Постанова

від 26.04.2013 по справі 808/2735/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року 10 год. 35 хв.Справа № 808/2735/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Михайлюченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до: Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними наказу, дій та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_3.) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС) про визнання протиправним наказу начальника ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 25.01.2013 №114 про проведення невиїзної документальної перевірки позивача, визнання протиправними дії щодо проведення такої перевірки та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000071720 від 25.02.2013, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 086 грн. за основним платежем та у сумі 1271 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у податкового органу були відсутні підстави для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, оскільки на відповідні запити податкового органу стосовно взаємовідносин з контрагентами позивачем надавались змістовні відповіді та інформація до податкового органу, у зв'язку з чим вважає наказ на проведення перевірки та дії щодо проведення такої перевірки протиправними, а також вважає необґрунтованими висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства України, у зв'язку з чим також просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.02.2013 №0000071720, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 5 086 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 271 грн. 50 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та дала пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити та пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнятим обґрунтовано, у зв'язку із встановленням податковим органом за наслідками проведеної перевірки факту завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 28.01.2013 по 01.02.2013 на підставі наказу начальника ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС №114 від 25.01.2013 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 та ТОВ «Торговий дім «ОГК» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт перевірки від 08.02.2013 №106/172/НОМЕР_1 (а.с. 18-46).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення: пунктів 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» в період, що перевірявся, на загальну суму 1 798 грн., в т.ч. лютий 2012 року - 1 798 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «ОГК» в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 288 грн., в т.ч. березень 2012 року - 3 288 грн. (а.с. 45).

Зазначені висновки про заниження податку на додану вартість обґрунтовані відсутністю товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару, та посиланням на Акти перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК», у зв'язку з чим не підтверджено взаємовідносин з ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК», що свідчить про те, що правочини між ФОП ОСОБА_3 - покупцем та ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК» - постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, поставки товару не здійснювались, поставлені товари надані за завідомо фіктивними документами, у зв'язку з чим суми ПДВ не повинні відноситися до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

За результатами перевірки ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.02.2013, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 357 грн. 50 коп., у тому числі 5 086 грн. за основним платежем та 1 271 грн. коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 15).

Висновки акту перевірки про допущенні порушення податкового законодавства, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалам перевірки, протягом перевіряємого періоду фізична особа-підприємець ОСОБА_3 мав взаємовідносини з ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» щодо придбання автомобільних шин у кількості 5 шт. та з ТОВ «Торговий дім «ОГК» щодо придбання заднього моста першої комплектності у кількості 1 шт.

До перевірки на підтвердження своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам з ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК» позивачем були надані податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, податкові накладні, рахунки фактури, квитанції до прибуткових касових ордерів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Згідно з поясненнями позивача угоди між ним та ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК» були укладені в усній формі.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» за лютий 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 1 798 грн., до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Торговий дім «ОГК» за березень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 3 288 грн. (а.с. 30, 43 або арк. 12, 25 Акту перевірки).

Як встановлено актом перевірки, основним видом діяльності позивача є - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля та діяльність вантажного автомобільного транспорту (а.с. 21 або арк. 3 Акту перевірки).

Поставка та передача товару здійснювалась згідно за видатковими накладними та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 46,48, 50,52).

Отриманий товар оприбуткований фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та використаний останнім у власній господарській діяльності для ремонту транспортних засобів, які перебували в оренді позивача відповідно до укладених ним договорів найму (оренди) транспортних засобів від 24.03.2009 (а.с. 82-89) з метою здійснення останнім господарської діяльності з надання послуг перевезення, що підтверджується наданими в судовому засіданні представником позивача актом списання заднього моста першої комплектності, а також карткою обліку роботи автомобільних шин і актами монтажу автомобільних шин, які долучені до матеріалів справи (а.с. 78-81).

Передача та поставка товару підтверджується вищевказаним переліком первинних документів, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів, які містяться в матеріалах справи (а.с. 49, 53).

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не надано до перевірки документи, що засвідчують факт реального вчинення позивачем господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК» та факт поставки товару (автомобільних шин у кількості 5 шт. та заднього моста першої комплектності у кількості 1 шт.) та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем як до перевірки та і при судовому розгляді справи надані докази, які в своїй сукупності підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування податкового кредиту за такими операціями.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на час здійснення господарських операції ТОВ «Клінікал Траілс Кастом Клеаранс» і ТОВ «Торговий дім «ОГК» були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується відповідними актами перевірок (а.с. 117-135).

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження нікчемності правочинів.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються видатковими та податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів, які підтверджують обставини поставки та отримання позивачем товару, а подальше його використання у власній господарській діяльності підтверджується актом списання заднього моста першої комплектності та карткою обліку роботи автомобільних шин і актами монтажу автомобільних шин, копії яких долучені до матеріалів справи

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, як платника податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 25.02.2013 № 0000071720 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними наказу ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС про проведення документальної невиїзної перевірки від 25.01.2012 №114 та дій щодо проведення такої перевірки, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право органу державної податкової служби проводити перевірки платників податків передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для її проведення, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно з п.79.2. ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже є правовим актом індивідуальної дії у розумінні пункту першого частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який є актом одноразового застосування та після його реалізації втрачає свою дію.

Але враховуючи, що оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії, який на час судового розгляду справи виконаний та втратив свою дії, суд приходить до висновку, що останній не може бути визнаний протиправним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частини не підлягають задоволенню.

Також суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, оскільки такі дії пов'язані з реалізацією покладених на органи державної податкової служби обов'язків, у зв'язку з чим оскарженню підлягає рішення, яке прийнято за наслідками проведеної перевірки, у разі, якщо платник податків вважає його протиправним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.02.2013 № 0000071720.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша