Рішення

від 13.05.2013 по справі 24/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 24/191

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Сгара Е.В. та Риженко Т.М., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ, ідентифікаційний код 32774741

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора Транс", м. Донецьк, ідентифікаційний код 33654902

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялта Град Строй", м. Донецьк, ідентифікаційний код 35559557

та Відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-строй плюс", м. Донецьк, ідентифікаційний код 35559544

про: стягнення солідарно відповідачів основної заборгованості у розмірі 1 878 289,96 грн., пені у розмірі 115 400,30 грн., 3% річних у розмірі 12 342 грн. та інфляційних витрат у сумі 47 752,13 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Зайцев М.М. (за довіреністю №8 від 02.01.2013р.);

від Відповідача 1 - Хромов О.І. (за довіреністю б/н від 24.04.2012р.);

від Відповідача 2 - не з'явився;

від Відповідача 3 - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 17.11.2008р. на 26.11.2008р., з 26.11.2008р. на 12.01.2009р., проте 11.12.2008р. розгляд справи було зупинено і поновлено 09.11.2009р. із призначенням до розгляду на 26.11.2009р., з 26.11.2009р. суд відклав розгляд справи на 14.12.2009р. Ухвалою від 14.12.2009р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 28.02.2013р. з призначенням до розгляду на 26.03.2013р., з 26.03.2013р. суд відклав розгляд справи на 09.04.2013р., з 09.04.2013р. на 22.04.2013р., з 22.04.2013р. на 13.05.2013р.

У судовому засіданні 13.05.2013р. судова колегія виходила до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг", м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора Транс" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 2440914,96грн., пені у сумі 164766,63грн., 3 % річних у розмірі 12550,7грн., інфляційної індексації у розмірі 210435,97грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. у період з 20.08.2008р. по 20.10.2008р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок стягуваної заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій, договір фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. з додатками, акти приймання-передачі предмета лізингу, замовлення, плани лізингу та зміни до них, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.1-8, 26-68, 73-87, 88-103 т.2, а.с.а.с.43-54, 55-111, 141-147 т.3, а.с.а.с. 23-27, 36, 37-41, 42-50, 51-195, 208-244 т.4, а.с.а.с.17-60 т.5), у тому числі:

- заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в розмірі 2854286,26 грн., що належать Відповідачеві і знаходяться на його банківських рахунках, питання щодо запровадження яких остаточно було вирішено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. (а.с.а.с.37, 38 т.3);

- письмове визначення періодів виникнення заборгованості Відповідача окремо по кожному з планів лізингу;

- заява №3744 від 27.11.2008р. про зменшення розміру позовних вимог до стягнення основної заборгованості у розмірі 2 113 388,16 грн., пені у розмірі 163 096,97 грн., 3% річних у розмірі 12 342 грн., інфляційних збитків у сумі 47 752,13 грн.;

- заява №2011 від 20.11.2009р. про залучення співвідповідачів;

- заява про уточнення позовних вимог №10579 від 25.11.2009р., якою просив стягнути 1884560,13 грн. основної заборгованості, 285784,40 грн. пені, 12343 грн. 3% річних, 47752,13 грн. інфляційних збитків;

- заява про уточнення позовних вимог від 20.03.2013р., якою остаточно вимагає стягнути солідарно з Відповідачів основну заборгованість у розмірі 1 878 289,96 грн., пені у розмірі 115400,30 грн., 3% річних у розмірі 12 342 грн. та інфляційні витрати у сумі 47 752,13 грн.

Відповідачем 1 також були надані додаткові документи (а.с.а.с.104-122 т.2, а.с.а.с.112-118, 124, 125 т.3, а.с.а.с.2-16 т.5), у тому числі відзив від 26.11.2008р., яким він проти позову заперечив, вказуючи на неврахування Позивачем часткового погашення заборгованості та здійснення Позивачем заходів з позасудового захисту своїх прав лізингоодавця.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.11.2009р. (а.с.123 т.2) в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі у якості співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Ялта Град Строй" (далі - Відповідач 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Проект-строй плюс" (далі - Відповідач 3).

Відповідач 2 і 2 надали лише клопотання від 25.03.2013р. (а.с.35 т.4) і від 09.04.2013р. (а.с.196 т.4) про відкладення розгляду справи, не довівши до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору.

У судовому засіданні 13.05.2013р. представники Позивача і Відповідача 1 підтримали свою позицію, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її підтвердження і наполягаючи на вирішенні спору за наявними матеріалами попри відсутність представників Відповідачів 2, 3, належним чином обізнаних про судовий розгляд (а.с.а.с. 201, 202, 204 т.4).

Зважаючи на тривалість судового розгляду справи і достатність наданого часу для використання наявних процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Вислухавши у судових засіданнях представників Позивача і Відповідача 1, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

10.09.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем 1 (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 454 (а.с.а.с. 23-35 т.1), згідно умов згідно умов п. 2.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби, визначені замовленнями (а.с.а.с.36,42, 49, 57, 65, 73, 79, 87, 95-96, 104, 110, 118, 125, 131,144, 151, 158, 165, 172, 178, 184, 190, 196, 202, т.1, а.с.58 т.2):

- тягачі MAN TGA 33.400, об'єм двигуна 10 518 см. куб.- 2шт.;

- Mtsubishi Lanser 1,6, об'єм двигуна 1 598см.куб. - 6шт.;

- Mtsubishi Pajero Sport 3.0, об'єм двигуна 2 998 см. куб.;

- MAN 41.400 BB WW, об'єм двигуна 10 518 см. куб. - 109 шт.;

- ПАЗ 4234 -2 шт.;

- Мікроавтобус ГАЗ 32213-414 Газель -4 шт.,

Пунктом 4.2. договору визначено, що Лізингодавець доставляє транспортні засоби від постачальника на умовах, які не суперечить договору, транспортний засіб поставлений Лізингодавцем, надається Лізингоодержувачу виключно у користування, Лізингодавець реєструє транспортний засіб в необхідних органах у відповідності до законодавства.

Розділом 5 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що:

- лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортних засобів; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконання м договору (п. 5.2.);

- згідно п. 5.1. договору розмір та строки сплати лізингових платежів встановлюється в Плані лізингу (а.с.а.с.37-38, 43-44, 50-52, 58-60, 66-68, 74-76, 80-82, 88-90, 97-99, 105-107, 112-114, 119-121, 126-128,132-134, 138-140, 145-147, 152-154, 159-161, 166-168, 173-174, 179-180, 185-186, 191-192, 197-198,203-204 т.1)і;

- кожний наступний Лізинговий платіж здійснюється в українських гривнях у порядку: сума, що відшкодовує частину вартості транспортного засобу, комісія за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за формулою: КЛПМ=КЛПЛ+ (ЛППЛ * Коеф КВ - ЛППЛ), де:

КЛПМ - комісія Лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу;

ЛППЛ - лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу;

КоефКВ - коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем/ курси валюти, зазначений у Плані лізингу (п.5.8).

Пунктом 5.10. визначена черговість виконання грошових зобов'язань, а саме:

- у першу чергу підлягають сплаті прострочені лізингові платежі,

- інші прострочені платежі, що підлягають сплаті за договором;

- суми неустойки (штраф, пеня), що підлягають сплаті за порушення зобов'язань за договором;

- строкова сума лізингових платежів;

- строкова сума інших платежів, що підлягають сплаті за договором;

та визначено, що у разі перерахування грошових коштів в сумі недостатній для повного виконання зобов'язань за договором з порушенням черговості, Лізингодавець вправі самостійно перерозподілити кошти Лізингоодержувача у відповідності з означеною черговістю.

Пунктом 9.6 договору на Лізингодавця покладено обов'язок до передачі транспортного засобу Лізингоодержувачу застрахувати транспортний засіб за ризиками КАСКО та за іншими ризиками на весь строк дії даного договору.

За умовами розділу 10 договору, Лізингоодержувач за свій рахунок, згідно з правилами експлуатації транспортних засобів, без подальшої компенсації Лізингодавцем, повинен своєчасно проходити регулярні технічні огляди на технічних станціях, сертифікованих Виробником (Постачальником) транспортного засобу (п.10.2). Здійснення регулярного технічного обслуговування і (або) ремонту транспортного засобу забезпечується Лізингоодержувачем і проводиться на основі пробігу транспортного засобу і періодичних вимог (п.10.12).

Відповідно до п.п.11.1 та 11.2, з моменту передачі транспортного засобу Лізингоодержувачу він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути виданий транспортний засіб та з метою зменшення ризиків володіння транспортним засобом Лізингодавець зобов'язаний застрахувати транспортний засіб на весь строк дії договору по відношенню до транспортного засобу зазначеного у Плані лізингу.

На Лізингоодержувача пунктом 16.1 договору покладена відповідальність за порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом або інших платежів, передбачених договором, у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

У відповідності до п. 4.5 договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Відповідачу, про що сторонами 26.11.2007р, 19.12.2007р., 10.04.2008р., 11.04.2008р., 24.07.2008р. були складені відповідні акти приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.а.с. 41, 48, 56, 64, 72, 86, 94, 103, 109, 117, 124, 131, 137, 143, 150, 157, 164, 171, 177, 183, 189, 195, 201, 207 т.1, а.с.59 т.2), а в подальшому сторонами вносились зміни до планів лізингу (а.с.а.с.39-41,45-47, 53-55, 61-63, 69-71, 77-79, 83-85, 91-93, 100-102, 108-109, 115-117, 122-123, 129-130, 135-136, 141-142,148-149, 155-156, 162-163, 169-170, 175-176, 181-182, 187-188, 193-194, 199-200, 205-206 т.1).

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися рахунки-фактури (а.с.а.с.62-108 т.3), у тому числі - задля відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ та за послуги по сервісному обслуговуванню, доказів несення яких (витрат) Лізингодавцем не надано.

23.10.2008р. між Позивачем (Лізингодавець), Відповідачем 1 (Лізингоотримувач) та Відповідачем 3 (Поручитель) укладено договір поруки №454/П/01 (а.с.а.с.45,46 т.3), відповідно до п.п.1.1.,1.2, 3.2 якого Поручитель зобов'язується перед Лізингодавцем у другу чергу відповідати за виконання всіх його фінансових зобов'язань перед Лізингодавцем, що виникли з договору фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р., при цьому Поручитель відповідає перед Лізингодавцем у тому ж самому обсязі, що Лізингоотримувач, а поручительство припиняється з припинення всіх грошових зобов'язань Лізингоотримувача за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р.

Відповідальність Поручителя та Лізингоотримувача за п. 1.3 договору є солідарною.

23.10.2008р. між Позивачем (Лізингодавець), Відповідачем 1 (Лізингоотримувач) та Відповідачем 2 (Поручитель) укладено аналогічний договір поруки №454/П/02 (а.с.а.с.47-48 т.3).

Відповідач 1 звернувся до Позивача із листом №44 від 29.10.2008р. (а.с.61 т.3) з проханням зарахувати сплачену суму у розмірі 233 350,60грн. в рахунок погашення простроченої заборгованості за планами 454/001-454/007.

23.11.2009р. Позивач надіслав Відповідачам 2 та 3 (а.с.а.с.52-53) листи від 20.11.2009р. №10500 (а.с.49 т.3) та №10501 (а.с.50 т.3) з вимогою виконати зобов'язання щодо сплати заборгованості Відповідача 1 за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, остаточно вимагаючи заявою від 20.03.2013р. стягнути солідарно з Відповідачів основної заборгованості у розмірі 1 878 289,96 грн., пені у розмірі 115400,30 грн., 3% річних у розмірі 12 342 грн. та інфляційних витрат у сумі 47 752,13 грн.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 26.11.2008р.

Відповідачі 2 та 3 своєї позиції по суті спору до відома суду не довели, процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням остаточної заяви від 20.03.2013р. (а.с.а.с.51-53 т.4), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням недоліків у розрахунках.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг", а також - умовами укладених договору фінансового лізингу та договорів поруки.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Виходячи із змісту позовних вимог та їх обґрунтування, підставою подання позову є порушення Відповідачем 1 зобов'язань за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р., а об'єктом захисту, відповідно, виступають зумовлені такими зобов'язаннями права Лізингодавця, зокрема - на отримання лізингових платежів, що цілком узгоджується із приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які визначають договір підставою для виникнення кореспондуючих прав і обов'язків його сторін.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. (з урахуванням підписаних сторонами змін до планів лізингу, перелік яких визначено в заяві про уточнення позовних вимог від 20.03.2013р.) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило про заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначених планів лізингу (з урахуванням відповідних змін) графіків (дат і сум) відносно розглядуваного періоду формування стягуваної заборгованості (з 20.07.2008р. по 20.10.2008р. - за змістом розрахунку, представленого на а.с.а.с.54-65 т.4), у відповідності до умов п. 5.1. договору фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем 1 не в повному обсягу і несвоєчасно оплачувалися лізингові платежі за період з 20.07.2008р. по 20.10.2008р. включно - належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів повного і своєчасного виконання вказаних грошових зобов'язань або їх повного і своєчасного припинення у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України таке невиконання зазначених зобов'язань Відповідачем 1 є їх порушенням, а сам Лізингоодержувач вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань зі сплати таких складових лізингових платежів, як відшкодування вартості транспортних засобів та комісії Лізингодавця усього на загальну суму 1852679,59грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що викладений у розрахунку суми позовної заяви (а.с.а.с.54-65 т.4) арифметичний розрахунок лізингових платежів з відшкодування вартості транспортних засобів та комісії Лізингодавця відповідає умовам договору (з урахуванням змін розміру платежів в залежності від коливання офіційного курсу валюти - а.с.а.с.18-53 т.5), суд вважає правомірним визначення Позивачем суми заборгованості за вказаний період у розмірі 1852679,59грн.

Заперечення Відповідача 1 відносно застосування Лізингодавцем позасудового способу захисту своїх прав - вчинення виконавчих написів з примусового вилучення предметів лізингу - судом відхиляються, оскільки це жодною мірою не впливає на необхідність виконання прострочених грошових зобов'язань зі здійснення лізингових платежів до моменту припинення лізингових правовідносин щодо вилучених транспортних засобів.

Водночас, відносно решти стягуваної заборгованості, а саме - щодо грошових коштів за рахунками:

- №С-00019182 від 28.07.2008р. на суму 505грн. (а.с.90 т.3);

- №С-00025593 від 22.09.2008р. на суму 505грн. (а.с.100 т.3);

- №С-00028965 від 22.10.2008р. на суму 505грн. (а.с.105 т.3);

- №С-00009713 від 18.04.2008р. на суму 505грн. (а.с.69 т.3);

- №С-00028971 від 22.10.2008р. на суму 505грн. (а.с.106 т.3);

- №С-00033161 від 26.11.2008р. на суму 75грн. (а.с.108 т.3);

- №С-00012412 від 26.05.2008р. на суму 5514грн. (а.с.76 т.3);

- №С-00019183 від 28.07.2008р. на суму 5514грн. (а.с.91 т.3);

- №С-00012411 від 26.05.2008р. на суму 5514грн. (а.с.75 т.3);

- №С-00019181 від 28.07.2008р. на суму 5514,37грн. (а.с.59 т.3);

- №С-00028980 від 22.10.2008р. на суму 954грн. (а.с.107 т.3), а усього на загальну суму - 25610,37грн. за відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ та за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

Виходячи із змісту умов п.п.9.3. і 11.1 договору фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. обов'язок із страхування предметів лізингу покладений на Лізингодавця, а обов'язок з компенсації Лізингодавцю сум, передбачених категорією НВТЗ в плані лізингу, визначений для Лізингоодержувача лише у разі настання одного з випадків, перелічених п. 11.2. договору фінансового лізингу.

Між тим, діючими на момент виписування вказаних вище рахунків змінами до планів лізингу не передбачено відповідної суми відшкодування, а Позивач не тільки не надав доказів понесення ним відповідних витрат (платіжні документи) і їх підстав (відповідний договір страхування), та настання передбачених п. 11.2. умов виникнення обов'язку з компенсації, але й не представив навіть доказів виставлення (отримання) Відповідачем 1 цих рахунків до моменту звернення із розглядуваним позовом до суду (03.11.2008р.).

Аналогічні зауваження суду і до стягуваного платежу за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, тим більше, що обов'язок з їх оплати безпосередньо не визначений умовами договору фінансового лізингу, а п.п.10.2. і 10.12. саме до обов'язків Лізингоодержувача відносять проведення за свій рахунок регулярних технічних оглядів та здійснення регулярного технічного обслуговуванні і ремонтування, а не на Лізингодавця з подальшою відповідною компенсацією з боку Лізингоодержувача.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у Позивача прав на отримання від Відповідача 1 грошових коштів в сумі 25610,37грн. за відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ та за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, що зумовлює висновок і про недоведеність факту порушення відповідного грошового зобов'язання Лізингоодержувачем та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно визначених ще попередніми розрахунками (а.с.а.с.90-103 т.2), доданими до заяви про зменшення розміру позовних вимог №3744 від 21.11.2008р., позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних зазначає наступне.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% відсотків річних.

З огляду на встановлену судом недоведеність правомірності нарахування у складі стягуваної заборгованості суми в розмірі 25610,37грн. за відшкодування витрат по категорії страхування НВТЗ та за додаткові послуги по сервісному обслуговуванню, суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення 3% річних, нарахованих на цю суму за відповідними рахунками - усього в розмірі 221,89грн. Крім того, за змістом визначеного у вказаного розрахунку періоду прострочення, вбачається, що такий період безвідносно збільшений на 1 день відносно кожної суми заборгованості, оскільки початок прострочення Позивачем встановлений на день платежу згідно планів лізингу. Дійсно, означена дата є останнім днем для належного виконання грошового зобов'язання із здійснення розрахунку, а першим днем прострочення, з якого повинно бути розпочато нарахування 3% річних, є наступним днем.

Відтак, здійснивши розрахунок вимог щодо сплати 3% річних з урахуванням належного визначення першого дня прострочення та виключення нарахування процентів у загальному розмірі 221,89грн. з наведених вище підстав, суд визначає належною до стягнення суму в розмірі 12120,11грн.

Посилання Позивач на те, що за іншим підрахунком (а.с.а.с.66-78 т.4) розмір 3% річних, розрахований не на 29.10.2008р., а на 26.11.2009р. становив би 87570,13грн., судом до уваги не приймається, оскільки позовні вимоги в цій частині не збільшувалися.

В свою чергу, здійснений судом перерахунок розміру вимог про стягнення інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство" вказує на те, що стягувана суму у розмірі 47752,13грн. не перевищує суму, яка могла бути нарахована за визначений у розрахунку (а.с.102 т.2) період відносно належної до стягнення суму заборгованості, з огляду на що позовні вимоги в цій частині до Відповідача 1 судом задовольняються у повному обсягу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача 1 про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 16.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Між тим, як вбачається з наданого розрахунку розмір вимог про стягнення пені (а.с.а.с.54-65 т.4), Позивачем невірно визначений період нарахування пені - не з першого дня прострочення відповідного платежу, яким є наступний день після вказаної у планах лізингу дати здійснення оплати, що відповідає приписам ч.3 ст.549 і ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а з 26.11.2008р.. Однак, означена обставина не призвела до перевищення граничного шестимісячного строку нарахування пені у разі його визначення з першого дня прострочення.

Арифметичний підрахунок пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство", відносно можливого для нарахування пені проміжку часу в межах визначеного Позивачем періоду та щодо суми заборгованості визначеної судом до стягнення (1852679,59грн.), вказує на можливість задоволення позовних вимог в цій частині до Відповідача 1 лише в сумі 114672,22 грн.

Відносно солідарного стягнення визначених вище судом вимог до Відповідача 1 з Відповідачів 2 і 3 як поручителів, позиція суду полягає в такому:

Дійсно, факт укладення Відповідачами з Позивачем договорів поруки №454/П/01 і 454/П/02 від 23.10.2008р. відповідно у світлі змісту п.п.1.2, і 1.3. цих договорів та положень ч.3 ст.553 і ч.ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України зумовив набуття Товариствами з обмеженою відповідальністю «Проект-строй плюс» і «Ялта Град Строй» статусу солідарних з Лізингоодержувачем боржників перед Лізингодавцем за всіма грошовими зобов'язаннями, що вникають з договору фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р.

Однак, як встановлено ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умовами розділу 3 вказаних договорів поруки, вони набувають сили з моменту їх підписання сторонами (п.3.1.), а порука припиняється з припиненням всіх грошових зобов'язань Лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. (п.3.2.). Між тим, означене визначення моменту припинення поруки є лише відтворенням відповідної підстави для припинення акцесорного зобов'язання у разі припинення основного, встановленої ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, та не може ототожнюватися із визначенням строку дії договору поруки в контексті приписів ст.252 цього Кодексу.

Відтак, невизначеність конкретного строку дії договорів поруки Відповідачів 2, 3 зумовлює застосування у розглядуваному випадку встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України правила про припинення поруки у разі якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, і правильність такого висновку суду підтверджується обов'язковою згідно ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України для застосування позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 21.05.2012р. у справах №6-48 цс 11 і №6-68 цс 11.

Оскільки строк настання основного зобов'язання зі здійснення лізингових платежів визначений планами лізингу (з урахуванням запроваджених до них змін), то перший день відрахування 6 місячного строку дії поруки припадає відповідно на перший день прострочення відповідного платежу (наступний день після вказаної в планах лізингу дати оплати).

Виходячи із змісту наданого Позивачем розрахунку заборгованості (а.с.а.с.54-65 т.4), датою прострочення ранішого за датою виникнення із стягуваних платежів є 21.05.2008р. (рахунок №С-00010432 від 06.05.2008р.), тоді як першою датою прострочення платежів, які наразі не стягуються, але відносно яких нараховується 3% річних та пеня, є 21.04.2008р. У будь-якому разі, весь визначений обсяг основного зобов'язання зі сплати лізингових платежів був прострочений з боку Відповідача 1 на дату подання розглядуваного позову - 03.11.2008р.

Між тим, вимоги до поручителів як солідарних боржників були сформульовані Позивачем лише в перебігу розгляду справи - у листах №10500 від 20.11.2009р. (а.с.49 т.3) і №10501 від 20.11.2009р. (а.с.50 т.3), які були надіслані в адрес Відповідачів 2, 3 лише 23.11.2009р. (а.с.а.с.52, 53 т.3). Таким чином, на момент пред'явлення поручителям вимоги Позивача щодо виконання солідарних обов'язків, минуло понад 1 року з моменту настання строку виконання Лізингоодержувачем основного зобов'язання, що зумовлює висновок про припинення правовідносин поруки в порядку ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України між Позивачем і Відповідачам 2, 3 ще до моменту залучення їх до участі у справу ухвалою суду від 26.11.2009р. (а.с.123 т.3) за клопотанням Позивача №2011 від 20.11.2009р. (а.с.а.с.43, 44 т.3).

Відсутність через припинення у встановленому законом порядку правовідносин поруки між Позивачем і Відповідачами 2, 3 відносно зобов'язань Відповідача 1 за договором фінансового лізингу №454 від 10.09.2007р. унеможливлює перебування Товариств з обмеженою відповідальністю «Проект-строй плюс» і «Ялта Град Строй» у статусі боржників Позивача, а отже - і існування у останнього права вимоги щодо виконання відсутнього солідарного зобов'язання, та порушення такого відсутнього зобов'язання означеними особами.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Відповідачів 2 і 3 в повному обсягу, оскільки за змістом ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена (в тому числі - і в судовому порядку) до дій (в даному випадку - щодо погашення заборгованості), вчинення яких для не є не є обов'язковим.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у зв'язку із поданням розглядуваному позову, розподіляються між ним та Відповідачем 1 пропорційно відношенню первісно заявленої до фактично задоволеної суми позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора Транс", м. Донецьк (ідентифікаційний код 33654902), Товариства з обмеженою відповідальністю „Ялта Град Строй", м. Донецьк (ідентифікаційний код 35559557) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Проект-строй плюс", м. Донецьк (ідентифікаційний код 35559544) про стягнення солідарно відповідачів основної заборгованості у розмірі 1878289,96грн., пені у розмірі 115400,30грн., 3% річних у розмірі 12342грн. та інфляційних витрат у сумі 47 752,13грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора Транс" (ідентифікаційний код 33654902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (ідентифікаційний код 32774741) заборгованості у розмірі 1852679,59 грн., пені у розмірі 114672,22грн., 3% річних у розмірі 12120,11грн. та інфляційних витрат у сумі 47 752,13грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора Транс", м. Донецьк (ідентифікаційний код 33654902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) витрати зі сплати державного мита у розмірі 18275,11грн. та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 84,57грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2013р.

Головуючий суддя Д.О. Попков

Суддя Е.В. Сгара

Суддя Т.М. Риженко