Рішення

від 25.04.2013 по справі 4/291-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 4/291-09

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області,

с. Теліженці Тетіївського р-ну

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача: Мальчик Т.Ю.- предст., дов. від 03.01.2013р. № 01-04

від відповідача: Тітов А.І. - предст., дов. від 08.04.2013р. № 57

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулась Київська обласна спілка споживчих товариств (позивач) до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області (відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно, а саме продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин "Продмаг", що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Київська облспоживспілка 22.11.2007р. звернулась до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області із заявою про визнання права власності на вказане нерухоме майно, однак листом від 26.11.2007р. № 586 відповідач відмовив йому у оформленні права власності.

Як зазначено у позовній заяві, виникнення права власності Київської облспоживспілки на спірні об'єкти нерухомого майна підтверджується актом приймання закінченого будівництва будівлі магазину у с. Теліженці Тетіївського району Київської області від 28.12.1971 р.; актом передачі-приймання (повернення) нерухомого майна від Тетіївського районного споживчого товариства до Київської облспоживспілки від 03.09.2009 р.; паспортами технічного стану будівель від 14.03.2000 р; довідками про балансову вартість від 28.09.2009 р.

Також позивач зазначає, що будівництво вищезазначених об'єктів здійснювалося за рахунок коштів Київської облспоживспілки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010 р. провадження у справі № 4/291-09 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи № 2-0-47/2009 та зобов'язано сторони повідомити господарський суд Київської області про результати розгляду справи № 2-0-47/2009.

Враховуючи тривалий термін зупинення провадження у справі № 4/291-09 та відсутність в матеріалах справи відомостей стосовно обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі суд вирішив за власною ініціативою поновити провадження у справі №4/291-09, про що було винесено відповідну ухвалу від 04.03.2013 р. та призначено до розгляду на 25.03.2013р.

Позивачем було надано суду ухвалу апеляційного суду Київської області від 08.04.2010р. у справі № 22ц-1316/10 (№ 2-0-47/2009), з якої вбачається, що рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08.09.2009р., яким було задоволено позовні вимоги про визнання права на безхазяйну нерухому річ та її передачу до комунальної власності села Теліженці, скасовано, справу № 22ц-1316/10 (№ 2-0-47/2009) передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі, усунені.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. було відкладено розгляд справи на 08.04.2013р.

08.04.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення з приводу заявлених позовних вимог, які приєднані до матеріалів справи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 10.04.2013р.

10.04.2013р. від позивача на адресу суду надійшли пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких останній пояснює, що Київська обласна спілка споживчих товариств, здійснюючи фінансування будівництва спірного нерухомого майна, контролюючи хід будівництва, приймаючи щодо спірного нерухомого майна акти розпорядчого характеру, фактично набула права власності, у зв'язку з чим позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

17.04.2013р. відповідачем подані додаткові документи, зокрема, Будівельні норми і правила.

В судових засіданнях 10.04.2013р. та 17.04.2013р. оголошувались перерви.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.04.2013р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

Київська обласна спілка споживчих товариств 22.11.2007 р. звернулась до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області із заявою № 01-446 від 22.11.2007 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин "Продмаг", що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24.

Однак, як зазначає позивач, виконком Теліжинецької сільської ради листом № 589 від 26.11.2007р. зазначив, що не має можливості надати дозвіл на реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин "Продмаг", що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24, оскільки надані позивачем документи не підтверджуються права власності на об'єкт нерухомості.

Як вказує позивач, виникнення права власності Київської облспоживспілки на спірні об'єкти нерухомого майна підтверджується актом приймання закінченого будівництва будівлі магазину у с. Теліженці Тетіївського району Київської області від 28.12.1971 р. № 85; рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради від 22.04.1968р. № 263; паспортом технічного стану будівель від 14.03.2000р., довідками про балансову вартість від 28.09.2009 р.

Відповідно до акту приймання-передачі від 24.06.1999 р. Тетіївське споживче товариство передало з свого тимчасового користування Тетіївському районному споживчому товариству промисловий магазин № 33.

В подальшому, за твердженням позивача, відповідно до розпорядження № 30 від 20.08.2009 р. Правління Київської обласної спілки споживчих товариств, враховуючи необхідність самостійно розпоряджатися належним йому майном, облспоживспілка вирішила повернути собі з тимчасового користування Тетіївського районного споживчого товариства дане нерухоме майно.

Згідно акту передачі-приймання (повернення) нерухомого майна від 03.09.2009 р. Тетіївське районне споживче товариство повернуло у власність Київській обласній спілці споживчих товариств продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33 «Продмаг», розташовані за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н, с. Теліженці, вул. Перемоги,24.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Київської обласної спілки споживчих товариств, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись з позовом до суду, Київська облспживспілка стверджує, що нею було здійснено будівництво спірних об'єктів нерухомості, а саме - магазинів, на підтвердження факту якого до матеріалів справи долучено копії актів приймання закінченого будівництва будівлі від 28.12.1971 р.

