Рішення

від 14.05.2013 по справі 901/918/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2013 Справа № 901/918/13-г За позовом Підприємства «ЧіС»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт»

про стягнення 112056,20 грн.

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

Від позивача - Масленников І. В., представник, довіреність № 1/10 від 15.03.2013

Від відповідача- не з'явився

Суть спору : Позивач - Підприємство «ЧіС» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» та просить суд стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» на користь Підприємства «ЧіС» суму заборгованості у розмірі 112056,20 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2009,37 грн., пеню у розмірі 10046,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №168 від 22.12.2011 в частині повернення грошових коштів.

Під час судового засідання 14.05.2013 позивач представив суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, відповідно якої Підприємство «ЧіС» відмовляється від стягнення з відповідача суми грошових коштів в частині нарахованої пені у розмірі 10046,83 грн., у зв'язку з її помилковим нарахуванням, та просить суд стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» суму грошових коштів у розмірі 102009,37 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2009,37 грн. (а.с. 48).

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення 10046,83 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідач жодного разу явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією (а.с. 15, 32). Причина представника відповідача суду не відома.

Вимоги ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2013, 28.03.2013 та 25.04.2013, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконані не були.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 між державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (Позичальник) та підприємством «ЧіС» (Позикодавець) був укладений Договір № 168 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поворотна фінансова допомога (надалі фінансова допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до 2.2 Договору фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується, відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договорам не нараховуються.

Згідно пункту 2.3 Договору перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до пункту 2.4 Договору фінансова допомога використовується для власної господарської діяльності Позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Відповідно пункту 3.1 Договору фінансова допомога підлягає поверненню до 22 червня 2012 року.

Відповідно пункту 3.2 Договору фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку.

Відповідно до пункту 6.1 Договору кредитор має право вимагати від Позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до пункту 3.2 цього Договору; вимагати дострокового повернення фінансової допомоги у випадку ліквідації чи реорганізації Позичальника.

Згідно пункту 6.2 Договору Кредитор зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника.

Згідно пункту 6.3 Договору позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю.

Відповідно до пункту 6.4 Договору Позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені Договором; повернути фінансову допомогу достроково, у випадку запланованої ліквідації або реорганізації

Відповідно умов пункту 7.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконав сторонами їх зобов'язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вимог пункту 2.3 Договору № 168 про надання поворотної фінансової допомоги перерахував грошові кошти на поточний рахунок відповідача у розмірі 150000,00 грн., одтак виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 715 від 22.12.2011 (а. с. 39).

23.05.2012 позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. № 43 від 23.05.2012 (а.с. 8) з нагадуванням про повернення поворотної фінансової допомоги, однак відповіді не отримав.

31.05.2012 відповідачем була повернена частину боргу у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 40).

Таким чином відповідач частково погасив суму боргу, у зв'язку з чим, заборгованість на 22.06.2012 склала 100000,00 грн.

10.07.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 2/ю від 10.07.2012 в порядку досудового врегулювання спору, відповідно якої підприємство «ЧіС» наполягає на поверненні державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» фінансової допомоги у розмірі 100000,00 грн. в строк до 16.07.2012 (а.с.9).

10.07.2012 відповідачем претензію було отримано, про що свідчить відповідна відмітка про отримання даного листа (а.с. 9, зворот).

Однак, відповідь на лист вих. № 2/ю від 10.07.2012 від відповідача не надійшла, сума заборгованості сплачена не була.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 102009,37 грн., що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» та підприємством «ЧіС» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм договорів позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення вищезазначених правових норм та умов Договору, грошові кошти, у встановлений пунктом 3.1 Договору строк відповідачем позивачу не повернуті

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що фінансова допомога, надана за вказаним договором, не повернута, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 100000,00 грн. заборгованості за договором фінансової допомоги.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2009,37 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Крім того, частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Сума 3% річних за період з 23.06.2012 по 31.12.2012 повинна бути розрахована наступним чином : 100000,00 грн. х 192 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1578,08 грн.

Сума 3% річних за період з 01.01.2013 по 21.02.2013 повинна бути розрахована наступним чином : 100000,00 грн. х 52 днів прострочення х 3% / 365 днів = 427,40 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 2005,48 грн. за період з 23.06.2012 по 21.02.2013, та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 16.05.2013.

Керуючись статями 32, 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськкурорт» (будівля № 115 військового містечка № 3, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, 98542, ідентифікаційний код 30639237) на користь Підприємства «ЧіС» (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95050, ідентифікаційний код 30266771), суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2005,48 грн., судовий збір у розмірі 2040,10 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Підприємству «ЧіС» (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95050, ідентифікаційний код 30266771) 201,02 грн. зайво сплаченого судового збору.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко