Постанова

від 19.11.2013 по справі 4/291-09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 4/291-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тітов А.І. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 4/291-09 (Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2013) (Суддя: Щоткіна О.В.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Київської обласної з позовом до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області про визнання права власності.

Рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013 року у справі № 4/291-09 в задоволенні позовних вимог Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013 по справі № 4/291-09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним до суду було подано правовстановлюючі документи, які були передбачені діючим на момент здійснення будівництва законодавством, а тому висновок суду про неподання правовстановлюючих документів не відповідає обставинам справи.

Позивач також зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що Київською облспоживспілкою не надано доказів фінансування та будівництва спірного майна не відповідає обставинам справи.

Крім того, позивач наголошує, що відповідач не надав до матеріалів справи будь-якого іншого правовстановлюючого документу на продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин «Продмаг», що розташовані за адресою Київська обл., Тетіївський р-н, вул. Перемоги, 24, і яке б слугувало підставою законності щодо відмови у прийнятті рішення щодо оформлення права власності на дане майно за Київською обласною спілкою споживчих товариств.

Відповідач, у свою чергу, проти вимог апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що акт, наданий позивачем, про приймання закінченого будівництвом об'єкту, не відповідає нормам чинного на момент будівництва законодавства, а комісія яка підписала зазначений акт не є державною, а тому зазначений акт не може бути прийнято як допустимий доказ на підтвердження позиції позивача.

Крім того, відповідач неодноразово наголошував на тому, що відповідно до висновку Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації від 18.03.2010 № 34 Київською обласною спілкою споживчих товариств будівництво та введення в експлуатацію магазинів або будь-яких інших об'єктів в селі Теліженці в період з 1963 по 2010 роки не здійснювалось, а тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

Позивач вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013, якою його було зобов'язано надати додаткові докази, не виконав.

У судове засідання 19.11.2013 представник позивача не з'явився, 19.11.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання за підписом директора про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Дослідивши зазначене клопотання, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки до поданого клопотання не було додано доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач, а крім того, відповідно до норм чинного законодавства, позивач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника для захисту інтересів позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень сторін, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Київська обласна спілка споживчих товариств 22.11.2007 звернулась до Теліженецької сільської ради Тетіївського району Київської області із заявою № 01-446 від 22.11.2007 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин «Продмаг», що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24.

У відповідь на зазначене звернення виконком Теліжинецької сільської ради листом № 589 від 26.11.2007 зазначив, що не має можливості надати дозвіл на реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин «Продмаг», що розташовані за адресою: Київська область, Тетіївський р-н, с. Теліжинці, вул. Перемоги, 24, оскільки надані позивачем документи не підтверджуються права власності на об'єкт нерухомості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує актом приймання закінченого будівництва будівлі магазину у с. Теліженці Тетіївського району Київської області від 28.12.1971 р. № 85; рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради від 22.04.1968р. № 263; паспортом технічного стану будівель від 14.03.2000р., довідками про балансову вартість від 28.09.2009 р.

Крім того, позивач посилається на:

- акт приймання-передачі від 24.06.1999 за яким Тетіївське споживче товариство передало з свого тимчасового користування Тетіївському районному споживчому товариству промисловий магазин № 33.

- розпорядження № 30 від 20.08.2009 Правління Київської обласної спілки споживчих товариств за яким, облспоживспілка вирішила повернути собі з тимчасового користування Тетіївського районного споживчого товариства спірне нерухоме майно.

- акт передачі-приймання (повернення) нерухомого майна від 03.09.2009 за яким Тетіївське районне споживче товариство повернуло у власність Київській обласній спілці споживчих товариств продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33 «Продмаг», розташовані за адресою: Київська обл., Тетіївський р-н, с. Теліженці, вул. Перемоги,24.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не приймає актів приймання закінченого будівництва будівлі від 28.12.1971 як допустимий доказ, що позивачем було здійснено будівництво спірних об'єктів нерухомості з наступних підстав.

Згідно чинного на той час законодавства приймання закінчених будівництвом об'єктів, які належать до громадських будівель та споруд, здійснювалося у відповідності, зокрема, з постановою Ради Міністрів СРСР від 15.09.1962 № 949 «Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель та споруд» (надалі - Постанова від 15.09.1962).

Відповідно до підпункту г) п. 2 Постанови від 15.09.1962 приймання в експлуатацію жилих будинків, а також громадських будівель та споруд, незалежно від кошторисної вартості та відомчої належності, здійснюється державними приймальними комісіями, що призначаються виконкомами міських (районних) Рад депутатів трудящих.

Положеннями п. 4 Постанови від 15.09.1962 передбачено, що до складу державних приймальних комісій з приймання в експлуатацію жилих і громадських будівель та споруд включаються представники органу державного архітектурно-будівельного контролю, забудовника (замовника), організації, на яку покладається експлуатація будівлі чи споруди, генерального підрядника, проектної організації, органів державного санітарного нагляду, державного пожежного нагляду та профспілкової організації забудовника (замовника).

При прийманні в експлуатацію жилих та громадських будівель, розташованих, зокрема, у сільській місцевості, головою державної приймальної комісії призначається представник виконкому міської (районної) Ради депутатів трудящих.

Пунктом 5 Постанови від 15.09.1962 встановлено, що акти приймання в експлуатацію підприємств, будівель та споруд затверджуються органами, що призначили державні приймальні комісії.

Датою введення в експлуатацію жилих і громадських будівель та споруд вважається дата затвердження виконкомом Ради депутатів трудящих акта державної приймальної комісії.

Як правильно встановлено у рішенні суду першої інстанції, аналогічні вимоги закріплені у СНиП ІІІ-А.10-66 «Приемка в эксплуатацию законченных строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положения».

Згідно з нормами постанови Ради Міністрів СРСР від 13.07.1970 № 538 «Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів житлово-цивільного призначення» приміщення роздрібної торгівлі приймаються державними приймальними комісіями, призначеними виконкомами міських (районних) рад депутатів трудящих. Такий же порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів був передбачений і для об`єктів виробничого призначення пунктом 1 постанови № 57 Ради Міністрів СРСР від 22.01.1966 «Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів виробничого призначення», а для приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів - постановою Ради Міністрів СРСР від 23.01.1981 № 105 «Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»та СНиП IIІ-3-81. «Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения».

З висновку Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації від 18.03.2010 № 34 вбачається, що згідно архівних даних відділу в період 1963 року по 2010 рік виготовлення будівельних паспортів Київський обласній спілці споживчих товариств на будівництво магазинів або будь-яких об'єктів в селі Теліженці, Тетіївського району, Київської області не оформлялось. Київською обласною спілкою споживчих товариств будівництво та введення в експлуатацію магазинів або будь яких інших об'єктів в селі Теліженці, Тетіївського району, Київської області в період з 1963 року по 2010 рік не здійснювалось.

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації від 18.03.2010 вбачається, що відповідно до параграфу 1 Общие указания, главы II, раздел В, части II СНиП 1958 г., СНиП ІІ-Л.2.-62 та СНиП ІІ-Л.2.- 72, глава 2 «Общественные здания и сооружения», приложение 1 - «Классификация общественных зданий и сооружений», пункт - «Предприятия торговли и общественного питания», подпункт 1 - «Предприятия государственной торговли и потребительский кооперации», подпунктом 3 - «Предприятия общественного питания» та СНиП 2.08.02-85 «Общественные здания и сооружения», обязательное приложение 1 - «Перечень общественных зданий и сооружений», пункт 6 - «Здания для предприятий розничной торговли и общественного питания» магазини відносяться до переліку видів громадських будинків та споруд і тому повинні прийматися в експлуатацію незалежно від їх кошторисної вартості та відомчої приналежності державними виймальними комісіями, які призначаються виконкомами міських (районних) Рад народних депутатів (депутатів трудящих).

Аналогічні висновки містяться і у наданому відповідачем Висновку Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Тетіївської районної державної адміністрації від 10.10.2013 № 62.

З наданого позивачем акту приймання закінченої будівництвом будівлі магазину у с. Теліженці Тетіївського р-ну Київської області від 28.12.1971 № 85 затвердженого Правлінням Київської облспоживспілки та підписаного комісією у складі чотирьох осіб, серед яких представник виконкому Тетіївської районної Ради депутатів трудящих відсутній, тобто зазначений акт підписано з порушенням наведених вище норм права, приймальна комісія не була державною, у зв'язку з чим зазначений акт не може бути доказом будівництва спірного об'єкту позивачем.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача на підпункт ж) п. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 23.01.1981 прийняття в експлуатацію об'єктів виробничого призначення, побудованих на кошти кооперативних організацій проводиться державними приймальними комісіями, призначеними в порядку, встановленому центральними органами кооперативних організацій, оскільки на момент будівництва спірного об'єкту зазначена постанова не набрала чинності, а тому її норми до спірних правовідносин не можуть застосовуватись.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 4-636/4 від 11.04.1968 р. Київське обласне управління сільського господарства повідомило виконком Київської обласної Ради депутатів трудящих, що управління сільського господарства, розглянувши матеріали підготовки, вважає можливим виділити Васильківській, Миронівській і Тетіївській райспоживспілкам під будівництво магазину, їдальні та відгодівельної площадки земельні ділянки загальною площею 4,50 га в межах і на умовах згідно з представленим проектом.

22.04.1968 виконавчим комітетом Київської обласної ради прийнято рішенням № 263 яким затверджено наданий обласним управлінням сільського господарства проект відводу земельних ділянок Васильківській, Миронівській і Тетіївській райспоживспілкам під будівництво магазину, їдальні та відгодівельної площадки на загальній площі 4,5 га за рахунок землекористування колгоспів Васильківського, Миронівського і Тетіївського районів згідно з додатком. Цим же рішенням ухвалено відвід провести в постійне користування та зобов`язано Васильківську, Миронівську і Тетіївську райспоживспілки проект забудови ділянок погодити з обласним відділом в справах будівництва і архітектури та доручено Київській землевпорядній експедиції проекти відводу здійснити в натурі.

Відповідно до Додатку до рішення № 263 від 22.04.1968 виконавчого комітету Київської обласної ради (Список колгоспів за рахунок яких відводяться земельні ділянки під будівництво магазинів їдальні і відгодівельної площадки), в Тетіївському районі за рахунок колгоспу ім. Пархоменка в с. Теліженці заплановано відвести 0,25 га під сільунівермаг.

Як вбачається з наведеного рішення, заплановано відведення землі Тетіївській райспоживспілці, а не Київській райоблспоживспілці, крім того положеннями ст. 20 Земельного кодексу УРСР 1970 року, які діяли на момент будівництва, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно з нормами ст. 21 Земельного кодексу УРСР видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення виконавчого комітету обласної, районної, або сільської Ради народних депутатів про видачу документів на право користування землею, а також рішення про відвід земельних ділянок в натурі Київській обласній спілці споживчих товариств не приймалось, акт на право довгострокового тимчасового користування землею за формою, встановленою Радою Міністрів Української РСР, позивачу не видавався.

Щодо посилань позивача на той факт, що фінансування будівництва проводилось ним за рахунок коштів державної позики, колегія суддів зазначає, що дослідивши наявні в матеріалах докази, можливо встановити лише намір щодо фінансування будівництва, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виділення зазначених коштів державної позики та їх фактичного використання на здійснення будівництва спірного майна.

Згідно з підпунктом а) п. 6.1. ч. 6 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства юстиції України станом на час прийняття оскаржуваного рішення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Пунктом 1.6 зазначеного Положення передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

З наведеного вбачається, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що спірне майно було споруджено позивачем чи за його кошти, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

У свою чергу колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не надав до матеріалів справи будь-якого іншого правовстановлюючого документу на продовольчий магазин № 24, продовольчий магазин № 33, магазин «Продмаг», що розташовані за адресою Київська обл., Тетіївський р-н, вул. Перемоги, 24, і яке б слугувало підставою законності щодо відмови у прийнятті рішення щодо оформлення права власності на дане майно за Київською обласною спілкою споживчих товариств, оскільки обов'язок доказування, що позивач є власником спірного майна положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.04.2013 по справі № 4/291-09 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/291-09 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Л.О. Рєпіна

В.В. Сулім