Слід зазначити, що згідно чинного на той час законодавства приймання закінчених будівництвом об'єктів, які належать до громадських будівель та споруд, здійснювалося у відповідності, зокрема, з постановою Ради Міністрів СРСР від 15.09.1962 р. № 949 "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель та споруд".

Підпунктом г) пункту 2 вказаної постанови РМ СРСР було встановлено, що приймання в експлуатацію жилих будинків, а також громадських будівель та споруд, незалежно від кошторисної вартості та відомчої належності, здійснюється державними приймальними комісіями, що призначаються виконкомами міських (районних) Рад депутатів трудящих.

У відповідності з пунктом 4 тієї ж постанови до складу державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію жилих і громадських будівель та споруд включаються представники органу державного архітектурно-будівельного контролю, забудовника (замовника), організації, на яку покладається експлуатація будівлі чи споруди, генерального підрядника, проектної організації, органів державного санітарного нагляду, державного пожежного нагляду та профспілкової організації забудовника (замовника).

При прийманні в експлуатацію жилих та громадських будівель, розташованих, зокрема, у сільській місцевості, головою державної приймальної комісії призначається представник виконкому міської (районної) Ради депутатів трудящих.

Пунктом 5 постанови встановлено, що акти приймання в експлуатацію підприємств, будівель та споруд затверджуються органами, що призначили державні приймальні комісії.

Датою введення в експлуатацію жилих і громадських будівель та споруд вважається дата затвердження виконкомом Ради депутатів трудящих акта державної приймальної комісії.

Аналогічні вимоги закріплені у СНиП ІІІ-А.10-66 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положения".

Крім того, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 13.07.1970 р. № 538 "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів житлово-цивільного призначення", приміщення роздрібної торгівлі приймаються державними приймальними комісіями, призначеними виконкомами міських (районних) рад депутатів трудящих. Такий же порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів був передбачений і для об`єктів виробничого призначення пунктом 1 постанови № 57 Ради Міністрів СРСР від 22.01.1966 р. "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виробничого призначення", а для приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів - постановою Ради Міністрів СРСР від 23.01.1981 р. № 105 "Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів"та СНиП IIІ-3-81. "Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения".

Всупереч наведеним приписам чинного законодавства надані позивачем акт приймання закінченої будівництвом будівлі магазину у с. Теліженці Тетіївського р-ну Київської області від 28.12.1971 р. № 85 затверджену Правлінням Київської облспоживспілки та підписані комісією у складі чотирьох осіб, серед яких представник виконкому Тетіївської районної Ради депутатів трудящих відсутній.

Судом не приймається посилання позивача на те, що відповідно до підпункту ж) п. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 23.01.1981 р. прийняття в експлуатацію об'єктів виробничого призначення, побудованих на кошти кооперативних організацій проводиться державними приймальними комісіями, призначеними в порядку, встановленому центральними органами кооперативних організацій, у зв'язку з чим, на думку позивача, Київська облспоживспілка на момент прийняття в експлуатацію магазинів в с. Теліженці була наділена правом самостійно призначати членів комісії. Однак, як вбачається з акту № 85 будівництво спірних торгових об`єктів було закінчено в 1971 р., а Постанова Ради Міністрів СРСР № 105 "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" була прийнята 23.01.1981р.

З постанови Ради Міністрів СРСР від 22.01.1966 № 57 "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів виробничого призначення"вбачається, що згідно СНІП ІІІ-З- 76 "Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель і споруд. Основні положення", всі побудовані, реконструйовані і розширені підприємства, технологічні комплекси, установки, споруди і будівлі підлягають обов'язковому прийманню в експлуатацію робочими і державними приймальними комісіями.

Проте, наданий позивачем Акт приймання закінченого будівництва приміщення споруди від 28 грудня 1971 року № 85 не є актом державної приймальної комісії.

На запит Теліженецької сільської ради від 18 березня 2010 року № 66 Відділ містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації повідомив, що згідно архівних даних відділу в період 1963 року по 2010 рік виготовлення будівельних паспортів Київський обласній спілці споживчих товариств на будівництво магазинів або будь-яких об'єктів в селі Теліженці, Тетіївського району, Київської області не оформлялось. Київською обласною спілкою споживчих товариств будівництво та введення в експлуатацію магазинів або будь яких інших об'єктів в селі Теліженці, Тетіївського району, Київської області в період з 1963 року по 2010 рік не здійснювалось.

З висновку відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації від 04.03.2010р. вбачається, що відповідно до параграфу 1 Общие указания, главы II, раздел В, части II СНиП 1958 г., СНиП ІІ-Л.2.-62 та СНиП ІІ-Л.2.- 72, глава 2 «Общественные здания и сооружения», приложение 1 - «Классификация общественных зданий и сооружений», пункт - «Предприятия торговли и общественного питання», подпункт 1 - «Предприятия государственной торговли и потребительский кооперации», подпунктом 3 - «Предприятия общественного питания» та СНиП 2.08.02-85 «Общественные здания и сооружения», обязательное приложение 1 - «Перечень общественных зданий и сооружений», пункт 6 - «Здания для предприятий розничной торговли и общественного питания» магазини відносяться до переліку видів громадських будинків та споруд і тому повинні прийматися в експлуатацію незалежно від їх кошторисної вартості та відомчої приналежності державними виймальними комісіями, які призначаються виконкомами міських (районних) Рад народних депутатів (депутатів трудящих).

Відтак, акт приймання закінченого будівництвом будинку, споруди від 28 грудня 1971 року № 85 не відповідає вимогам діючого на той час Постановления Совета Министров СССР от 13 июля 1970 года № 538 «О порядке приемки в эксплуатацию оконченных строительством объектов жилищно гражданского назначения» и СНиП III-А.10-70 «Приемка в эксплуатацию законченннх строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положения».

З матеріалів справи вбачається, що листом № 4-636/4 від 11.04.1968 р. Київське обласне управління сільського господарства повідомило виконком Київської обласної Ради депутатів трудящих, що управління сільського господарства, розглянувши матеріали підготовки, вважає можливим виділити Васильківській, Миронівській і Тетіївській райспоживспілкам під будівництво магазину, їдальні та відгодівельної площадки земельні ділянки загальною площею 4,50 га в межах і на умовах згідно з представленим проектом.

Рішенням № 263 від 22.04.1968 р. виконавчого комітету Київської обласної ради затверджено наданий обласним управлінням сільського господарства проект відводу земельних ділянок Васильківській, Миронівській і Тетіївській райспоживспілкам під будівництво магазину, їдальні та відгодівельної площадки на загальній площі 4,5 га за рахунок землекористування колгоспів Васильківського, Миронівського і Тетіївського районів згідно з додатком. Цим же рішенням ухвалено відвід провести в постійне користування та зобов`язано Васильківську, Миронівську і Тетіївську райспоживспілки проект забудови ділянок погодити з обласним відділом в справах будівництва і архітектури та доручено Київській землевпорядній експедиції проекти відводу здійснити в натурі.

Як вбачається з Додатку до рішення № 263 від 22.04.1968 р. виконавчого комітету Київської обласної ради (Список колгоспів за рахунок яких відводяться земельні ділянки під будівництво магазинів їдальні і відгодівельної площадки), в Тетіївському районі за рахунок колгоспу ім. Пархоменка в с. Теліженці заплановано відвести 0,25 га під сільунівермаг.

Отже, в Рішенні № 263 від 22 квітня 1968 року виконкому обласної Ради депутатів трудящих "Про виділення земельних ділянок Васильківській, Миронівській і Тетіївській райспоживспілкам під будівництво магазинів, їдальні та відгодівельної площадки", а також листі № 4-636/4 від 11.04.1968 року Київського обласного управління сільського господарства зазначено про виділення земельної ділянки Тетіївській райспоживспілці під будівництво магазинів, їдальні та відгодівельної площадки, а не Київській обласній спілці споживчих товариств.

Вказані обставини були встановлені також господарським судом у справах №15/095-09 та № 20/240-09, рішення по яких набрали законної сили та якими встановлено відсутність підстав для визнання права власності на об'єкти нерухомості із зазначених вище обставин.

Згідно з ст. 20 діючого на той час Земельного кодексу УРСР 1970 року відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу УРСР видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення виконавчого комітету обласної, районної, або сільської Ради народних депутатів про видачу документів на право користування землею, а також рішення про відвід земельних ділянок в натурі Київській обласній спілці споживчих товариств не приймалось, акт на право довгострокового тимчасового користування землею за формою, встановленою Радою Міністрів Української РСР, позивачу не видавався.

Станом на час прийняття рішення Київська обласна спілка споживчих товариств не має ні державного акта на право постійного користування земельними ділянками, ні договору оренди земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти, право власності на які позивач просить визнати, а земля під спірними об`єктами знаходиться у комунальній власності територіальної громади.

Окрім наведеного, позивач стверджує у позовній заяві, що будівництво спірних об'єктів здійснювалось за рахунок Київської обласної спілки споживчих товариств, а тому саме він є власником цих об'єктів нерухомого майна, посилаючись на те, що факт фінансування будівництва продовольчого магазину № 24, продовольчого магазину № 33, розташованих за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н, с. Теліженці, вул. Перемоги, 24 підтверджується актом про приймання закінченого будівництва будівлі від 28.12.1981 р., з якого вбачається, що забудовником магазинів виступала Київська облспоживспілка. Вартість будівництва становила відповідно 132 006 руб, що свідчить про понесені позивачем витрати.

Проте будь-яких доказів фактичного фінансування будівництва, окрім зазначеного посилання на акти про приймання закінченого будівництва будівлі, позивачем суду не надано. При цьому, слід зазначити, що з долученого акту Київської облспоживспілки не вбачається, щодо якого з магазинів у с. Теліженці планувалися витрати та чи були вони здійснені фактично.

Відповідно до підпункту а) п. 6.1. ч. 6 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України станом на час прийняття оскаржуваного рішення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Пунктом 1.6 зазначеного Положення передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

В ході розгляду справи позивачем не подано жодного належного доказу, передбаченого чинним законодавством, на підтвердження наявності в нього права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, а саме продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин "Продмаг", що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дата підписання повного тексту рішення: 15.05.2013р.

Суддя О.В. Щоткін