Постанова

від 22.07.2013 по справі 914/49/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 914/49/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників: позивачане з'явились відповідачаЛуньо Б.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Львівській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 у справі№ 914/49/13 господарського суду Львівської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Львівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" збитків в розмірі 13022,81грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року (суддя Коссак С.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" на користь державного бюджету України та місцевого бюджету Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області 13022,81грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій; стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 1720грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з Державної екологічної інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" 860,26грн. судових витрат.

Не погоджуючись з постановою, Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.23 Кодексу України про надра.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №978/06/997 від 26.06.-10.07.2012, складеним Державною екологічною інспекцією у Львівській області, встановлено, що ТОВ "Д-Мікс" здійснювало забір прісних підземних вод зі свердловини для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Згідно розрахунку розміру збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів (підземні води) при відсутності спеціального дозволу на користування надрами сума збитків за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. визначена в розмірі 13022,81грн.

На підставі даного акту перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2012р. №001901 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1055-06 від 19.07.2012 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач в порушення вимог ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України про надра здійснив самовільний забір підземних прісних вод з свердловини без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 13022,81грн.

Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно з ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, в редакції, чинній на момент проведення перевірки, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно довідки відповідача №13/06/12-01 від 13.07.2012р., об?єм добутих підземних прісних вод для виробничих потреб за період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. становить 299,1куб.м.

Частинами 1 та 2 ст.48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Згідно з ч.ч.2, 5 ст.49 цього Кодексу дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач є землекористувачем земельної ділянки площею 0,0464га, на якій розташована свердловина підземних вод №1-РЕ (водонапірна вежа), на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2011р., укладеного з Золочівською районною державною адміністрацією. Відповідач здійснює водокористування з власної свердловини №1ре, глибиною 120м, на підставі дозволів на спеціальне водокористування УКР №2162-11/Льв від 14.11.2011р. з терміном дії до 14.11.2012р. та УКР №2162-12/Льв від 24.10.2012р. з терміном дії до 24.10.2015р.

Відповідачем у спірному періоді не перевищені межі водокористування, встановлені Кодексом України про надра.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній в охоплений перевіркою період), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як встановлено судами, актом перевірки №978/06/997 від 26.06.-10.07.2012 зафіксовано той факт, що в період з 10.01.2012р. по 13.07.2012р. відповідач здійснював використання прісних підземних вод не самовільно, а на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 14.11.2011р., виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. Згідно даного дозволу встановлено ліміт використання води на виробничі потреби в розмірі 3,359тис.куб.м./рік або 9,87куб.м./добу.

Апеляційним судом встановлено та заявником не спростовано використання відповідачем у вказаний період водних ресурсів для власних господарських потреб в обсязі, що не перевищував 300 кубічних метрів води за добу, як того вимагає закон для того, щоб мало місце правомірне видобування (користування) водою без спеціальних дозволів та гірничого відводу.

Наведеним спростовується помилкове твердження позивача про те, що відповідач, здійснюючи видобування підземних вод для виробничих потреб зобов'язаний був отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Таким чином, відповідач не може нести майнову відповідальність за самовільне користування надрами, оскільки в дійсності він здійснював використання підземних вод для власних господарських потреб на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з врахуванням приписів ч.3 ст.19 та ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції від 14.01.2011р.) звільняє водокористувача від обов'язку одержання іншого спеціального дозволу (на користування ділянкою надр).

Наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на недоведеність обставин використання відповідачем прісних підземних вод для власних господарських потреб, однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 у справі № 914/49/13 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда