Постанова

від 16.05.2013 по справі 914/49/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. Справа № 914/49/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А. Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" від 22.03.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 04.03.2013р. у справі № 914/49/13

за позовом державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс", с.Хильчиці, Золочівський район, Львівської області

про стягнення 13 022,81грн.

за участю представників сторін:

від позивача Батьков В.В.

від відповідача Луньо Б.М.

Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз?яснено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013р. у справі №914/49/13 (суддя Коссак С.М.) задоволено позов Державної екологічної інспекції у Львівській області, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Д-Мікс" в дохід державного бюджету України та місцевого бюджету Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області 13022,81грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій; судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем вимог ст. ст. 44, 46, 49 Водного кодексу України, оскільки протягом періоду з 10.01.2012р. по 06.07.2012р. відповідач здійснив самовільний забір підземних прісних вод із артезіанської свердловини для виробничих потреб (об'ємом 299,1м.куб) без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 13 022,81грн., які відповідно до ст.1166 ЦК України та ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" слід відшкодувати.

Дане рішення оскаржується відповідачем, оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник посилається на те, що факт вчинення відповідачем правопорушення - самовільного водокористування та користування надрами без відповідних на те дозволів не доведено, оскільки забір підземних вод ТзОВ «Д-Мікс» проводився із власної свердловини №1-РЕ, яка знаходиться на відстані 160м від виробничої площадки, на підставі дозволу на спеціальне водокористування №Укр-2162-11/Льв, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області 14.11.2011р. з терміном дії до 24.10.2015р., умовами якого встановлений загальний ліміт забору води 4,052тис.куб.м/рік або 12,0кубм./добу. Із загального ліміту водокористування встановлено на господарсько-побутові потреби 0,693тис.кубм./рік або 2.15куб.м./добу, на виробничі потреби 3,359тис.кубм/рік або 9,87куб.м./добу. Перевіркою встановлено, що відповідач за період з 10.01.2012р. по 06.07.2012р. здійснив забір підземних вод для виробничих потреб в об'ємі 299,1куб.м або 2,37куб.м./добу, що не перевищує встановлених дозволом лімітів забору води, а також не перевищує видобуток води більше 300куб.м. на добу, відтак, на думку скаржника, товариство не може нести майнову відповідальність за самовільне користування надрами, оскільки ним здійснювалось використання підземних прісних вод для власних господарських потреб на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з врахуванням приписів ч.3 ст.19, ч.1 ст.23 Кодексу України про надра звільняє відповідача від одержання іншого спеціального дозволу, в тому числі на користування ділянкою надр.

Окрім того, відповідач зазначає, що суд розглянув справу за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки згідно повідомлення про вручення, ухвала від 25.02.2013р., якою відкладено розгляд справи на 04.03.2013р. отримана відповідачем 07.03.2013р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - інспекція) проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Д-Мікс», за результатами якої складено акт №978/06/997 від 26.06.2-10.07.2012р. (а.с.7-8), яким встановлено, що ТзОВ «Д-Мікс» здійснювало забір прісних підземних вод зі свердловини для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст.16,19,21 Кодексу України про надра.

Даний акт підписаний директором відповідача без зауважень.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, розрахований згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008р. за № 389 (далі - Методика №389). Сума збитків за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. визначена в розмірі 13022,81грн. (а.с.9).

Об?єм добутих підземних прісних вод для виробничих потреб за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р., на підставі якого здійснювався обрахунок збитків, визначено довідкою відповідача №13/06/12-01 від 13.07.2012р. в розмірі 299,1куб.м. (а.с.11).

Направлена 02.08.2012р. на адресу відповідача претензія №614 від 01.08.2012р. з вимогою в добровільному порядку відшкодувати збитки в розмірі 13022,81грн. (а.с.10,12,22), залишена товариством без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення даної суми збитків в судовому порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення господарського суду Львівської області - скасувати, з огляду на наступне:

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води -це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

За приписами п. 6 ч. 3 ст. 110 та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок такого порушення, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України, несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідальність осіб, винних у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, передбачена також і у ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Актом №978/06/997 від 26.06.2-10.07.2012р. Державної екологічної інспекції у Львівській області, який підписаний директором ТзОВ відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, зафіксовано, що ТзОВ «Д-Мікс» здійснює забір підземних вод з артезіанської свердловини глибиною 120 м для виробничих потреб з початку вводу в експлуатацію підприємства, з 10.01.2012р. по 06.07.2012р. використано 299,1м.куб. вод (згідно довідки відповідача), без спеціального дозволу користування надрами, що є порушенням ст.ст.16,19,21 Кодексу України про надра.

Одночасно, на підставі вищевказаного акта перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2012р. №001901 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1055-06 від 19.07.2012 року, якою директора ТзОВ «Д-Мікс» визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 16,19,21 Кодексу України про надра, ст.44 Водного кодексу України, ст.ст.17,33 Закону України «Про відходи», ст.ст.7,8,9,10,11,33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу, який сплачений ТзОВ «Д-Мікс» платіжним дорученням №562 від 30.07.2012р. (а.с.40-41, 44).

Звертаючись з позовом у даній справі, Державна екологічна інспекція зазначила, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України та ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра здійснив самовільний забір підземних прісних вод з артезіанської свердловини без дозволів на спеціальне водокористування та на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 13022,81грн.

З'ясуванням документальних доказів у справі судом апеляційної інстанції встановлено відсутність факту порушення законодавства, за яке передбачена така відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є землекористувачем земельної ділянки площею 0,0464га, на якій розташована свердловина підземних вод №1-РЕ (водонапірна вежа), на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2011р., укладеним з Золочівською районною державною адміністрацією. Відповідач здійснює водокористування з власної свердловини №1ре, глибиною 120м, на підставі дозволів на спеціальне водокористування УКР №2162-11/Льв від 14.11.2011р. з терміном дії до 14.11.2012р. та УКР №2162-12/Льв від 24.10.2012р. з терміном дії до 24.10.2015р.

Як вбачається з дозволу на спеціальне водокористування УКР №2162-11/Льв від 14.11.2011р., який діяв на момент проведення перевірки позивачем, відповідачу встановлено ліміт використання води на виробничі потреби в розмірі 3,359тис.куб.м./рік або 9,87куб.м./добу.

Згідно довідки відповідача №13/06/12-01 від 13.07.2012р., об?єм добутих підземних прісних вод для виробничих потреб за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. становить 299,1куб.м. (а.с.11).

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 зазначеного Кодексу передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Разом з тим, статтею 23 Кодексу України про надра, в редакції чинній на момент проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, стаття 23 Кодексу України про надра не конкретизує без яких саме спеціальних дозволів землевласники і землекористувачі мають право видобувати підземні води, а відтак, таке право не обумовлюється наявністю будь-яких дозволів. Разом з цим, зазначеною статтею чітко передбачено, що без дозволу можуть видобуватись і підземні води, які згідно постанови КМУ № 827 від 12.12.1994р. "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, правове регулювання використання яких міститься і в Кодексі України "Про надра".

При цьому, реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, при наявність права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до договору оренди є користувачем земельної ділянки, розміром 0,0464га, на якій розташована свердловина підземних вод №1-РЕ (водонапірна вежа), яка належить відповідачу.

Крім того, згідно наданої відповідачем довідки про використання води встановлено, що об?єм добутих відповідачем підземних прісних вод для виробничих потреб за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. становить 299,1куб.м., тобто, відповідач не перевищив максимально допустимий об'єм видобутої води, встановлений ст. 23 Кодексу України про надра.

Разом з цим, судами з'ясовано, що в звітах про використання води відповідач зазначав про використання води на господарсько-побутові та виробничі потреби. Однак, фактично зазначена в графі "виробничі потреби" кількість води була використана відповідачем на роботу котельні та інші побутові потреби, про що свідчить і специфіка технології виробництва продукції (кормів для годівлі сільськогосподарської продукції), яку виробляє відповідач.

Видобування підземних вод позивачем здійснюється на власні виробничі потреби, що не суперечить та не є ширшим від поняття „господарських потреб", які реалізуються відповідачем у процесі його господарської діяльності, у тому числі у сфері виробництва. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що посилаючись на неврахування місцевим господарським судом відмінності у поняттях господарсько-побутові потреби та виробничі потреби із посиланням на термінологію міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80. Классификация подземных вод по целям использования" скаржником не враховано факту відсутності у вказаному документі терміну "господарсько-побутові потреби".

Таким чином, встановивши факт дотримання відповідачем всіх умов, передбачених ст. 23 Кодексу України про надра, судова колегія дійшла висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на недоведеність факту здійснення відповідачем правопорушення шляхом самовільного водокористування та користування надрами без відповідного на те дозволу, оскільки відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР №2162-11/Льв від 14.11.2011р., який діяв на момент проведення перевірки позивачем, відповідачу встановлено ліміт використання води на виробничі потреби в розмірі 3,359тис.куб.м./рік або 9,87куб.м./добу.

Крім того, колегія суддів зазначає про недоведеність розміру збитків, заявлених до стягнення, з огляду на те, що підставою розрахунку розміру збитків позивачем зазначено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «Д-Мікс» від 10.07.2012р. №775/06/997 , однак, такий акт в матеріалах справи відсутній.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід скасувати.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 р. у справі №914/49/13 скасувати.

В позові державної екологічної інспекції у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" про стягнення 13 022,81грн. збитків - відмовити.

Стягнути з державної екологічної інспекції у Львівській області (вул.Стрийська, 98, м.Львів, 79026; ідентифікаційний код 38057086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" (вул.Заводська, 14, с.Хильчиці, Золочівський район, Львівська область; ідентифікаційний код 36918050) 860,26грн. судових витрат.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.05.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.