Рішення

від 29.08.2013 по справі 913/357/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 серпня 2013 року Справа № 913/357/13-г

Провадження №8пд/913/1938/13(26пд/913/357/13-г)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"", м. Луганськ ,

до Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат", м. Лутугине Луганської області, -

про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2 в редакції позивача.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Лук'яновій Н.Ф.,

у засіданні брали участь:

від позивач: Вішнікіна Д.Г. - в.о. начальника юридичного відділу, - довіреність №1281 від 12.12.2012;

від відповідача: Орлянко Д.Ю. - юрисконсульт, - довіреність №610/170 від 05.02.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: 08.02.2013 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №12/86 від 15.01.2013), у якому заявив вимогу про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2 в редакції позивача.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від укладення цієї угоди.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області 08.02.2013 порушено провадження у справі №913/357/13-г, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.2 1 ГПК України) було доручено судді Єжовій С.С.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2013 по даній справі, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2013 процесуальні рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції, - при цьому суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції треба:

належним чином дослідити наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131 "Про затвердження змін до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190;

з'ясувати, чи відповідає запропонована позивачем редакція додаткової угоди від 01.11.2012 зміненим положенням вказаних Правил;

здійснити повний та об'єктивний розгляд даної справи;

прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону (а.с.112-118).

За результатами розподілу автоматизованою системною документообігу суду у відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України дана справа передана на розгляд судді Середі А.П.

Після отримання справи на новий розгляд судом встановлена наступна описка.

Так, в ухвалі господарського суду по цій справі від 08.02.2013 назва спору викладена у наступній редакції: про розгляд розбіжностей, які виникли при укладенні додаткової угоди від 01.11.2012 до договору на надання послуг з водопостачання та водовідведення №79/2 від 01.01.2009 (а.с.1).

У рішенні суду від 14.03.2013 по цій справі назва спору викладена у наступній редакції: зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2 в редакції позивача (а.с.57-60).

У аналогічній редакції назва спору викладена у постанові суду апеляційної (а.с.89-92) та касаційної інстанцій (а.с.112-118).

З урахуванням викладеного суд вважає, що правильною назвою спору є назва, вкладена у процесуальних рішеннях господарського суду та судів апеляційної і касаційної інстанцій.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 01.08.2013 до 15.08.2013 та з 15.08.2013 до 29.08.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 29.08.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем вимог; він стверджує, що у позивача відсутнє право на звернення до суду, оскільки додаткову угоду та супровідний до неї лист №04/3059 від 16.11.2012 відповідач не отримував; в той же час він стверджує, що відповідач листом №610/758 від 20.12.2012 за вих. №610/758 повідомив позивача про намір продовжити дію договору №79/2 від 01.01.2009; оскільки не отримав відповідь на вказаного листа, то повторно спрямував на адресу позивача листа від 12.02.2013 за вих.№280-044.

Як стверджує відповідач, він у встановленому законом порядку не отримав від позивача проект додаткової угоди, а факт її отримання працівником відповідача - Гаврик Оленою Вікторівною вважає таким, що не тягне за собою для нього будь-яких наслідків, оскільки вказана особа не була уповноважена ним на отримання цієї угоди (заперечення на позовну заяву від 29.07.2013 за вих. №610/851) (а.с.136-138).

Позивач відзивом на заперечення б/н від 14.032013 повідомив, що листом №04/3059 від 16.11.2012 він передав представнику відповідача, а саме відповідальній особі Гаврик О.В., додаткову угоду №79 від 01.11.2012, про що зроблена відмітка на супровідному листі; що позивач не може нарочним здати до канцелярії відповідача будь-яку документацію і отримати вхідний штамп із номером, оскільки останній є стратегічним об"єктом і озброєна охорона нікого не пропускає на територію комбінату.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.2009 між позивачем (постачальник) та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом, правонаступником якого є Державне підприємство "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" (а.с.31-36) (далі - ДП "ЛНВВК", - відповідач, споживач) у простій письмовій формі укладено договір №79/2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови останнього (п.1.1).

У пункті 1.2 договору сторони зазначили, що в ході виконання договірних зобов'язань вони керуються умовами даного договору, а також законами України від 10.01.2002 "Про питну воду та питне водопо стачання", від 24.06.2004 №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 року №37 (надалі - Правила приймання), місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації (надалі - місцеві Правила приймання), Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.02 року №37 (надалі - Інструкція) та іншими діючими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

Згідно п.2.1 якість питної води, яка постачається споживачу до точки підключення, відповідає нормам ДОСТу 2874-82 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю", з доповненнями Держспоживстандарту України та висновком Державної санітарно-гігієнічної експертизи.

У пункті 5.4 договору сторони вказали, що зняття поточних розрахункових показань приладів обліку здійснюється не рідше одного разу на місяць, з оформленням кількості наданої води та об'єму прийнятих стоків двостороннім актом або груп-рахунком. Споживач повинен сприяти представникам постачальника та забезпечити їх безпеку при виконанні цих робіт.

Згідно п.5.9 договору за відсутності приладів обліку стічних вод при розподільній системі каналізації, у разі наявності у споживача функціонуючої зливової каналізації, споживач сплачує постачальнику за об'єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, який визначається у розмірі 20% від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території споживача згідно п.15.9 Правил користування, СНіП 2.04.03-85 та даних Гідрометцентру.

При загально-сплавній системі каналізації споживач додатково сплачує постачальнику за об'єм стічних вод, який скинуто у каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, у розмірі 100% від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території споживача згідно п.15.9 Правил користування, СНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруд" та даних Гідрометцентру.

Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що споживач оплачує за надані послуги у наступному порядку: авансовим платежем у розмірі 60% від суми нарахувань за поточний місяць у строк до 15 числа поточного розрахункового місяця. Останній розрахунок споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний строк після їх отримання.

Як сказано у п.10.1 договору, він вступає в силу з 01.01.2009 року і діє до 31 грудня 2009 року.

Згідно п.10.2 умови договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін, з обов'язковим укладенням додаткової письмової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору, крім п.6.4.

Термін дії договору може бути пролонговано на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди або обмінними листами. У цих випадках споживач зобов'язаний представити постачальнику ліміт необхідної кількості постачання води (водовідведення) на наступний рік, із розподілом по місяцях (Додаток 1, п.5) (п.10.4 договору).

У пункті 11.1 договору вказано, що постачальник є платником податку на прибуток по ставці 25% згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (а.с.8-11).

Додатком №1 до договору є паспорт водного господарства споживача, затверджений відповідачем 01.01.2009 та узгоджений з позиачем (а.с.45-53).

У пункті 1.1 розділу 1 паспорту "Відомості про споживача послуг" вказано, що відповідальною особою за експлуатацію водного господарства споживача є Гаврик Олена Вікторівна (а.с.46).

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов, у т.ч. щодо якості продукції; порядку надання послуг з водопостачання, порядку надання послуг з водовідведення, обліку водопостачання та водовідведення, розміру та порядку оплати послуг, прав та обов'язків сторін, їх відповідальності та порядку розгляду спорів, терміну дії договору та порядку його зміни і розірвання та ін.

З наявних у справі доказів вбачається, що сторони уклали низку додаткових угод до основного договору, а саме:

10.11.2009, - якою продовжили термін дії договору до 31.12.2010 (а.с.12);

01.12.2010, - якою, зокрема, продовжили термін дії договору до 31.12.2011 (а.с.13);

15.09.2011, - якою термін дії договору продовжили до 31.12.2012 (а.с.14).

Спір між сторонами виник у зв'язку з наступним.

16.11.2012 (тобто за 1 місяць 13 днів до закінчення терміну дії договору №79/2 від 01.01.2009) за вих. №04/3059 позивач спрямував на адресу відповідача 2 примірники проекту додаткової угоди до договору, запропонувавши вкласти нижчепойменовані його пункти у наступній редакції:

1)пункт 2.1 викласти у наступній редакції:

"Якість питної води, яка постачається "Споживачу" до точки підключення, відповідає нормам ДСанПін 2.2.4-171.10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", з урахуванням нормативу, зазначеного в дужках, відповідно Наказу №505 МОЗ України від 15.08.20112 "Про затвердження змін до Державних санітарних норм і правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною";

2)пункт 5.4 договору викласти в наступній редакції:

"Зняття поточних розрахункових показань приладів обліку на об'єктах "Споживача" здійснюється представниками відповідних відокремлених підрозділів "Постачальника" не рідше одного разу на місяць, з оформленням кількості наданої води та об'єму прийнятих стоків двостороннім актом або груп-рахунком. Споживач повинен сприяти представникам постачальника та забезпечити їх безпеку при виконанні цих робіт.";

3)пункт 5.9 договору викласти в наступній редакції:

"При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації, "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально - мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загально-сплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10.-4.13 Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. №131). Дані для розрахунку надає "Споживач".";

4)другий абзац пункту 6.2 договору викласти в наступній редакції:

"Акти, груп-рахунки, податкові накладні а інші документи від імені "Постачальника" підписуються на рівні відокремленого підрозділу "Південне управління ТОВ "Луганськвода"" та скріплюється печаткою цього ж підрозділу. "Споживач" здійснює оплату за спожиті послуги на банківський рахунок, який "Постачальник" вказує у груп-рахунку за поточний місяць";

5)пункт 10.1 договору викласти у наступній редакції:

"Термін дії Договору з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р. включно";

6)пункт 11.1 договору викласти у наступній редакції:

""Постачальник" є платником податку на прибуток на загальних підставах згідно Податковому кодексу України".

У вищезгаданому супровідному листі до проекту додаткової угоди позивач запропонував розглянути її, підписати та 1 примірник повернути позивачу (а.с.15).

З наданих до справи документальних доказів видно, що згаданий проект угоди 16.11.2012 отримала Гаврик О.В., яка згідно п.1.1 розділу І Паспорту водного господарства відповідача, затвердженого 01.01.2009, була ним же призначена відповідальною особою (а.с.45-53) та станом на вказану дату обіймала посаду техніка-технолога з охорони навколишнього природного середовища відділу головного енергетика підприємства, що підтверджується витребуваними судом наказами про призначення Гаврик О.В. на посаду (№47-к від 05.05.1996) та про її звільнення (№148-к від 05.07.2013).

Незважаючи на це, відповідач заперечив факт отримання проекту додаткової угоди, а "тому дане питання не розглядалося" (заперечення на позовну заяву від 29.07.2013 за вих.№610/851) (а.с.136-138). У судовому засіданні він додатково пояснив, що думки про неотримання проекту додаткової угоди дотримується тому, що технік-технолог Гаврик О.В. не була уповноважена підприємством на її отримання.

На підтвердження своїх доводів він надав до справи Посадову інструкцію техніка-технолога відділу головного енергетика, затверджену 26.06.2012 генеральним директором ДП "ЛНВВК" (далі - Інструкція), з якою Гаврик О.В. ознайомлена під розписку.

Дослідивши зміст останньої, суд встановив, що згідно Інструкції (пункти 2.1-2.7 розділу 2 "Должностные обязанности") до посадових обов'язків техніка-технолога Гаврик О.В. входять питання організаційного забезпечення водоспоживання підприємства.

В Інструкції (розділ 5 "Ответственность") зазначено, що вона, зокрема, несе відповідальність за виконання правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання трудової та виробничої дисципліни, збереження документації в процесі виробництва.

Зазначені положення Інструкції кореспондуються з приписами статей 139-140 та 142 Кодексу Законів про працю України.

Так, згідно ст. 139 Кодексу працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В силу ст. 140 Кодексу трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

З цією метою, між іншим, на підприємстві затверджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, статути і положення про дисципліну, відповідно до яких трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. 142 Кодексу).

З огляду на викладене, з урахуванням фактичних обставин, приймаючи до уваги те, що технік-технолог Гаврик О.В. була призначена особою, відповідальною за водне господарство ДП "ЛНВВК", а вищезгадана Інструкція та Паспорт водного господарства не містять імперативного припису щодо того, що для виконання покладених на неї обов'язків їй попередньо треба було отримувати спеціальні повноваження (дозвіл), - суд вважає, що за таких обставин Гаврик О.В. мала право отримати 2 примірники проекту спірної додаткової угоди.

Це так ще й тому, що у даному випадку не йшлося про право техніка-технолога Гаврик О.В. на підписання отриманої від позивача додаткової угоди, - у зв'язку з чим відсутні підстави для оцінки її дій у розумінні статей 237-244 Цивільного кодексу України.

Як пояснив на вимогу суду представник відповідача, отримавши цю угоду, Гаврик О.В. повинна була передати її до канцелярії підприємства.

Доказів того, що вона не вчинила таких дій, припустилася порушення своїх трудових та посадових обов'язків, втратила примірники спірної додаткової угоди та т.і., за що відповідачем була притягнута до дисциплінарної (або іншої) відповідальності, - він до справи не надав.

При вирішенні цього спору суд також приймає до уваги наступне.

Згідно з приписами підпунктів 2.6.1 та 2.6.2 пункту 2.6 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 року №30 (далі - Правила №30), для експлуатації і оперативного технічного управління роботою системи водопостачання і каналізації необхідно забезпечити постійне зберігання в комплектному вигляді технічної, експлуатаційної і виконавчої документації, а також матеріалів інвентаризації та паспортизації. Оригінали документів повинні зберігатися в архіві виробника або підвідомчих підрозділів.

Підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 цих Правил до числа такої документації віднесено паспорт водного господарства споживача.

Згідно Додатку №1 сторони визнали його невід'ємною частиною договору.

Судом звернуто увагу на те, що останній не містить будь-яких посилань на заборону постачальнику вручити відповідальній особі споживача документи, які стосуються виконання договору або внесення змін до нього.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що 16.11.2012 не отримав від позивача проект вищезгаданої додаткової угоди, - з огляду на що є підстави для висновку, що відповідач 16.11.2012 його отримав.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач взагалі не мав права звертатися з цим позовом до господарського суду Луганської області.

Суд не погоджується з такою його думкою з огляду на наступне.

Відповідач не спростував твердження позивача про те, що 16.11.2012 він отримав проект додаткової угоди.

Отримавши її, відповідач повинен був діяти відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України, - про що сказано нижче у цьому рішенні.

Крім того, при вирішенні спору суд керується пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), відповідно до якого положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду з цим позовом.

Позов мотивовано посиланням на необхідність приведення договору у відповідність до чинного законодавства, у тому числі - Податкового кодексу України та\ наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.04.2012 за №557/20870, яким були затверджені зміни до вищезгаданих Правил №190, - відповідно до якого (наказу) пункт 4.10 останніх викладено у новій редакції, - а саме: середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), ОР, і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загально-сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулою

ОР = ОД + ОС + ОПМ, (1), -

де ОР - середньорічний об'єм поверхневих стічних вод, м 3 /рік;

ОД - середньорічний об'єм дощових вод, м 3 /рік;

ОС - середньорічний об'єм снігових вод, м 3 /рік;

ОПМ - середньорічний об'єм поливально-мийних вод, м 3 /рік.

Правила №190 також доповнено пунктами 4.11-4.13 наступного змісту:

4.11. Середньорічний об'єм дощових вод, ОД, визначають за формулою

ОД = 10hДкДFД, (2), -

де hД - кількість опадів за теплий період року, мм, визначається за метеорологічними даними;

кД - загальний коефіцієнт стоку дощових вод, що враховує кількість дощових вод (шар або об'єм), що надходить у мережі водовідведення за певний період часу (доба, місяць, сезон, рік), від усієї суми атмосферних опадів, що випали за цей період;

FД - загальна площа стоку дощових вод, га.

Загальний коефіцієнт стоку дощових вод для площ стоку з різним видом поверхні визначається на підставі даних, наведених у додатку 3 до цих Правил.

Для визначення середньорічного об'єму дощових вод, ОД, з території населеного пункту, що має різні види поверхонь, загальний коефіцієнт стоку, кД, для загальної площі стоку, FД, розраховується як середньозважена величина з окремих значень коефіцієнта стоку, наведеного у додатку 3, для площ стоку з різним видом поверхні.

4.12. Середньорічний об'єм снігових вод, ОС, визначають за формулою

ОС = 10hСкСFС, (3), -

де hС - кількість опадів за холодний період року (загальна річна кількість снігових вод або запас води в сніжному покриві на початок сніготанення), мм, визначається за метеорологічними даними;

кС - загальний коефіцієнт стоку снігових вод (з урахуванням прибирання снігу і втрат води за рахунок часткового поглинання водопроникними поверхнями в період відлиги дорівнює 0,6);

FС - загальна площа стоку снігових вод з території підприємства, установи, організації, га.

4.13. Середньорічний об'єм поливально-мийних вод, ОПМ, що надходить у вуличну мережу водовідведення, у разі відсутності засобу обліку на водопровідному трубопроводі, що подає воду на ці потреби, та у разі використання води для здійснення поливально-мийних робіт з додаткового джерела непитного водопостачання визначається за формулою

ОПМ = 10mpFПМкПМ, (4), -

де m - питома витрата води на миття покриттів (як правило, приймається 1,35 л/м 2 на одне миття), л/м 2 ;

p - середня кількість операцій поливання та миття на рік (складає близько 150), од.;

FПМ - площа твердих покриттів, на яких здійснюється миття, га;

кПМ - коефіцієнт стоку для поливально-мийних вод (приймається рівним 0,5).

У зв'язку з внесенням цих змін до пункту 4.10 Правил №190 та доповненням їх пунктами 4.11-4.13 позивач, маючи намір привести договір №79/2 від 01.01.2009 у відповідність до чинного законодавства, - 16.11.2012 склав, підписав та за вих. №04/3059 спрямував на адресу відповідача додаткову угоду про внесення змін до його пунктів 2.1, 5.4, 5.9, 6.2, 10.1 та 11.1 (а.с.15-16).

Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач заперечив факт отримання цієї угоди, а тому не підписав її та не повернув на адресу позивача.

Натомість він надав до справи документальні докази того, що вжив заходів до пролонгації дії договору №79/2 від 01.01.2009.

Так, 20.12.2012 за вих. №610/758 відповідач, пославшись на п.10.4 договору, спрямував на адресу позивача листа, яким довів до його відома про намір продовжити термін його дії на 2013 рік, на тих же умовах (а.с.37).

12.02.2013 за вих. №280-044 відповідач повторно спрямував на адресу позивача листа аналогічного змісту (а.с.38), додавши до нього розрахунковий баланс об'єму водоспоживання і водовідведення на 2013 рік (з помісячною розбивкою) (а.с.39).

Позивач в ході розгляду цього спору визнав факт отримання вищезазначених документів.

З пояснень сторін та наявних у справі доказів видно, що продовження строку дії договору також підтверджуються діями сторін щодо належного виконання прийнятих на себе зобов'язань як з боку позивача (постачальника) так і з боку відповідача (споживача), який оплачував отримані послуги, що підтверджено виставленими рахунками за січень та лютий 2013р. та витягом з оборотної відомості (а.с.76-77).

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначені дії сторін відповідають умовам пункту 10.4 договору 79/2 від 01.01.2009, - з огляду на що вони у такий спосіб продовжили термін його дії на 2013 рік.

З урахуванням викладеного та приписів пункту 1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині позовної вимоги про викладення пункту 10.1 договору у запропонованій позивачем редакції підлягає припиненню за відсутності предмету спору.

Не погоджуючись з вищеописаними діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Мотивуючи свої вимоги, він пояснив, що у зв'язку з прийняттям нової редакції пункту 4.10 Правил №190 та доповненням їх пунктами 4.11.-4.13, він відповідно до загальних засад цивільного законодавства України зобов'язаний вжити заходів, спрямованих на приведення згадуваного у цьому рішенні договору у відповідність з приписами чинного законодавства. Він вважає що в іншому випадку це призведе до порушення чинного законодавства, а також його охоронюваних законом прав, - оскільки позбавить ТОВ "Луганськвода" права та можливості визначити та отримати суму вартості послуг з водовідведення, про яке йдеться у п.5.9 договору, - адже пункт 4.10 Правил №190 у попередній редакції є нечинним з моменту набрання чинності цим же пунктом Правил у новій редакції.

Позивач вважає, що сторони за договором будуть позбавлені можливості належним чином виконувати таку його істотну умову, про яку йдеться у новій редакції запропонованого ним пункту 5.9 договору.

Він також наголосив на тому, що цей пункт договору №79/2 від 01.01.2009 року є однією з його істотних умов, оскільки сторони, укладаючи останній, визнали пункт 5.9 однією з таких умов та включили його до договору.

Мотивування необхідності внесення змін до інших пунктів договору (пункти 2.1; 5.4; 6.2 та 11.1) позивач не надав.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Зслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку. що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 Господарського кодексу України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частині 1 ст. 19 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - ЗУ №2918-ІІІ) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.15 названого Закону господарська діяльність у сфері питного водопостачання, між іншим, включає централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів.

В силу пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 24.06.04 року №1875-УІ "Про житлово-комунальні послуги" останні за своїм функціональним призначенням розподіляються на 4 категорії, - до 1-ї з яких віднесено комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів), - при цьому, як визначено у частині 1 ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах .

З цитованими статтями названих законів кореспондуються пункти 2.1 та 2.2 вищезгаданих Правил №190, згідно яким договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги"; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 20 Закону "Про питну воду та питне водопостачання" та ст. 26 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік істотних умов такого договору.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивач висунув вимогу про внесення змін до укладеного договору №79/2 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 ГК України.

Так, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозиції про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

З обставин справи відомо, що відповідач не дотримався зазначених приписів статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як уже зазначено вище у цьому рішенні, сторони у пункті 10.2 договору встановили, що умови договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін, з обов'язковим укладенням додаткової письмової угоди, яка є невід'ємною частиною цього договору, крім п.6.4.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Звертаючись з цим позовом до суду, позивач послався на істотну зміну обставин, яка, на його думку, полягає у зміні чинного законодавства.

Ззгідно статті 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1)в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2)зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3)виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4)із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Доказовою основою підстав для внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України є два чинники: наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; при встановленні зазначених обставин суд оцінює наявність умов, визначених частиною 2 цієї статті.

Тобто підставою для відмови у позові про внесення змін до договору у відповідності до положень ст. 652 ЦК України може бути або невстановлення судом істотної зміни обставин, або, за наявності істотної зміни обставин, відсутність одночасно умов, визначених законодавчою нормою для внесення змін до договору.

З позовної заяви вбачається, що нормативною підставою обґрунтування позову є посилання позивача на норми ст. 188 ГК України, а також на зміни чинного законодавства, у т.ч. на факт прийняття та введення в дію Податкового кодексу України, а також на наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.04.2012 за №557/20870, яким були затверджені зміни до вищезгаданих Правил №190, - та необхідність приведення договору у відповідність з ними.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач частково довів факт одночасної наявності умов, встановлених ст. 652 ЦК України, на підставі яких договір може бути змінений за рішенням суду.

Так, суд вважає доведеною одночасну наявність вищезазначених умов щодо внесення змін тільки до пункту 11.1 договору з огляду на таке.

Законом України від 02.10.2010 №2755-УІ прийнято Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який набрав чинності з 01.01.2011.

Підпунктом 2) пункту 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" цього Кодексу з 01.04.2011 визнано таким, що втратив чинність Закон України від 28.12.1994 №334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин сторони мають право привести договір №79/2 від 01.01.2009 у відповідність до чинного законодавства, у т.ч. шляхом укладення додаткової угоди, оскільки пункт 11.1 договору станом на 16.11.2012 та на час розгляду цього спору по суті містить посилання на вищеназваний Закон, який з 01.04.2011 є скасованим.

Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується решти вимог, а саме: про внесення змін до пунктів 2.1, 5.4, 5.9 та 6.2, - то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведена одночасна наявність вищеперелічених умов, встановлених ст. 652 ЦК України, на підставі яких договір може бути змінений за рішенням суду, - при цьому суд, зокрема, наголошує на наступному.

Дійсно, вищезгаданим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 №131 внесено зміни до п.4.10 Правил №190 та доповнено їх пунктами 4.11-4.13, - але запропонований позивачем у спірному пункті 5.9 договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно п. 4.10. - 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами із договору від 01.01.2009 №79/2 за таких підстав.

Пункти 4.10. - 4.13. Правил користування №190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Розділ IV вказаних Правил регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Як сказано у абз. 1 п.4.1 Правил №190, для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови.

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абз. 7 п. 4.1. Правил користування).

Тобто з розділу IV вказаних Правил витікає, що пункти 4.10. - 4.13. визначають алгоритм визначення об'єму поверхневих стічних вод для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Разом з тим розділом V зазначених Правил, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення", регулюються питання, пов'язані з обліком, у т.ч. - прийнятих стоків.

Згідно п. 5.1 Правил користування облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

У разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору (п. 5.9. Правил користування).

Відповідно до п. 5.29 Правил користування у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1)за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2)за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3)за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4)на підставі витрат води на технологічні потреби;

5)на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Таким чином, запропонований позивачем у спірному пункті 5.9 договору порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10. - 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у даному випадку, так як пункти 4.10 - 4.13 Правил користування застосовуються за інших умов, а саме: у разі приєднання споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

З наявних у справі доказів відомо, що відповідач уже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, а тому положення розділу IV Правил №190 у даному випадку не можуть бути застосовувані до нього.

Суд також зазначає, що на його вимогу сторони здійснили обстеження частини водного господарства відповідача (гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Лутугине, вул. Крупської, 21, та дитячого садка "Матрешка", що знаходиться по вул. Леніна, 114), за результатами якого 23.08.2013 склали відповідні акти, у яких не зазначили, чи можливе попадання вищезгаданих вод до мереж позивача.

Сторони без пояснення причин не здійснили обстеження інших об'єктів водного господарства відповідача, які розташовані у м. Лутугине, а саме: дитсадок "Чайка" та його прачечну; стадіон "Металург" та власне ДП "ЛНВВК" (а.с.47).

Отже, позов в частині вимог про врегулювання розбіжностей, які вникли при укладанні додаткової угоди від 01.11.2012 до договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №79/2 від 01.01.2009, шляхом прийняття пунктів 2.1, 5.4, 5.9 та 6.2 у редакції, запропонованій позивачем, - задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, - тільки щодо запропонованої позивачем редакції пункту 11.1 вищезгаданого договору.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд частково - пропорційно частці задоволених позовних вимог - покладає на відповідача сплату судового збору, а саме: 191,17 грн. (1147,00 грн. : 6); сплата решти судового збору у сумі (1147,00 грн. - 191,17 грн.) покладається на позивача.

З аналогічних підстав суд покладає на відповідача сплату судового збору за подання позивачем: апеляційної - 95,58 грн. (573,50 грн. :6) (а.с.71) та касаційної - 133,82 грн. (802,90 грн. : 6) (а.с.104) скарг; сплата решти судового збору у сумі 1147,00 грн. (573,50 грн. - 95,58 грн.) + (802,90 грн. - 133,82 грн.) покладається на позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 420,57 грн. (191,17 грн. + 95,58 грн. + 133,82 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203,626,629,638,652 Цивільного кодексу України; ст.ст.20,179,181,188 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,32-34,36,43,44,49, п.1 1 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" - про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2 в редакції позивача - задовольнити частково.

2.Розбіжності, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" та Державним підприємством "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" при укладенні додаткової угоди від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2, - врегулювати частково - шляхом визнання пункту 11.1 договору викладеним у редакції позивача, а саме:

"11.1."Постачальник" є платником податку на прибуток на загальних підставах згідно Податковому кодексу України".

3.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" - про врегулювання розбіжностей, які вникли при укладенні додаткової угоди від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2, - шляхом визнання пунктів 2.1, 5.4, 5.9 та 6.2 договору викладеними у редакції позивача, - відмовити.

4.Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" до Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" - про врегулювання розбіжностей, які вникли при укладенні додаткової угоди від 01.01.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 №79/2, - в частині визнання пункту 10.1 договору викладеним у редакції позивача, - припинити за відсутності предмету спору.

5.Стягнути з Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат", ідентифікаційний код 00187369, яке знаходиться за адресою: місто Лутугине, вул.Заводська, 2 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (ідентифікаційний код 35554719, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166) в особі Відокремленого підрозділу "Південне управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35937046, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 96-а, - витрати по сплаті судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 57 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.08.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 02 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа