Постанова

від 29.07.2013 по справі 901/918/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 року Справа № 901/918/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, підприємство "ЧиС";

відповідача: не з'явився, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя І.А. Іщенко) від 14.05.2013 у справі №901/918/13-г

за позовом Підприємства "ЧіС" (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95050)

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт"

(вул. Мате Залки, 17 б, Готель „Звездная", м. Сімферополь, АР Крим, 95053; будівля № 115 військового містечка №3, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, 98542)

про стягнення 112056,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "ЧіС" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" та просить суд стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на користь Підприємства "ЧіС" суму заборгованості у розмірі 112056,20 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2009,37 грн., пеню у розмірі 10046,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови договору про надання поворотної фінансової допомоги №168 від 22.12.2011 в частині повернення грошових коштів.

14.05.2013 позивач надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, відповідно якої Підприємство "ЧіС" відмовляється від стягнення з відповідача суми грошових коштів в частині нарахованої пені у розмірі 10046,83 грн., у зв'язку з її помилковим нарахуванням, та просить суд стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" суму грошових коштів у розмірі 102009,37 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2009,37 грн. (а.с. 48).

Суд першої інстанції вказану заяву задовольнив, прийняв зменшення позовних вимог в частині стягнення 10046,83 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 у справі №901/918/13-г позов Підприємства "ЧіС" про стягнення 112056,20 грн до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на користь Підприємства "ЧіС" суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., 3% річних у розмірі 2005,48 грн., судовий збір у розмірі 2040,10 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, був позбавлений права змагальності, не брав участі у господарських засіданнях, не подавав докази та не надавав усні пояснення, не наводив свої доводи і міркування.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого - судді Гонтаря В.І., судді Борисової Ю.В., та Волкова К.В.

Розпорядженням секретаря судової палати від 01 липня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В. замінено у складі колегії на суддю Дмитрієва В.Є.

Сторони у судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

22.12.2011 між державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" (Позичальник) та підприємством "ЧіС" (Позикодавець) був укладений Договір № 168 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поворотна фінансова допомога (надалі фінансова допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до 2.2 Договору фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується, відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договорам не нараховуються.

Згідно пункту 2.3 Договору перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до пункту 2.4 Договору фінансова допомога використовується для власної господарської діяльності Позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Відповідно пункту 3.1 Договору фінансова допомога підлягає поверненню до 22 червня 2012 року.

Відповідно пункту 3.2 Договору фінансова допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку.

Відповідно до пункту 6.1 Договору кредитор має право вимагати від Позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до пункту 3.2 цього Договору; вимагати дострокового повернення фінансової допомоги у випадку ліквідації чи реорганізації Позичальника.

Згідно пункту 6.2 Договору Кредитор зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової допомоги на поточний рахунок Позичальника.

Згідно пункту 6.3 Договору позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю.

Відповідно до пункту 6.4 Договору Позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені Договором; повернути фінансову допомогу достроково, у випадку запланованої ліквідації або реорганізації

Відповідно умов пункту 7.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконав сторонами їх зобов'язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вимог пункту 2.3 Договору № 168 про надання поворотної фінансової допомоги перерахував грошові кошти на поточний рахунок відповідача у розмірі 150000,00 грн., одтак виконав свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 715 від 22.12.2011 (а. с. 39).

23.05.2012 позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. № 43 від 23.05.2012 (а.с. 8) з нагадуванням про повернення поворотної фінансової допомоги, однак відповіді не отримав.

31.05.2012 відповідачем була повернена частину боргу у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 40).

Таким чином відповідач частково погасив суму боргу, у зв'язку з чим, заборгованість на 22.06.2012 склала 100000,00 грн.

10.07.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 2/ю від 10.07.2012 в порядку досудового врегулювання спору, відповідно якої підприємство "ЧіС" наполягає на поверненні державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" фінансової допомоги у розмірі 100000,00 грн. в строк до 16.07.2012 (а.с.9).

10.07.2012 відповідачем претензію було отримано, про що свідчить відповідна відмітка про отримання даного листа (а.с. 9, зворот).

Однак, відповідь на лист вих. № 2/ю від 10.07.2012 від відповідача не надійшла, сума заборгованості сплачена не була.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 102009,37 грн., що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поворотної фінансової допомоги (зворотної безвідсоткової позики), який за своєю правовою суттю є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу .

За ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно встановлено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 100000,00 грн. заборгованості за договором фінансової допомоги.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2009,37 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Севастопольський апеляційний господарський суд вважає вірним розрахунок господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Підприємства "ЧіС" про стягнення із Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" 3% річних в сумі 2005,48 грн. за період з 23.06.2012 р. по 21.02.2013 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 у справі №901/918/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді В.Є. Дмитрієв

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. підприємство "ЧіС" (вул. Вілар, 4, м. Сімферополь, АР Крим, 95050)

2. Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт"

(вул. Мате Залки, 17 б, Готель „Звездная", м. Сімферополь, АР Крим, 95053; будівля № 115 військового містечка №3, смт. Партеніт, м. Алушта, АР Крим, 98542)