прийнятих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 2,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг»задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000512330 від 18.04.2011 та №0001372330/0 від 23.12.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Процесс-Інжиніринг»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1; ідентифікаційний код 35000732) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 грн. 26 коп. (дві гривні 26 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_1