Рішення

від 25.04.2013 по справі 904/2327/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.13р. Справа № 904/2327/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "Ліфт-1", м Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь", м.Дніпропетровськ

про стягнення 178 474,04 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Голосна Д.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Казанцев С.В., представник за довіреністю № б/н від 04.01.13 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" (далі-відповідач), про стягнення 178 474,04 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 167 074,77 грн. - заборгованість по оплаті за виконані роботи, 7 493,04 грн. - пеня, 278,23 грн. - інфляційні витрати, 3 628,05 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за підрядним договором № 72 на технічне обслуговування ліфтів від 30.12.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду від 26.03.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 18.04.13р.

18.04.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.13р.

25.04.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.13р.

14.05.13р. в судове засідання повноважний представник позивача не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило. Але до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи за позовом позивача до відповідача про визнання розірваним Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р.

Оскільки повноважний представник позивача про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 25.04.13р., то суд вважає, що повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився без поважних причин, що є підставою для розгляду справи без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р.

Повноважний представник відповідача також просить суд відмовити позивачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки обставини викладені у клопотання не доведені позивачем жодним чином.

Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши заперечення повноважного представника відповідача, господарський суд вважає, що клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не додано жодного доказу в підтвердження викладених в заяві обставин, а саме не додано: копії позовної заяви про визнання розірваним Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р.; доказів подання позовної заяви про визнання розірваним Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. до господарського суду Дніпропетровської області; доказів прийняття судом зазначеної позовної заяви до розгляду; доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів.

В судовому засіданні 14.05.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.11р. між позивачем та відповідачем укладено підрядний договір № 72 на технічне обслуговування ліфтів (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах відповідача в межах затвердженого тарифу та чинного законодавства України відповідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

В п. 2.1. Договору зазначено про те, що щомісячна оплата робіт згідно з Договором визначена узгодженням сторін на день його укладання з урахуванням ПДВ і складає 28699,84 грн. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку 1, який теж є невід'ємною частиною Договору.

Як зазначено в п. 2.2. Договору, сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у таких випадках:

- 2.2.1. Запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування ліфтів, необхідності урахування інфляційних факторів, внесення змін в обсяг і склад робіт. Сторони узгоджують нову договірну ціну шляхом підписання додаткової угоди та відомості об'єктів та обсягів робіт.

- 2.3. Додаткові роботи, не передбачені Договором, можуть виконуватися за узгодженням сторін на підставі додаткового узгодження або за наряд-замовленням відповідача.

Згідно п. 4.1. Договору, у кінці поточного місяця позивач дає відповідачу акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості.

Відповідач підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає примірник Акту позивачу (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що на підставі підписаних актів відповідач самостійно оплачує виконанні роботи не пізніше десятого числа наступного місяця з обов'язковим вказуванням в платіжному дорученні періоду, за який виконується оплата.

У разі порушення терміну сплати за виконані роботи, передбачені п. 4.3 цього Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 5.3. Договору).

Як зазначено в п. 5.4. Договору, сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов'язань.

Стягнення штрафних санкцій здійснюється у претензійно-позовному порядку (п. 5.5. Договору).

В п. 6.1. Договору зазначено про те, що Договір діє з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Як зазначає позивач, ним було виконано умови Договору в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних послуг (робіт) по технічному обслуговуванню ліфтів, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.23-58). За період з 01 січня по 31 грудня 2012 року позивачем було виконано роботи по технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах відповідача на загальну суму 298 348,88 грн., що підтверджується вказаними вище актами приймання виконаних послуг (робіт), тобто, виконавши належним чином свої зобов'язання за Договором.

Разом з цим, як зазначає позивач, оплата за виконані роботи була проведена відповідачем лише частково, а саме у розмірі 131 274,11 грн., що підтверджується платіжними документами, які знаходяться в матеріалів справи (а.с.59-114).

Позивачем неодноразово з метою досудового врегулювання спору направлялись на адресу відповідача листи з проханням сплатити заборгованість за виконані роботи, а саме лист-претензія від 01.11.2012 року (а.с.115); від 10.12.2012 року за вих. № 40/12/12 (а.с.116); 26.02.2013 року за вих. № 46/02/13 (а.с.117) та від 28.02.2013 року за вих. № 47/02/13 (а.с.118) з одночасним направленням акту звірки взаєморозрахунків (а.с.119-120).

Позивач звертає увагу суду на те, що листом від 04.03.2013 року за вих. № 7 (а.с.121) відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем станом на 01 березня 2013 року на загальну суму 261 002,46 грн. (загальна сума заборгованості відповідача за декількома договорами, укладеними між позивачем та відповідачем) з одночасним посиланням на договір про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2012 року.

Як зазначає позивач, дійсно 01.10.2012 року між сторонами був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні суми заборгованості, яка станом на 01.10.2012 року за усіма договірними відносинами між сторонами складала 253 750,08 грн.(а.с.123-124). Істотною умовою даного договору було те, що окрім своєчасного внесення платежів за сумою боргу відповідач був зобов'язаний сплатити поточні платежі за жовтень-грудень 2012 року за Договором № 72 від 30.12.2011 року (п. 2 Договору про реструктуризацію). Однак, відповідач порушив взяте на себе зобов'язання щодо оплати поточних платежів за жовтень-грудень 2012 року, тому позивач на підставі п.1. Договору про реструктуризацію заборгованості листом від 26.02.2013 року за вих. № 45/02/13 (а.с.125) повідомив про одностороннє розірвання Договору та просив погасити існуючу заборгованість.

В свою чергу, відповідач листом від 04.03.2013 року за вих. № 7 (а.с.153) визнав заборгованості перед позивачем на суму 261 002,46 грн., в яку також входить і оспорювана сума заборгованості за підрядним Договором на технічне обслуговування ліфтів № 72 від 30.12.2011 року в розмірі 167 074,77 грн.

Станом на день звернення до суду, як зазначає позивач, розмір боргу за виконані роботи по технічному обслуговуванню ліфтів складає 167 074,77 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 5.3. Договору була нарахована для сплати відповідачу пеня у розмірі 7 493,04 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані для сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 278,23 грн. та 3 % річних у розмірі 3 628,05 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 167 074,77 грн., пеню у розмірі 7 493,04 грн., інфляційні витрати у розмірі 278,23 грн. та 3 % річних у розмірі 3 628,05 грн., всього 178 474,09 грн.

Відповідач в свою чергу вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, за яким відповідач сплатив поточні платежі за жовтень-грудень 2012 року, що передбачено умовами зазначеного Договору, у повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та платіжними дорученнями (а.с. 159-200). Крім того, відповідач вважає, що укладений між сторонами Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року на сьогоднішній день є дійсним та таким, що не втратив свою чинність. До того ж відповідач продовжує виконувати свої обов'язки за Договором щодо сплати позивачу передбачених Договором грошових коштів. Позивач в свою чергу, приймаючи такі платежі фактично підтверджує існування, дійсність та чинність Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що розірвав Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року в односторонньому порядку, починаючи з 27.02.2013 року. Але, при розрахунку ціни позову безпідставно не зараховує до сплачених відповідачем сум за виконані роботи у 2012 році, платежі по Договору, які склали 8 500 грн. та з призначення яких вбачається, що вони сплачувалися саме за роботи, виконані у 2012 році. Як вважає відповідач, такими діями позивач або в черговий раз підтверджує чинність Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року або вирішив своїми діями збагатитися за рахунок відповідача, шляхом отримання подвійної плати за один й той самий період виконання робіт - добровільно отримавши платежі від відповідача та примусово стягнувши з відповідача ці ж суми через суд.

Як зазначає відповідач, оскільки він продовжує виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року та договором підряду на технічне обслуговування ліфтів, існуюча заборгованість була зменшена та складає 152 727,69 грн., що підтверджує Акт звірки взаємних розрахунків (а.с.199-200).

Відповідач вважає, що він надав усі необхідні докази того, що Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року на сьогоднішній день є чинним, а тому вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості не підлягають задоволенню. Наведене підтверджується умовами Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, відповідно до яких сторони погодили графік погашення заборгованості, який виконується відповідачем в повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи знаходяться документи, які підтверджують виконані позивачем роботи, а саме це акти приймання виконаних послуг (робіт) по технічному обслуговуванню ліфтів, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.23-58). Зазначені документи підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, а отже дана обставина свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі і відповідач прийняв виконані роботи без будь яких зауважень.

Також, відповідачем було здійснено часткову сплату за виконані роботи, що підтверджує прийняття відповідачем виконаних робіт.

Крім того, між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. (а.с.123-124), який підтверджує визнання відповідачем існуючої заборгованості перед позивачем.

Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. (а.с.123-124) на час розгляду справи є чинними. Доказів того, що зазначений договір визнаний судом недійсним, припиненим або розірваним до суду позивач не надав. Крім того, відповідачем доведено суду те, що останній виконує взяті на себе за Договором про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. обов'язки в повному обсязі та в передбачені строки (а.с. 159-200).

Твердження позивача про те, що Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. є розірваним судом до уваги не береться, оскільки відповідач підтвердив факт виконання умов зазначеного договору.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що твердження позивача щодо не сплати відповідачем поточних платежів за жовтень-грудень 2012 рік, які передбачені п. 2 Договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. є не правдивими, оскільки відповідач надав платіжні доручення, які підтверджують перерахування грошових коштів за вказаний період на рахунок позивача. Крім того, факт оплати відповідачем поточних платежів за жовтень-грудень 2012 рік також підтверджується позивачем в Акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 199-200) в графі за даними ТОВ СП "Ліфт-1", який підписаний позивачем та скріплений печаткою підприємства без будь-яких зауважень. Також необхідно зазначити про те, що Договором про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. не передбачені строки оплати поточних платежів за жовтень-грудень 2012 року, а саме в п. 2 Договору про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів встановлено, що відповідач зобов'язується сплачувати поточні платежі за технічне обслуговування ліфтів за жовтень-грудень 2012 р. за договором № 72 від 30.12.11р. в повному обсязі, тобто сторонами встановлено обов'язок відповідача сплачувати поточні платежі за зазначений період, але ніяким чином не обмежено у які строки. Таким чином, у позивача відсутні підстави передбачені Договором про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.12р. для дострокового розірвання договору.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що вимоги позивача є передчасними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 17.05.13р.