Постанова

від 16.05.2013 по справі 913/357/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2013 р. справа №913/357/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Вішнікіна Д.Г., представник за дов. від 12.12.12р. №1281 від відповідача:Шеменев О.Ю., представник за дов. від 14.06.12р. № 180/146 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 року у справі№913/357/13-г (суддя Єжова С.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» м.Луганськ до відповідача Державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» м. Лутугине Луганської області прозобов»язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012р. до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009. № 79/2 в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» м. Лутугине Луганської області про зобов»язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012р. до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 01.01.2009р. № 79/2 в редакції позивача (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2013р. у задоволені позову відмовлено. Судовий збір покладено на позивача (а.с.57-59).

В обґрунтування судового рішення покладена недоведеність позивачем позовних вимог стосовно додержання порядку зміни та розірвання господарський договорів, передбаченого ст. 188 ГК України та тим, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду договір припинив свою дію.

Позивач, ТОВ «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління» м.Луганськ звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013р. у даній справі, в якій просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.64-67).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив про наступне.

Враховуючи те, що договором передбачено, що сторони керуються умовами договору та діючим законодавством, позивач супровідним листом № 04/3059 від 16.11.2012р. передав відповідальній особі відповідача два екземпляра додаткової угоди до договору від 01.01.2009р. № 79/2, про що зроблена відмітка про отримання, там же передбачено термін дії договору по 31.12.2013р. включно (п.10.1 договору). Представник відповідача Гаврик О.В. визначена відповідальною особою, що передбачено п.1.1 паспорту водного господарства, який є невід»ємною частиною договору від 01.01.2009р. № 79/2, а відповідачем зворотнього не доведено.

Апелянт також не погоджується із висновком суду, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду договір припинив свою дію. Оскільки відсутні заяви обох сторін по відмову від договору, а відповідач наприкінці 2012р. надав на погодження ліміти необхідної кількості постачання води на наступний 2013р. із розподілом по місяцях, який було погоджено ТОВ «Луганськвода» в особі ВП «Південне управління ТОВ «Луганськвода», направляв листа від 20.12.2012р. № 610/758 з намірами про пролонгацію договору, приймав до оплати рахунки та здійснював оплату, тому, на думку апелянта, є підстави вважати, що дія договору пролонгована. Продовження строку дії договору підтверджується і діями ТОВ «Луганськвода», які полягають у виконанні своїх зобов»язань за договором, а саме постачання води та приймання стоків.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 25.04.2013р. № 610/810 (а.с.76-77).

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (ідентифікаційний код 35554719) є юридичною особою, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом із Статуту (а.с. 17- 23).

«Південне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", як відокремлений підрозділ підприємства позивача, не є юридичною особою (ідентифікаційний код 35937046), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ ( а.с.22).

Відповідач, Державне підприємство «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» є юридичною особою (ідентифікаційний код 00187369), що підтверджено Статутом до довідкою із ЄДРПОУ (а.с.31-36).

01.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвода" в особі Відокремленого підрозділу „Південне управління ТОВ „Луганськвода" (за договором - постачальник, далі - позивач) та Державним підприємством «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» (за договором - споживач, далі - відповідач) був укладений договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №79/2 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови даного договору (п.1.1 договору) (а.с. 8-11).

Відповідно до п.1.2 договору в ході виконання договірних зобов'язань, сторони керуються умовами даного договору, а також Законом України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р., Законом України „Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-ІV, „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (надалі Правила користування), „Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 (надалі Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі місцеві Правила приймання), „Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 (надалі Інструкція), та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

П»ятим розділом договору сторони визначили облік водопостачання та водовідведення.

При відсутності приладів обліку стічних вод при розподільній системі каналізації, у разі наявності у споживача функціонуючої зливної каналізації, споживач сплачує постачальнику за об'єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, який визначається у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території споживача, згідно п.4.10 Правил користування, СНіП 2.04.03-85 та даних Гідрометцентру. При загально сплавній системі каналізації «Споживач» додатково сплачує «Постачальнику за об»єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, у розмірі 100% від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території «Споживача» відповідно до п.4.10 Правил користування, Сніп 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди» та даних Гідрометцентру (п.5.9 договору).

Розділом 10 договору встановлено термін дії договору та порядок його зміни та розірвання.

Даний договір вступає в силу з 01.01.2009р. і діє до 31 грудня 2009 (п.10.1 договору).

Умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін, з обов»язковим укладанням додаткової письмової угоди, яка являється невід»ємною частиною даного договору, крім п.п.6.4 (п.10.2 договору).

Пунктом 10.3 договору встановлено, що даний договір не може бути розірваний у односторонньому порядку, а тільки за умови письмового попередження (з повідомленням) іншої сторони за місяць до припинення дії договору.

Пунктом 10.4 договору передбачається, що договір може бути пролонгований на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди або обмінними листами. У цих випадках «Споживач» зобов»язаний представити «Постачальнику» ліміт необхідної кількості постачання води (водовідведення) на наступний рік, із розподілом по місяцях Додаток 1(п.5).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою від 10.11.2009р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010р., Додаткової угодою від 01.12.2010р. - до 31.12.2011р., Додаткової угодою від 15.09.2011р. - до 31.12.2012р. (а.с.12-14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приведення у відповідність умов договору до діючого законодавства України, а також на ст. 188 Господарського кодексу України, спрямував на адресу відповідача із супровідним листом №04/3059 від 16.11.2012р. два екземпляра додаткової угоди від 01.11.2012р. до договору №79 від 01.01.2009р. для підписання, в якій пропонував внести зміни у п.п.2.1, 5.4, 5.9, 6.2,10.1,11.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений лист та додаток до нього було отримано особою за прізвищем Гаврик 16.11.2012р., про що свідчить підпис на супровідному листі.

Відповідальною особою відповідача є Гаврик Олена Вікторівна, яка була визначена такою відповідно до п.1.1 Паспорту водного господарства Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, що є Додатком № 1 до договору № 79 від 01.01.2009р., та не спростовано жодним доказом відповідача (а.с.45-46).

Оскільки відповідач в обумовлені законом строки не надав відповіді, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу листа від 20.12.2012р. № 610/758 про пролонгацію договору № 79 від 01.01.2009о. згідно п.10.4 на 2013р. на тих самих умовах (а.с.37)

12.02.2013р. за № 280-044 відповідач звернувся до позивача із листом про намір пролонгувати договір № 79 від 01.01.2009р. на тих самих умовах, який отримано позивачем, що підтверджено вх. № 123 від 13.02.2013р.

Наданий відповідачем об»єм водоспоживання і водовідведення погоджено позивачем на 2013р. (а.с.39).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо зобов»язання сторони прийняти додаткову угоду до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції позивача.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 №2918.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Порядок зміни та розірвання господарський договорів встановлений ст. 188 ГК України.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозиції про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України)

Як вже зазначалося. п. 10.4 договору № 79 від 01.01.2009р. на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що договір може бути пролонгований на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди або обмінними листами. В цих випадках «Споживач» зобов»язаний представити «Постачальнику» ліміт необхідної кількості постачання води (водовідведення) на наступний рік, із розподілом по місяцях Додаток 1 (п.5).

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до відповідача із листом щодо укладання додаткової угоди від 01.11.2012р. від 16.11.2012р. № 04/3059 просив також п.10.1 договору викласти у наступній редакції: «Термін дії договору з 01.01.2009р. по 31.12.2013р. включно».

Відповідач своїми листами від 20.12.2012. № 610/758 та від 12.02.2013р. № 280-044 заявив про намір пролонгувати договір на 2013р. (а.с.37-38).

Крім того, відповідач на виконання п.10.4 Договору надав позивачу ліміт необхідної кількості постачання води на наступний рік із розподілом по місяцях, який останнім погоджено, що підтверджено розрахунком кількості обсягів водоспоживання та водовідведення (по кожному об»єкту окремо) (а.с.39).

Продовження строку дії договору підтверджуються діями сторін щодо належного виконання прийнятих на себе зобов»язань, як з боку позивача як постачальника так і з боку споживача, який оплачував отримані послуги, що підтверджено виставленими рахунками за січень та лютий 2013р. та витягом з оборотної відомості (а.с.72-75, додаток до апеляційної скарги).

Враховуючи наведені норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає висновок суду щодо припинення 31.12.2012р. дії договору № 79 від 01.01.2009р. помилковим та передчасним.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України є два етапи: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суд оцінює наявність умов, визначених ч. 2 цієї статті.

Тобто підставою для відмови у позові про внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України може бути або не встановлення судом істотної зміни обставин, або за наявності істотної зміни обставин відсутні одночасно умови, визначені законодавчою нормою для внесення змін до договору.

З позовної заяви вбачається, що нормативною підставою обґрунтування позову є посилання позивача на норми ст. 188 ГК України

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд взагалі не послався на норми ст. 652 ЦК України, а обґрунтував прийняте рішення з посиланням на статтю 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, керуючись ст. 188 ГК України не врахував, що положення наведеної правової норми стосуються виключно порядку внесення змін до господарських договорів і не встановлюють підстави внесення змін до договору за рішенням суду у випадку недосягнення сторонами згоди.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

З огляду на вищевикладене і те, що позивачем не доведено одночасної наявності умов, за якими договір може бути змінений за рішенням суду, встановлених ст. 652 ЦК України, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду повинно бути залишено без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Південне управління» Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганській області від 14.03.2013р. у справі №913/357/13-г - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганській області від 14.03.2013р. у справі №913/357/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луг. обл.