Постанова

від 14.05.2013 по справі 904/1065/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 904/1065/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. по справі № 904/1065/13г за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ПП "Владекс і КО" про визнання банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2013 р. порушено провадження по справі № 904/1065/13г про банкрутство ПП "Владекс і КО", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 р. /суддя : Полєв Д.М./ провадження по справі № 904/1065/13г припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, п.7 ч.1 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. по справі № 904/1065/13г /колегія суддів у складі : Вечірко І.О., Виноградник О.М., Джихур О.В./ ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р., посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у боржника - ПП "Владекс і КО" станом на 14.01.2013 р. (дата звернення з заявою про порушення справи про банкрутство) існував борг перед УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в сумі 3432,96 грн.

УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернувся із заявою до суду про порушення справи про банкрутство ПП "Владекс і КО" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, з вимогами на суму 3432,96 грн., посилаючись на те, що боржник відсутній за юридичною адресою, не подає звітність більше року до контролюючих органів та те, що УПФ були вжитті всі заходи, спрямовані на стягнення даної заборгованості.

На підтвердження своїх вимог кредитором подано копію вимоги про сплату боргу №Ю-0266-1 від 31.10.2011р. про стягнення з боржника 3268,10 грн. недоїмки, 124,93грн. штрафу, 39,93грн. пені; рішення №719 від 28.07.2011р. про стягнення з боржника 20,01грн. штрафу, 9,60грн. пені; рішення №720 від 28.07.2011р. про стягнення з боржника 40,01грн. штрафу, 11,60грн. пені; рішення №1148 від 21.09.2011р. про стягнення з боржника 64,91грн. штрафу, 18,73грн. пені.

Припиняючи провадження по справі про банкрутство ПП "Владекс і КО", господарський суд першої інстанції виходив з того, що ініціюючим кредитором не надано доказів наявності безспірних вимог до боржника.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2013 р. без змін зазначивши при цьому, що крім того, кредитором не було надано до суду належних доказів відсутності керівних органів ПП "Владекс і КО" за місцемзнаходженням, відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинної на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про порушення справи про банкрутство), неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може являтись основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

В порушення вищевказаних вимог Закону, кредитор - УПФ України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, із грошовими вимогами в сумі 3432,96 грн., що складаються із недоїмки в розмірі 3268,10 грн., штрафних санкцій в сумі 124,93 грн. та пені в розмірі 39,93 грн. (а.с.16).

Крім того, провадження по справі про банкрутство - ПП "Владекс і КО" порушено на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

На підтвердження того, що ПП "Владекс і КО" відсутній за своїм місцезнаходженням ініціюючим кредитором надано суду витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого, станом на 24.10.2011 р. статус відомостей про юридичну особу боржника зазначено - відсутність підтвердження відомостей, що не є належним доказом відсутності юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (а.с.8, 45).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, зазначені вище норми передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а також запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Внесення вказаних записів має різну правову природу, а також різні правові наслідки, в зв'язку з чим , вказані відомості не є тотожними, тобто внесення до реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу не може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська не надано суду належних доказів відсутності боржника за своїм місцезнаходженням, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

До того ж, ініціюючим кредитором не надано суду належних доказів, що підтверджують припинення підприємницької діяльності ПП "Владекс і КО", так ініціюючий кредитор посилався на факт подання останньої податкової звітності до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 12.09.2011р. (згідно листа від 13.11.2012р. №29445/18-313-3). Проте, відповідно до вимог Податкового Кодексу України встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, які з вказаних підстав, можуть ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, а отже, лист ДПІ, на який посилається ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, не є належним доказом для визначення підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 р. N 15 Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Належним чином дослідивши обставини справи, переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до ст.ст.99-101 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що оскільки справа про банкрутство ПП "Владекс і КО", за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника, порушена безпідставно, без належних доказів відсутності боржника за місцемзнаходженням, без наявності безспірних грошових вимог до боржника, без доказів припинення господарської діяльності ПП "Владекс і КО", то суд першої інстанції обгрунтовано припинив провадження по справі підставі п.7 ч.1 ст. 40 Закону та п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. по справі про банкрутство ПП "Владекс і КО" відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. по справі № 904/1065/13г залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.